ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Спірідонов М. О.

01 березня 2018 р. м. Харків

Справа № 820/7339/15

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

головуючого судді: Русанової В.Б.

суддів: Бартош Н.С. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О. А.,

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2017 року, (суддя Спірідонов М.О. м. Харків, повний текст складено 30.01.2017 р.) по справі № 820/7339/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайрос Бук"

до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області , Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Кайрос Бук" звернулося до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило:

- скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у місті Чернівцях ГУ ДФС у Чернівецькій області від 12.11.2014 року №0004582201, від 25.03.2015 року №0000752205 та від 25.03.2015 року № НОМЕР_1

- зобов’язати ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області та ДПІ у місті Чернівцях ГУ ДФС у Чернівецькій області відновити суми податкового кредиту та зобов'язань Товариства в електронній базі даних “Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України “Податковий блок”, інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ “Аудит”, а також до картки особового рахунку, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в актах від 29.10. 2014 року № 2127/24-12-22-01/39245299 та від 12.03.2015р. № 299/24-12-22-05/39245299.

Справа неодноразово переглядалася в апеляційному та касаційному порядку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2015 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 року апеляційні скарги відповідачів задоволено частково. Постанова суду від 22.12.2015 року скасована в частині зобов'язання відповідачів відновити суми податкового кредиту та зобов'язань Товариства в електронній базі даних “Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України “Податковий блок”, інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ “Аудит”, а також до картки особового рахунку, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в актах від 29 жовтня 2014 року № 2127/24-12-22-01/39245299 та від 12 березня 2015 року № 299/24-12-22-05/39245299 та в частині стягнення на користь позивача судового збору у розмірі 73,08 грн. солідарно за рахунок відповідачів. В цій частині прийнято нову постанову, якою в позові відмовлено. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12. 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.09.2016 року касаційну скаргу Інспекції задоволено частково, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано у частині вирішених позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2017 року адміністративний позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення Інспекції від 12 листопада 2014 року № НОМЕР_2, від 25 березня 2015 року № НОМЕР_3, № НОМЕР_1.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017 року апеляційну скаргу Інспекції задоволено, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року скасовано, прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову Товариства.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.10.2017 року касаційну скаргу ТОВ “Кайрос Бук” задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.03. 2017 року скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Чернівецька ОДПІ Головного управління ДФС у Чернівецькій області (далі відповідач), не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 26.01.2017р., подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивачем, під час перевірки не було надано всіх документів, що документально підтверджують реальність господарських операцій, зокрема не надано доказів транспортування нафтопродуктів від постачальника по позивача, доказів відбирання проб нафтопродуктів, приймання товару за кількістю та якістю, доказів оплати товару та руху активів, що свідчить про неправомірне віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з рядом підприємств.

Позивач заперечень, відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся своєчасно.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в спірний період позивач перебував на податковому обліку в ДПІ у м. Чернівцях, є платником ПДВ, основними видами діяльності ТОВ "Кайрос Бук" є: оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; роздрібна торгівля пальним, вантажний автомобільний транспорт, складське господарство, обслуговування напоями.

Фактично у періоді, що перевірявся, ТОВ "Кайрос Бук" здійснювало роздрібну ( через мережу АЗС) торгівлю нафтопродуктами, тютюновими і алкогольними виробами.

Позивач має у користуванні орендовані приміщення АЗС, що підтверджується договорами оренди (т.3 а.с.175-247)

ДПІ у м. Чернівцях проведена документальна позапланова перевірка ТОВ "Кайрос Бук" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні операцій з придбання та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг) у TOB "НК Партнер" за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року, за результатами якої складено акт №2127/24-12-22-01/39245299 від 29.10. 2014 року. (т.2 а.с.4-23).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1. , 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.201.1, 201.2, 201.7 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 4 504 716,00 грн., в тому числі за серпень 2014 року на суму 4 504 719,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Чернівцях ГУ ДФС у Чернівецької області 12.11.2014р. винесено податкове повідомлення-рішення

- № НОМЕР_2 , яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 5 630 898,75 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 4 504 719,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 126179,75,00 грн.; (т.2 а.с. 1)

