Є.У. №366/3098/17;

Пр. №2/366/23/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 березня 2018 року Іванківський районний суд Київської області в складі:

головуючої - судді Тетервак Н.А.,

при секретарі - Німченко Н.Ю.,Євтушенко В.Д.,

за участю сторін:

позивачки- Ремінної І.Д.,

представників відповідача та третьої особи – ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванків справу за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження»,третя особа ОСОБА_5 про зміну формулювання причин звільнення і дати звільнення та зобов»язання вчинити певні дії,стягнення матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про зміну формулювання причин звільнення і дати звільнення та зобов»язання вчинити певні дії,стягнення матеріальної шкоди.

Позивач посилається на те,що 29 серпня 2017 року о 9 год. 20 хв.,відповідно до наказу директора ДП»Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження(далі- ДП»ЦОТІЗ») №64-ос від 12.12. 2016 року її було поновлено на посаді начальника відділц планування і аналізу економічної діяльності та організації праці,відповідно до рішення Іванківського районного суду Київської області від 12.12.2016.

Однак,після ознайомлення з наказом про поновлення на роботі від 12.12. 2016 №64-ос о 9 год. 25 хв. 29 серпня 2017 року вона подала заяву про звільнення на підставі ч.3 ст. 38 Кодексу законів про працю України,оскільки з 06.10.2016 року знаходиться удових відносинах з Державним спеціалізованим підприємством Чорнобильський спец комбінат».

В цей же день,29.08.2017 р. її заяву було розглянуто та відмовлено у звільненні її за ч.3 ст. 38 КЗпПУ,про що її повідомлено листом №14-06/693.

30.08.2017 року вона ознайомилася з наказом та отримала розпорядження про надання пояснень,згідно вимог ст.149 КЗпПУ.

Так як вона перебуває у трудових відносинах з ДСП»Чорнобильський спецкомбінат», як вказано у її трудовій книжці(запис №29),тому пояснень вона не надавала,про що подала письмову заяву відповідачу.

14 вересня 2017 року відповідач звільнив її з роботи за прогул без поважних причин,згідно п.4 ч.1 ст. 40 КЗпПУ та вніс відповідний запис у її трудову книжку.

Вважає формулювання причин звільнення її з роботи неправомірними,так як відповідно до вимог ч.3 ст. 38 КЗпПУ вона має право розірвати трудовий договір за власним бажанням,якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю,умови колективного чи трудового договору.

Згідно з додатками до заяви про звільнення від 29.08.2017 року вона надала докази порушення відповідачем трудового законодавства,а саме:

Згідно з додатком до заяви про звільнення від 29.08.2017 року порушено трудове законодавство України:

По-перше, в частині надання оплачуваної відпустки повної тривалості за минулі періоди. Надання щорічних відпусток є прямим обов’язком роботодавця, і не виконуючи його, роботодавець порушує законодавство про працю, за що передбачена відповідальність. Відпустка є законним правом працівника, яке йому надано статтею 74 КЗпП і статтею 2 Закону України «Про відпустки» (далі - Закону № 504/96).

Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка (частина друга ст. 12 Закону № 504/96).

Також пунктом 1 статті 9 Конвенції МОП передбачено, що безперервна частина щорічної оплачуваної відпустки надається та використовується не пізніше, як протягом року, а залишок щорічної оплачуваної відпустки має бути використаний протягом 18 місяців із кінця того року, за який надавалася відпустка.

Відповідно до п.10 ст. 10 Закону № 504/96і

«Щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються: в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором».

Колективним договором передбачено:

-п. 5.10 «Працівникам, учасникам та потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 та 3 категорії, при складанні графіка відпусток надається чергова відпустка в зручний для них час»;

-п. 5.15 «Не допускається ненадання щорічних відпусток повної тривалості впродовж двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами

чи з особливим характером праці (згідно ст. 11 Закону України “Про відпустки ”);

-п. 3.11 Правилами внутрішнього трудового розпорядку працівників «Усі працівники, які перебувають у трудових відносинах з Підприємством, мають право на щорічну відпустку, тривалість якої встановлена законодавством і обумовлена Колективним договором..»

