Справа №2-A-179/07

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2007 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Рижиков В.Г.

при секретарі Славич М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мукачево адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А-4324 про стягнення заборгованості компенсації вартості продовольчого забезпечення ,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А-4324 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення, в якій просить суд винести рішення яким: зобов'язати командування військової частини А-4324 виплатити йому заборгованість сумі 9477 (дев'ять тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 54 коп., грошової компенсації замість недоотриманого продовольчого пайка.

Позов мотивує тим, що він перебував на військовій службі у військовій частині А0531, де і знаходився на продовольчому та фінансовому забезпеченні.

Всупереч діючому законодавству в/ч А-0531 не розрахувалась з ним в повному обсязі та не виплатила йому компенсації вартості продовольчого забезпечення.

30.11.2004 р. вона припинила свою діяльність, як суб'єкт господарської діяльності у зв'язку з розформуванням, правонаступником в/ч А-0531 згідно Директиви Міністра Оборони України №115/1/011 від 2.12.2002 р. являється в/ч А-4324, тобто боржником по даній справі.

Згідно ч. 2 ст. 17 Конституції України "... Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на службі в Збройних Силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей". До того ж ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" свідчить "... військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або, по їх бажанню, грошову компенсацію". А згідно ч. 4 ст. 9 порядок і розміри грошового і матеріального забезпечення військовослужбовців і компенсації замість продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта грошових доходів.

На вимогу вищезгаданих законів, з метою раціонального забезпечення військовослужбовців продовольством, Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 316 від 12.03.1996 року "Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України і інших військових формувань.".

Відповідно до вищезгаданої Постанови до 10.03.2000 року він забезпечувався продовольчим пайком по нормі №7 (згідно посади), а з 11.03.2000 року Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних засобів" від 17.02.2000 року, була припинена дія ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців" в частині отримання військовослужбовцями продовольчих пайків і речового майна або, по їх бажанню, грошової компенсації. Але цей пункт не відміняє ч. 1 ст. 9 даного Закону, який гарантує матеріальне, продовольче і інші види забезпечення військовослужбовцям. Ніхто не має права обмежувати військовослужбовців і членів їх сімей в правах і свободах, встановлених законодавством.

Отже, у зв'язку з тим, що дія норми № 7 постанови Кабінету Міністрів України припинена, йому повинні були перевести на іншу норму продовольчого забезпечення. Оскільки якнайменшу вартість цих всіх норм продовольчого забезпечення має норма № 1 , то його повинні були забезпечувати саме за даною нормою.

Згідно ст. 16 Закону України "Про Збройні Сили України" в редакції від 05 жовтня 2000 року вказано, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і осіб, звільнених в запас, а також гарантує отримання за рахунок держави фінансової, речової, продовольчої і інших видів забезпечення. Що в черговий раз підтверджує його гарантоване державою право на забезпечення його продовольством.

На виконання вимог ст. 16 Закону України "Про Збройні Сили України" постанова Кабінету Міністрів України № 426 від 29.03.2002 року були затверджені норми харчування військовослужбовців і інших військових формувань.

Також слід вказати на те, що частина 3 статті 22 Конституції України вимагає: ".. .при ухваленні нових законів або внесенні змін до діючих законів не допускається зменшення змісту і об'єму існуючих прав і свобод".

Враховуючи вищесказане, він вважає, що порушено його законне гарантоване державою право на отримання продовольчого забезпечення за рахунок держави, унаслідок чого у військовій частині утворилася заборгованість перед ним в сумі - 9477 грн. 54 коп., що підтверджується довідкою виданою в/ч А-0531 за №1346 від ЗО листопада 2004 року та звітом про результати перерахунку зробленого аудиторською фірмою "Закарпат-Бізнес-Консалтінг".

Позивач в судове засідання не з'явився, і подав суду в письмовій формі заяву, в якій просить дану справу розглянути у його відсутності.

Представник відповідача військової частини А-3432 в судове засідання не з'явився по невідомій суду причині, будучи належним чином повідомлений про час місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши всі наявні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення за таких підстав.

Правовідносини між сторонами регулюються положеннями ст. 58 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно чинного законодавства, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно -правових актів Законодавства України, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання. У випадках коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи певного права.

Згідно вимог ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також продовольчий пайок або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість нього.

Відповідно до ч.І ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" у випадках, коли з набуттям чинності певним його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовує закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

Судом встановлено, що позивач перебував на військовій службі у військовій частині А0531, де і знаходився на продовольчому та фінансовому забезпеченні.

Всупереч діючому законодавству в/ч А-0531 не розрахувалась з ним в повному обсязі та не виплатила йому компенсації вартості продовольчого забезпечення.

30.11.2004 р. військова частина А-0531 припинила свою діяльність, як суб'єкт господарської діяльності у зв'язку з розформуванням, правонаступником в/ч А-0531 згідно Директиви Міністра Оборони України №115/1/011 від 2.12.2002 р. являється в/ч А-4324, тобто боржником по даній справі.

Згідно довідки № 1347 виданою в/ч А-0531 за №1346 від 30 листопада 2004 року військова частина заборгувала позивачу 9477,54 грн., що також підтверджено звітом про результати перерахунку зробленого аудиторською фірмою "Закарпат-Бізнес-Консалтінг" ( а.с. 4-5 ).

Невиплата вказаної суми за весь період з 2000 р. є грубим порушенням чинного законодавства і його прав як військовослужбовця.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 58 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ст.ст. 159, 160-164, 167 КАС України,

суд-

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини А-4324 про стягнення заборгованості компенсації вартості продовольчого забезпечення - задовольнити.

Зобов'язати командування військової частини А-4324 виплатити ОСОБА_1 заборгованість в сумі 9477 (дев'ять тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 54 коп., грошової компенсації замість недоотриманого продовольчого пайка.

На постанову суду протягом 10-ти днів може бути подана заява про її апеляційне оскарження та на протязі 20-ти днів з дня подачі заяви може бути подана апеляційна скарга.

Головуючий