ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

06.03.2018 м. Київ К/9901/20650/18 826/19222/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №826/19222/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансова-промислова нафтова компанія «Укртатнафта», Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Синтез Ойл» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа Публічне акціонерне товариство «Укртранснафта», про визнання незаконною та скасування постанови, провадження по якій відкрито

за заявою Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України, постановлену 15 грудня 2016 року колегією суддів у складі: Донця О.Є., Мороза В.Ф., Черпіцької Л.Т., -

ВСТАНОВИВ :

Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями «Синтез Ойл» та Публічне акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» звернулись з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Публічне акціонерне товариство «Укртранснафта», про визнання незаконною та скасування з моменту прийняття постанови від 25.06.2015 №1836 «Про встановлення тарифу на транспортування нафти магістральними трубопроводами ПАТ «Укртранснафта» для споживачів України».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2015 року позовні вимоги задоволено; визнано незаконною та нечинною постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.06.2015 №1836 «Про встановлення тарифу на транспортування нафти магістральними трубопроводами ПАТ «Укртранснафта» для споживачів України»; зобов'язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до частини 11 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, після набрання постановою суду законної сили невідкладно опублікувати резолютивну частину даної постанови суду у виданні, в якому було офіційно оприлюднено оскаржувану постанову.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року задоволено апеляційні скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта»; скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2015 року; ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2016 року задоволено касаційні скарги Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Синтез Ойл» та Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»; скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2015 року залишено в силі.

У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Укртранснафта» звернулось до Верховного Суду України, в порядку статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017), із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2016 року, в якій скаржник ставить питання про скасування вказаної ухвали Вищого адміністративного суду України та залишення в силі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року.

Ухвалою Верховного Суду України від 09 березня 2017 року відкрито провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансова-промислова нафтова компанія «Укртатнафта», Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Синтез Ойл» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа Публічне акціонерне товариство «Укртранснафта», про визнання незаконною та скасування постанови для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2016 року.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в чинній редакції) матеріали заяви передано до Верховного Суду.

Так, у заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України Публічне акціонерне товариство «Укртранснафта» вважає неоднаково застосованою судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах Закон України «Про природні монополії» щодо врегулювання процедури прийняття тарифів для надання послуг суб'єктами природних монополій що, на думку заявника, підтверджується постановою Вищого адміністративного суду України від 15 листопада 2016 року (№К/800/16135/16), правомірність якої підтверджена ухвалою Верховного Суду України від 20 грудня 2016 року, якою відмовлено у допуску справи до провадження.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» підлягає задоволенню з таких підстав.

У ході розгляду справи судами встановлено, що 25.06.2015 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову №1836 «Про встановлення тарифу на транспортування нафти магістральними трубопроводами ПАТ «Укртранснафта» для споживачів України», якою відповідно до Закону України «Про природні монополії» та Указу Президента України від 10.09.2014 №715 «Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та Методики розрахунку тарифів за надані послуги з транспортування нафти територією України магістральними нафтопроводами, перевалки та наливу нафти, затвердженої постановою НКРЕ від 30.07.1999 №993, Публічному акціонерному товариству «Укртранснафта» встановлено тарифи на транспортування нафти магістральними трубопроводами для споживачів України по маршрутах згідно з додатком.

Згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.06.2015 №1836 «Про встановлення тарифу на транспортування нафти магістральними трубопроводами ПАТ «Укртранснафта» для споживачів України», тарифи становлять: за 1 тонну нетто по маршрутам: - 32 км. Держкордон з Білоруссю - НПК «Галичина» - 118,60 грн.; - 32 км. Держкордон з Білоруссю - НПК «Нафтохімік Прикарпаття» 119,00грн.; - 32 км. Держкордон з Білоруссю - Одеський НПЗ 181,70 грн.; - НПС «Долина» - НПК «Галичина» - 97,10 грн.; - НПС «Долина» - НПК «Нафтохімік Прикарпаття» 52,80 грн.; - НПС «Гнідинці» - Кременчуцький НПЗ 75,70 грн.; - НПС «Гнідинці» - Одеський НПЗ 141,50 грн.; - ЛВДС «Глинсько-Розбишівська» - Кременчуцький НПЗ 67,60 грн.; - ЛВДС «Глинсько-Розбишівська» - НПС «Гнідинці» 58,20 грн.; ЛВДС «Глинсько-Розбишівська» - Одеський НПЗ 133,20 грн.; - н/н «М. Павлівка» - Кременчуцький НПЗ 76,60 грн.; - н/н «М. Павлівка» - Одеський НПЗ 142,30 грн.; - МНТ «Південний» - НПК «Галичина» 157,00 грн.; - МНТ «Південний» - НПК «Нафтохімік Прикарпаття» 164,50 грн.; - МНТ «Південний» - Кременчуцький НПЗ 111,10 грн.; ПЗД «Одеса» - Кременчуцький НПЗ 115,20 грн.; - ПЗД «Одеса» - НПК «Галичина» 152,20 грн.; ПЗД «Одеса» - НПК «Нафтохімік Прикарпаття» 158,60 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився Вищий адміністративний суд України, мотивував своє рішення тим, що спірне рішення суб'єкта владних повноважень містить всі ознаки регуляторного нормативно-правового акту та прийнято виключно з урахуванням інтересів ПАТ «Укртранснафта», яке є суб'єктом природних монополій, а тому розроблення, розгляд, прийняття та оприлюднення оскаржуваної постанови мало відбуватися з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», що не було зроблено.

Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що оскаржувана постанова встановлює саме нові тарифи на транспортування нафти магістральними нафтопроводами для споживачів України, а тому не повинна розроблятися, розглядатися, прийматися та оприлюднюватися з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

У справі, рішення в якій надано для порівняння, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що встановлення надбавки/знижки до плати за транзит аміаку трубопровідним транспортом через територію України за своєю природою та за змістом є однією із складових здійснення державного регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій. Встановлюючи надбавку до плати за транспортування товару, суб'єкт такого регулювання змінює вартість транспортування, тобто ціну послуги, що для природніх монополій ототожнено із поняттям тарифу як вартості транспортування одиниці вантажу магістральним трубопроводом. При цьому спеціальною нормою, що підлягає застосуванню у даних правовідносинах, є Закон України «Про природні монополії»

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом норм матеріального права, суд виходить із такого.

Згідно з пунктом 3 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 10.09.2014 №715/2014, основними завданнями НКРЕКП визначено державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, на ринках природного газу, нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ (далі - природний газ), нафти та нафтопродуктів, а також перероблення та захоронення побутових відходів; забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.

Пунктом 4 Положення передбачено, що НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань бере участь у формуванні та забезпеченні реалізації єдиної державної політики у сферах функціонування ринків електричної енергії, природного газу, нафти та нафтопродуктів, у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання і водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів; установлює тарифи на транспортування магістральними трубопроводами нафти, нафтопродуктів та аміаку.

Таким чином, встановлення тарифів на транспортування магістральними трубопроводами нафти, нафтопродуктів належить до виключних повноважень НКРЕКП.

Відповідно до пункту 6 Положення НКРЕКП для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право: приймати у межах своєї компетенції рішення, що є обов'язковими до виконання суб'єктами природних монополій; приймати з питань, що належать до компетенції НКРЕКП, нормативно-правові акти, контролювати їх виконання.

В пункті 13 Положення №715/2014 зазначено, що рішення НКРЕКП приймаються на засіданнях, які проводяться у формі відкритих або закритих слухань. У разі розгляду питань, що мають важливе суспільне значення, засідання проводяться у формі відкритих слухань, в яких беруть участь представники суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, об'єднань споживачів і громадськості. Рішення НКРЕКП, які відповідно до закону є регуляторними актами (крім рішень щодо встановлення тарифів), розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Статтею 8 Закону України «Про природні монополії» встановлено, що предметом державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій згідно з цим Законом є: ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; доступ споживачів до товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; інші умови здійснення підприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про природні монополії» рішення комісій приймаються на засіданнях, які проводяться у формі закритих або відкритих слухань. У разі розгляду питань, що мають важливе суспільне значення, засідання проводяться у формі відкритих слухань, в яких беруть участь представники суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, об'єднань споживачів і громадськості.

Рішення комісій, які відповідно до закону є регуляторними актами (крім рішень щодо встановлення тарифів), розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Отже, стаття 15 Закону України «Про природні монополії» та пункт 13 Положення №715/2014 містять застереження, щодо порядку прийняття рішень щодо встановлення тарифів.

При цьому, Закон України «Про природні монополії» є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері даних правовідносин.

З огляду на викладене, враховуючи приписи статті 15 Закону України «Про природні монополії» та пункту 13 Положення №715/2014, а також те, що оскаржуване рішення встановлює саме нові тарифи на транспортування нафти магістральними нафтопроводами для споживачів України, суд приходить до висновку про помилковість висновку суду касаційної інстанції щодо порушення відповідачем положень Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Суд касаційної інстанції на зазначені обставини уваги не звернув і дійшов помилкового висновку про те, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, приймаючи оскаржувану постанову порушила вимоги Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

За таких обставин, ухвала Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2016 року підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), статтями 241, 242, 243 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017), суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2016 року скасувати, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року залишити силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Л. Мороз

Судді А.Ю. Бучик

М.М. Гімон