Також , на підставі наказу № 113 від 19.02.2015 року ДПІ у м. Чернівцях проведена документальна позапланова перевірка ТОВ "Кайрос Бук" з питань з своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість до Державного бюджету при здійсненні господарських відносин з придбання та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Антарес" (код ЄДРПОУ 31037491) по податкових накладних виписаних у липні 2014 року, які бyли включені до податкової Декларації по податку на додану вартість за серпень 2014 року, у TOB "НК Партнер" (код ЄДРПОУ 36160931) по податкових накладних виписаних у серпні 2014 року, які були включені до податкової Декларації по податку на додану вартість за вересень 2014 року, у ТОВ "Азонтес" (код ЄДРПОУ 38361657) по податкових накладних виписаних у вересні 2014 року, які були включені до податкової Декларації по податку на додану вартість за вересень 2014 року та по податкових накладних виписаних у жовтні 2014 року, які були відкориговані у податковій Декларації за грудень 2014 року, у ТОВ "Тановер" (код ЄДРПОУ 39196048) по податкових накладних виписаних у листопаді 2014 року, які були включені до податкової Декларації по податку на додану вартість за листопад 2014 року, у ТОВ "Донмас" (код ЄДРПОУ 37086680) по податкових накладних виписаних у жовтні та грудні 2014 року, які були включені до податкової Декларації по податку на додану вартість за грудень 2014 року, за результатами якої складено актом від 12 березня 2015 року №299/24-12-22-05/39245299. (т.2 а.с.108-140).

Перевіркою встановлені порушення позивачем п. 192.1 ст.192, п.198.1. п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.2, ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено: заниження податку на додану вартість (р. Декларації 25) всього в 37354494,0 грн., в тому числі за серпень 2014 року на суму 196213 грн., за вересень року на суму 9603451 грн., за жовтень 2014 року на суму 555769 грн. за листопад 2014 на суму 8266434 грн., за грудень 2014 року на суму 18732627 грн., завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 Декларації) за грудень 2014 року всього в сумі 2 895975,0 грн., завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 19 Декларації) за грудень 2014 року всього в сумі 11671,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у м.Чернівцях ГУ ДФС у Чернівецькій області прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.05.2015 року:

- №0000752205, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 56 031 741,00 грн., за основним платежем 37 354 494,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 18 677 247,00 грн. (т. 2 а.с.167);

- №0000752205, яким зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 2 907 646,00 грн. (т. 2 а.с.166).

Позивач , не погоджуючись з рішеннями ДПІ оскаржив їх в судовому порядку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам позивача та його контрагентів відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», позивачем підтверджено в ході розгляду справи реальність здійснення господарських операцій з ТОВ "Антарес", ТОВ "НК Партнер", ТОВ "Азонтес", ТОВ "Тановер" , ТОВ "Донмас" , а тому збільшення податкових зобов'язань по податку на додану вартість за перевірений період є безпідставним.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно з п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закону № 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже , будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань слугували висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Антарес", ТОВ "НК Партнер", ТОВ "Азонтес", ТОВ "Тановер" , ТОВ "Донмас", з посиланням на не надання позивачем до перевірки доказів приймання-передачі нафтопродуктів під постачальника до покупця за якістю та кількістю, транспортування від постачальника, оплати товару, руху активів.

З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2014р., 20.08.2014р. між ТОВ "Кайрос Бук" (м. Чернівці) (покупець) та ТОВ "Нафтова Компанія Партнер" (м. Дніпропетровськ) (постачальник) укладено договори поставки нафтопродуктів №ДГ-00005 та №ДГ-00103, за умовами яких позивач придбав нафтопродукти (бензин А-92, А-95, дизельне паливо) номенклатура, якість, ціна товару та строк поставки визначені у додаткових угодах до договорів, які є невід’ємною частиною договорів. (т.2 а.с. 203, 210-211).

За умовами п.2,3 договору постачальник зобов'язується передати нафтопродукти за умови оформлення відповідних актів прийому- передачі або інших документів, забезпечити якість нафтопродуктів, якість товару має відповідати технічним умовам, державним стандартом та підтверджуватисяі паспортом (сертифікатом) якості заводу -виробника.

Згідно п.4 договору поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця та підписаної сторонами додаткової угоди до договору. Товар поставляється покупцю партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до договорів, на умовах: EXW - резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів.

Відповідно до п. 5 договору оплата за товар здійснюється шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, протягом 120 днів з дати підписання акту прийому - передачі або інших документів, на підставі рахунку.

