КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 826/2294/17 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.
Суддя -доповідач - Мельничук В.П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2018 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Лічевецького І.О., Земляної Г.В.,
при секретарі: Волощук Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Прем'єр-Міністра України Гройсмана Володимира Борисовича про визнання бездіяльності протиправною щодо не розгляду звернення та зобов'язання надати відповідь на депутатське звернення, -
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА _3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Прем'єр-Міністра України Гройсмана Володимира Борисовича про визнання бездіяльності протиправною щодо не розгляду звернення та зобов'язання надати відповідь на депутатське звернення. Свої вимоги обгрунтовує тим, що відповідачем не надано відповіді на його звернення від 18 січня 2017 року у строки, встановлені чинним законодавством, чим допущено протиправну бездіяльність та порушення його прав.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в повному обсязі як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. Свої вимоги обгрунтовує тим, що, на його думку, судове рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим.
Крім цього, вказаною особою заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку про те, що зазначений строк пропущено з поважних причин, а тому наявні підстави для його поновлення.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки учасники справи у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції було встановлено, що 18 січня 2017 року народним депутатом України ОСОБА_3 за № 37-дз подано Прем'єр-Міністру України Гройсману Володимиру Борисовичу звернення, про що свідчить штамп про прийняття із датою та підписом відповідальної особи.
Звернення містить прохання про винесення на найближчому засіданні Кабінету Міністрів України постанови про припинення співпраці суб'єктів господарювання державного сектору економіки з банками, які контролюються Російською Федерацією.
Одночасно позивачем висловлено прохання про розгляд звернення за його присутності із зазначенням необхідної контактної інформації.
23 січня 2017 року позивачем отримано повідомлення за підписом Першого віце-прем'єр-міністра України - Міністра економічного розвитку і торгівлі України ОСОБА_5 про надання доручення Міністерству економічного розвитку і торгівлі України разом із Міністерством фінансів України та Національним банком України розглянути подане звернення з наданням відповіді.
31 січня 2017 року позивачем отримано лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про те, що відповідь на звернення буде надано після надходження пропозицій від Міністерства фінансів України та Національного банку України.
Разом з тим, на засіданні Кабінету Міністрів України, яке відбулось 01 лютого 2017 року, висловлене у зверненні питання до порядку денного не включалось та не розглядалось.
Оскільки Прем'єр-Міністром України Гройсманом В.Б. у встановлений законодавством строк звернення позивача не розглядалось, відповідь не надавалась, до розгляду позивач не запрошувався, та вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні даного адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Частиною четвертою статті 76 Конституції України визначено, що повноваження народних депутатів України визначаються Конституцією та законами України.
Закон України «Про статус народного депутата України» визначає статус (права, обов'язки і відповідальність) народного депутата України у Верховній Раді України та за її межами, встановлює правові і соціальні гарантії здійснення народним депутатом України своїх депутатських повноважень.
Статтею 1 Закону передбачено, що народний депутат України є обраний відповідно до Закону України "Про вибори народних депутатів України" представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України.
Народний депутат здійснює свої повноваження на постійній основі.
При виконанні своїх повноважень народний депутат керується Конституцією України, законами України та загальновизнаними нормами моралі.
Держава гарантує народному депутату забезпечення необхідними умовами для здійснення ним депутатських повноважень.
Згідно частини першої статті 24 Закону України "Про статус народного депутата України" народний депутат зобов'язаний, серед іншого: дбати про благо України і добробут Українського народу, захищати інтереси виборців та держави; додержуватися вимог Конституції України, цього Закону, Регламенту Верховної Ради України, інших законів України, додержуватися присяги народного депутата України; постійно підтримувати зв'язки з виборцями, вивчати громадську думку, потреби і запити населення, а у разі необхідності повідомляти про них Верховну Раду України та її органи, вносити пропозиції та вживати в межах своїх повноважень заходи щодо їх врахування в роботі органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про статус народного депутата України» народний депутат у порядку, встановленому законом, у тому числі, звертається із депутатським запитом або депутатським зверненням до Президента України, органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності у порядку, передбаченому цим Законом і законом про регламент Верховної Ради України.
Статтею 16 Закону передбачено, що народний депутат має право на депутатське звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності та підпорядкування, об'єднань громадян з питань, пов'язаних з депутатською діяльністю, і брати участь у розгляді порушених ним питань.
