242/4398/17

2/242/27/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області в особі головуючого судді - Черкова В.Г., при секретарі судового засідання Кідрон О.Г., за участі позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове в режимі відеоконференції цивільну справу № 242/4398/17 (провадження № 2/242/27/18)

за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2, адреса: 04114, АДРЕСА_2) про захист прав споживачів, розірвання договору, повернення попередньої оплати, стягнення пені та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Селидівського міського суду Донецької області, якому розпорядженням голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 року № 27/0/38-14 підсудні справи Ворошиловського районного суду м. Донецька, з позовом про захист прав споживачів, розірвання договору, повернення попередньої оплати, стягнення пені та відшкодування моральної шкоди, в якому зазначила, що 31.05.2017 року між нею та відповідачем укладено договір купівлі-продажу № 310, за умовами якого відповідач (продавець) у відповідності до замовлення позивача (покупець) зобов'язався замовити виготовлення, здійснення доставки та передачі у власність покупця товар, а покупець - прийняти та оплатити товар. За умова договору позивачем було сплачено передоплату у розмірі 34 000 грн., але станом на 12.10.2017 року відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним договором. На підставі цього просить розірвати договір купівлі-продажу, стягнути з відповідача на свою користь передоплату у розмірі 34 000 грн., пеню у розмірі 55 983,86 грн. та моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