За умовами договору покупець приймає товар за кількістю та якістю згідно ОСОБА_2 "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 року за № 805/15496.

На підтвердження виконання договорів позивачем надано копії договорів, додаткових угод до них, акти приймання-передачі від 31.08.2015р., податкові накладні від 31.08.2014р, відомості по рахунку 63.1 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", згідно яких позивач має кредиторську заборгованість у розмірі 59 108 839,47 грн. (т.2 а.с.203-221)

15.07.2014р. між ТОВ "Кайрос Бук" (покупець) та ТОВ "Антарес" (м.Дніпропетровськ) (постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів №ДГ- 1507-1, за умовами якого позивач придбав нафтопродукти, а саме бензин А-92, А-95,дизельне паливо, в кількості, якості зазначеній в додатковій угоді. (т.2 а.с.222-223)

За умовами п. 2 договору передача покупцю нафтопродукти здійснюється за умови оформлення відповідних актів приймання-передачі або інших документів, які є невід’ємною частиною договору. Під час передачі нафтопродуктів постачальник за вимогою покупця надає копії сертифікатів відповідності на нафтопродукти. Якість товару, що поставляється, має відповідати технічним умовам (ТУ) та державним стандартам, діючим на території України та підтверджуватись паспортом (сертифікатом) якості заводу-виробника товару.

Поставка товару відповідно до п.4 договору здійснюється на підставі заявки покупця та підписаної сторонами додаткової угоди до договору, партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до договору, на умовах: EXW - резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів.

Відповідно до п. 5 договору оплата за товар здійснюється шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, протягом 120 днів з дати підписання акту прийому - передачі або інших документів.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано: договір поставки, додаткову угоду від 15.07.2014р., акт приймання-передачі нафтопродуктів №14073100000036 від 31.07.2015 року, відповідно до якого кількість ТМЦ становить 61.331 тонн, а загальна вартість товару з ПДВ складає 177278,36 грн., податкову накладну від 31.07.2014р. , оборотно-сальдові відомості. Кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ " Антарес" становить 1 177 278, 36 грн. (т.2 а.с.225).

Також між ТОВ "Кайрос Бук" (покупець) та ТОВ "Азонтес" (м.Дніпропетровськ) (постачальник) в вересні 2014 року укладено договори поставки нафтопродуктів від 01.09.2014р. № НП-213, від 19.09.2014р. № № НП-251, від 01.10.2014р. № НП-285 та від 20.10.2014р. № НП-332 , за умовами яких позивач придбав дизельне паливо, бензин А-92,А-95. (т.3 а.с.1, 8,12,19).

Зазначені договори є типовими та за їх умовами номенклатура, якість, ціна товару та строк поставки визначені у додаткових угодах до договорів, які є невід’ємною частиною договорів. Передача покупцю нафтопродуктів здійснюється за умови оформлення відповідних актів приймання-передачі або інших документів, які є невід’ємною частиною договорів. Під час передачі нафтопродуктів постачальник за вимогою покупця надає копії сертифікатів відповідності на нафтопродукти. Якість товару, що поставляється, має відповідати технічним умовам (ТУ) та державним стандартам, діючим на території України та підтверджуватись паспортом (сертифікатом) якості заводу-виробника товару.

Згідно п. 4 договорів поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця та підписаної сторонами додаткової угоди до договорів, партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до договорів, на умовах: EXW - резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів. Покупець здійснює оплату за товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, протягом 120 днів з дати підписання акту прийому - передачі або інших документів.

На підтвердження виконання умов договору позивачем було надано договори, додаткові угоди до них, акти приймання-передачі від 30.09.2014р. та 31.10.2014р. , податкові накладні від 30.09.2014р. та 31.10.2014р. (т.3 а.с.1-25)

19.12.2014 року ТОВ "Кайрос Бук" з ТОВ "Азонтес" укладено додаткову угоду до договору НП – 285 поставки нафтопродуктів від 01.10.2014 р., відповідно до якої сторони дійшли до рішення про розірвання договору №НП-285 поставки нафтопродуктів. Покупець зобов’язаний повернути в строк до 19.12.2014 року поставлений товар. Позивачем надана накладна на повернення (дизельного палива, бензину А-95,А-92) від 19.12.2014р. на суму 43 438 812, 52 грн. , яка відображена в рахунку № 72 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 114 (т.3 а.с.16-18)