Депутатське звернення - викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз'яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції.
Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, керівники підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян, яким адресовано депутатське звернення, зобов'язані протягом 10 днів з моменту його одержання розглянути і дати письмову відповідь. У разі неможливості розгляду звернення народного депутата у визначений строк його повідомляють про це офіційним листом з викладенням причин продовження строку розгляду. Строк розгляду депутатського звернення, з урахуванням продовження, не може перевищувати 30 днів з моменту його одержання.
Народний депутат, який направив звернення, може бути присутнім при його розгляді, про що він повідомляє відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян, яким адресовано депутатське звернення. Посадова особа, відповідальна за розгляд звернення народного депутата, зобов'язана завчасно, але не пізніше ніж за день повідомити народного депутата про час і місце розгляду звернення.
Вмотивована відповідь на депутатське звернення повинна бути надіслана народному депутату не пізніш як на другий день після розгляду звернення. Відповідь надається в обов'язковому порядку і безпосередньо тим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, до якого було направлено звернення, за підписом його керівника чи посадової особи, керівником підприємства, установи та організації, об'єднання громадян, крім випадків, установлених цим Законом.
Судом першої інстанції було встановлено, що позивач в межах наданих повноважень звернувся до відповідача із депутатським зверненням, в якому висловлювалось прохання про вчинення певних дій, а саме: винесення на найближчому засіданні Кабінету Міністрів України постанови про припинення співпраці суб'єктів господарювання державного сектору економіки з банками, які контролюються Російською Федерацією, тобто до вчинення дій.
Відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України. Прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Статтею 114 Конституції України передбачено, що до складу Кабінету Міністрів України входить Прем'єр-Міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, віце-прем'єр-міністри, міністри.
Прем'єр-Міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.
Статтею 33 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» врегульовано питання розгляду звернень і запитів народних депутатів України.
Так, Кабінет Міністрів України або члени Кабінету Міністрів України, яким надійшли звернення чи запит народного депутата України, зобов'язані надати відповідь у встановленому законом порядку.
Відповідь на звернення чи запит народного депутата України, направлені Кабінету Міністрів України, підписує Прем'єр-міністр України. Відповідь на звернення чи запит народного депутата України, направлені іншим членам Кабінету Міністрів України, підписує член Кабінету Міністрів України, якому це звернення чи запит адресовано.
У разі обговорення відповіді на запит народного депутата України на пленарному засіданні Верховної Ради України на засідання можуть запрошуватися члени Кабінету Міністрів України, яким адресовано запит.
Статтею 42 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», встановлено, що Прем'єр-міністр України, зокрема, керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує діяльність Кабінету Міністрів України на забезпечення здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, та здійснення інших повноважень, покладених на Кабінет Міністрів України; спрямовує, координує та контролює діяльність членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, дає з цією метою доручення, обов'язкові до виконання зазначеними органами та посадовими особами; формує проект порядку денного засідання Кабінету Міністрів України; скликає засідання Кабінету Міністрів України та головує на них.
Частиною третьою зазначеної статті передбачено, що для здійснення Прем'єр-міністром України своїх повноважень у складі Секретаріату Кабінету Міністрів України утворюється патронатна служба - апарат Прем'єр-міністра України, керівник якого призначається на посаду та звільняється з посади Прем'єр-міністром України.
З урахуванням вищевказаних норм, звернення позивача зареєстровано Секретаріатом Кабінету Міністрів України 18 січня 2017 року за № 2083/0/1-17.
Разом з тим, Законом України «Про Кабінет Міністрів України», а саме: статтею 50, врегульовано питання стосовно підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України.
Так, право ініціативи у прийнятті актів Кабінету Міністрів України мають члени Кабінету Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
Проекти актів Кабінету Міністрів України готуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Проекти актів Кабінету Міністрів України вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України міністерствами, центральними органами виконавчої влади (крім тих, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідного члена Кабінету Міністрів України), державними колегіальними органами, місцевими державними адміністраціями.
Проекти актів Кабінету Міністрів України можуть також вноситися в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України Прем'єр-міністром України, Першим віце-прем'єр-міністром України, віце-прем'єр-міністрами України, а також міністром, який не очолює міністерство.
Проекти актів Кабінету Міністрів України, внесені на його розгляд, реєструються Секретаріатом Кабінету Міністрів України. Зареєстровані проекти актів Кабінету Міністрів України вносяться до бази даних електронної комп'ютерної мережі. Їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
До підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України можуть залучатися народні депутати України, науковці та інші фахівці за їх згодою.
Проекти актів Кабінету Міністрів України, що мають важливе суспільне значення та визначають права і обов'язки громадян України, підлягають попередньому оприлюдненню в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Окрім того, статтею 43 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» передбачено, що Перший віце-прем'єр-міністр України, згідно з визначеним Кабінетом Міністрів України розподілом повноважень, зокрема, забезпечує підготовку питань для розгляду на засіданнях Кабінету Міністрів України, попередньо розглядає і погоджує проекти законів, актів Президента України, що готуються Кабінетом Міністрів України, та проекти відповідних актів Кабінету Міністрів України, сприяє узгодженню позицій між членами Кабінету Міністрів України, вносить пропозиції щодо порядку денного засідань Кабінету Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення питань, що належать до компетенції Першого віце-прем'єр-міністра України та віце-прем'єр-міністрів України» від 18 квітня 2016 року № 296, до компетенції Міністра економічного розвитку і торгівлі України ОСОБА_5 належать, зокрема, питання економічного і соціального розвитку, торгівлі, державної інвестиційної політики, державної зовнішньоекономічної політики, державного-приватного партнерства, фінансової і бюджетної політики, державного фінансового контролю.
Судом першої інстанції було встановлено, що за таких обставин, з урахуванням питань, які порушено у зверненні позивача, а також повноважень Першого віце-прем'єр-міністра України та встановленої процедури прийняття нормативних актів Уряду, депутатське звернення 23 січня 2017 року скеровано до Міністерства економічного розвитку і торгівлі, Міністерства фінансів України та Національного банку України з встановленням завдання щодо спільного розгляду поданого звернення та наданням відповіді у строк, встановлений законодавством.
31 січня 2017 року Міністерством економічного розвитку і торгівлі України позивача повідомлено про неможливість розгляду його звернення у визначений строку, у зв'язку з тим, що пропозиції від співвиконавців доручення ще не надійшли. Відповідь на звернення буде невідкладно надано після надходження пропозицій від Міністерства фінансів України та Національного банку України.
Водночас, Секретаріатом Кабінету Міністрів України листом від 31 січня 2017 року доручено Міністерству економічного розвитку і торгівлі України, Міністерству фінансів України а також Національному банку України прискорити розгляд виконання завдання та надання відповіді на депутатське звернення.
15 лютого 2017 року Міністерством економічного розвитку і торгівлі України надано обґрунтовану відповідь за підписом керівника на депутатське звернення, із дотриманням строків, визначених статтею 16 Закону України «Про статус народного депутата України».
За таких обставин, судом першої інстанції було встановлено, що на звернення народного депутата України ОСОБА_7 від 18 січня 2017 року № 37-дз із урахуванням вимог Законів України «Про статус народного депутата України» та «Про Кабінет Міністрів України» надано відповідь Першим віце-прем'єр-міністром України - Міністром економічного розвитку і торгівлі України як посадовою особою, до повноважень якої віднесено питання, про які зазначалось у депутатському зверненні.
Крім того, зважаючи на те, що позивач у депутатському зверненні висловлював прохання про розгляд порушеного у ньому питанні на найближчому засіданні Кабінету Міністрів України з одночасним висловленням прохання бути присутнім на ньому, та оскільки вказане питання на засіданні Кабінету Міністрів України не розглядалось, позивач про розгляд звернення не повідомлявся.
Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Прем'єр-Міністра України Гройсмана Володимира Борисовича щодо неповідомлення позивача про час і місце розгляду депутатського звернення від 18 січня 2017 року № 37-дз та не розгляду й ненадання відповіді на вказане депутатське звернення.
Оскільки відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності, позовні вимоги в частині зобов'язання Прем'єр-Міністра України Гройсмана Володимира Борисовича розглянути в присутності позивача та надати відповідь на депутатське звернення від 18 січня 2017 року № 37-дз, завчасно повідомити позивача у встановлений законодавством строк про час і місце розгляду депутатського звернення, які є похідними від первісних вимог, також не підлягають задоволенню.
За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального при дотриманні норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: І.О. Лічевецький
Г.В. Земляна
Повний текст складено 15.03.2018 року.
Головуючий суддя Мельничук В.П.
Судді: Земляна Г.В.
Лічевецький І.О.
