Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.03.2018 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді – Світлик О.М.,

при секретарі судового засідання – Гайданці Г.В.,

з участю представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді адміністративну справу за позовом ОСОБА_3, в інтересах якого діє представник – адвокат ОСОБА_1, до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил, закриття провадження у справі,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _3, в інтересах якого діє представник – адвокат ОСОБА_1, звернувся в суд з адміністративним позовом до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил, закриття провадження у справі.

У позові представник позивача посилається на те, що 19.09.2017 року повертаючись до України із-за кордону на митному пості «Ужгород» ОСОБА_3 працівником митниці було надано інформацію про те, що за ним рахується автомобіль марки «Опель Зафіра», державний номерний знак ОСОБА_4 CNР704, який ввезений на митну територію України в режимі транзит.

Зазначає, що оскільки ОСОБА_3 жодних автомобілів на територію України не ввозив, тому 20.09.2017 року він звернувся до керівництва Закарпатської митниці із заявою про внесення змін до відповідної митної декларації. На митниці його повідомили, що дійсно ним було ввезено транспортний засіб з ОСОБА_4 СN704, VIN-код WV1ZZZ2DZYH005979, з метою транзиту. ОСОБА_3 заперечив ввезення будь-якого автомобіля та пояснив працівникам митниці, що 14.10.2016 року він перетинав кордон пасажиром на автомобілі типу мікроавтобус марки «Вольцваген». Водієм була особа, яку він не знає та яка взяла його закордонний паспорт і пішла оформляти в’їзд. Він чекав у автомобілі, з якого навіть не виходив. Дана особа сама запропонувала ОСОБА_3 підвезти його до м. Ужгорода, на що той погодився.

Вказує, що незважаючи на вказані ОСОБА_3 обставини та заяву про внесення змін до відповідної митної декларації через порушення митних правил невідомою особою, 27.10.2017 року відносно останнього було складено протокол про порушення митних правил за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, а 02.11.2017 року відносно нього винесена постанова № 3602/30500/17 про притягнення його до відповідальності у виді штрафу в сумі 8500 грн.

У зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 ознак порушення митних правил, необ’єктивністю та неповнотою провадження у справі і необ’єктивністю її розгляду, невідповідністю викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи та неправильною кваліфікацією вчиненого правопорушення, представник позивача вважає, що вказана постанова є незаконною що є підставою для її скасування.

З посиланням на ст. 458 Митного кодексу України та те, що протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність є обов’язковою ознакою адміністративного правопорушення та порушення митних правил, представник позивача зауважує, що в діях ОСОБА_3 така ознака відсутня, оскільки останній не знав і не міг знати про свій обов’язок доставити автотранспортний засіб до відповідної митниці, так як автомобіль був оформлений на ОСОБА_3 в режимі транзит без відома останнього. Крім того, ОСОБА_3 фактично позбавлений можливості доставити автотранспортний засіб до митниці фізично, оскільки його місцезнаходження останньому невідоме, а автомобіль перебуває у третіх осіб, в яких саме ОСОБА_3 також нічого невідомо.

На думку представника позивача вищезазначене свідчить про відсутність в діях ОСОБА_3 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України.

Зазначає, що ОСОБА_3 перебував у автомобілі під час перетину кордону в якості пасажира і лише надав водію автомобіля свій закордонний паспорт для оформлення в’їзду в Україну. Жодних повноважень щодо оформлення на його ім’я автомобіля в режимі транзит ОСОБА_3 водію не надавав та навіть не здогадувався, що той може оформити на нього даний автомобіль.

Згідно з постановою про порушення митних правил, факт ввезення ОСОБА_3 на митну територію транспортного засобу підтверджується уніфікованою митною квитанцією МД-1 від 14.10.2016 року, згідно з якою останній, нібито, сплатив єдиний збір.

При цьому, представник позивача вказує, що вказана квитанція не оплачувалася ОСОБА_3, оскільки той під час митних формальностей весь час перебував у автомобілі і жодних повноважень щодо сплати від його імені єдиного збору водію транспортного засобу, на якому пересікав державний кордон, не надавав.

Мотивуючи позов ч. 1 ст. 248, ст. 266 МК України представник позивача зазначає, що документи для митного оформлення товарів повинні подаватись безпосередньо декларантом чи уповноваженою ним особою, а норма ч. 6 ст. 334 МК України також чітко вказує на обов’язок подачі документів саме декларантом чи уповноваженою особою.

