ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 березня 2018 року 14 год. 28 хв. № 826/18026/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання - Багрій М.В., за участі представника позивача - Савчук П.К., представника відповідача - Радоуцької І.О., розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬ-ЕКО-ПРОД" до Державного агентства лісових ресурсів України про визнання незаконним та нечинним Наказу від 19.02.2007 року №42,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬ-ЕКО-ПРОД" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного агентства лісових ресурсів України про визнання незаконним та нечинним Наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 19.02.2007 року №42 "Щодо вдосконалення механізмів продажу необробної деревини".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.01.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено підготовче засідання на 12 лютого 2018 року.

Обґрунтовуючи заявлений адміністративний позов позивач зазначив, що спірний наказ є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки він прийнятий відповідачем з перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та законами України, з порушенням принципу свободи підприємницької діяльності, принципу незаконного втручання органів державної влади у господарські відносини, принципу свободи договору та порушує права позивача.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях, що долучені до матеріалів справи. Зазначив, позивачем не наведено доказів застосування до нього оскаржуваного наказу та не доведено перебування у відносинах, до яких оспорюваний акт індивідуальної дії може бути застосований.

Розглянувши подані представниками сторін документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Наказом Державного комітету лісового господарства України від 19 лютого 2007 року №42 «Щодо вдосконалення механізмів продажу необробленої деревини» затверджено Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини.

Вважаючи зазначений наказ незаконним та таким, що істотно порушує права позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬ-ЕКО-ПРОД" звернулось до адміністративного суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 КАС України зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Із наведених положень убачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.

Відповідно до частини 2 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оскарження останнього.

Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬ-ЕКО-ПРОД" є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними обладнанням.

Згідно з пунктом 2.11 Положення покупець має право придбати на аукціоні необроблену деревину в обсязі, який не перевищує обсягу, визначеного в заяві про купівлю.

При цьому, позивач оскаржує Наказ від 19.02.2007 року №42 "Щодо вдосконалення механізмів продажу необробної деревини", яким затверджено Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини.

Отже, виходячи з приписів ч. 2 ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано вказаний акт.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 1 Лісового кодексу України, ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Згідно зі статтею 6 Лісового кодексу України, лісовими ресурсами є деревні, технічні, лікарські та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва та відтворюються у процесі формування лісових природних комплексів.

Відповідно до статті 38 Лісового кодексу України, нормативно-правові акти з ведення лісового господарства розробляються в установленому порядку центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Основні вимоги до ведення лісового господарства та заходів з охорони, захисту, використання та відтворення лісів відповідно до Лісового кодексу та закону затверджуються нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Нормативно-правові акти, що визначають умови ведення лісового господарства, якісні та кількісні показники оцінки діяльності в цій галузі, затверджуються в установленому порядку центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, та іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади.

Як вбачається з преамбули оскаржуваного рішення, то метою його прийняття визначено вдосконалення організації роботи з реалізації необробленої деревини в країні, створення прозорого механізму ціноутворення, розвитку конкурентних засад у

торгівлі деревиною, для забезпечення нею зростаючих потреб вітчизняних деревообробних підприємств, установ, організацій та населення.

Як встановлено судом, відповідно до переліку нормативно-правових актів, на підставі яких було прийнято оскаржуване рішення є посилання на Положення про Державний комітет лісового господарства України, затвердженого Указом Президента України від 14 серпня 2000 року N 969 ( 969/2000 ), розділу IV Концепції реформування та розвитку лісового господарства, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2006 року N 208-р ( 208-2006-р ).

Водночас, Наказ № 969, на підставі якого розроблено Наказ № 42, втратив чинність на підставі Указу Президента № 458/2011 від 13.04.2011 року.

Пунктом 4 розділу IV Концепції, на яку також посилається Наказ № 42, дійсно передбачено «запровадження порядку реалізації заготовленої деревини на конкурсних засадах через аукціони і торги для формування прозорого ринку деревини».

Чинним Положенням про Державне агентство лісових ресурсів України, яке затверджене Указом Президента України від 13.04.2011 року № 458/2011, серед повноважень відповідача також не передбачено право на встановлення порядку та умов реалізації необробленої деревини.

Відповідач створений шляхом реорганізації Державного комітету лісового господарства України, на підставі абзацу 35 пункту 1 Указу Президента України «Про огітимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010 року № 1085/2010.

Таким чином, відповідач будучи органом виконавчої влади та затверджуючи Положення, перебрав на себе виключні повноваження та функції законодавчої гілки влади, чим порушив існуючий, встановлений основним Законом правовий порядок та принцип розподілу влади.