При переведенні 01.01.2014 року зі структурного підрозділу Центр організаційно-технічного забезпечення управління зоною відчуження Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат» (далі - ДСП «ЧСК»), що скорочувався, до новоствореного підприємства «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження» за мною числились 79 днів невикористаної відпустки _{и, (згідно з протоколом ДАЗВ від 20.12.2013 року). В січні 2016 року директором підприємства підписано мою заяву про надання 22 днів відпустки за минулі періоди, тобто за період моєї трудової діяльності 2011- 2013 роки.}

_{При зверненні заявою від 30.08.2016 року до роботодавця з проханням V надати 14 календарних днів невикористаної відпустки за минулі періоди, залишок становив 57 календарних днів, я отримала незаконну відмову. Листом від 01.09.2016 № 14-06/739 мені повідомлено, що відпустки минулих періодів, а саме з 01.01.2014 по 31.12.2015 pp. мною використані повністю. Однак при незаконному звільненні, що відбулося 19.09.2016 року, наказ 51- ОС, мені виплачено компенсацію за 57 календарних днів невикористаних відпусток накопичених за період роботи в ДСП «ЧСК».}

_{По-друге, незаконно проведено на підприємстві зміну істотних умов праці, що відповідно до ст. 32 КЗпП допускається у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці.}

_{Розпорядчим актом по підприємству від 16.06.2016 № 59 директор підприємства наказує внести зміни до штатного розпису для окремих посад та змінити умови праці з особливо шкідливих на нормальні умови праці з розташуванням робочих місць за юридичною адресою органу виконавчої влади з виробничою необхідністю, з метою повного та якісного виконання обов’язків. Тобто, в наказі не розкрито зміст змін в організації виробництва і праці, не надано відповідні доручення посадовим особам для здійснення таких змін.}

_{Третє, в наданому на ознайомлення мені Повідомленні (ПОПЕРЕДЖЕННІ) про наступну зміну істотних умов праці від 16.06.2016 року зазначено, що робоче місце буде знаходитись за адресою м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26. Безпосередньо перед початком роботи відповідно до змінених істотних умов праці видано наказ № 39-ОС від}

_{16.08.2016в якому зазначено лише адреса робочого місця та змінені умови праці. Мене не ознайомлено з новими інструкціями, іншими документами, розпорядженнями, що визначають умови проведення робіт (посадова інструкція, положення про відділ, правові підстави створення робочого місця за юридичною адресою ДАЗВ; наказ про робоче місце), не попереджено про режим роботи - зміну графіку проведення робіт, робочих годин, зменшення терміну щорічної відпустки, що відповідно до чинного законодавства відмічається в особовій карті працівника та доводиться під підпис.}

_{Четверте, відповідно до ст. 48 КЗпП України на власника покладається відповідальність за ведення трудових книжок, що є основним документом про трудову діяльність працівника, який підтверджує стаж роботи (ст. 62 Закону «Про пенсійне забезпечення»). Зміна, згідно з нормами ст. 32 КЗпП України, що кваліфікується, як зміна істотних умов праці, вимагає не пізніше ніж за 2 місяці повідомити працівника. Враховуючи, що у наказі № 39-ОС від}

_{16.08.2016року зазначено зміну умов праці то обов’язково, відповідно вимог нормативно-правових актів, необхідно внести зміни до: особової картки форми № П-2, трудової книжки; посадової інструкції; доповнення до особового листка з обліку кадрів. В моїй трудовій книжці відсутній даний запис. Зважаючи, що я не ознайомлена під розписку в типовій формі первинного обліку № П-2 про зміни, означає також відсутність в ній запису про зміну істотних умов праці.}

_{П’яте, незаконне звільнення з займаної посади відповідно до наказу № 51- ОС від 19.09.2016 року, п.З ч.І ст. 40 КЗпП України. Звільнення без законної підстави підтверджено рішенням Іванківського районного суду}