Також посилаючись на п. 63 ч. 1 ст. 3, ч. 6 ст. 256 МК України, ч. 3 ст. 2 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України», п. 14 Порядку справляння єдиного збору у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2002 року № 1569, представник позивача зауважує, що ОСОБА_3 жодних договорів чи доручень діяти від його імені нікому не надавав і сам не здійснював жодних митних оформлень чи оплат єдиного збору та весь час перебував у автомобілі.

Вказує, що відповідна посадова особа митного посту «Ужгород», всупереч вимог п. 1 ч. 1 ст. 336 МК України, під час митного оформлення автотранспортного засобу не здійснила жодного митного контролю та не перевірила достовірність відомостей, наданих їй третьою особою, та здійснила митне оформлення автотранспортного засобу на ім’я ОСОБА_3, фактично всупереч його волі.

За твердженням представника позивача з наведеного вбачається, що посадовими особами митного посту «Ужгород» неправомірно оформлено документи, подані третьою особою, щодо ввезення автотранспортного засобу на ім’я ОСОБА_3 в режимі транзит без відповідного договору чи доручення від останнього. Вказані обставини повністю виключають вину ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України.

Крім того, представник позивача зазначає, що згідно з ч. 10 ст. 269 МК України, у разі виявлення порушень митних правил щодо задекларованих у митній декларації товарів, транспортних засобів комерційного призначення внесення змін, відкликання та визнання недійсною цієї декларації до закінчення провадження у відповідних справах забороняються. Не порушується провадження у справах про порушення митних правил у випадках, якщо декларант або уповноважена ним особа самостійно звернулися до органу доходів і зборів з проханням про внесення змін до митної декларації відповідно до частин другої-четвертої цієї статті.

При цьому, представник позивача звертає увагу на той факт, що ОСОБА_3 довідавшись, що за ним рахується автотранспортний засіб завезений на митну територію України в режим транзит, сам, за власної ініціативи, особисто звернувся до посадових осіб Закарпатської митниці з проханням внести відповідні зміни в митну документацію, оскільки він жодних автомобілів не ввозив та подав письмову заяву. Проте, посадові особи Закарпатської митниці, не розглянувши заяву ОСОБА_3 по суті та не прийнявши відповідного рішення, порушили відносно останнього адміністративне провадження про порушення митних правил та в подальшому притягли його до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 8500 грн.

Разом з тим, представник позивача з посиланням на ст. 460 МК України зауважує, що посадовим особам Закарпатської митниці ОСОБА_3 зазначав, що порушення Митного кодексу сталося не з його вини, а внаслідок протиправних дій третіх осіб, з цього приводу він подав заяву про злочин в органи поліції, проте, вказаний факт до уваги взятий не був.

Представник позивача вважає, що всупереч вимог ч. 1 ст. 489 МК України посадові особи Закарпатської митниці під час здійснення провадження у справі про порушення митних правил ОСОБА_3 не забезпечили своєчасного, всебічного повного та об’єктивного з’ясування обставин справи та не з’ясували чи винний останній у вчиненні адміністративного правопорушення, а також інші обставини, що мають значення для справи.

Також представник позивача зазначає, що будучи опитаним ОСОБА_3 пояснив, що рухався через кордон пасажиром, а оформляв перетин, отже й автомобіль в режим транзит, водій автотранспортного засобу. Вказана ОСОБА_3 особа фактично являлась свідком і могла надати органу доходів і зборів відомості, які мають значення для правильного вирішення справи і прийняття законного та об’єктивного рішення. Проте, посадові особи Закарпатської митниці, всупереч нормам п. 6 ч. 2 ст. 494, ч. 1 ст. 495 МК України, не встановили та не опитали особу, яка рухалася з ОСОБА_3 через державний кордон, хоча могли і повинні були це зробити, в тому числі використовуючи дані, які містяться у Держприкордонслужби України.

Зважаючи на вказані обставини, представник позивача вважає, що посадові особи Закарпатської митниці повинні були винести постанову про проведення додаткової перевірки, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 527 МК України, оскільки на момент винесення постанови про притягнення ОСОБА_3 залишалися не з’ясовані та не досліджені факти, на які вказав останній та не опитаний свідок, який рухався в автотранспортному засобі разом з ОСОБА_3

Крім того, представник позивача вказує, що ОСОБА_3 не було роз’яснено, що таке компроміс у справі про порушення митних правил, передбачений ст. 521 МК України. Натомість, йому було надано на підпис витяг зі ст. 498 МК України, в якому вказано про можливість припинення провадження у справі шляхом компромісу. Однак, саму суть і зміст компромісу ОСОБА_3 роз’яснено не було, тобто він не знав і не міг знати, що таке мирова угода, завдяки якій можливо припинити провадження у справі.

Разом з тим, посилаючись на ст. 523 МК України представник позивача звертає увагу, що в порушення вказаної норми, матеріали справи про порушення митних правил ОСОБА_3 розглянув виконувач обов’язків начальника Закарпатської митниці – начальник управління протидії митним правопорушенням ОСОБА_5 Таким чином, на думку представника позивача, постанову № 3602/30500/17 винесла не уповноважена особа, оскільки МК України не передбачено можливість розгляду справ про порушення митних правил виконувачами обов’язків заступників керівників митниць.

Також посилаючись на норми ч. 3 ст. 470, ч. 1 ст. 467 МК України представник позивача зазначає, що вчинене правопорушення, яке проявилося у перевищенні встановленого ст. 95 МК України строку транзитних перевезень більше ніж на десять діб, є закінченим на одинадцятий день та не може розглядатися як триваюче. З урахуванням наведеного, оскільки правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 470 МК України, є вчиненим на одинадцятий день після настання строку доставки транспортного засобу, передбаченого ст. 95 МК України, вважає, що у даному випадку 15.10.2016 року, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України, мало бути накладене на позивача до 15.04.2017 року.

Враховуючи, що строки накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, передбачених ч. 3 ст. 470 МК України, на момент винесення постанови у справі про порушення митних правил від 02.11.2017 року № 3602/30500/17 закінчилися, представник позивача зазначає, що вказана постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

Разом з тим, посилаючись на ч. 3 ст. 470 МК України, згідно з якою відповідальність настає за перевищення встановленого ст. 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, представник позивача вказує, що транспортний засіб особистого користування не відноситься до поняття товару. Митний кодекс розмежовує ці два терміни.

Мотивуючи позов положеннями п. 57 ч. 1 ст. 4, п. 60 ч. 1 ст. 4, ст. 335, ч. 2 ст. 365, ст. 374 МК України представник позивача вказує, що законодавець надає автотранспортному засобу значення товару лише у певних, чітко визначених умовах та лише при дотриманні таких умов. Вказані умови при ввезені автотранспортного засобу, який був оформлений в режимі транзит на ОСОБА_3 не дотримані, оскільки він являється резидентом і постійно проживає на території України.

Також посилаючись на норми ст. ст. 95, 381, 379 МК України представник позивача зазначає, що автотранспортний засіб особистого користування не може розглядатися, як товар, а строки ввезення на митну територію України, передбачені ст. 95 МК України, не можуть застосовуються до автотранспортних засобів особистого користування, оскільки ці строки визначені саме для товару. Товаром можуть бути майно, майнові права, інформація, результати інтелектуальної діяльності тощо. Критерієм віднесення того чи іншого об’єкта до товарів служить його оборотоздатність, тобто здатність вступати в торговельний обіг. Оскільки транспортні засоби особистого користування, ввезені на митну територію України в режимі транзит, не здатні вступати в торговельний обіг, тобто в рух шляхом переходу права власності на них (починаючи з введення їх в обіг, закінчуючи споживанням чи вилученням з обігу), тому вони не можуть бути товаром і саме тому законодавець й розмежував ці два поняття в Митному кодексі України.

Враховуючи вищенаведене, вважає, що постанова в справі про порушення митних правил № 3602/30500/17 від 02.11.2017 є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

На підставі вищенаведеного представник позивача просить суд визнати протиправною постанову в.о заступника начальника Закарпатської митниці ДФС – начальника управління протидії митним правопорушенням ОСОБА_5 у справі про порушення митних правил № 3602/30500/17 від 02.11.2017 року та скасувати її, а провадження у справі закрити.

Представник позивача – адвокат ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на викладені в адміністративному позові обставини, і просить їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Закарпатської митниці ДФС у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, які долучені до матеріалів справи, зауваживши, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв’язку із правомірністю винесеної постанови та безпідставністю адміністративного позову, правомірність оскаржуваної постанови слідує із обставин справи, зазначених у постанові.