Також , 19.12.2014 року між ТОВ "Кайрос Бук" та ТОВ "Азонтес" укладено додаткову угоду до договору НП – 332 поставки нафтопродуктів від 20.10.2014 року., за умовами якої сторони дійшли до рішення про розірвання договору №НП-332 поставки нафтопродуктів. Покупець зобов’язаний повернути в строк до 20.10.2014 року поставлений товар. Позивачем надана накладна на повернення (дизельного палива, бензину А-95,А-92) від 19.12.2014р. на суму 21 171052,97 грн. , яка відображена в рахунку № 72 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 161 (т.3 а.с.23-25)

Кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ " Азонтес" становить 67 259 209,06 грн.

Крім того, ТОВ "Кайрос Бук" (покупець) та ТОВ "Тановер" (м.Київ) (постачальник) придбав нафтопродукти, а саме бензин А-92, А-95, палива дизельного за договорами поставки нафтопродуктів № ТА-0047 від 07.11.2014 року та № ТА-0068 від 20.01.2015 року (т.3 а.с.26,30).

За умовами договорів номенклатура, якість, ціна товару та строк поставки визначаються сторонами у додаткових угодах до договорів, які є невід’ємною частиною договорів, передача товару здійснюється оформлення відповідних актів приймання-передачі або інших документів, які є невід’ємною частиною договорів. Під час передачі нафтопродуктів постачальник за вимогою покупця надає копії сертифікатів відповідності на нафтопродукти.

Якість товару, що поставляється, має відповідати технічним умовам (ТУ) та державним стандартам, діючим на території України та підтверджуватись паспортом (сертифікатом) якості заводу-виробника товару.

За п.п. 4,5 договору поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця та підписаної сторонами додаткової угоди до договорів, партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до договорів, на умовах: EXW - резервуари нафтобаз ПАТ"Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів. Покупець здійснює оплату за товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, протягом 120 днів з дати підписання акту прийому - передачі або інших документів.

В підтвердження виконання умов договору позивачем надано договори, додаткові угоди до них, податкові накладні від 30.11.2014р., акти приймання-передачі від 30.11.2014р. (т.3 а.с.27,31).

Також ТОВ "Кайрос Бук" (покупець) уклав з ТОВ "Донмас" (м. Донецьк) (постачальник) договори поставки нафтопродуктів ( бензину А-95, А-92, паливо дизельного) : № ДГ-00009 від 01.10.2014 р., № ДГ-000054 від 20.10.2014 р., № ДГ-0210 від 29.11.2014 р. , № ДГ-02156 від 30.11.2014 р., № ДГ-0230 від 01.12.2014 р.,№ ДГ-0300 від 20.12.2014 р.,№ ДГ-0309 від 21.12.2014 р.,№ ДГ-0322 від 22.12.2014 р. (т.3 а.с.34,38,42,46,50,54,58,62).

За умовами договорів номенклатура, якість, ціна товару та строк поставки визначаються сторонами у додаткових угодах до договорів, які є невід’ємною частиною договорів. Передача товару здійснюється за умови оформлення відповідних актів приймання-передачі або інших документів, які є невід’ємною частиною договорів. Під час передачі нафтопродуктів постачальник за вимогою покупця надає копії сертифікатів відповідності на нафтопродукти.

Якість товару, що поставляється, має відповідати технічним умовам (ТУ) та державним стандартам, діючим на території України та підтверджуватись паспортом (сертифікатом) якості заводу-виробника товару. Поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця та підписаної сторонами додаткової угоди до договорів. Товар поставляється покупцю партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до договорів, на умовах: EXW - резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів. Оплата здійснюється шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, протягом 120 днів з дати підписання акту прийому - передачі або інших документів.

В підтвердження виконання умов договору позивачем надані договори поставки, додаткові угоди до них, податкові накладні від 31.10.2014р., акти приймання-передачі від 31.10.2014р., 31.12.2014р. (т.3 а.с.35-59) Кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ "Донбас" становить 112 465 790,74 грн.

