Постанова

Іменем України

28 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 524/7702/15-ц

провадження № 61-2848св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 09 листопада 2015 року у складі судді Предоляк О. С. та рішення апеляційного суду Полтавської області від 10 лютого 2016 року у складі колегії суддів: Лобова О. А., Акопян В. І., Абрамова П. С.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (далі - ДП «Укрспирт») про визнання дій протиправними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вихідної та матеріальної допомоги, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що з 03 квітня 2014 року він був прийнятий на роботу до ДП «Укрспирт» на посаду начальника управління контрольно- ревізійної роботи. 09 червня 2015 року його попередили про звільнення із займаної посади у зв'язку із скороченням штату. Наказом від 12 серпня 2015 року № 207-к його звільнено з роботи у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Вказує про те, що його звільнення було проведено з порушенням норм трудового законодавства, зокрема, порушено його переважне право на залишення на роботі в товаристві, йому не було запропоновано вакантні посади згідно зі штатним розписом в новостворених структурних підрозділах підприємства. Крім того, профспілковий комітет не надав попередньої згоди на розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 частиною першою статті 40 КЗпП України.

Просить визнати дії в. о. директора ДП «Укрспирт» Іванюка Р. О. під час незаконного звільнення з роботи протиправними; поновити на посаді начальника управління контрольно-ревізійної роботи ДП «Укрспирт» з 13 серпня 2015 року; стягнути з ДП «Укрспирт» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 серпня 2015 року до дня поновлення на роботі у розмірі 14 790 грн 87 коп.; вихідну допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати - 27 919 грн 83 коп.; матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати, яка становить 27 919 грн 83 коп. та на відшкодування моральної шкоди - 10 000 грн (а. с. 1-13).

09 листопада 2015 року рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ДП «Укрспирт» на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати у сумі 27 919 грн 83 коп. та вихідну допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати у сумі - 27 919 грн 83 коп. Стягнуто з ДП «Укрспирт» на користь держави судовий збір у сумі 558 грн 40 коп. У решті позову - відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив із того, що власник підприємства має право на свій розсуд вносити зміни до штатного розпису, а суд не має права обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності штату працівників, а тому при звільненні позивача норми трудового законодавства не порушено.

10 лютого 2016 року рішенням апеляційного суду Полтавської області рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 09 листопада 2015 року у частині стягнення з ДП «Укрспирт» на користь ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення у сумі 27 919 грн 83 коп. та вихідної допомоги у сумі 27 919 грн 83 коп. скасовано, ухвалено нове рішення.

Стягнуто з ДП «Укрспирт» на користь ОСОБА_1 15 251 грн 72 коп. матеріальної допомоги на оздоровлення. Стягнуто з ДП «Укрспирт» на користь держави 152 грн 51 коп. судового збору. В іншій частині рішення районного суду залишено без змін.

Ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову в частині стягнення з ДП «Укрспирт» на користь ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги, апеляційний суд виходив із того, що вихідна допомога була виплачена ОСОБА_1 у складі розрахункових коштів при звільненні, а тому із ДП «Укрспирт» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню лише матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі 15 251 грн 72 коп.

У березні 2016 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 09 листопада 2015 року в частині відмови у задоволенні позову, скасувати рішення апеляційного суду Полтавської області від 10 лютого 2016 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення вихідної допомоги, ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суди, відмовляючи у задоволенні позову в частині поновлення на роботі, не застосували положення статтей 40, 49-2 КЗпП України, де передбачено, що одночасно із попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. Також суд не звернув увагу, що підприємство у порушення положень статті 49-4 КЗпП України не отримало згоди профспілкового комітету на його звільнення.

Крім того, зазначає, що апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову в частині виплати вихідної допомоги, не врахував положення частини першої статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» та пункту 3.2.6 колективного договору, якими передбачена виплата вихідної допомоги працівникам у разі розірвання трудового договору у зв'язку зі скороченням чисельності структурного підрозділу або реорганізацією підприємства, у розмірі середньомісячної заробітної плати для працівників, які мають безперервний стаж у спиртовій галузі до п'яти років.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

18 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 1 статті 409 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом установлено, що ОСОБА_1 згідно з наказом від 03 квітня 2014 року № 101-к прийнятий на роботу до ДП «Укрспирт» на посаду начальника управління контрольно-ревізійної роботи.

12 серпня 2015 року згідно з наказом № 207-к ОСОБА_1 звільнений з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату (а. с.16).

