ПОСТАНОВА

Іменем України

07 березня 2018 року

Київ

справа №820/4244/16

адміністративне провадження №К/9901/3533/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської місцевої прокуратури № 2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року (суддя: Самойлова В.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2016 року (судді: Чалий І.С., Зеленський В.В., П'янова Я.В.) у справі №820/4244/16 за позовом ОСОБА_3 до Харківської місцевої прокуратури №2, Прокуратури Харківської області, третя особа: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, про визнання дій протиправними та стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Харківської місцевої прокуратури №2, Прокуратури Харківської області, де третя особа: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, в якому просив визнати дії Харківської місцевої прокуратури №2 щодо відмови у наданні доступу до публічної інформації на його запит від 11.07.2016 протиправними та зобов'язати надати на його запит належним чином посвідчену копію листа Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07.12.2015 №07-16/07-24/6753 та додатків до нього, а також завірену належним чином копію відповіді на вказаний лист; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань прокуратури Харківської області на його користь судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 6380 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2016 року, позов задоволено частково: визнано протиправними дії Харківської місцевої прокуратури №2 щодо відмови у наданні доступу до публічної інформації на запит позивача від 11.07.2016 та зобов'язано надати належну відповідь на запит ОСОБА_3 від 11.07.2016, з наданням належним чином посвідчених копій листа Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07.12.2015 №07-16/07-24/6753, додатків до нього та копії відповіді на цей лист. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просив скасувати судові рішення в цій частині та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник, зокрема, посилається на те, що запитувані документи містять інформацію про персональні дані інших осіб, які розпорядник інформації не може надавати без згоди таких осіб. Крім того, зауважує, що запитуваний лист та додатки до нього зберігаються в матеріалах досудового розслідування, а тому можуть бути розголошені лише за згодою слідчого або прокурора у відповідності до статті 222 КПК України.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначив, що висновки судів, викладені у оскаржуваних рішеннях, повною мірою відповідають обставинам справи, підтверджуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами, при розгляді справи дотримано норм матеріального та процесуального права, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому, вказав, що єдиною особою, про яку містить відомості лист Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07.12.2015 №07-16/07-24/6753, є його представник, - ОСОБА_4, який у встановленому законом порядку надав згоду на використання своїх персональних даних, які містяться в запитуваному листі, а тому доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими та не відповідають дійсним обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на них, матеріали справи, судове рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що 11.07.2016 ОСОБА_3 звернувся до Жовтневого відділу Харківської місцевої прокуратури №2 із запитом на отримання інформації.

У вказаному запиті, позивач просив повідомити чи надходили на адресу Харківської місцевої прокуратури №2 та/або Жовтневого відділу Харківської місцевої прокуратури №2, та/або прокуратури Жовтневого району м. Харкова за період з 07.12.2015 по день надання відповіді на цей запит листи, подання, звернення будь-якої форми за підписом начальника Головного територіального управління юстиції у Харківській області, у яких би йшлося про можливе вчинення старшим державним виконавцем Жовтневого ВДВС ХМУЮ ОСОБА_5 корупційного правопорушення, зокрема, лист Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07.12.2015 за вих. №07-16/07-24/6753. Також позивач просив надати йому належним чином посвідчену копію таких звернень, додатків до них (в разі наявності) та копію відповідей на них.

Листом в.о. керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 старшого радника юстиції В. Грюка від 14.07.2016 у задоволені такого запиту позивачеві було відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що Харківською місцевою прокуратурою №2 як розпорядником публічної інформації не дотримано приписів Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).

Відповідно до ст. 1 Закону Закон № 2939-VI - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єкта владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Тобто, під публічною інформацією розуміється вся інформація, якою володіє суб'єкт владних повноважень та яка є відображеною та задокументованою будь-якими засобами та на будь-яких носіях.