В підтвердження зберігання товару позивачем надано договір між ПАТ "Дніпронафтопродукт" (зберігач) та позивачем (поклажодавець) зберігання нафтопродуктів та інші ТМЦ від 01.07.2014р. №4194. В підтвердження виконання цього договору позивачем надано акти приймання-передачі від 31.08.2014р., 30.09.2014р. , 20.10.2014р., 30.11.2014р. , 31.12.2014р., 31.07.2015р. Позивач має кредиторську заборгованість у розмірі 59 108 839,47 грн.(т.3 а.с.130).

Позивач зазначав, що перевезення нафтопродуктів з місця зберігання до АЗС здійснено позивачем з залученням перевізників, а саме ТОВ "Торговий дім "Кременчукнафтопродуктсервіс" на підставі договору № 96 від 04.07.2014р. та ПП "Капрайа" на підставі договору від 15.07.2014р. В підтвердження надано договори, акти приймання-передачі робіт, оборотно-сальдові -відомості, банківські виписки щодо оплати послуг ТОВ "Торговий дім "Кременчукнафтопродуктсервіс". (т.3 а.с.137-150).

Суд першої інстанції виходив з того, що зазначені документи належним чином підтверджуються фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами, та як наслідок правомірність формування податкового кредиту.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, вважає, що досліджені в процесі розгляду справи первинні документи не розкривають зміст господарської операції, не дають змогу встановити фактичне придбання товару від постачальників до позивача, його транспортування, приймання, оприбуткування та використання в господарській діяльності, не підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто , документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, які впливають на її реальний зміст.

При цьому, визначальною підставою для віднесення сум по господарській операції до складу витрат та податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

В той же час, наявність у суб'єкта господарювання формально складених первинних документів не може бути визнано судом достатньою підставою для включення відповідних сум до складу витрат та податкового кредиту, якщо факт реальності господарських операцій не знаходить свого підтвердження належними і допустимими доказами.

В свою чергу, позивачем до ні до перевірки, ні до суду не надано доказів транспортування товару від постачальників до позивача, його приймання позивачем по кількості та якості, факту передачі та зберігання придбаного ним дизельного палива та бензину згідно договору зберігання продукції від 01.07.2014р. № 4194, що позбавляє можливості підтвердити факт постачання ТОВ "Антарес", ТОВ "НК Партнер", ТОВ "Азонтес", ТОВ "Тановер" , ТОВ "Донмас" на адресу позивача дизельного палива, бензину згідно податкових накладних та актів здачі-приймання товару .

Доводи апеляційної скарги щодо не надання позивачем ні до перевірки ні до суду актів приймання-передачі за формою №5-НП , передбаченою ОСОБА_2 № 281, та актів за формою 14 -НК , передбаченого ОСОБА_2 № 271, є помилковими з наступних підстав.

Колегія суддів зазначає, що обов'язок складання документа за формою 14- НК на час виникнення спірних правовідносин не передбачений та припинився у суб'єктів, що здійснювали приймання, транспортування, зберігання , відпуск та облік нафти і нафтопродуктів з моменту втрати чинності ОСОБА_2 про порядок приймання, транспортування, зберігання , відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України № 81/38/101/235/122 від 02.04.1998р., а саме з 02.09.2008р., дати реєстрації спільного наказу Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, Державного комітету статистики України від 17.07.2008р. № 382/291/8891/235/244.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів, встановлений інструкцією «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 р. за N805/15496 (далі - ОСОБА_2).

ОСОБА _2 поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Вимоги ОСОБА_2 є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Проте акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою №5-ПН складається у разі надходження нафти залізничним транспортом.

Судом апеляційної з'ясовувалося питання щодо способу транспортування нафтопродуктів позивачем, податковим органом не надано доказів транспортування товару залізничним транспортом, а отже не надання позивачем акту за формою №5-ПН до перевірки не свідчить про порушення вимог законодавства.

Відповідно до п.п.5.1.1, 5.1.2 п. 5.1 ОСОБА_2, приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї ОСОБА_2 та договорів постачання, купівлі-продажу тощо (далі - договір). Забороняється здійснювати одночасно приймання та відпуск нафти і нафтопродукту з одного і того самого резервуара у випадках, коли за результатами вимірювань у резервуарах проводяться їх приймання та відпуск.

Згідно п.п.5.4.1-5.4.3 п.5.4 ОСОБА_2, перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 «Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования».