Наказом ДП «Укрспирт» від 20 травня 2015 року № 197 «Про затвердження штатного розпису у новій редакції» було затверджено нову редакцію штатного розпису, згідно з якою з урахуванням змін, внесених наказом від 29 травня 2015 року № 213, штатна чисельність працівників складає 127 осіб (а .с. 25-27).

Листом від 14 січня 2015 року № 01-5-2/3 за підписом в. о. генерального директора - першого заступника генерального директора ДП «Укрспирт» повідомлено голову ООПП АПК в ДП «Укрспирт» і голову профкому апарату управління ДП «Укрспирт» щодо проведення робіт з аналізу ефективності функціонування апарату управління ДП «Укрспирт», розроблення нової організаційної структури апарату, штатного розпису та попереджено про можливі майбутні звільнення працівників (а. с. 115, т. 1).

Наказом від 05 березня 2015 року № 95 затверджена нова редакція штатного розпису апарату управління ДП «Укрспирт» у кількості 125 одиниць (а. с. 17-20, т. 1). У новій редакції штатного розпису не передбачалося управління контрольно-ревізійної роботи та, відповідно, посади начальника цього управління.

Наказом від 17 квітня 2015 року № 165 створено комісію із здійснення організаційних заходів зі скорочення штату ДП «Укрспирт», до складу якої включені також голова ООП АПК ДП «Укрспирт» і голова та секретар профкому апарату управління ДП «Укрспирт» (а. с. 119, т. 1).

18 травня 2015 року відбулося засідання вказаної комісії, яка за результатами роботи погодила штатний розпис апарату управління ДП «Укрспирт» (а. с. 120, т.1).

20 травня 2015 року наказом № 197 затверджена нова редакція штатного розпису апарату ДП «Укрспирт» у кількості 134 одиниці (а. с. 21-24, т. 1). У новій редакції штатного розпису не передбачалося управління контрольно-ревізійної роботи та, відповідно, посади начальника цього управління.

09 червня 2015 року ОСОБА_1 повідомлено під розпис про майбутнє звільнення та про відсутність у апараті ДП «Укрспирт» вакантних посад, що відповідають його кваліфікації, а також вакантних нижчих або менш оплачуваних посад (а. с. 49, т. 1).

13 липня 2015 року на адресу профспілкового комітету первинної профспілкової організації працівників апарату управління ДП «Укрспирт» надіслано лист, в якому керівництво ДП «Укрспирт» при неможливості переведення на іншу посаду просило профспілковий комітет апарату управління ДП «Укрспирт» відповіно до статті 43 КЗпП України дати згоду на розірвання трудового договору на підставі пункту 1 статті 40 КЗПП України з начальником управління контрольно-ревізійної роботи ДП «Укрспирт» ОСОБА_1 (а. с.122, т. 1).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку зміни в організації виробництва праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 та пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (частина перша статті 43 КЗпП України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 квітня 2014 року (справа № 6-30цс14).

Рішенням профкому апарату ДП «Укрспирт» від 23 липня 2015 року (протокол № 275) відмовлено у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв'язку з невиконанням роботодавцем вимог статті 49-4 КЗпП України і статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (ненадання у встановлений строк інформації про причини звільнення, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, терміни проведення звільнень, а також непроведення консультацій із профспілкою) (а. с.147-152, т. 1).

Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України та частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Відповідно до цього висновку за змістом вищезазначених норм права суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з'ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року (справа № 6-703цс15).

Як вбачається з протоколу від 23 липня 2015 року № 275 засідання профспілкового комітету ДП «Укрспирт», підставою для відмови у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 є невиконання вимог статті 49-4 КЗпП України, статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», зокрема, роботодавець не надав первинній профспілковій організації інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також не провів консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень (а. с. 150-152, т.1).

Однак зазначене не відповідає встановленим у справі обставинам, оскільки відповідно до протоколу зборів засідання комісії по здійсненню організаційних заходів зі скорочення штату ДП «Укрспирт» від 18 травня 2015 року № 1, наказу ДП «Укрспирт» від 17 квітня 2015 року № 165 ДП «Укрспирт» виконало вищевказані вимоги закону. Встановлено, що в листах адміністрації ДП «Укрспирт» від 14 січня 2015 року, 04 лютого 2015 року, 10 лютого 2015 року профспілковий комітет повідомлено про об'єктивну необхідність і причини запланованих звільнень, у подальшому з метою узгодження заходів щодо майбутніх звільнень створена спільна комісія, до складу якої увійшли керівники профспілкових організацій. Представники профспілкових організацій були ознайомлені з новим штатним розписом, з даними про кількість і категорії працівників, запланованих до звільнення, і про терміни проведення звільнень.