В подальшому позивач надав уточнення до позовної заяви, в якій вказав, що 31.05.2017 року між нею та відповідачем укладено договір купівлі-продажу № 310, за умовами якого відповідач (продавець) у відповідності до замовлення позивача (покупець) зобов'язався замовити виготовлення, здійснення доставки та передачі у власність покупця товар, а покупець - прийняти та оплатити товар. Позивач попередньо сплатила відповідачу грошові кошти - 24.05.2017 року у розмірі 1 500 доларів США, що складає 39 750 грн. ( 1 долар США = 26,50 грн.); 31.05.2017 року - 1 600 доларів США, що складає 42 400 грн. та 07.06.2017 року - 1 700 доларів США, що складає 45 050 грн., тобто в якості попередньої оплати було сплачено 127 200 грн., що становить 71,4% від суми договору у розмірі 178 133 грн. За умовами договору відповідач зобов'язаний поставити та змонтувати меблі гардеробної кімнати до кінця липня 2017 року, в інші меблі поставити не пізніше 17.08.2017 року, а змонтувати не пізніше 01.09.2017 року. В подальшому 18.07.2017 року меблі для гардеробної кімнати у розібраному вигляді були доставлені до позивача та частково встановлені (без задньої стінки, без стяжок між корпусами, без регулювання ящиків та дверей), не встановлені розсувні двері у гардеробну кімнату, при цьому менеджер запевнила, що всі недоробки будуть усунуті у найкоротші терміни, тому запропонувала підписати акт прийому-передачі та сплатити суму у розмірі 30% від ціни гардеробної кімнати, що складає 365 доларів США. ЇЇ син відмовився підписувати акт прийому-передачі, але передав менеджеру 250 доларів США й отримав квитанцію з підписом та печаткою ФОП ОСОБА_6 Далі відповідач телефоном повідомила позивача про готовність товару з проханням сплатити суму у розмірі 1 000 доларів США та 17.08.2017 року чоловік відповідача - ОСОБА_7 - приїхав на місце роботи сина позивача, де отримав гроші в сумі 1 000 доларів США й надав квитанцію з підписом та печаткою ФОП ОСОБА_6 Тим самим, станом на 17.08.2017 року позивачем було сплачено відповідачу попередню оплату у розмірі 160 325 грн., що дорівнює 90% від суми за договором. Станом на 25.09.2017 року меблі у кухню та спальню не були завезені, а меблі для гардеробної кімнати залишають не встановленими у якості окремих лементів, що перешкоджає встановленню інших меблів, замовлених для облаштування оселі. 21.10.2017 року від відповідача було отримано лист, що замовлені меблі готові до встановлення, але необхідно здійснити доплату згідно п. 3.2 договору. Станом на час звернення до суду відповідач не виконала свої зобов'язання за укладеним договором. Вважає, що між ними фактично було укладено договір побутового підряду, а тому робота оплачується замовником після її остаточного передання підрядником, тому оскільки зобов'язання не виконано відповідачем, то останній повинен сплатити пеню відповідно до укладеного договору. Зазначає, що такі дії відповідача призвели до постійного нервування, нескінченних телефонних розмов, обіцянок про виконання, що спричинило позивачу моральну шкоду. На підставі викладеного просить розірвати договір купівлі-продажу від 31.05.2017 року № 310, укладений між позивачем та відповідачем, стягнути з відповідача на свою користь суму передоплати за договором у розмірі 129 936,00 грн., пеню у розмірі 126 769,81 грн. та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Представником відповідача до суду було надано відзив на уточнення позовної заяви, в якому зазначено, що позивач не надавав претензії чи заперечень щодо виконання умов договору, що підтверджене актами приймання-передачі від 18.07.2017 року, від 18.09.2017 року та від 26.10.2017 року. Відмова від підписання актів засвідчена свідками, що здійснювали поставку товару, тому твердження позивача про невиконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним договором купівлі-продажу є безпідставними. 18.09.2017 року відповідачем було постановлено на адресу позивача кухню, але встановлення даного товару було призупинено у зв'язку з тим, що фарба фасадів товару не відповідає вподобанням позивача. Вважає, що такими діями позивач не виконує належним чином своїх зобов'язань за договором, зокрема - безпідставно відмовляється від підписання актів приймання-передачі товарів, ухиляється від здійснення остаточного розрахунку за договором. Крім того, укладеним договором визначено грошовий еквівалент долара, який встановлено у розмірі 26,10 грн., а позивачем було сплачено відповідачу всього 6 050 доларів США, що складає 157 905,00 грн., тому позивачем невірно вказана сума передоплати. Вважає безпідставними вимоги позивача щодо стягнення пені та моральної шкоди, оскільки на такі вимоги не розповсюджується вимоги Закону України «Про захист прав споживачів». Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачем до суду надано заперечення на відзив, в яких зазначено, що обставини спору між сторонами повністю відображені в уточненні позовної заяви. Посилання у відзиві на курс долара США є хибними, оскільки вважає, що на час укладення договору офіційний курс НБУ складав 26,50 грн., тому грошовий еквівалент долара у розмірі 26,10 грн. не міг бути меншим від офіційного курсу. Зазначив на відсутність в копії договору позивача п. 3.2.3 договору, відповідно до якого остаточний розрахунок, що дорівнює 10% від суми договору, здійснюється протягом трьох банківських днів з дня отримання повідомлення продавця про готовність товарі. Належним повідомленням є повідомлення по телефону або електронною поштою. Стягнення пені передбачене самим договором.

Позивач та її представник в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримали уточнену позовну заяву та просять її задовольнити.

Відповідач та її представник в судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечували проти задоволення позовної заяви та просять відмовити у її задоволенні.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні в режимі відеоконференції пояснила, що вона працює менеджером у відповідача. Позивач замовила меблі для гардеробної кімнати, спальні та кухню-вітальню. Меблі знаходяться на адресі позивача. Встановлення меблів було припинено. Було відомо про наявність недоліків. Позивачу не сподобався колір кухні. Позивач не пускала їх до квартири. Товар був належної якості. Замовник повинна відповідно до п. 7.1 та 7.2 Договору направити претензію, але не зробила цього. На час розгляду справи меблі не встановлені.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні в режимі відеоконференції пояснив, що він є сином позивача та меблі було замовлено у його квартиру. До квартири було доставлено гардероб, який було частково зібрано тільки в жовтні 2017 року, оскільки відсутні всі елементи для повної зборки. Частково було постановлено кухню-вітальню та спальню, які перебувають в розібраному стані. Акти прийому-передачі не підписував через те, що не мав на це відповідних повноважень. Позивач сплатила більше 90% від суми договору, але не всі товари доставлені. Меблі було обмотано плівкою для їжі, на меблях були пошкодження, колір кухні не відповідав замовленню. Вважає, що договір не виконувався з вини відповідача. На сьогоднішній день зібрано тільки гардеробну кімнату. В доступі до меблів він не перешкоджав.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні в режимі відеоконференції пояснив, що дійсно позивач замовив у відповідача меблі для гардеробної кімнати, спальні та кухню-вітальню. В подальшому через електронну пошту позивача було внесено міни до специфікації. Коли позивач сплатила передоплату, то почали роботи. Спочатку завозять меблі, а потім їх збирають, тому відповідач повинен мати акти про прийняття меблів позивачем. Позивач відмовився приймати товар та не сплатив решту, тому було припинено встановлення меблів. Вважає, що меблі було постановлено позивачу вчасно.

15 грудня 2017 року набув чинності Цивільний процесуальний кодекс України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року (далі - ЦПК України), згідно яких даний нормативний акт викладений у новій редакції.

Відповідно до п. 9 Перехідний положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 13 жовтня 2017 року відкрито провадження у даній цивільній справі, тобто до набрання чинності новим ЦПК України, а тому з урахуванням вказаних Перехідних положень, суд розглядає дану цивільну справу за нормами ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Інших клопотань в порядку ст. 222 ЦПК України учасниками справи суду не надано, відомості про вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні, тому з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 229 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено наступне.

В судовому засіданні було досліджено оригінали договору купівлі-продажу від 31.05.2017 року № 310, що були надані сторонами, та встановлено деяку різницю за текстами договорів щодо деяких обов'язків споживача та визначеного курсу валюти, тому з урахуванням законодавства про захист прав споживачів суд вважає, що договір, який наданий позивачем (споживачем) є належним та допустимим доказом, тому приймає його до уваги.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 31 травня 2017 року № 310 (далі - Договір), укладеного між ФОП ОСОБА_5 (продавець) та фізичною особою ОСОБА_1 (покупець), продавець у відповідності до замовлення покупця зобов'язується замовити виготовлення, здійснити доставку і передати у власність покупця товар, а покупець прийняти і оплатити товар (п. 2.1 Договору).

Згідно п. 1.3.1 Договору товар - кухонні меблі, меблі корпусні, м'які та ін., а також супутні товари (меблева фурнітура тощо) та освітлювальні прилади (бра, люстри тощо).

Додатком № 1 до Договору сторонами визначені специфікації від 07.06.2017 року № 310, згідно якого товаром є - кухня-вітальня вартістю 91 350 грн. (еквівалент 3 500 доларів США), гардероб - 30 929 грн. (еквівалент 1 185 доларів США) та спальня 55 854 грн. (еквівалент 2 140 доларів США).

Згідно п. 3.1 Договору загальна ціна товару, що поставляється за цим договором (далі - сума Договору) узгоджена сторонами в сумі 178 133 (сто сімдесят вісім тисяч сто тридцять три) грн. 00 коп. (без податку на додану вартість), що еквівалентно у.о. 00 центів за курсом на момент підписання цього договору (100 доларів США - 2 650 грн.).

Сума Договору включає в себе вартість упаковки товару, складання та установка товару (за винятком підключення каналізації, води, електричних та газових пристроїв) за адресою покупця.

Згідно п. 3.2.1 Договору попередня оплата (аванс) у сумі, що дорівнює 70% від суми Договору - протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання сторонами цього договору.

Згідно п. 3.2.2 Договору остаточний розрахунок у сумі, що дорівнює 20% від суми Договору - протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання повідомлення продавця (належним є також повідомлення, одержане по телефону або по електронній пошті) про готовність товару.