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Порядок відпуску нафти та нафтопродуктів автомобільним транспортом визначений п.7.5 ОСОБА_2, відповідно до якого встановлено, що нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання (п. 7.5.1); відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості здійснюється лише за наявності свідоцтва про її повірку. За наявності простроченого свідоцтва про повірку відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості забороняється (п. 7.5.2); міри повної місткості з нафтопродуктами під час їх відвантаження мають пломбуватись вантажовідправником (якщо інше не передбачено договором) (п. 7.5.3); нафтопродукти відпускаються у технічно справну та чисту тару відповідно до вимог ДСТУ 4454 після пред'явлення представником вантажоодержувача доручення і свідоцтва про повірку автоцистерни (п. 7.5.4); на вимогу вантажоодержувача може застосовуватись вибіркове контрольне зважування розфасованих нафтопродуктів. За відсутності розбіжностей у вимірюванні маси брутто із зазначеною на тарі маса нафтопродукту визначається за трафаретом на тарі (п. 7.5.5); відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після йогоні прийнято нову постанову, якою в позові відмовлено.

Згідно положень п.п.14.1, 14.4, 14.8 ОСОБА_2, під час приймання, зберігання та відпуску нафти і нафтопродуктів керівник підприємства та головний бухгалтер здійснюють контроль за дотриманням матеріально відповідальними особами вимог цієї ОСОБА_2 та забезпечують: своєчасне оформлення документів руху нафти та нафтопродуктів; збереження їх кількості і якості; відображення їх руху за бухгалтерським обліком; своєчасне вжиття заходів щодо попередження псування, втрат, нестач та розкрадання нафти та нафтопродуктів, а також створення необхідних умов для їх зберігання.

Матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.

Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою N 7-НП.

Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів резервуарами місткістю до 100 м 3, ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту.

Записи в товарній книзі кількісного руху нафти і нафтопродуктів здійснюють за марками і видами матеріально відповідальні особи: під час приймання - на підставі приймального акта або ТТН; під час відпуску - на підставі реєстрів відпуску за добу.

Залишок нафти та нафтопродуктів обчислюється після кожного запису в товарній книзі.

З наявних у справі документів вбачається, що позивачем не надано доказів перевірки якості та кількості придбаного товару від постачальників, журналів зважування, тобто, виконання обов'язкової, згідно ОСОБА_2 процедури.

Зазначене , на думку колегії суддів, свідчить про відсутність зацікавленості позивача у перевірці кількості та якості документально придбаних нафтопродуктів, у зв'язку з чим, колегія суддів зазначає про наявність сумнівів щодо зміни майнового стану платника податків та реальності господарських операцій за спірними договорами.

Так , позивачем ні до контролюючого органу, ні до суду не надано первинних документів (акти приймання - передачі товарів (нафтопродуктів), акти виконаних робіт (надання послуг), податкові накладні), регістри бухгалтерського обліку позабалансових рахунків по взаємовідносинам з ПАТ "Дніпронафтопродукт", в наслідок чого не підтверджено факт зберігання або отримання з відповідального збереження нафтопродуктів в серпні 2014 року придбаних у ТОВ "НК Партнер, товарно - транспортні накладні, акти виконаних робіт, подорожні листи, довіреності, податкові накладні, тощо), які дійсно підтверджують транспортування (фізичне переміщення) нафтопродуктів від ТОВ "НК Партнер" та інших контрагенів.

Документів , в підтвердження здійснення розрахунків ТОВ "Кайрос Бук" з його безпосередніми контрагентами, а також з ТОВ ТД "Кременчукнафтопродуктсервіс", ПП "Капрайя" за послуги перевезення, матеріали справи не містять.

Факт виконання транспортних послуг з перевезення нафтопродуктів ПАТ ТД "Кременчукнафтопродуктсервіс", ПП "Капрайя" за липень - грудень 2014 року товарно - транспортними накладними не підтверджено, хоча в договорах зазначене пряме посилання на данні документи. Також позивачем не надано довіреностей вантажоодержувача (на отримання ТМЦ), або подорожнього листа автотранспортних підприємств залучених до перевезення товару.

Разом з тим, слід також зазначити, що паливно-мастильні матеріали віднесені саме до категорії небезпечних вантажів, в зв'язку з чим для їх транспортування застосовуються особливі вимоги.