Стаття 5 Закону Закон № 2939-VI гарантує, що доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

При цьому, Закон № 2939-VI містить чіткі гарантії захисту прав заявника при розгляді розпорядником публічної інформації запиту на отримання публічної інформації та унеможливлює зловживання розпорядником публічної інформації своїм правом на обмеження у доступі до такої інформації.

Так, згідно із ст. 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Вказаний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, відповіді Харківської місцевої прокуратури №2 від 14.07.2016 № 03/29-6875, підставою для відмови у наданні доступу до запитуваної ОСОБА_3 інформації став висновок відповідача про те, що вказана інформація є інформацією з обмеженим доступом.

В свою чергу, Верховний Суд зауважує, що Закон № 2939-VI визначає поняття інформації з обмеженим доступом та підстави, за якими розпорядник інформації може обмежити доступ до такої інформації.

Так, ст. 6 вищезазначеного Закону визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Суди правильно встановили, що запитувана позивачем інформація не віднесена ані до конфіденційної, ані таємної, ані службової, а є саме публічною інформацією.

Частиною 2 ст. 6 Закону № 2939-VI передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошення інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Тобто, відмова у наданні інформації є обґрунтованою лише у разі, якщо розпорядник на запит вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію. В іншому випадку така відмова надати запитувану інформацію є необґрунтованою та такою, що суперечить Закону.

Таких підстав у листі від 14.07.2016 Харківської місцевої прокуратури №2 не наведено, з огляду на що колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Харківською місцевою прокуратурою №2 як розпорядником публічної інформації не дотримано приписів Закону № 2939-VI.

Крім того, частиною сьомою статті 6 Закону наголошується на тому, що обмеженню в доступі підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

У такому випадку копія документа повинна надаватися у звичайному порядку, при цьому інформація, доступ до якої обмежено, вилучається шляхом ретушування або іншим способом на вибір розпорядника інформації.

Також слід зауважити, що відповідно до статті 1 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Відповідно до статті 4 Закону № 889-VIII одним із принципів державної служби є прозорість, тобто відкритість інформації про діяльність державного службовця, крім випадків, визначених Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про захист персональних даних» не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.

Зважаючи на те, що у запитуваному позивачем листі Головного територіального управління юстиції у Харківській області йде мова про дії, що вчинені під час здійснення свої службових повноважень посадовими особами органів державної виконавчої служби , - відповідач не мав законних підстав для відмови у наданні такої інформації.

Стосовно посилань скаржника на те, що запитуванні документи, а саме лист Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07.12.2015 за №07-16/07-24/6753 та додатки до нього, стали підставою для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12015220500002284 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, тобто запитувані документи зберігаються в матеріалах досудового розслідування та не можуть бути надані без дозволу слідчого або прокурора, колегія зауважує, що запит позивача не стосується перебігу кримінального провадження.

В контексті наведеного вище, колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на те, що вирішуючи правові спори, суд повинен досліджувати правомірність рішення суб'єкта владних повноважень на момент його прийняття (вчинення), та не може обґрунтовувати юридичну правильність (правомірність) таких актів із урахуванням подій, які сталися, або могли статися у майбутньому.

Таким чином, суд перевіряє правомірність рішення суду першої інстанції саме на час його винесення.

Відмовляючи у задоволенні запиту позивача відповідач посилався виключно на Закон № 2939-VI, Лист Харківської місцевої прокуратури №2 не містить жодних посилань на наявність або відсутність кримінальних проваджень. Більш того, зі змісту цього листа вбачається, що відмовляючи у наданні доступу до публічної інформації посадові особи Харківської місцевої прокуратури №2 аналізували зміст запитуваних документів, що підтверджує перебування означеного у розпорядженні відповідача.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що Житомирський апеляційний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б привести до ухвалення незаконного рішення, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2016 року у справі № 820/4244/16 залишити без змін, а касаційну скаргу Харківської місцевої прокуратури № 2, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і не оскаржується.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець