ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 березня 2018 року № 826/12125/16

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Смолій І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 - кандидата на посаду Директора Державного бюро розслідувань

до Комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника і заступника Директора Державного бюро розслідувань

третя особа Кабінет Міністрів України

про визнання протиправним та скасування рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 - кандидат на посаду Директора Державного бюро розслідувань (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом до Комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника і заступника Директора Державного бюро розслідувань (надалі - Комісія, відповідач), третя особа Кабінет Міністрів України (надалі - КМУ, третя особа) про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну (збільшення) позовних вимог, обґрунтовано тим, що Комісією протиправно прийнято рішення від 18.07.2016 в частині недопуску позивача до участі в Конкурсі. Оскільки, як зазначає позивач, Комісія безпідставно прийшла до висновку, що надані документи не відповідають вимогам Закону та не взято до уваги диплом про другу вищу освіту, яким позивачу присвоєно кваліфікацію «менеджер-юрист».

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув, письмових заперечень проти позову не подавав.

Представником третьої особи надано суду письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Протоколом засідання Комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника і заступника Директора державного бюро розслідувань, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань №8 від 15.06.2016, затверджено список кандидатів, які подали документи для участі у конкурсі.

Протоколом Комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника і заступника Директора Державного бюро розслідувань, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань №9 від 18.07.2016 прийнято рішення про недопущення ОСОБА_1

Протоколом Комісії №10 від 21.07.2016 затверджено перелік осіб, які не допускаються до участі в конкурсі на заняття посад Директора Державного бюро розслідувань, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань у зв'язку з невідповідністю встановлених Законом вимог, зокрема ОСОБА_1, а саме відсутністю вищої юридичної освіти.

Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним з огляду на те, що останній після закінчення факультету післядипломного навчання Тернопільського інституту народного господарства, 20.06.1994 отримав диплом про перепідготовку НОМЕР_1 (реєстраційний №85), за спеціальністю - економіка і управління виробництвом, присвоєно кваліфікацію -менеджер-юрист.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» Директором Державного бюро розслідувань, першим заступником Директора Державного бюро розслідувань і заступником Директора Державного бюро розслідувань може бути громадянин України, не молодший 35 років, який:

1) має вищу юридичну освіту;

2) має стаж роботи в галузі права не менше десяти років (після здобуття вищої юридичної освіти);

3) має досвід роботи на керівних посадах не менше п'яти років;

4) володіє державною мовою;

5) не є членом жодної політичної партії;

6) не є і не був членом організації, забороненої законом або судом;

7) має високі моральні якості та бездоганну репутацію;

8) за станом здоров'я спроможний виконувати відповідні службові обов'язки.

Згідно положення статті 11 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» Директор Державного бюро розслідувань призначається на посаду Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України відповідно до подання комісії з проведення конкурсу (далі - Конкурсна комісія) на зайняття посади Директора Державного бюро розслідувань; перший заступник Директора Державного бюро розслідувань та заступник Директора Державного бюро розслідувань призначаються на посаду та звільняються з посади Директором Державного бюро розслідувань за поданням Конкурсної комісії в порядку, передбаченому частинами другою - одинадцятою статті 11 цього Закону.

Організацію та проведення конкурсу здійснює Конкурсна комісія відповідно до цього Закону.

До складу Конкурсної комісії входять:

1) три особи, визначені Президентом України;

2) три особи, визначені Верховною Радою України за поданням комітету Верховної Ради України, до предмета відання якого належать організація та діяльність органів досудового розслідування;

3) три особи, визначені Кабінетом Міністрів України.

Членами Конкурсної комісії можуть бути особи, які мають бездоганну ділову репутацію, вищу юридичну освіту, високі професійні і моральні якості, суспільний авторитет. Не може бути членом Конкурсної комісії особа, якщо вона:

1) за рішенням суду визнана недієздатною або обмежена у цивільній дієздатності;

2) має судимість за вчинення злочину, не погашену або не зняту в установленому законом порядку (крім реабілітованої особи), або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення, або яка притягалася судом до відповідальності за вчинення умисного злочину;

3) відповідно до вироку суду, що набрав законної сили, позбавлена права займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави, або обіймати певні посади.