За змістом статті 1 Закону України 6 квітня 2000 року N 1644-III «Про перевезення небезпечних вантажів», під небезпечним вантажем розуміють речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин, які віднесені до таких класів: клас 1 - вибухові речовини та вироби; клас 2 - гази; клас 3 - легкозаймисті рідини; клас 4.1 - легкозаймисті тверді речовини; клас 4.2 - речовини, схильні до самозаймання; клас 4.3 - речовини, що виділяють легкозаймисті гази при стиканні з водою; клас 5.1 - речовини, що окислюють; клас 5.2 - органічні пероксиди; клас 6.1 - токсичні речовини; клас 6.2 - інфекційні речовини; клас 7 - радіоактивні матеріали; клас 8 - корозійні речовини; клас 9 - інші небезпечні речовини та вироби.

Згідно із пп. 6.9.1 п.6.9 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №822 від 26.07.2004 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.08.2004 за № 1040/9639, на всі транспортні засоби, придатні до перевезення небезпечних вантажів, Державтоінспекцією МВС України оформлюється свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів (додаток 4) (далі - свідоцтво). Свідоцтво виконується на стандартному форматі A4 (210 х 297 мм), має білий колір з рожевою діагональною смужкою.

Положеннями пп.7.1.1 п.7.1 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів визначено, що водії транспортних засобів, що здійснюють перевезення небезпечних вантажів, проходять базовий курс спеціальної підготовки.

Згідно з пп.9.1 п. 9 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів встановлено, що під час перевезення небезпечних вантажів на транспортній одиниці, крім перелічених у Правилах дорожнього руху, повинні знаходитись такі документи: товаротранспортний документ на небезпечні вантажі; свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів; свідоцтво ДОПНВ про підготовку водія або ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі; письмові інструкції; при перевезенні небезпечних вантажів, які є вантажами підвищеної небезпеки, - погодження дорожнього перевезення небезпечного вантажу (додаток 10), видане Державтоінспекцією МВС України та інш.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів", відправник небезпечних вантажів зобов'язаний: здійснювати заходи щодо фізичного захисту, охорони і безпеки небезпечних вантажів до передачі їх перевізнику; надавати перевізнику необхідні документи з достовірною інформацією про небезпечний вантаж, а в разі дорожнього перевезення - аварійну картку; забезпечувати підготовку вантажу до відправлення, подавати перевізнику небезпечний вантаж у відповідному пакуванні (тарі, крупногабаритній тарі, контейнерах середньої вантажопідйомності для масових вантажів), контейнері, цистерні та засобі пакування; забезпечувати у певних випадках фізичний захист, охорону і супроводження небезпечного вантажу під час перевезення; забезпечувати проведення спеціального навчання, підвищення кваліфікації осіб, які займаються відправленням небезпечних вантажів, та їх медичного огляду; надавати в установленому порядку необхідну інформацію про відправлення небезпечних вантажів іншим суб'єктам перевезення та органам, зазначеним у статтях 10, 15 і 16 цього Закону; здійснити в установленому порядку страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків перевезення небезпечних вантажів; відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок порушення ним законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів", транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі, повинні відповідати вимогам державних стандартів, безпеки, охорони праці та екології, а також у встановлених законодавством випадках мати відповідне маркування і свідоцтво про допущення до перевезення небезпечних вантажів. У разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів відповідні свідоцтва, згідно з законодавством, видаються відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів", перевезення небезпечних вантажів допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.

Дорожні перевезення небезпечних вантажів здійснюється відповідно до Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів, до якої Україна приєдналась в березні 2000 року, відповідно до Закону України від 02 березня 2000 року № 1511-ІІІ.

Згідно даної Європейської угоди, перевезення небезпечних вантажів має певну специфіку, яка полягає в тому, що вимоги до перевезення визначаються для кожного вантажу окремо та можуть бути встановлені обмеження на сумісне завантаження небезпечних вантажів в транспортний засіб.

Порядок та основні вимоги до забезпечення безпеки дорожнього перевезення небезпечних вантажів на всій території України визначені Правилами дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 липня 2004 року № 822 (далі - Правила).

Згідно п. 1.4 Правил, небезпечні вантажі дозволено перевозити автомобільним транспортом тільки у випадках, якщо вони згідно з вимогами ДОПНВ і цих Правил допущені до перевезення та коли всі вимоги щодо перевезення таких вантажів виконані.