З посиланням на положення ст. 90, п. 3 ч. 1 ст. 93, ст. 95, ч. ч. 1, 5 ст. 102 МК України, у зв’язку з тим, що дії ОСОБА_3 містили ознаки порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України, представник відповідача зазначає, що відносно останнього 27.10.2017 року був складений протокол про порушення митних правил № 3602/30500/17.

Представник відповідача вказує, що факт ввезення саме ОСОБА_3 14.10.2016 року автомобіля у митному режимі «транзит» підтверджується протоколом опитування від 01.11.2017 року старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного посту «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_6, який здійснював митний контроль та оформлення транспортного засобу з р.н.з. ОСОБА_4 СNP704, VIN-код WV1ZZZ2DZYH005979, у напрямку «в’їзд в Україну».

За твердженням представника відповідача зазначені у постанові фактичні обставини справи стали правомірною підставою для винесення оскаржуваної постанови. Крім того, в підтвердження того, що ОСОБА_3 ввіз на митну територію України транспортний засіб з р.н.з. ОСОБА_4 СNP704, VIN-код WV1ZZZ2DZYH005979, слугує Уніфікована митна квитанція МД-1 від 14.10.2016 року, згідно з якою ОСОБА_3 сплачено єдиний збір, відповідно до Закону України № 1212 від 04.11.1999 року.

Представник відповідача вважає, що посилання представника позивача на те, що постанова Закарпатської митниці ДФС є протиправною, оскільки винесена поза межами строків, передбачених ст. 467 МК України, а правопорушення не є триваючим, вказує на неправильне розуміння ст. 467 МК України. Обґрунтовуючи нібито пропущений митним органом строк притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, він у позовній заяві зазначає, що десятиденний термін перебування транспортного засобу на території України настав 15.10.2016 року. Представник відповідача зазначає, що з такими висновками представника позивача не можна погодитися з огляду на те, що ОСОБА_3 не виконано обов’язок доставити товари у митний орган призначення, дане правопорушення є триваючим, а адміністративне стягнення за вчинене правопорушення може бути накладене не пізніше шести місяців з дня його виявлення.

Також представник відповідача зауважує, що у позовній заяві представник позивача стверджує, що притягаючи позивача до відповідальності за ч. 3 ст. 470 МК України митниця неправильно застосувала норми цієї статті до нього, оскільки такі вимоги стосуються транспортних засобів комерційного призначення і можуть застосовуватися до осіб, що ведуть комерційну діяльність. Однак з таким вибірковим, довільним трактуванням Митного кодексу України представник відповідача не погоджується та з посиланням на положення ст. 90, п. 57 ч. 1 ст. 4 МК України вказує, що поняття «товари» включаються будь-які речі, у тому числі транспортні засоби особистого користування. А тому представник відповідача вважає, що твердження позивача про те, що автомобіль особистого користування не може бути товаром, оскільки являється саме транспортним засобом особистого користування, є безпідставним.

З посиланням на норму ст. 523 МК України представник відповідача звертає увагу на те, що твердження позивача з приводу того, що постанову у справі про порушення митних правил винесла не уповноважена особа, не відповідають дійсності.

За твердженням представника відповідача вчинення ОСОБА_3 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України, підтверджується протоколом про порушення митних правил № 3602/30500/17 від 27.10.2017 року, витягом із баз даних ЄАІС Державної фіскальної служби України, доповідною запискою інспектора митниці та іншими документами, що містяться у матеріалах справи. Відтак, вважає, що оскаржуваною постановою у справі про порушення митних правил № 3602/30500/17 від 02.11.2017 року ОСОБА_3 на підставі та у порядку, що встановлені законом, було правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою в.о. заступника начальника Закарпатської митниці ДФС – начальника управління протидії митним правопорушенням ОСОБА_5 в справі про порушення митних правил № 3602/30500/17 від 02.11.2017 року громадянина України ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу розміром п’ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 8500 грн.

Вказаною постановою встановлено, що 20.09.2017 року до Закарпатської митниці ДФС звернувся громадянин України ОСОБА_3 із заявою від 20.09.2017 року про заперечення ввезення ним транспортного засобу на територію України.

В ході проведення аналітично-перевірочних заходів з використанням баз даних, а саме, АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України було встановлено, що 14.10.2016 року через митний пост «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_3 було ввезено транспортний засіб з р.н.з. ОСОБА_4 СNP704, VIN-код WV1ZZZ2DZYH005979 з метою транзиту.