_{12.12.2016року та 14.03.2017 року Апеляційним судом Київської області.}

_{Шосте, при звільненнях, що відбулися 19.09.2016 року та 14.09.2017}

_{року Відповідач не надав підтверджуючих документів про проведення атестації робочого місця за умовами праці.}

_{Відповідно до норм чинного законодавства:}

_{постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2008 № 831 «Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження» визначено, що особам які постійно працюють у зоні відчуження час роботи зараховується до стажу роботи у полуторному розмірі;}

_{-статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 01.04.2015 пенсії за віком на пільгових умовах за списками виробництв, робіт, професій, посад зайнятість яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою КМУ від 24.06.2016 № 461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах»,призначаються за результатами атестації робочих місць.}

_{Позивач просить змінити формулювання причин звільнення її з роботи ДП»ЦОТІЗ» з п.4 ст. 40 КЗпроПУ на ч.3 ст. 38 КЗпроПУ та дату звільнення «з 05.10.2016 року», замість «14 вересня 2017 року»;зобов»язати Відповідача надати належно оформлені підтверджуючі документи про проведення атестації робочого місця за умовами праці,а у разі їх відсутності стягнути з ДП»ЦОТІЗ» 111 881,25грн. матеріальної шкоди заподіяної відсутністю на час звільнення підтверджуючих документів щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці,що позбавляє її права на зарахування пільгового стажу при нарахуванні пенсії за віком на пільгових умовах,стягнути судові витрати в сумі 1758грн.ю 81 коп.(а.с. 1-7).}

_{За зміненими позовними вимогами(заява про зменшення розміру позовних вимог),позивачка фактично збільшила розмір позовних вимог, просить змінити формулювання причин звільнення з ДП »ЦОТІЗ» із «звільнена за прогул без поважних причин,п.4 ст. 40 КЗпроП України» на «звільнено на підставі частини 3 статті 38 КЗпроП України» та змінити дату звільнення з «14 вересня 2017 року» на «05.10.2016 року»,стягнути вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку 22 376 грн.}

_{Також позивачка просить(за зміненими позовними вимогами) стягнути з відповідача 71 006 грн. матеріальної шкоди,заподіяної внаслідок відсутності на момент звільнення документів про атестацію робочих місць.}

_{В судовому засіданні позивачка підтримала позов. Надала пояснення.}

_{Представники відповідача та третьої особи(ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3) позов не визнали.}

_{Надали заперечення,з яких слідує,що після ухвалення 12.12. 2016 року Іванківським районним судом рішення,яким ОСОБА_4 була поновлена на роботі,ДП»ЦОТІЗ» неодноразово викликав позивачку,щоб добровільно виконати рішення суду-поновити ОСОБА_4 на роботі,однак, ОСОБА_4 на підприємство не з»явилася.}

_{Починаючи з 12.12. 2016 року,а також після отримання ухвали Апеляційного суду Київської області, відкриття виконавчого провадженняВП№53814568 по виконанню рішення суду від 12.12. 2016р. Відповідачем було вжито всіх заходів для виконання рішення суду-негайно видано наказ про поновлення ОСОБА_4 на посаді:№64-ос від 12.12. 2016 р. Позивачці неодноразово надсилалися листи з»явитися на підприємство та ознайомитися з наказом про поновлення на роботі та внесення запису у трудову книжку.}

_{29.08.2017 року на вимогу Іванківського міжрайонного відділу ДВС ОСОБА_4 з»явилася до ДП»ЦОТІЗ»,де під підпис ознайомилася з наказом про поновлення її на роботі та надала трудову книжку для внесення запису про поновлення,що і було зроблено 29.08.2017 року на виконання Постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2017№ВП54222204.ДП»ЦОТІЗ» було повністю виконано рішення Іванківського районного суду про поновлення ОСОБА_4 на роботі,однак, до виконання своїх трудових обов»язків ОСОБА_4 не приступила.}

_{В послідуючі дні: 30 та 31.08.2017 року ОСОБА_4 також була відсутня на робочому місці. Від дачі пояснень ОСОБА_4 відмовилася та була звільнена за прогул без поважних причин- ч.4 ст. 40 КЗпроПУ.}

_{Відповідач вважає безпідставним вимогу позивачки про зміну формулювання причин звільнення,оскільки ДП не змінило причину звільнення ОСОБА_4,а звільнило її за прогул - ч.4 ст. 40 КЗпроПУ, як вказано в п.24 Постанови пленуму Верховного Суду України №9 від. 06.11. 1992 р.»Про практику розгляду судами трудових спорів».}

_{Відповідач не вбачає в діях ДП»ЦОТІЗ» порушення трудового законодавства щодо ОСОБА_4,як щодо надання їй щорічних відпусток,так і стосовно змін умов праці від 06.06.2016 року,з якими ОСОБА_4 погодилася, а також щодо оформлення підтверджуючих документів про проведення атестації робочих місць за умовами праці.}

_{Трудова книжка ОСОБА_4 видана з дотриманням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.}

_{Оскільки, відповідно до п. 2.14. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників «у графі 3 пишеться:прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду,записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій». Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення».}

_{Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення № 1 та № 2 (а також пропозиції щодо їх змін чи доповнень) після погодження з Міністерством соціальної політики України та Міністерством охорони здоров'я України затверджуються Кабінетом Міністрів України.}

_{До 01 січня 2018 року діяла постанова КМУ від 24 лютого 2010 р. № 173 «Про доповнення Списку N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», в якій зазначалось, що «22.1-1г працівники, зайняті повний робочий день в зоні відчуження на підприємствах, в установах і організаціях, перелік яких затверджується МНС за погодженням з Мінпраці га 103". Вказаний Перелік - це наказ МНС від 13.03.2012 № 576.}

_{Як зазначалось вище до 01.01.2018 дане питання, на час звернень позивача та інших працівників Підприємства (2016-2017рр.) ДП «ЦОТІЗ» та інших новостворених підприємств зони відчуження, які не є правонаступниками попередників були відсутні у Переліку підприємств, установ і організацій зони відчуження, працівники яких зайняті повний робочий день, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, затвердженого наказом МНС України від 13 03 2012 № 576(далі-Перелік), що є єдиною перепоною для отримання права на пільгове пенсійне забезпечення, і як наслідок працівники мають складнощі з виходом на пенсію за віком на пільгових умовах та змушені доводити даний факт в суді.}

_{На підприємствах зони відчуження в тому числі в ДП «ЦОТІЗ, де була проведена атестація робочих місць, але які відсутні в Переліку, проводилася робота щодо усунення даної соціальної несправедливості, яка наразі зазнала успіху, оскільки до Списку І внесено зміни, які наразі змінюють методику….}

_{Вимогу позивача про стягнення з Підприємства матеріальної шкоди вважають несправедливою та незаконною,а вказану позивачем суму шкоди,- необгрунтованою та непідтвердженою, оскільки право ОСОБА_4 на пільгову пенсію не порушено діями керівництва «ЦОТІЗ», оскільки вона не має на неї права,так як не досягла 50 річного віку та водночас має достатньо стажу, в тім числі шкідливого, для оформлення такої пенсії в подальшому. Крім того, на даний час підприємство вирішує питання з МНС про включення ДП до Списку №1 виробництв,працівники яких мають право на пільгову пенсію.}

_{Відповідач просить відмовити у задоволенні позову,а також застосувати спеціальні строки позовної давності.}

_{Вислухавши позивача, представників відповідача та третьої особи, дослідивши письмові матеріали справи,суд прийшов до наступного.}