Відповідно до копій товарних чеків покупцем на користь продавця було сплачено - 24.05.2017 року передоплата у розмірі еквіваленту, що складає 1 500 доларів США; 31.05.2017 року - 1 600 доларів США; 07.06.2017 року - 44 370 грн., що в еквіваленті складає 1 700 доларів США; 18.07.2017 року - 250 доларів США та 17.08.2017 року - 1 000 доларів США, що в загальному значенні складає суму у розмірі 6 050 доларів США, що відповідно до укладеного Договору еквівалентно 160 325 грн.

За ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.

За вимогами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно п. 5.2 Договору строк поставки товару покупцю не повинен перевищувати 50 робочих днів з дня укладення цього Договору та отримання попередньої оплати. В даний строк не включається строк, необхідний для проведення складання і встановлення товару. Роботи по складанню та встановленню меблів не повинні перевищувати 10 робочих днів.

В судовому засіданні встановлено та не оспорюється сторонами, що позивач сплатила на користь відповідача попередню оплату у розмірі 6 050 доларів США, що відповідно до укладеного Договору еквівалентно 160 325 грн., в період з 24.05.2017 року по 17.08.2017 року, але в порушення п. 5.2 Договору відповідач поставив позивачу тільки гардероб вартістю 30 929 грн. (еквівалент 1 185 доларів США) та здійснив його складання й установлення. Інші товари, визначені Договором, відповідачем не поставлені на адресу позивача. Доказів неможливості виконання Договору відповідно до п. 9.5 суду не надано.

У відповідності до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.

Згідно п. 7.1 Договору приймання товару покупцем за кількістю та якістю здійснюється після проведення робіт по складанню та установленню товару, за місцем поставки товару. При цьому сторони підписують Акт прийому-передачі товару і накладні на постановлений товар.

В судовому засіданні з пояснень свідка ОСОБА_8 було встановлено, що на час розгляду даної цивільної справи меблі (кухня-вітальня та спальня) не поставлені та не установлені за адресою позивача, хоча з урахуванням п. 5.2 Договору це повинно було зроблено протягом 50 робочих днів після отримання попередньої оплати, хоча попередня оплата у розмірі 90% (більше, ніж 70%, що встановлено Договором) була отримана відповідачем від позивача, а тому з боку відповідача є порушення умов Договору, а посилання останнього на відмову позивача від підписання Актів приймання-передачі та сплату решти грошових коштів є недоречними, оскільки такі дії позивач зобов'язаний здійснити саме після поставлення та установлення замовлених меблів.

Посилання відповідача та його представника на відсутність підстав для стягнення пені суд вважає хибними у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 549 ЦК України штраф, пеня - це є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто ця сума є неустойкою.

Згідно ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 9.2 Договору у разі прострочення поставки, неповної поставки товару продавець сплачує покупцеві пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п'ять десятих)% від суми невиконаної частини зобов'язання за кожен день прострочення.

Із розрахунку пені, наданого позивачем, вбачається, що пеня станом на 23.01.2018 року складає -

за порушення умов поставки кухні-вітальні (вартістю 91 350 грн.) складає 72 623,25 грн., за період з 18.08.2017 року по 23.01.2018 року,

за порушення умов поставки гардеробу (вартість 30 929 грн.) складає 9 742,63 грн., за період з 18.08.2017 року по 19.10.2017 року,

за порушення умов поставки спальні (вартість 55 854 грн.) складає 44 403,93 грн., за період з 18.08.2017 року по 23.01.2018 року, а всього - 126 769,81 грн.

Суд визнає правильним представлений позивачем розрахунок періоду і суми пені, що утворилася у відповідача. Розрахунок відповідає умовам укладеного договору.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача та його представника з приводу різниці курсу долара США, що викладений у Договорі, оскільки сторони при укладенні договору визначили, що 100 доларів США дорівнює 2 650 грн. (п. 3.1 Договору).

Вирішуючи позовну вимогу стосовно розірвання договору купівлі-продажу, суд виходить з наступного.

За загальним правилом (частина перша статті 692 ЦК України) оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із частиною другою статті 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов'язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Однак сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (частина друга статті 692 ЦК України).