Для підтвердження факту перебування транспортного засобу на митній території України Закарпатською митницею ДФС направлено лист до Департаменту організації протидії митним правопорушенням від 21.09.2017 року № 1355/16/07-70-20-05 з метою надання з використанням можливостей інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (система «Аркан»), інформацію щодо переміщення через митний кордон України транспортного засобу з р.н.з. ОСОБА_4 СNP704, VIN-код WV1ZZZ2DZYH005979.

Відповідно до листа Департаменту організації протидії митним правопорушенням від 09.10.2017 року № 27140/7/99-99-20-02-03-17 вищевказаний транспортний засіб було ввезено на митну територію України 14.10.2016 року. В даному транспортному засобі слідувало двоє громадян, один з яких ОСОБА_3

В наданому поясненні ОСОБА_3 зазначив, що 14.10.2016 року він перетинав кордон як пасажир. Водієм був інший чоловік, якого він не знає та бачив вперше. Водій взяв його закордонний паспорт і пішов оформляти в’їзд. Він чекав водія в автомобілі і з нього не виходив. Через деякий час водій повернувся і віддав йому документи. Вони перетнули кордон і розійшлись.

Станом на 27.10.2017 року термін перебування вищевказаного транспортного засобу на митній території України, ввезеного ОСОБА_3 з метою транзиту, перевищено більше, ніж на десять діб. Будь-які підтверджуючі документи щодо обставин непереборної сили станом на 27.10.2017 року у ОСОБА_3 відсутні. В органи доходів і зборів з метою продовження строку транзиту ОСОБА_3 не звертався.

Враховуючи інформаційні дані центральної бази даних ЄАІС ДФС, ОСОБА_3 мав вивезти транспортний засіб, р.н.з. ОСОБА_4 СNP704, VIN-код WV1ZZZ2DZYH005979, за межі митної території України до 24.10.2016 року, а в зоні діяльності Закарпатської митниці ДФС – до 19.10.2016 року.

Опитана посадова особа митного посту «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС підтвердила факт здійснення 14.10.2016 року митного оформлення транспортного засобу, р.н.з. ОСОБА_4 СNP704, VIN-код WV1ZZZ2DZYH005979, в митному режимі транзит на ОСОБА_3 на підставі поданих до митного контролю документів, у якому останній слідував на митну територію України через митний пост «Ужгород».

Крім того, в підтвердження того, що ОСОБА_3 ввіз на митну територію України транспортний засіб з р.н.з. ОСОБА_4 СNP704, VIN-код WV1ZZZ2DZYH005979, слугує Уніфікована митна квитанція МД-1 від 14.10.2016 року, згідно з якою ОСОБА_3 сплачено єдиний збір відповідно до Закону України № 1212 від 04.11.1999 року.

Таким чином, ОСОБА_3 перевищив встановлений ст. 95 МК України строк доставки товарів, а саме, транспортного засобу з р.н.з. ОСОБА_4 СNP704, VIN-код WV1ZZZ2DZYH005979, що перебуває під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення (а при переміщенні в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів – від одного підрозділу цього органу до іншого), більше ніж на десять діб.

Вина ОСОБА_3 у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України, підтверджується протоколом про порушення митних правил № 3602/30500/17 від 27.10.2017 року, витягом із баз даних ЄАІС Державної фіскальної служби України та іншими матеріалами справи.

Матеріалами справи встановлено, що постанова в справі про порушення митних правил № 3602/30500/17 від 02.11.2017 року була винесена на підставі протоколу про порушення митних правил № 3602/30500/17 від 27.10.2017 року.

Не погоджуючись із вищевказаною постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся із даним позовом до суду.

За змістом ст. 2 КУпАП питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються Митним кодексом України.

Пунктом 25 ст. 4 МК України передбачено, що митний режим – комплекс взаємопов’язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення

Відповідно до ст. 90 МК України транзит – це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно зі ст. 95 МК України встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: 1) для автомобільного транспорту – 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб); 2) для залізничного транспорту – 28 діб; 3) для авіаційного транспорту – 5 діб; 4) для морського та річкового транспорту - 20 діб; 5) для трубопровідного транспорту – 31 доба; 6) для трубопровідного транспорту (з перевантаженням на інші види транспорту) – 90 діб. До строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається: 1) час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу; 2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення); 3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).

