Постанова

Іменем України

6 березня 2018 року

м. Київ

справа № 225/4626/15-ц

провадження № 61-3885 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О.,

КузнєцоваВ. О.,

Олійник А.С. (суддя-доповідач),

Усика Г.І.,

учасники справи:

позивач - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк»,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у спрощеному позовному провадженні касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» на заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 13 жовтня 2015 року у складі судді Челюбєєва Є. В. та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 17 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Осипчук О. В., Груіцької Л. О., Соломахи Л. І.,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» (далі - ПАТ «Укрбізнесбанк») звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 18 грудня 2012 року між ПАТ «Укрбізнесбанк» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти в розмірі 4 000 000 грн строком до 16 грудня 2022 року зі сплатою 18% річних. Позичальник належним чином не виконував умови кредитного договору, тому станом на 24 липня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 4 676 211 грн 73 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 3 816 513 грн 75 коп., заборгованість за процентами - 859 697 грн 98 коп.

Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 4 676 211 грн 73 коп.

Заочним рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 13 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 17 жовтня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позовні вимоги є недоведеними, позивачем не надано доказів того, що між сторонами укладено кредитний договір від 18 грудня 2012 року та ОСОБА_5 має перед банком кредитні зобов'язання. Надані позивачем документи, а саме: заява про вчинення кримінального правопорушення, витяг з кримінального провадження, виписка/особовий рахунок, прінтскрін (роздруківка) з автоматизованої банківської системи SCROOGE-3, не доводять факт укладення між сторонами у справі кредитного договору.

6 вересня 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрбізнесбанк», в якій заявник просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами не враховано, що банк не може надати примірник укладеного з відповідачем кредитного договору, у зв'язку з тим, що зазначені документи фактично знаходяться у приміщенні головного офісу банку у м. Донецьку, де проводиться антитерористична операція. Зазначений факт є загальновідомим та не потребує доказування в силу положень ЦПК України. Вважає, що виписки банку по особовому рахунку і відомості з автоматизованої банківської системи підтверджують кредитні правовідносини.

15 листопада 2016 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

9 листопада 2017 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу призначено до судового розгляду.

У січні 2018 року зазначену справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Частиною першою статті 626 ЦК Українипередбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять його умови. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1055 ЦК Українивстановлено, що кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Вимоги статей 60, 179, 213, 214, 301 ЦПК України (у редакції від 18 березня 2004 року № 1618-IV) зобов'язують суд з'ясувати обставини, що обґрунтовують заявлені вимоги, на підставі наданих на їх підтвердження доказів.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (стаття 60 ЦПК України у редакції від 18 березня 2004 року № 1618-IV).

Відповідно до статті 57 ЦПК України( у редакції від 18 березня 2004 року № 1618-IV) доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зокрема наявність між банком та ОСОБА_5 кредитних правовідносин на підставі кредитного договору від 18 грудня 2012 року, обставини видачі кредитних коштів відповідачу в розмірі 4 000 000 грн строком до 16 грудня 2022 року зі сплатою 18% річних, внесення позичальником платежів на погашення кредиту, неналежність виконання кредитних зобов'язань боржником, позивач посилався на виписку по особовому рахунку ОСОБА_5, роздруківку з автоматизованої банківської системи «SCROOGE-3» та довідку про заборгованість станом на 24 липня 2015 року.

Позивач зазначав, що позбавлений можливості надати суду примірник кредитного договору з додатковими угодами до нього, а також договори, укладені з відповідачем для забезпечення виконання кредитних зобов'язань (договори іпотеки/застави/поруки тощо) у зв'язку з тим, що вказані документи фактично знаходяться в приміщенні головного офісу банку за юридичною адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 125, тобто в населеному пункті, де здійснюється антитерористична операція відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року за № 405/2014.

Ухвалу Дзержинського міського суду Донецької області від 10 серпня 2015 року про відкриття провадження у справі та витребування доказів у відповідача, останнім не виконано. У судове засідання ОСОБА_5 не з'явився.

Вирішуючи спір, суди не звернули уваги на те, що позивач надав наявні в нього докази на підтвердження своїх вимог, і такі докази відповідачем не спростовані, отже, підлягали оцінці судом за правилами статті 212 ЦПК України (у редакції від 18 березня 2004 року № 1618-IV).

Згідно пункту 1.37 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» розрахунково - касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Відповідно до пункту 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (далі - Положення), форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунку, дату здійснення останньої (попередньої) операції, дату здійснення поточної операції, код банку, у якому відкрито рахунок, код валюти, суму вхідного залишку за рахунком, код банку-кореспондента, номер рахунку кореспондента, номер документа, суму операції (відповідно за дебетом або кредитом), суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку, суму вихідного залишку.

Згідно пункту 5.6 Положення виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, якщо виписка з рахунку відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до умов договору банківського рахунку, укладеного між підприємством і банком, то такий документ може бути доказом, який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону.

З огляду на викладене, при оцінці доказів судами не враховано, що банківська виписка з особового рахунку клієнта банку може слугувати документом, який підтверджує проведення банком касових операцій, за умови зазначення в ній інформації про проведення банком таких операцій, сум і дат операцій та заповнення обов'язкових реквізитів.

У порушення вимог статей 57-60, 137, 177, 179, 185, 212-215, 303 ЦПК України (у редакції від 18 березня 2004 року № 1618-IV) суди не дослідили належним чином подані позивачем докази, не встановили фактичні обставини справи, не врахували доводів банку щодо наявності кримінального провадження, порушеного за фактом незаконного заволодіння майном, коштами та документами банку в приміщенні головного офісу за юридичною адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 125, не врахували що офіційним місцезнаходженням ПАТ «Укрбізнесбанк» є адреса, що знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, відповідач як внутрішньо переміщена особа проживає у АДРЕСА_1, в судове засідання не з'являється, заперечення на позов не подає, що може бути розцінено як бажання уникнути відповідальності за кредитним договором, тому дійшли передчасного висновку про недоведеність позову.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, коли суд не дослідив зібрані у справі докази.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України.

При новому розгляді справи суду необхідно об'єктивно дослідити наявні у справі докази в їх сукупності, надати оцінку як доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» задовольнити частково.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 13 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 17 жовтня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: С. О. Карпенко

В.О. Кузнєцов

А.С. Олійник

Г.І. Усик