_{З копії рішення Іванківського районного суду від 12 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження»,третя особа ОСОБА_5 про поновлення на посаді,стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, слідує,що позов задоволено частково. ОСОБА_4 поновити на посаді начальника відділу планування і аналізу економічної діяльності та організації праці ДП »Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження» з 19 вересня 2016 року. Стягнути з ДП»ЦОТІЗ» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.09.2016 року по 06.10.2016 року в сумі 4387 грн. 50 коп.,попередньо відрахувавши відповідні податки. В решті позовних вимог-відмовити.( а.с. 32-34).}

_{З копії ухвали колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області від 14 березня 2017 року слідує,що рішення Іванківського районного суду від 12 грудня 2016 року залишити без змін.( а.с. 35-37).}

_{Судом першої інстанції не застосовано вимоги щодо негайного виконання рішення суду,а отже,рішення Іванківського районного суду від 12.12. 2016 року набрало законної сили з 14 березня 2017 року.}

_{З копії наказу №61-ос від 12 грудня 2016 року ДП «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження» слідує,що,на виконання рішення Іванківського районного суду від 12.12. 2016 року ОСОБА_4 поновлена з 19 вересня 2016 року на роботі. Підпис працівника - 29 серпня 2017 року (а.с.189) .}

_{З пояснень представника відповідача слідує,що позивач ОСОБА_4 не з»являлася до ДП»ЦОТІЗ», тому лише після відкриття виконавчого провадження,вимог державного виконавця з»явитися на підприємство, ОСОБА_4 29.08. 2017 року з»явилася на підприємстві і її було познайомлено з наказом про поновлення на роботі.}

_{Однак,ОСОБА_4 не приступила до виконання своїх посадових обов»язків та була 14.09.2017р звільнена за п.4 ч.1 ст. 40 КЗпроПУ(прогул без поважний причин).(а.с. 169).}

_{З пояснень позивачки, відповідачів слідує,що 29.08.2017р.,ОСОБА_4,ознайомившись з наказом про поновлення з 19.09.2016 року на роботі, в цей же день-29.08.2017р.,- подала заяву про звільнення її з роботи за п.3 ст.38 КЗпроПУ.}

_{З копії заяви ОСОБА_4 Ірин6и Дмитрівни на ім»я Директора ДП»ЦОТІЗ» слідує,що ОСОБА_4 просить звільнити її з 29 серпня 2017 року на підставі частини 3 статті 38 КЗпроПУ,виплатити компенсацію на невикористану відпустку,надати підтверджуючі документи про проведення атестації робочого місця за умовами праці.}

_{Стаття 38 Кодексу законів про працю України передбачає право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк,з ініціативи працівн6ика.}

_{Пункт 1 ст. 38 КЗпроПУ встановлює,що працівник має право розірвати трудовий договір,укладений на невизначений строк,попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжити роботу(переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу у іншу місцевість; вступ до навчального закладу, неможливість проживання у даній місцевості; вагітність; догляд за дитиною догляд за хворим; вихід на пенсію прийняття на роботу за конкурсом,а також з інших поважних причин,власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк,про який просить працівник.}

_{Відповідно до п.3 ст. 38 КЗпроПУ,працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням,якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю,умови колективного чи трудового договору.}

_{Отже, ОСОБА_4, яка не мала можливості продовжувати трудові відносини з ДП»ЦОТІЗ» вважала, що відповідач не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, ознайомившись 29.08. 2017 року з наказам №64-ос від 12.12. 2016 року про її поновлення на роботі, вправі була вимагати її звільнення в цей же день,тобто 29.08. 2017р. з підстав п.3 ст. 38 КЗпроПУ,тобто, не попереджаючи роботодавця про своє звільнення за два тижні, як вимагає п.1 ст. 38 КЗпроПУ.}

_{В позовній заяві до суду,позивачка вказує,що 29.08. 2017 року вона звернулася до ДП»ЦОТІЗ» із заявою про звільнення з роботи з підстав п.3 ст. 38 КЗпроПУ, оскільки з 06.10. 2016 року знаходилась у трудових відносинах з іншим підприємством(ДСП»Чорнобильський спецкомбінат»).}

Як слідує з норм п.1 ст. 38 КЗпроПУ, у разі неможливості продовжувати роботу,працівник може звільнитися з роботи за власним бажанням без попередження роботодавця за 2 тижні,а роботодавець повинен звільнити працівника при наявності поважних причин.