Частиною 1 ст. 381 МК України передбачено, що громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

За ч. 3 ст. 470 МК України перевищення встановленого ст. 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, обов’язковим елементом складу правопорушення є перевищення строку транзитних перевезень транспортних засобів більш як на десять діб, що вже свідчить про триваючий характер правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 93 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу; мати неушкоджені засоби забезпечення ідентифікації у разі їх застосування.

За приписами ч. ч. 1, 5 ст. 102 МК України митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення. Для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу, органу доходів і зборів призначення повинні бути представлені товари, поміщені у митний режим транзиту, та митна декларація або інший документ, визначений статтею 94 цього Кодексу.

Доказами у справі про порушення митних правил, згідно із ч. 1 ст. 495 МК України, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами – безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Наявними матеріалами справи, а саме, роздруківками інформації АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України встановлено, що 14.10.2016 року, через митний пост «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС у напрямку «в’їзд» ОСОБА_3 ввезено транспортний засіб, р.н.з. ОСОБА_4 СNP704, VIN-код WV1ZZZ2DZYH005979, в режимі транзит, з метою особистого користування.

Відповідно до інформації про факти перетину державного кордону України транспортними засобами, отриманої з використанням інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи, щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають кордон (системи «Аркан»), яку надано Департаментом організації протидії митним правопорушенням, транспортний засіб марки «Фольксваген», р.н.з. Литви СNP704, № кузова WV1ZZZ2DZYH005979, був ввезений 14.10.2016 року через пункт пропуску «Ужгород» у напрямку переміщення «в’їзд», у вказаному транспортному засобі знаходилися ОСОБА_3 та ОСОБА_7.

При цьому, уніфікованою митною квитанцією МД-1 серії 30506К № 0311213 від 14.10.2016 року стверджується, що ОСОБА_3 було сплачено єдиний збір відповідно до вимог Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України» № 1212-XIV від 04.11.1999 року.

Згідно з протоколом опитування в справі про порушення митних правил № 3602/30500/17 від 01.11.2017 року, старший державний інспектор ВМО № 3 МП «Ужгород» ОСОБА_6, який 14.10.2016 року здійснював митне оформлення транспортного засобу, р.н.з. ОСОБА_4 СNP704, VIN-код WV1ZZZ2DZYH005979, на «в’їзд в Україну», ствердив, що в якості водія декларування зазначеного автомобіля здійснювалося ОСОБА_3 та вказаний автомобіль ОСОБА_3 ввозив на митну територію України в митному режимі «транзит». На питання, чи впевнений, що саме ОСОБА_3 подавав як підставу для ввезення на митну територію України зазначеного транспортного засобу реєстраційні та інші документи, державний інспектор ВМО відповів, що так, оскільки в кожному окремому випадку він особисто витребує від власника відповідні документи та якщо б зазначені документи подавались іншою особою, то відповідно до баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України ним були б внесені дані по іншій особі, а не ОСОБА_3

У відповідності до п. п. 1, 3, 4, 7, 9 розділу 1 наказу Державної митної служби України за № 1118 від 17.11.2005 року «Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України» транспортний засіб для здійснення митного контролю та митного оформлення може бути пред’явлений митному органу як власником, так і вповноваженою особою. Уповноважена особа – особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого власником товарів і транспортних засобів, наділена правом учиняти дії, пов’язані з пред’явленням цих товарів і транспортних засобів митним органам для митного контролю та митного оформлення при переміщенні їх через митний кордон України, або іншим чином розпоряджатися зазначеними товарами та транспортними засобами. ТЗ, що переміщуються через митний кордон України громадянами, перебувають під митним контролем: при ввезенні з метою транзиту – з моменту перетину митного кордону України до вивезення за межі митної території України; при вивезенні для вільного обігу або тимчасово – з моменту пред’явлення митному органу до завершення митного оформлення та вивезення за межі митної території України. Власник ТЗ або вповноважена особа, який переміщує ТЗ через митний кордон України, пред’являє його митному органу для проведення митного огляду й подає (серед іншого) оригінали та ксерокопії таких документів: що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо. ТЗ на який відсутні документи, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження) не підлягає пропуску через митний кордон України.

З контекстного аналізу вищевказаних норм вбачається, що оформлення транспортного засобу здійснюється не на водія, а на власника або уповноважену ним особу, відтак, при оформленні зобов’язання про транзит визначальним є не факт знаходження особи за кермом автомобіля, а факт зазначення такої особи у поданих документах власником транспортного засобу або уповноваженою особою.

