ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2018 року

Київ

справа №711/4155/17

адміністративне провадження №К/9901/3299/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, третя особа - Комунальний заклад «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради», про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси у складі судді Позарецької С.М. від 31 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Коротких А.Ю., Ганечко О.М., Літвіної Н.М. від 25 вересня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

В травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, третя особа: Комунальний заклад «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради», про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що відмова Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради в наданні йому статусу ветерана війни та видачі посвідчення інваліда війни є неправомірною, оскільки ОСОБА_2 були подані всі необхідні для цього документи, зокрема, рішення суду, яким підтверджувався факт перебування в зоні проведення АТО, та довідку МСЕК про встановлення групи інвалідності. Те, що в довідці зазначена причина інвалідності «внаслідок загального захворювання», позивач пояснив тим, що до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 569 від 31 серпня 2016 року до постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 «Про затвердження Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», не було передбачено іншої причини захворювання для особи, яка не є військовослужбовцем. Лише після внесення зазначених змін, пункт 26 було доповнено новим абзацом такого змісту: «поранення, контузії, каліцтва, одержані під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення». На цій підставі, позивач зазначає, що оскільки держава не врегулювала питання про визначення причин інвалідності, отриманої не військовослужбовцями, а добровольцями (в т.ч. волонтерами) в зоні проведення АТО, то відмова відповідача є протиправною.

Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 липня 2017 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не були надані медичні документи, які необхідно врахувати при вирішенні комісією його заяви про надання статусу та які підтверджували причину інвалідності (захворювання, що є у причинному зв'язку із пораненням, контузією, каліцтвом під час перебуванням позивача в районі АТО у зв'язку із добровільним залученням до забезпечення її проведення).

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 вересня 2017 року постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 липня 2017 року залишив без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року.

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій не повно дослідили матеріали справи та не встановили всі фактичні обставини, які мають значення для її правильного вирішення. Крім того, на думку позивача, висновки судів не ґрунтуються на наявних доказах, а тому не можуть вважатися законними.

Від Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вказується на відсутність підстав для надання ОСОБА_2 статусу ветерана війни та видачі посвідчення інваліда війни, оскільки ним не подані належні документи на підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між встановленою групою інвалідності та перебуванням у полоні. На цій підставі відповідач просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити в силі.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в липні 2015 року ОСОБА_2 встановлено 2 групу інвалідності внаслідок загального захворювання відповідно до даних довідки МСКЕ Серія 12ААА № 187383 від 06 липня 2015 року безтерміново.

Згідно з даними акта 1544 МСЕК документами, які стали підставою для винесення експертного рішення, є такі документи: довідка за формою № 088/о; витяг з амбулаторної картки, а також наступні акти законодавства: постанова Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 зі змінами від 31 травня 2012 року; наказ Міністерства охорони здоров'я України від 05 вересня 2011 року № 561. Також акт містить відомості про медико-соціальний анамнез, діагноз, групу інвалідності - 2 та причини інвалідності.

З вказаною довідкою про встановлення інвалідності ОСОБА_2 звернувся до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради щодо встановлення зв'язку між його інвалідністю та добровільним залученням до забезпечення антитерористичної операції.

Із листа-відповіді позивач дізнався про те, що зазначений зв'язок встановлюється з урахуванням довідки керівника Антитерористичного центру при СБУ, Генерального штабу збройних сил або рішення суду про встановлення факту добровільного залучення особи до забезпечення проведення антитерористичної операції. Довідки від силових відомств позивач не зміг отримати, оскільки не є військовим, тому звернувся до суду.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 09 березня 2017 року у справі № 22ц/793/365/17 встановлено факт того, що ОСОБА_2 в період з 16 серпня 2014 року по 24 листопада 2014 року був добровільно залучений до забезпечення проведення антитерористичної операції (у т. ч. проводив волонтерську діяльність), перебуваючи безпосередньо в районі антитерористичної операції на території Луганської області в період її проведення.

З даним рішенням суду та довідкою МСЕК ОСОБА_2 знову звернувся до відповідача, однак, листом заступника начальника Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 03 травня 2017 року № М-587/28-5/11 йому було відмовлено у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни у зв'язку з ненаданням на підтвердження того, що причина інвалідності позивача, визначена у наданій довідці МСЕК від 06 липня 2015 року, не відповідає вимогам законодавства. Не погоджуючись з відмовою Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 липня 2017 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Правовий статус ветеранів війни визначається Законом України від 22 жовтня 1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідно до статті 4 цього Закону ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Згідно з положеннями частини першої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб з інвалідністю належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

До інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність) та стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції (у тому числі волонтерської діяльності), перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення (частина друга статті 7 Закону в ред. від 07 квітня 2015 року).

Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» документи, необхідні для видачі посвідчення учасника війни, порядок його виготовлення та видачі встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок надання статусу інваліда війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в АТО, забезпеченні її проведення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 685 від 08 вересня 2015 року, визначає процедуру надання статусу інваліда війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в АТО, забезпеченні її проведення.

Підставою для надання особам статусу інваліда війни (щодо осіб, визначених у пункті чотирнадцятому частини другій статті 7 згаданого Закону) є: довідка медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності; довідка керівника Антитерористичного центру при СБУ, Генерального штабу Збройних Сил про добровільне забезпечення або добровільне залучення особи до забезпечення проведення антитерористичної операції або рішення суду про встановлення факту добровільного забезпечення або добровільного залучення особи до забезпечення проведення антитерористичної операції у разі відсутності зазначеної довідки (пункт 4 Порядку № 685).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 685 для надання статусу інваліда війни особою або її представником подаються письмова заява та документи, зазначені у пункті 4 цього Порядку, до органів соціального захисту населення.

Рішення про надання статусу інваліда війни приймається органами соціального захисту населення у місячний строк з дня подання документів (пункту 7 Порядку № 685).

Рішення органу соціального захисту населення може бути оскаржене в судовому порядку.

Згідно з положеннями пункту 9 цього Порядку, посвідчення інваліда війни з написом «Посвідчення інваліда війни - інвалід» та нагрудний знак «Ветеран війни - інвалід» видається відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302.

Відповідно до пункту 7 Положення «Посвідчення інваліда війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім'ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина. Пунктом 10 визначено, що «Посвідчення інваліда війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 при зверненні до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради було подано довідку МСЕК Серія 12ААА № 187383 від 06 липня 2015 року про встановлення 2 групи інвалідності внаслідок загального захворювання та рішення апеляційного суду Черкаської області від 09 березня 2017 року у справі № 22ц/793/365/17, яким встановлено факт того, що ОСОБА_2 в період з 16 серпня 2014 року по 24 листопада 2014 року був добровільно залучений до забезпечення проведення антитерористичної операції (у т. ч. проводив волонтерську діяльність), перебуваючи безпосередньо в районі антитерористичної операції на території Луганської області в період її проведення.

Для розгляду питань, пов'язаних із наданням статусу учасників, інвалідів війни та видачою відповідних посвідчень, наказом директора Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради № 30/28-5/01 від 12 березня 2014 року було затверджено склад комісії з питань встановлення громадянам пільгових статусів, а також затверджено Положення про комісії з питань встановлення громадянам пільгових статусів в управліннях соціального захисту населення Придніпровського та Соснівського районів департаменту соціальної політики Черкаської міської ради.

З аналізу змісту цього Положення, а також правових актів, на підставі яких воно розроблене (Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Порядку № 685), вбачається, що до повноважень комісії не належить встановлення причинно-наслідкового зв'язку між інвалідністю та пораненням, контузією, отриманими під час перебування в зоні АТО. Комісія з питань встановлення громадянам пільгових статусів приймає рішення про надання відповідного статусу на підставі поданих документів, перелік яких визначений в пункті 4 Порядку № 685.

На цій підставі колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки в довідці МСЕК Серія 12ААА № 187383 від 06 липня 2015 року зазначено, що ОСОБА_2 встановлена 2 група інвалідності внаслідок загального захворювання, то комісія з питань встановлення громадянам пільгових статусів не мала законних підстави для прийняття іншого рішення, ніж відмова у наданні відповідного статусу.

Встановлення причинно-наслідкового зв'язку між інвалідністю та пораненням, контузією, в тому числі отриманими під час перебування в зоні АТО, відноситься до повноважень МСЕК.

Питання медико-соціальної експертизи затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 03 грудня 2009 року із змінами та доповненнями, внесеними постановою № 569 від 31 серпня 2016 року.

Пунктом 19-2 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності в редакції, що діє з 06 вересня 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 569 від 31 серпня 2016 року, передбачено, що причинний зв'язок інвалідності з пораненням, контузією або каліцтвом, одержаними під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, особам, зазначеним у пунктах 11-14 (крім військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних), та особам, зазначеним у пункті дванадцятому частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), встановлюється на підставі: медичних документів про звернення за медичною допомогою із зазначенням обставин одержання поранення, контузії, каліцтва; документів, що підтверджують участь в антитерористичній операції, які визначені абзацом 3 підпункту 2, абзацом 4 підпункту 3 чи абзацом 3 підпункту 4 пункту 4 Порядку № 1317.

При цьому доводи ОСОБА_2 про те, що на час встановлення йому групи інвалідності була чинна редакція пункту 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 03 грудня 2009 року, за нормами якого не було передбачено такої підстави настання інвалідності, як поранення, контузія, каліцтво, отримані під час безпосередньої участі в АТО, забезпеченні її проведення, судом не приймаються, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, рішення апеляційного суду Черкаської області, яким встановлено факт перебування ОСОБА_2 в зоні АТО, набрало законної сили 09 березня 2017 року. Отже, раніше цього часу позивач не мав необхідних документів для звернення до органів соціального захисту для встановлення статусу інваліда війни, оскільки, крім довідки МСЕК, потрібні також документи, що підтверджують факт перебування безпосередньо в зоні АТО, зокрема, рішення суду (пункт 4 Порядку № 685).

Станом на дату повторного звернення ОСОБА_2 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради питання встановлення причинно-наслідкового зв'язку між інвалідністю та пораненням, контузією, каліцтвом, отриманими під час безпосередньої участі в АТО, забезпеченні її проведення, вже були врегульовані в Порядку № 625, відповідно, позивач міг звернутися до МСЕК для зміни формулювання причини інвалідності.

Однак, як встановлено судами першої та апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 не звертався до МСЕК для зміни формулювання причин інвалідності.

При цьому, без зміни формулювання причини настання інвалідності в довідці МСЕК у Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради відсутні підстави для надання ОСОБА_2 статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 не може бути задоволена, зокрема, у зв'язку з тим, що суди попередніх інстанцій прийняли законні та обґрунтовані рішення, а позивач обрав неналежний спосіб захисту свого порушеного права. Належним способом захисту в даному випадку є звернення до МСЕК про зміну формулювань причин настання інвалідності, що не потягне за собою зміну дати, з якої встановлена інвалідність.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають розподілу.

Керуючись статтями 341, 343, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко