СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2018 р. Справа № 818/2065/17

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

представника відповідача - Панасенка Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 818/2065/17

за позовом ОСОБА_2

до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про визнання протиправним та вчинення дій, зобов'язання вчинити дії та стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2.) звернувся з позовною заявою до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі по тексту - Департамент ДВС), в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо невиконання виконавчого листа Харківського апеляційного адміністративного суду №818/607/17 від 10.10.2017 і постанови Сумського окружного адміністративного суду по справі №818/607/17 від 08.06.2017 про відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн.

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при розгляді заяви ОСОБА_2 від 21.11.2017.

- зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинити дії щодо виконання виконавчого листа Харківського апеляційного адміністративного суду №818/607/17 від 10.10.2017 і постанови Сумського окружного адміністративного суду по справі №818/607/17 від 08.06.2017 року;

- стягнути з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України грошові кошти в рахунок компенсації моральної шкоди у розмірі 5000грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, ОСОБА_2, 21.11.2017 направив на адресу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для виконання виконавчий лист Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року по справі №818/607/17, але на день звернення до Сумського окружного адміністративного суду - 18.12.2017, відповіді не отримав.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та просить зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинити дії щодо виконання виконавчого листа Харківського апеляційного адміністративного суду №818/607/17 від 10.10.2017 і постанови Сумського окружного адміністративного суду по справі №818/607/17 від 08.06.2017 року.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений (а.с.114). У позовній заяві ОСОБА_2 просив розглядати справу за його відсутності за наявними у справі доказами (зворотній бік а.с.5).

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог ОСОБА_2 з підстав, викладених у письмовому відзиві (а.с.43-45), зокрема зазначив, що Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України діяв на підставі, в межах повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому позивачу не завдана моральна шкода.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, задовольняє позовні вимоги ОСОБА_2, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до посвідчення Серії АБ № 349814 ОСОБА_2 є учасником бойових дій (а.с.11). В травні 2011 року позивач звернувся до Охтирського міськрайонного суду з позовною заявою про виплату недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги, як учаснику бойових дій за 2011 рік в сумі 3360,00 грн. Постановою суду від 16.06.2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 по справі № 2-а-3216/2011 задоволено, вказане рішення набрало законної сили 12.03.2012 року. Зважаючи на тривале невиконання державою Україна рішення Охтирського міськрайонного суду позивач, 22.03.2013 року, звернувся до Європейського суду з прав людини зі скаргою, яка була задоволена (справа "Юрій Олексійович Щічка проти України і 572 інших заяв" від 19.11.2015 року № 64511/12). В 2015 році на виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юрій Олексійович Щічка проти України і 572 інших заяв" від 19.11.2015 року № 64511/12, ОСОБА_2 звернувся до Департаменту ДВС із заявою про примусове виконання зазначеного рішення.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Юрій Олексійович Щічка проти України і 572 інших заяв" зазначено, що "Держава виплатить вищезазначені кошти і виконає рішення національних судів, які ще підлягають виконанню протягом трьох місяців з дати повідомлення про прийняття Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод".

Однак, в ході виконання вказаного рішення Суду допущено порушення тримісячного строку його виконання, в зв'язку з чим на суму заборгованості повинна була бути нарахована пеня та виплачена позивачу. Незважаючи на невиплату пені, державним виконавцем закінчено виконавче провадження № 49847591 постановою від 16.11.2016 року.

Не погодившись із такими діями державного виконавця, ОСОБА_2 звернувся до суду. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.01.2017 року по справі № 818/1630/16 (а.с.9-11), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017 року (а.с.13-15), позовні вимоги задоволено, зокрема, визнано незаконною та скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 про закінчення виконавчого провадження від 16.11.2016 року № 49847591 по виконанню рішення Європейського суду з прав людини "Юрій Олексійович Щічка проти України і 572 інших заяв".

Не зважаючи на те, що рішення суду по справі № 818/1630/16 набрало законної сили 07.03.2017 року, станом на 23.05.2017 року виконавче провадження №49847591 не поновлено, а рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юрій Олексійович Щічка проти України і 572 інших заяв" від 19.11.2015 року № 64511/12 не виконано.

Зважаючи на тривалий час невиконання вказаного рішення суду, ОСОБА_2 звернувся до суду. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року по справі №818/607/17 позовні вимоги задоволено частково, зокрема визнано протиправною бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 щодо не поновлення виконавчого провадження ВП №49847591, в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 43020,00 грн. відмовлено (а.с.6-7).

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року по справі №818/607/17 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року задоволено. Скасовано постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про утримання з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України грошових коштів в рахунок компенсації моральної шкоди, утримано з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_2 грошові кошти в рахунок компенсації моральної шкоди в сумі 43020,00 грн. (а.с.8)

21.11.2017 року позивач, на виконання постанови, направив на адресу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для виконання виконавчий лист Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року по справі №818/607/17 (а.с.10).

Станом на 16.12.2017 відповідачем не надано позивачу відповіді на звернення від 21.11.2017, виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа №818/607/17 не відкрито, грошові кошти в рахунок компенсації моральної шкоди в сумі 43020 не перераховані на рахунок ОСОБА_2

За таких обставин позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1,2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, в тому числі: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч.5 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме скріншоту з веб-сайту ДП "Укрпошта" https://ukrposhta.ua, заява ОСОБА_2 від 21.11.2017, номер накладної 4160100605718 вручене представнику за довіреністю 27.11.2017 (зворотній бік а.с.4).

Таким чином, не пізніше 28.11.2017 державний виконавець Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України мав винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Представником відповідача не надано суду обґрунтованих пояснень такої бездіяльності Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо позовної вимоги про стягнення 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, слід зазначити.

Відповідно до чіткої й усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (див. рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (див. рішення у справі "Immobiliare Saffi" проти Італії", заява N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 11 вересня 2013 року (справа N 6-48цс13), при відшкодуванні моральної шкоди, завданої особі незаконними діями чи бездіяльністю працівників виконавчої служби, застосуванню підлягають положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме: ст.56 Конституції України, ст.ст. 23, 1167, 1173 ЦК України та ст.ст. 11 Закону України від 24 березня 1998 року N 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу".

Пленум Верховного Суду України в п. 16 постанови від 01.11.1996 року №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" роз'яснив, що суди мають суворо додержувати передбаченого ст.56 Конституції права особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У рішенні від 03.10.2001р. №12-рп/2001 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" та статті 25 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" (справа про відшкодування шкоди державою) Конституційний Суду дійшов висновку, що Конституція України гарантує громадянам у таких випадках право на відшкодування шкоди за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів (статті 56, 62).

Відповідно до положень ст.11 Закону України "Про державну виконавчу службу", у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню в порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

У п.101 постанови від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави.

Отже, Конституція України та Закон України "Про державну виконавчу службу" гарантує, що шкода, заподіяна незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню за рахунок держави.

Як встановлено судом, постановою суду у справі №818/607/17, яке набуло законної сили, встановлено протиправною бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 щодо непоновлення виконавчого провадження ВП №49847591; остаточним рішення суду у справі №818/607/17 за позовом ОСОБА_2, стягнуто з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_2 грошові кошти в рахунок компенсації моральної шкоди в сумі 43020,00 грн.

Станом на 16.12.2017 та на момент розгляду справи виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа №818/607/17 не відкрито, до матеріалів даної справи відповідачем надано лише доповідну записку, що знаходиться в матеріалах виконавчого провадження (а.с.97), яка датована 02.11.2017р. в якій йдеться про передачу постанови суду апеляційної інстанції по справі №818/607/17 за належністю старшому державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_4 Будь-яких інших доказів які б свідчили про вчинення дій щодо виконання зазначеної постанови до матеріалів справи відповідачем не надано. Доказів надання відповіді на звернення ОСОБА_2 від 21.11.2017р. відповідачем не надано. Грошові кошти в рахунок компенсації моральної шкоди в сумі 43020 не перераховані на рахунок ОСОБА_2

Обставини протиправної бездіяльності відповідача встановлені судовим рішенням, яке набуло законної сили, а отже в силу приписів ст.78 КАС України, не підлягають доказуванню.

За цих обставин, оскільки неможливість для позивача отримати виконання рішення, винесеного на його користь, протягом тривалого строку становить втручання у його право на мирне володіння своїм майном та є порушенням вимог § 1 ст. 6 Конвенції та ст. 1 Протоколу №1, суд приходить до висновку, що через душевні страждання, які позивач зазнав у зв'язку з надмірно тривалим невиконанням остаточного рішення з вини посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за дії (бездіяльність) яких держава несе відповідальність, відповідно до ст.56 Конституції України, ст.ст.23, 1167, 1173, 1174 ЦК України заявник має право на відшкодування йому за рахунок держави моральної шкоди.

Згідно з частиною другою статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно з ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 цієї статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст. 1173 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).

Вказані статті є спеціальними, тобто в них передбачені особливості, які відрізняють її від загальних правил деліктної відповідальності.

До таких особливостей можна віднести:

- суб'єктний склад завдавачів шкоди. Суб'єктами завдання шкоди є органи державної влади, яка відповідно до ст. 6 Конституції України здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи влади Автономної республіки Крим та органи місцевого самоврядування, а також їх посадові чи службові особи;

- завдання шкоди при здійсненні владно-адміністративних повноважень органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування, а також їх посадовими чи службовими особами при здійсненні ними організаційно-розпорядчих функцій, покладених на них законами або іншими нормативними актами.

Поряд із діями, тобто активною поведінкою державних органів, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, шкода у зазначеній сфері може бути заподіяна і шляхом протиправної бездіяльності, оскільки в площині владно-адміністративних відносин та організаційно-розпорядчих функцій вимагається активність, і неприйняття необхідних мір чи заходів, передбачених законами або іншими правовими актами, може призвести до завдання шкоди.

Таким чином, оскільки відповідачем, який є центральним органом виконавчої влади, допущено протиправну бездіяльність відносно позивача, що встановлено судовим рішенням, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є суб'єктом завдання шкоди при здійсненні владно-адміністративних повноважень.

Виходячи з наведеного, відповідач є суб'єктом, що відноситься до завдавачів шкоди, характер правовідносин свідчить про те, що права позивача - фізичної особи порушені протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Досліджуючи обставини справи, які слугували підставою для завдання моральної шкоди позивачу, суд зазначає, що такими обставинами є ігнорування звернення позивача від 21.11.2017р. як щодо надання відповіді на відповідне звернення позивача (а.с.10) так і є тривале невиконання судового рішення, оскільки на даний час докази відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа виданого по справі №818/607/17 відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправним та вчинення дій, зобов'язання вчинити дії та стягнення заборгованості - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо невиконання виконавчого листа Харківського апеляційного адміністративного суду №818/607/17 від 10.10.2017 і постанови Сумського окружного адміністративного суду по справі №818/607/17 від 08.06.2017 про відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при розгляді заяви ОСОБА_2 від 21.11.2017.

Зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинити дії щодо виконання виконавчого листа Харківського апеляційного адміністративного суду №818/607/17 від 10.10.2017 і постанови Сумського окружного адміністративного суду по справі №818/607/17 від 08.06.2017 року.

Стягнути з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Артема, 73, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 42752, РНОКПП 214914858) в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 (п'ять тисяч) гривень .

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення складено 01.03.2018 року.

Суддя О.М. Кунець