Конкурсна комісія вважається повноважною у разі затвердження в її складі не менше шести осіб.

Рішення Конкурсної комісії вважається прийнятим, якщо за нього на засіданні Конкурсної комісії проголосували не менше п'яти членів Конкурсної комісії.

Голова та секретар Конкурсної комісії обираються з числа членів Конкурсної комісії.

Засідання Конкурсної комісії відкриті для представників засобів масової інформації і журналістів, забезпечуються відео- та аудіофіксація і трансляція в режимі реального часу засідань Конкурсної комісії на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України.

Інформація про час та місце проведення засідання Конкурсної комісії оприлюднюється на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України не пізніше ніж за 24 години до його початку.

Роботу Конкурсної комісії забезпечує Секретаріат Кабінету Міністрів України.

Конкурсна комісія:

1) визначає регламент своєї роботи;

2) розміщує оголошення про умови та строки проведення конкурсу;

3) розглядає документи, подані особами для участі в конкурсі;

4) відбирає із загального числа кандидатів осіб, з якими проводить на своєму засіданні співбесіду, та осіб, щодо яких проводиться спеціальна перевірка, передбачена Законом України "Про запобігання корупції", і перевірка, передбачена Законом України "Про очищення влади";

5) відбирає шляхом відкритого голосування з числа кандидатів, які пройшли співбесіду, одного кандидата, що відповідає вимогам до Директора Державного бюро розслідувань та, згідно з обґрунтованим рішенням Конкурсної комісії, має найкращі професійний досвід, знання і якості для виконання службових обов'язків на цій посаді; відбирає шляхом відкритого голосування з числа кандидатів, які пройшли співбесіду, двох кандидатів, що відповідають вимогам до першого заступника і заступника Директора Державного бюро розслідувань, мають найкращі професійний досвід, знання і якості для виконання службових обов'язків на цих посадах;

6) оприлюднює інформацію про кандидатів, які подали заяву на участь у конкурсі, а також інформацію про трьох кандидатів, відібраних для проходження співбесіди в Конкурсній комісії, про кандидатів, відібраних Конкурсною комісією для призначення на посади Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника і заступника Директора Державного бюро розслідувань;

7) проводить повторний конкурс у разі відхилення всіх кандидатів у зв'язку з їх невідповідністю встановленим вимогам або непроходженням спеціальної перевірки, передбаченої Законом України "Про запобігання корупції", чи перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади".

Рішення Конкурсної комісії можуть бути оскаржені до суду лише з питань додержання встановленого цим Законом порядку організації та проведення конкурсу на зайняття посади Директора Державного бюро розслідувань.

Не пізніше ніж за два місяці до завершення строку повноважень Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника Директора Державного бюро розслідувань і заступника Директора Державного бюро розслідувань або упродовж 14 днів з дня дострокового припинення повноважень однієї з цих посадових осіб у порядку, встановленому цим Законом, формується Конкурсна комісія.

Конкурсна комісія розміщує оголошення про умови та строки проведення конкурсу на зайняття посади Директора Державного бюро розслідувань в загальнонаціональних друкованих засобах масової інформації та на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України.

Особа, яка претендує на участь у конкурсі, подає у зазначений в оголошенні строк такі документи:

1) заяву про участь у конкурсі з наданням згоди на проведення спеціальної перевірки відповідно до Закону України "Про запобігання корупції" та на обробку персональних даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних";

2) автобіографію, що містить прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), членство в політичних партіях, у тому числі в минулому, наявність трудових або будь-яких інших договірних відносин з політичною партією упродовж року, що передує поданню заяви (незалежно від тривалості), контактний номер телефону та адресу електронної пошти, а також відомості про наявність чи відсутність судимості;

3) декларацію за рік, що передує року, в якому оприлюднено оголошення про конкурс, в порядку, встановленому законом;

4) інші документи, передбачені законами України "Про державну службу" і "Про запобігання корупції".

Відомості з поданих відповідно до цієї частини документів підлягають оприлюдненню упродовж трьох робочих днів після закінчення строку подання заяв на конкурс на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України, крім відомостей, які відповідно до Закону України "Про запобігання корупції" віднесені до інформації з обмеженим доступом, та відомостей про контактний номер телефону і адресу електронної пошти кандидата.

Статтею 22 Закону України «Про Державну службу» з метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов'язки, проводиться конкурс на зайняття вакантної посади державної служби відповідно до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби (далі - Порядок проведення конкурсу), що затверджується Кабінетом Міністром України.

На виконання зазначених положень Урядом прийнято постанову від 25.03.2017 №246 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби», зазначений Порядок проведення конкурсу на зайняття посад державної служби (далі - Порядок) визначає процедуру проведення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби, метою якого є добір осіб, здатних професійно виконувати посадові обов'язки.

Пунктом 18 Порядку, на момент виникнення спірних правовідносин, передбачалося подання особою, яка виявила бажання взяти участь у конкурсі перелік документів, зокрема, копія (копії) документів (документа) про освіту.

Згідно п.21 Порядку, на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено подання особою, документи подані кандидатами на посаду категорії «А», до якої відноситься і посада на яку претендує ОСОБА_1, перевіряються на відповідність встановленим вимогам, до конкурсу не допускаються.

Позивачем зазначено, що відповідач дійшов помилкового висновку про відсутність в нього вищої юридичної освіти. З приводу зазначеного, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до п.5 ст.1 Закону України «Про вищу освіту», вища освіта - сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти.

Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про вищу освіту», підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми чи науковими програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень; науковий рівень.

Частиною 2 даної статті визначено, що здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою відповідної освітньої або наукової програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва;5) доктор наук.

Тобто, особа, яка успішно завершила навчання на будь-якому з зазначених вище рівнів вищої освіти, та якій присуджено відповідний ступінь вищої освіти та видано відповідний диплом про вищу освіту, є такою, що здобула вищу освіту.

Відповідно до Переліку напрямів підготовки фахівців з вищою освітою за професійним спрямуванням, спеціальностей різних кваліфікаційних рівнів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.1994 №325, до галузі знань «Право» включаються такі спеціальності, як «Правознавство», «Правоохоронна діяльність», «Управління у сфері правопорядку», «Військово-юридична діяльність».

Переліком напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.1997 №507, до галузі знань «Право» включались спеціальності «Правознавство», «Правоохоронна діяльність».

Відповідно до Переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста і магістра, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №787, до галузі знань «Право» включались спеціальності «Правознавство» та «Правоохоронна діяльність».

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2014 №631 внесено зміни до даного Переліку, згідно з п.2 яких Перелік доповнено приміткою, відповідно до якої фахівців, які здобули вищу освіту за спеціальностями «Правознавство» та «Правоохоронна діяльність», визнаються такими, що «здобули вищу юридичну освіту».

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 №266 «Про затвердження Переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти», постанову від 19.11.2014 №631 визнано такою, що втратила чинність, а також затвердженого чинний Перелік галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, відповідно до якого до галузі знань «Право» (шифр галузі 08) відноситься спеціальності «Право» (шифр спеціальності 081) та «міжнародне право» (шифр спеціальності 082).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, копії диплома про перепідготовку НОМЕР_1 від 20.06.1994, реєстраційний номер 85, ОСОБА_1 закінчив факультет післядипломного навчання Тернопільського інституту народного господарства за спеціальністю «Економіка і управління виробництвом» та присвоєно кваліфікацію «менеджер-юрист».

Отже, на думку суду, відповідачем оскаржувані рішення винесено з дотриманням вимог законодавства, оскільки згідно наданої копії диплома, останній здобув спеціальність «Економіка і управління виробництвом», а не «Право».

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Оскільки, адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись вимогами ст.ст.2, 5- 11, 19, 72- 77, 90, 139, 241- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м.Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя І.В. Смолій