Викладені обставини та матеріали справи про порушення митних правил, здобуті митним органом, спростовують доводи позивача про те, що 14.10.2016 року він перетинав кордон пасажиром на автомобілі та водієм була особа, яку він не знає, і яка взяла його закордонний паспорт та пішла оформляти в’їзд, а він чекав у автомобілі.

При цьому, твердження позивача про те, що перебуваючи у автомобілі у якості пасажира, він не міг ввезти на територію України транспортний засіб, не заслуговують на увагу, оскільки з аналізу вищевказаних правових норм слідує, що оформлення транспортного засобу відбувається не на водія, а на власника або уповноважену ним особу.

Крім того, виходячи із змісту поняття «транзит», визначеного у ст. 90 МК України, положень п. 57 ч. 1 ст. 4 МК України, згідно з яким товари – це будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі, а також диспозиції ч. 3 ст. 470 МК України, суд вважає, що посилання представника позивача про те, що автомобіль особистого користування не може бути товаром, оскільки являється саме транспортним засобом особистого користування, є безпідставними, так як поняття «транзит» включає будь-які речі, у тому числі й транспортні засоби особистого користування.

Також не заслуговують на увагу доводи представника позивача про те, що оскаржувану постанову в справі про порушення митних правил винесено не уповноваженою особою, так як в силу приписів ст. 523 МК України від імені митниць справи про порушення митних правил розглядаються керівниками цих митниць або їх заступниками, а від імені центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, – посадовими особами, уповноваженими на це відповідно до посадових інструкцій, або іншими особами, уповноваженими на це керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованими посилання представника позивача про те, що строки накладення стягнення за порушення митних правил на момент винесення оскаржуваної постанови закінчилися, з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 МК України – не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що перелік триваючих правопорушень не є вичерпним, а лише конкретизуючим щодо окремих статей.

При цьому, в положеннях МК України не міститься визначення триваючого правопорушення.

У теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись із протиправного діяння (дії або бездіяльності), здійснюються у подальшому безперервно шляхом невиконання обов’язку, та припиняються або виконанням регламентованих обов’язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов’язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином.

Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії (бездіяльність) безперервно порушують закон протягом певного проміжку часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов’язків.

Відтак, невивезення транспортного засобу, що перебуває в режимі транзиту, та щодо якого існує обов’язок вивезення за межі митної території протягом десятиденного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов’язку.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи та встановлено судом, позивач ввіз транспортний засіб на митну територію України в режимі транзиту через митний пост «Ужгород» 14.10.2016 року, однак обов’язку щодо вивезення вказаного транспортного засобу за межі митної території у строк, визначений ст. 95 МК України, не виконав.

Про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України, відповідачу стало відомо 20.09.2017 року, а саме, коли до Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_3 звернувся із заявою про заперечення ввезення ним транспортного засобу на територію України. Тобто, датою виявлення порушення слід вважати 20.09.2017 року та із цього часу митний орган мав шість місяців для вирішення питання щодо накладення на позивача відповідного адміністративного стягнення.

Отже, невивезення ОСОБА_3 транспортного засобу, що перебуває в режимі транзиту, та щодо якого існує обов’язок вивезення за межі митної території, протягом десятиденного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов’язку, а відтак, виявивши вказане порушення 20.09.2017 року та приймаючи 02.11.2017 року постанову, адміністративне стягнення за порушення митних правил накладене відповідачем в межах строку, передбаченого ст. 467 МК України, а саме не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 року у справі № 369/11924/16-а.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу положень ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб’єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

За наслідками розгляду даної справи підстав для скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і надіслання справи на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи), що визначено п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України, судом не встановлено.

З урахуванням вищенаведених норм законодавства та фактичних обставин справи, беручи до уваги, що доказів, які мали б спростувати факт наявності порушення митних правил та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем у межах розгляду даної справи надано не було, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена у межах повноважень, у визначений законодавством спосіб та з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а позов без задоволення.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 76, 77, 241-246, 255, 271, 272, 286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_3, в інтересах якого діє представник – адвокат ОСОБА_1, до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил, закриття провадження у справі – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Дата складання повного рішення суду – 16.03.2018 року.

Головуюча О.М. Світлик