Положеннями підпункту 6.9.1 пункту 6.9 Правил визначено, що на всі транспортні засоби, придатні до перевезення небезпечних вантажів, Державтоінспекцією МВС України оформлюється свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів.

Проте , як свідчать матеріали справи, жодних доказів на підтвердження виконання відправником небезпечних вантажів визначених законом обов'язків, позивачем надано не було. Крім того, в матеріалах справи не міститься також інформації про погодження маршрутів руху перевезення небезпечних вантажів, видачі відповідних свідоцтв та дозволів про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів.

Оцінюючи докази, надані сторонами, колегія суддів зазначає, що сам факт наявності у позивача податкових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Обов 'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого ст.9 КАС України.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на безпідставне взяття до уваги судом первинних документів, що надані були позивачем лише до суду, а не під час перевірки, оскільки період подання платником податків необхідних первинних документів не обмежений часом здійснення перевірки такого платника та з огляду на передбачений процесуальним законодавством принцип змагальності сторін та свободу в наданні ними своїх доказів, а також офіційне з'ясування всіх обставин справи, подані позивачем до суду копії товарно-транспортних накладних є належними доказами у розумінні КАС України, які підтверджують здійснення позивачем господарських операцій з вказаними контрагентами.

У спірних правовідносинах колегія суддів також враховує правову позицію Верховного Суду України, висловлену у спорах з подібними правовідносинами.

Колегія суддів зазначає, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (пункт 11.1 Правил № 363).

Як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця так і у продавця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару. При цьому товарно-транспортні накладні повинні містити всю інформацію, яка б давала можливість здійснити облік транспорту, який здійснював перевезення, водія, який керував транспортом, товару, який перевозився, його якісних та кількісних характеристик (маса, кількість, найменування тощо).

Як свідчать додані до матеріалів справи позивачем не надано ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції доказів транспортування товару до позивача від його контрагентів копії податкових накладних, виписаних від імені ТОВ «Донмас», ТОВ «Азонтекс», ТОВ "Тановер", ТОВ "НК Партнер" , ТОВ "Антарес" . Кількість товару, вказаного як предмет поставки, вимірюються тоннами, що об'єктивно вимагає залучення вантажного транспорту, а отже відсутність у позивача накладних на транспортування товару є додатковим свідченням відсутності реального характеру поставки.

Крім того, судом першої інстанції не враховано доводи податкового органу щодо не надання позивачем під перевірки та до суду первинних документів, в підтвердження здійснення спірних операцій, зокрема довіреностей вантажоодержувача, подорожніх листів, оборотно-сальдові відомості, журналів-ордерів по рахунках, аналітичних журналів -ордерів по рахункам, змінних звітів по АЗС, ТТН, талонів встановленої форми, товарні книги кількісного руху нафтопродуктів, журналів вимірювання нафтопродуктів у резервуарах.

З огляду на викладене, господарські операції позивача з ТОВ "Антарес", ТОВ "НК Партнер", ТОВ "Азонтес", ТОВ "Тановер", ТОВ "Донмас" не підтверджуються, виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, відсутності інформації щодо походження товару, місцезнаходження майна, наявних трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Надані позивачем документи не дають можливість беззаперечно встановити рух товару від постачальника до покупця, та використання придбаного за договорами позивачем товару саме від зазначених контрагентів.

Отже , первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентами, які не мали можливості фактично здійснювати господарські операції, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

В свою чергу, відсутність документів первісного бухгалтерського обліку не дає можливості стверджувати про реальність здійснення господарських операцій за договором укладеним між позивачем та контрагентами, використання товару в господарській діяльності позивача, правомірність формування до витрат та зменшення розміру зобов'язань з податку на додану вартість.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів відповідача що, зазначені вище господарські операції позивача мали безтоварний характер, а отже і нарахування відповідачем податкових зобов'язань позивачу за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є правомірним.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Із врахуванням вищевикладеного постанова Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2017 р. підлягає скасуванню, з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову .

Керуючись ст. ст. 229, 243, 250, 308, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2017 по справі № 820/7339/15 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ТОВ "Кайрос Бук" відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя

ОСОБА_3

Судді

ОСОБА_4 ОСОБА_5

Повний текст постанови складено 05.03.2018 р.