З копії заяви до ДП слідує,що позивач просила звільнити її з 29.08.2017 року за п.3 ст. 38 КЗпПУ.

Отже, ОСОБА_4,. яка не мала можливості продовжувати трудові відносини з ДП»ЦОТІЗ», оскільки з 06.10.2016 року перебувала у трудових відносинах з ДСП »Чорнобильський спецкомбінат», однак, для свого звільнення з роботи без письмового попередження роботодавця за 2 тижні, обрала підставою для звільнення невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умови колективного чи трудового договору,іншої заяви про звільнення ОСОБА_4 до ДП »ЦОТІЗ» не подавала.

Отже, вказавши підставою звільнення по п.3 ст.38 КЗпроПУ,позивач не зобов»язана була продовжувати трудові відносини з відповідачем,а відповідач не вправі був вимагати від ОСОБА_4 продовження трудових відносин, а також не вправі був відмовити ОСОБА_4 у звільненні з роботи з указаних останньою підстав,чи вимагати від неї змінити підставу для звільнення.

Відповідна позиція викладена у Постанові

Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

від 20 лютого 2013 р. у справі № 6-157цс12 , на яку також посилається відповідач, згідно якої « За змістом ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно.

Якщо вказані працівником причини звільнення — порушення працедавцем законодавства про працю (ч. 3 ст. 38 КЗпП України) — не підтверджуються або працедавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на ч. 1 ст. 38 зазначеного Кодексу».

Тобто, відповідач не мав права відмовити ОСОБА_4 у звільненні за власним бажанням( ст. 38 КЗпПУ), безпідставно звільнивши останню за порушення трудової дисципліни,а саме: прогул без поважної причини п.4 ч.1 ст.40 КЗпПУ.

Тому,вимога ОСОБА_4 в частині зміни підстави звільнення - з п.4 ч.1 ст.40 КЗпроПУ на п.3 ст. 38 КЗпПУ,слід задовольнити,як обґрунтований,однак,з дати,яку позивач вказала у своїй заяві-29 серпня 2017 року. Іншої заяви про звільнення ОСОБА_4 до ДП»ЦОТІЗ» не подавала,і оспорює в суді формулювання звільнення за прогул,замість звільнення згідно поданої заяви.

Суд не звільняє з роботи,а лише поновлює особу у її правах,а оскільки ОСОБА_4 просила ДП звільнити її з 29.08.2017 р.,а в позовній заяві вказує на дату «05.10.2016 року»,яка у заяві позивачки не вказана,тому в цій частині позовні вимоги слід відхилити.

Щодо оплати відповідачем ОСОБА_4 тримісячного середнього заробітку в сумі 22 376 грн.,дану вимогу позивача суд вважає безпідставною.

Роботодавець не вправі змінити причини формулювання звільнення працівника з роботи за ст. 38 КЗпПУ,однак,роботодавець має право не погодитися з працівником щодо мотивів звільнення,з чим не погоджується відповідач.

Згідно рішення Іванківського районного суду від 12.12. 2016 року, ОСОБА_4 була поновлена на роботі,у зв»язку з її незаконним звільненням 19.09.2016 року. Рішення набрало законної сили з 14.03.2017 р.

Як слідує з пояснень представника відповідача, доданих письмових доказів,зокрема наказ №64-ос від 12.12. 2016 року, відповідач намагався добровільно виконати рішення суду. Після офіційного,тобто, після ухвалення рішення Апеляційним судом Київської області- 14.03. 2017 року,до 29 серпня 2017 року ОСОБА_4 не зверталася до ДП»ЦОТІЗ» з питання виконання рішення суду,а саме: поновлення її на роботі,тому її твердження про те,що роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, не підтверджено позивачем.

Суд вважає,що при виконанні рішення суду від 12.12. 2016 року позивачка зловживала своїми правами,оскільки не мала наміру працювати у відповідача,про що вказала у позовній заяві-11 строчка позовної заяви на арк. справи 1: «подала заяву про звільнення на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України,оскільки з 06.10.2016 року знаходжусь в трудових відносинах з Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильський спец комбінат»,- і аж не з тих підстав, що відповідач порушив трудове законодавство).

Посилання позивача на факти порушення строків надання відпустки в 2014-2016 роки,не ознайомлення з умовами праці в 2016 році,позивачем не оспорювало ся,і не надано доказів,що такі порушення підтверджено рішенням суду,чи іншим документом.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпПУ, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного,районного у місті чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права,а у справах про звільнення- в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Позивача звільнено 29 серпня 2017 року, до суду звернулася - 29.09.2017 року. Порушення законодавства ,на які вказує позивач,відбувалися в 2014-2016роки,і не стали підставою її звільнення з роботи.

Відповідач 29.08.2017 року у повній мірі досяг виконання рішення суду від 12.12. 2016 р.,тобто,поновив ОСОБА_4 на роботі, тому законних підстав щодо звільнення за п.3 ст. 38 КЗпПУ у ОСОБА_4 станом на 29.08.2017 року,- не було.

Інші підстави,що свідчать про те,що відповідач не виконує законодавство про працю,умови колективного чи трудового договору,зокрема, і ті,що позивач вказує в п.7 додатку до заяви про звільнення від 29.08.2017 року( а.с. 9-10),на час звільнення позивачки не підтверджено. Тобто, це суб»активна думка позивача.

Для оспорювання даних обставин позивач не зверталася до суду у строки,встановлені ст. 233 КЗпПУ,а тому вимоги ОСОБА_4 щодо виплати вихідної допомоги при звільненні за п.3 ст. 38 КЗпПУ,слід відхилити.

Крім того,позивач звернулася з вимогою:» зобов»язати відповідача надати належно оформлені документи про проведення атестації робочого місця за умовами праці,а в разі їх відсутності стягнути з ДП»ЦРОТІЗ» на матеріальну шкоду в сумі 111 881,25 грн., оскільки відсутність документів щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці позбавляє її права на зарахування пільгового стажу при нарахуванні пенсії за віком на пільгових умовах».

Дану вимогу позивачка змінила( а.с. 108) та просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 71 006 грн.,заподіяну відсутністю на момент звільнення підтверджуючих документів щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці,що позбавило її права на зарахування пільгового стажу при нарахуванні пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідач не визнав вказану вимогу,надавши свої пояснення,з яких слідує,що список виробництв,робіт,професій,посад і показників,що дають право на пільгове пенсійне забезпечення по списку №1 та №2(а також пропозиції щодо змін чи доповнень) після погодження з Міністерством соціальної політики України та Міністерством охорони здоров»я України,затверджуються Кабінетом Міністрів України.

До 1 січня 2018 року діяла постанова КМУ від 24 лютого 2010 року № 173 «Про доповнення списку №1 виробництв,робіт , професій,посад і показників на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці,зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», в якій зазначалося,що «22.1-1г – працівники, зайняті повний робочий день у зоні відчуження на підприємствах,в установах і організаціях,перелік яких затверджується Міністерством надзвичайних ситуацій(МНС) за погодженням з Мінпраці та МОЗ» Такий Перелік-це наказ МНС від 13.03.2012 року №576.

Державне підприємство «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження» утворено після 13.03. 2013 року,тому у вказаний наказ №576 ДП»ЦОТІЗ» не включено.

З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань слідує,що Державне підприємство «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження» зареєстровано 16.07. 2013 року( а.с. 223).

З постанови КМУ від 24.02.2010 р.№173»Про доповнення Списку№1 виробництв,робіт,професій,посад і показників на підземних роботах,на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці,зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах»(постанова втратила чинність згідно постанови КМУ від 24.06. 2016 року №461) доповнити підрозділ 1 розділу ХХІІ»РОБОТИ З РАДІОАКТИВНИМИ РЕЧОВИНАМИ ОСОБА_6 ІОНІЗУЮЧИХ ВИПРОМІНЮВАНЬ І БЕРИЛІЄМ» Списку N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. N36 (Офіційний вісник України, 2003 р., N 4, ст. 102), такою позицією: 102), такою позицією:

"22.1-1г

працівники, зайняті повний робочий день у зоні відчуження на підприємствах, в установах і організаціях, перелік яких затверджується МНС за погодженням з Мінпраці та МОЗ".

Отже, перелік підприємств,працівники яких входять до Списку N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці визначається МНС,і стосується не лише ОСОБА_4,але і всіх інших працюючих в ДП »ЦОТІЗ».

Позивачка на пропозицію суду так і не вказала, які ж «належно оформлені підтверджуючі документи про проведення атестації робочого місця за умовами праці» та за який період,відповідач мав надати позивачу,і яким чином це позначилося на її праві на пенсію та чи втратила позивач право отримати відповідні документи при виникненні, у майбутньому, у неї права на пенсію на пільгових умовах.

З долучених відповідачем особового листка з обліку кадрів вбачається, що ОСОБА_4 працювала на підприємствах, які зазначені у «Переліку підприємств, установ і організацій зони відчуження, працівники яких зайняті повний робочий день, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1» (до якого ДП «ЦОТІЗ» не внесено) понад 9 років, що дає їй право на вихід на пенсію на пільгових умовах.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах жінки мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

З копії паспорту Серії МО №127085 слідує,що гр. України ОСОБА_4 народилася 15 вересня 1976 року (а.с. 43), тобто, на час звільнення з роботи та розгляду справи в суді,- ОСОБА_4 42 роки,- а отже відповідно до статті 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» станом на дату подання даної позовної заяви не досягла віку, з якого особа отримує право на пільгове пенсійне забезпечення, тобто вимога про матеріальну шкоду та її обрахунок є необгрунтованою, не підтверджується фактичними даними і на даний час безпідставна.

Позивач не довела,що відповідачем порушено право позивачки на пенсію,чи її розмір,що позивачу заподіяно матеріальні збитки,а отже, вимога щодо відшкодування шкоди в сумі 71 006 грн. не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, враховуючи те,що одна із вимог позивачки задоволена,а саме: зміна формулювання причини звільнення( вимога немайнового характеру). На користь позивача з- відповідача слід стягнути судовий збір- 640 грн.00 коп.

В решті позовних вимог-відмовити.

На підставі викладеного, ст.ст. 38, 40 Кодексу законів про працю України, керуючись ст.ст.4, 12,76-82,. 259, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до Державного підприємства «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження»,третя особа ОСОБА_5 про зміну формулювання причин звільнення і дати звільнення та зобов»язання вчинити певні дії,стягнення матеріальної шкоди,- задовольнити частково.

Зобов»язати Державне підприємство «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження»(07270, м.Чорнобиль вул..К.Лібкнехта,10, МФО 380805,ЄДРПОУ 38770852) змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_4,15 вересня 1976 р.н, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1,проживає:07201,с.м.т. Іванків вул.. І.Франка,72-а Іванківського району Київської області) внісши зміни до наказу № 72-ос від 14 вересня 2017 року,вказавши дату звільнення «29 серпня 2017 року», замість «14 вересня 2017 року». Підстава звільнення: «частина 3 статті 38 Кодексу законів про працю України»,замість «звільнена за прогул без поважної причини,п.4 ст. 40 КЗпроПУ».

В решті позовних вимог-відмовити.

Стягнути з ДП «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження» на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 640 грн.00 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Іванківський районний суд протягом 30 днів,з дня складання повного рішення, в порядку ст. 354 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі подачі апеляції, після прийняття рішення апеляційним судом Київської області.

Суддя: Н.А.Тетервак