У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

Якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (частина третя статті 692 ЦК України), або розірвання договору з підстав, передбачених статтею 651 ЦК України.

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення - вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Згідно ст. 7 Закону України "Про захист прав споживачів" виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором. Гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію або будь-якому іншому документі, що додається до продукції.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Згідно п. 1 абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми.

Згідно п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач (продавець) поставив та установив позивачу (покупцю) гардероб, а позивач погодилася його прийняти, що було підтверджене особистими пояснення позивача в судовому засіданні та ціна позову при уточненні позовних вимог була зменшена на вартістю гардеробу, інші замовлені меблі мають пошкодження, не замінені та не зібрані (як це зобов'язує умови Договору), тому суд вважає, що в діях відповідача є істотне порушення умов договору, а, виходячи з наведеного, убачає передбачені ст.ст. 611, 651 ЦК України підстави для розірвання Договору.

Посилання відповідача на рішення Верховного суду України від 19.02.2014 року у справі № 6-167цс13 суд не приймає до уваги, оскільки вказаним рішенням передбачено внесення змін до договору, а не його розірвання.

Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 5 статті 4 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди відповідно до закону.

Також положеннями статті 16 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено, що шкода, завдана внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відшкодовується відповідно до закону.

У свою чергу відповідно до статті 711 Цивільного кодексу України шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю у зв'язку з придбанням товару неналежної якості, відшкодовується продавцем або виготовлювачем товару відповідно до положень глави 82 цього Кодексу.

Законом України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції" N 3390-VI від 19.05.2011, яким внесено зміни в положення пункту 5 статті 4 Закону України "Про захист прав споживачів", що передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), визначено термін такої шкоди - це завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.

Отже, законом передбачено право споживача на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), тільки за умови, що така шкода - це завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть у зв'язку з придбанням товару неналежної якості.

Позивачем не надано і матеріали справи не містять жодних належних і допустимих доказів про наявність підстав для відшкодування судом моральної шкоди відповідно до закону.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення моральної шкоди не ґрунтуються на вищевикладених вимогах закону, у зв'язку з чим відсутні жодні правові підстави для їх задоволення.

Суд, оцінивши належність, допустимість та достовірність доказів, досліджених в судовому засіданні, перевіривши достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме - розірвання укладеного договору через істотне порушення відповідачем його умов, стягнення суми передоплати та пені через невиконання умов договору купівлі-продажу, що виразилося у невиконанні п. 7.1 Договору, яке підтверджене свідком ОСОБА_8, а інші вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з вищевикладеним.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивача відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів» звільнено від сплати судового збору, а тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 301,66 грн., який складається з наступного - 640 грн. за вимогу немайнового характеру (розірвання договору) та 2 661,66 грн. за вимогу майнового характеру (стягнення передоплати та пені).

Керуючись ст.ст. 133, 141, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2, адреса: 04114, АДРЕСА_2) про захист прав споживачів, розірвання договору, повернення попередньої оплати, стягнення пені та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Договір купівлі-продажу від 31 травня 2017 року № 310, укладений між ФОП ОСОБА_5 та фізичною особою ОСОБА_1, - розірвати.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2, адреса: 04114, АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) суму передоплати у розмірі 129 396 (сто двадцять дев'ять тисяч триста дев'яносто шість) грн. 00 коп. та пеню за невиконання умов договору купівлі-продажу від 31 травня 2017 року № 310, що станом на 23 січня 2018 року складає 126 769 (сто двадцять шість тисяч сімсот шістдесят дев'ять) грн. 81 коп., а всього - 266 165 (двісті шістдесят шість тисяч сто шістдесят п'ять) грн. 81 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2, адреса: 04114, АДРЕСА_2) на користь держави судовий збір у розмірі 3 301 (три тисячі триста одну) грн. 66 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через міський суд (а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07 березня 2018 року.

Суддя