Судом також встановлено, що під час засідання профспілкового комітету ДП «Укрспирт» від 23 липня 2015 року ОСОБА_1 було ознайомлено з переліком вакантних посад станом на 23 липня 2015 року, проте він не надав згоду на переведення на будь-яку з них.

Листом від 12 серпня 2015 року № 08-2-1/302 ОСОБА_1 було запропоновано вакантні посади станом на 06 серпня 2015 року (а.с.35).

Наказом від 12 серпня 2015 року № 207 ОСОБА_1 звільнено на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України (у зв'язку зі скороченням штату) (а. с.16, т. 1).

За таких обставин, оскільки висновок профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 необґрунтований, не відповідає фактичним обставинам у справі, судами правильно встановлено відсутність порушень трудового законодавства ДП «Укрспирт» при звільненні ОСОБА_1

Крім того, при звільненні ОСОБА_1 нараховано і виплачено вихідну допомогу у сумі 15 251 грн 72 коп., компенсацію за невикористану відпустку у сумі 1 431 грн 20 коп., заробітну плату за серпень 2015 року у сумі 2 356 грн 70 коп., а всього - 19 039 грн 62 коп. (а.с.146, т. 1).

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за червень-липень 2015 року склала 709 грн 38 коп., середньомісячна - 15 251 грн 72 коп. (а. с.145, т.1).

Відповідно до п. 3.2.6 Колективного договору ДП «Укрспирт» у разі розірвання трудового договору у зв'язку зі скороченням чисельності структурного підрозділу або реорганізацією підприємства роботодавець зобов'язався виплачувати вихідну допомогу працівникам, для ОСОБА_1 у розмірі середньомісячної заробітної плати (а. с. 53, т. 1). Пунктом 7.2.3 цього ж договору встановлено право працівників на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати при наданні відпустки тривалістю не менше 14 календарних днів (а. с. 61, т.1). За змістом наведених локальних норм, у тому числі і додатка № 4 до колективного договору (а. с.133, т.1), перелічені виплати є одноразовими виплатами і належать до категорії інших компенсаційних, заохочувальних виплат, які виплачуються за наявності фінансової можливості підприємства.

Згідно зі статтею 10, статтею 13 КЗпП України, статтями 1, 5, 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» у колективному договорі його сторони закріплюють взаємні зобов'язання щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, які передбачені трудовим законодавством. Колективний договір може містити додаткові порівняно з чинним законодавством гарантії, соціально-побутові пільги.

Відповідно до пункту 3.2.6 Колективного договору ДП «Укрспирт» на 2013-2015 роки (а. с. 53, т.1) для вивільнюваних на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України працівників, які мають безперервний стаж у спиртовій галузі до п'яти років, встановлена мінімальна передбачена статтею 44 КЗпП України соціальна гарантія у виді виплати вихідної допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку, для інших працівників, які мають більший стаж роботи у спиртовій галузі, передбачена додаткова соціальна гарантія у виді підвищеного розміру вихідної допомоги. При цьому апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що у пункті 3.2.6, а також у Розділах V, VII Колективного договору відсутня норма про те, що усі передбачені у ньому гарантії, компенсації та пільги є додатковими і виплачуються роботодавцем одночасно з виплатою таких же гарантій, компенсацій і пільг, які передбачені КЗпП України.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 визначено, що середня заробітна плата обчислюється з дванадцяти останніх місяців роботи для оплати відпусток або розрахунку компенсації за невикористану відпустку. В усіх інших випадках середній заробіток обчислюється, виходячи із сум, сплачених за два останні місяці роботи.

Згідно з довідками ДП «Укрспирт» середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 при звільненні становила 15 251 грн 72 коп. (а. с.145, т.1). ОСОБА_1 при звільненні нараховано і сплачено кошти у сумі 19 039 грн 62 коп., у тому числі і 15 251 грн 72 коп. вихідної допомоги при звільненні (а.с.146, т.1).

За таких обставин, оскільки вихідна допомога виплачена ОСОБА_1 у складі розрахункових коштів при звільненні, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення із ДП «Укрспирт» на користь ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 15 251 грн 72 коп.

Таким чином, рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені статтями 412, 413 ЦПК України, для його скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду, висновків апеляційного суду не спростовують.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судами повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обґрунтоване рішення, подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 10 лютого 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: Н. О. Антоненко В. М. Коротун В. І. Крат В. П. Курило