Оскільки Державний комітет з лісових ресурсів України не припинив в установленому законодавством порядку застосування зареєстрованого в Міністерстві юстиції України нормативно-правового акту (окремих його положень), то Наказ №42 підлягає визнанню недійсним в судовому порядку, оскільки зміст його норм не відповідає діючому законодавству, в тому числі Положенню про Державне агентство лісових ресурсів України.

Водночас, при вирішенні питання щодо правомірності оскаржуваного Наказу, судом досліджено наступне.

Пунктом 8 частини 1 статті 92 Конституції України, передбачено, що виключно законами України визначаються правові засади і гарантії підприємництва, правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання.

У пунктах, 1.2, 1.4., 1.6, 2.13 Наказу №42 регулюються відносини, які визначають правила конкуренції, зокрема п. 1.2 «Реалізація необробленої деревини всіма постійними лісокористувачами здійснюється через аукціони з продажу необробленої деревини на біржі».

Пунктом 1.4. Положення, передбачено наступне: «Технологічна сировина, баланси та сировина для виготовлення лущеного шпону, реалізується лише субъектам господарської діяльності, які мають власне плитне, фанерне та целюлозно-паперове виробництво на спеціалізованих торгах на біржі в одну аукціонну сесію з іншою необробленою деревиною».

Таким чином, з аналізу цієї норми вбачається, що Порядок встановлює вимоги, що обмежують конкуренцію при реалізації (купівлі-продажу) технологічної сировини, балансів та сировини для виготовлення лущеного шпону.

Пунктом 1.6 Положення, надано визначення термінів, які вживаються в цьому Положенні: «учасники аукціону - продавець та покупець»; «продавець - постійний лісокористувач, який здійснює заготівлю деревини на території України в порядку, установленому законодавством»; «покупець^- суб'єкт господарської діяльності незалежно від форми власності, резидент України, який бажає придбати необроблену деревину для забезпечення потреб власного деревообробного виробництва...», «спеціалізовані торги - біржові торги за участю виключно суб'єктів господарської діяльності, які мають власне целюлозне-паперове і фанерне виробництво та виробництво з виготовлення деревних плитних матеріалів». З аналізу цієї норми вбачається, що Положення встановлює умови конкуренції, а також передбачає певні обмеження, щодо участі в аукціоні для широкого кола суб'єктів господарювання.

Пунктом 2.13 Положення встановлено перелік документів, які повинні надати покупці для участі в аукціоні, серед яких передбачено надання довідки про фактично перероблений обсяг деревини за попередній квартал, що також вказує на те, що участь в аукціонах мають право приймати лише деревообробні підприємства, що призводить до обмеження конкуренції.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що нормативно-правовий акт встановлює умови конкуренції, умови використання природних ресурсів, а також передбачає обмеження конкуренції при проведенні аукціонних торгів з реалізації необробленої деревини, а тому підлягають визнання недійсними, оскільки виключно Законами регулюються питання конкуренції.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях підтвердив конституційність реалізації Верховною Радою України повноважень, щодо визначення та регулювання правил конкуренції. Так, в абзацах першому, другому підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 27 лютого 2001 року № 1 -рп/2001 зазначено, що відповідно до Конституції України «держава забезпечує захист прав усіх суб^лсктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом, соціальну спрямованість економіки (частіша четверта статті ІЗ)... Тому логічним є те, що виключно законами України визначаються правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання (пункт 8 частини першої статті 92 Конституції України)». Така ж правова позиція Конституційного Суду України закріплена в абзаці четвертому пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 15 квітня 2004 року № 10-рп/2004 та пункту 3.2 мотивувальної частини Рішення від 09.10.2008 року № 22-рп/2008.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 9 ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час розгляду справи судом) суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Враховуючи наведене, суд вважає, що затверджуючи спірний нормативно-правовий акт відповідач діяв усупереч вимог ст. 19 Конституції України, що дає суду підстави для визнання Наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 19.02.2007 року №42 "Щодо вдосконалення механізмів продажу необробної деревини" незаконнти та нечинним.

Відповідно до ст.. 265 КАС України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили. Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та нечинним Наказ Державного агентства лісових ресурсів України від 19.02.2007 року №42 "Щодо вдосконалення механізмів продажу необробної деревини".

Зобов'язати Державне агентство лісових ресурсів України невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому Наказ Державного агентства лісових ресурсів України від 19.02.2007 року №42 "Щодо вдосконалення механізмів продажу необробної деревини" було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 12.03.2018 року.

Суддя Н.Г. Вєкуа