Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 336/146/17 Головуючий у 1 інстанції: Голубкова М.А. Провадження № 22-ц /778/491/18 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий - суддя Маловічко С.В.

судді Кочеткова І.В., Гончар М.С.

при секретарі: Остащенко О.В.

за участі:

позивача ОСОБА_2, його представника - адвоката ОСОБА_3

представника відповідача - Бурдака О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжгаз», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут», про визнання дій з відключення природного газу неправомірними та зобов»язання вчинити дії на відновлення становища,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Запоріжгаз», третя особа - ТОВ «Запоріжгаз збут» про визнання дій по відключенню природного газу неправомірними, зобов»язання здійснити підключення природного газу до його будинку із встановлення лічильника газу.

В обґрунтування позову зазначив, що 14.07.2006р. між ним та відповідачем був укладений договір № 42118 про надання послуг з газопостачання. В ході виконання даного договору між сторонами виникали спірні питання щодо розміру оплати за послуги газопостачання, та, внаслідок цього, щодо існування заборгованості за ці послуги. Згідно акту № 9046 від 15.08.2014р. відповідач зняв на періодичну перевірку газовий лічильник, який був встановлений у його будинку за адресою: АДРЕСА_1, та опломбував котел опалення, залишивши у його користуванні тільки газову плиту. Актом експертизи лічильника газу № 214 від 21.08.2014р. порушень або пошкоджень лічильника не виявлено, але лічильник попри це не був встановлений до його будинку.

Під час його тимчасового проживання з березня по жовтень у с. Ульянівка, Вільнянського р-ну, у жовтні 2016р. сусіди повідомили його, що на подвір'ї за адресою: АДРЕСА_1 невідомими особами було відрізано трубу газопостачання. ПАТ «Запоріжгаз» у відповіді № ЗП-ЛВ-11725-1116 від 30.11.2016р. повідомив, що 30.09.2016р. представниками відповідача було припинено газопо-

стачання за вищевказаною адресою споживача з тих підстав, що споживач за договором має непогашену заборгованість зі споживання газу.

Вказані дії відповідача є незаконними з тих підстав, що відключення його будинку від газопостачання проводилось без письмового попередження про припинення газопостачання, та на даний час не існує укладеного договору щодо надання послуг з газопостачання, а тому жодних порушень умов неіснуючого договору споживач в його особі допустити не міг. Акт НОМЕР_1 від 30.09.2016р. складений відповідачем з порушеннями, а саме, без присутності споживача, копія цього акту в подальшому не була йому направлена, а також його не було запрошено на засідання комісії з розгляду актів. Крім того, неправомірність дій відповідача полягає також в тому, що він, знявши лічильник, вчасно не встановив його назад у його будинок.

Посилаючись на вказані обставини, просив суд визнати дії ПАТ «ЗАПОРІЖГАЗ» по відключенню природного газу у його будинку неправомірними, зобов»язати здійснити підключення природного газу до його будинку із встановлення лічильника газу.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 05 жовтня 2017 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову з тих підстав, що рішення прийняте з порушення норм матеріального і процесуального права та з неправильним встановленням дійсних обставин.

Справа розглянута судом першої інстанції під час дії цивільно-процесуального кодексу у редакції від 18.03.2004р. Проте 15.12.2017р. набув чинності ЗУ № 2147-УІІІ від 03.10.2017р., яким до нього внесені зміни, тому в ході апеляційного розгляду слід перевіряти дотримання судом першої інстанції вимог ЦПК України в ред. від 18.03.2004р., а здійснювати апеляційний розгляд справи та ухвалювати судове рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги слід за положеннями цивільно-процесуального кодексу у новій редакції.

Третя особа у справі з боку відповідача - ТОВ «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» до судових засідань апеляційного суду представника не направило, будучи повідомленим належним чином про дату, час та місце судових засідань, про що маються зворотні поштові повідомлення про отримання судових повісток. Клопотань про відкладення справи не надходило, про причини неявки не повідомлено, тому у відповідності до положень ч. 2 ст. 373 ЦПК України апеляційний розгляд проведено у відсутності третьої особи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, які підтримали апеляційну скаргу, пояснення представника відповідача, який заперечував проти її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи в цих межах, а також нові докази, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 14.07.2006р. між позивачем та ВАТ «Запоріжгаз» був укладений договір № 42118 про надання послуг з газопостачання до його житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, опалювальна площа якого складає 81,1 кв. м ( а.с. 10-13).

За вказаною адресою особовий рахунок НОМЕР_1 відкрито на ім»я ОСОБА_2

В договорі зазначено про наявність у споживача лічильника газу із заводським № 9547604, в будинку наявні такі газові прилади: котел типу-13 та газова плита ( а.с. 59).

15.08.2014р. при здійсненні періодичної повірки газового лічильника представником ПАТ «Запоріжгаз» ОСОБА_5 у присутності споживача ОСОБА_2 було виявлено похибку лічильника, яка потребує перевірки у лабораторних умовах.

Згідно з Актом № 9046 від 15.08.2014р. лічильник № 9547604 був знятий на періодичну повірку, встановлений монтажний вузол. Лічильник був упакований та опломбований та переданий на експертизу ( а.с. 14).

З акту № 214 експертизи лічильника газу від 21.08.2014р. вбачається, що пломба повірителя (тавро) порушена та встановлена саморобна, можливо втручання у роботу лічильного механізму ( а.с. 16). Лічильник повернуто споживачу упакованим в пакет, який опломбовано.

Отже, ані належний ОСОБА_2 лічильник, ані будь-який інший до його будинку після цього встановлений не був, та матеріали справи не містять будь-яких даних, що споживач намагався вирішити це питання з відповідачем. Проте газ до помешкання позивача продовжував надаватись ( а.с. 59).

На виконання вимог ст. 16 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» № 2467- VI від 08.07.2010 р. (який був чинний до 01.10.2015 р.) з 01 липня 2015р. виконано відокремлення функцій транспортування, розподілу та постачання природного газу. В зв'язку з цим з 01 липня 2015р. Публічне акціонерне товариство по газопостачання та газифікації «Запоріжгаз» виконує лише функції з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ газу відповідно до отриманої Ліцензії серія АЕ № 642479 та є оператором газорозподільної системи.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів № 758 від 1 жовтня 2015р. на ТОВ «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» покладено спеціальний обов'язок постачати природний газ споживачам за ціною, яка не може перевищувати граничних роздрібних цін на природний газ.

На виконання Закону України № 329 VIII від 09.04.2015р. НКРЕКП своєю Постановою від 30.09.2015р. № 2494 затвердила Кодекс газорозподільних систем, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.11.2015р. за № 1379/27824, який регулює взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем

Як встановлено пунктом 1 глави 3 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем, Договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключе-

ний їх об'єкт.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Пункт 3 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем передбачає, що Договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633.634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Оператор ГРМ зобов'язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз'яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу.

Типовий договір розподілу природного газу затверджено постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 p., зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 р. за № 1384/27829.

Відповідно до п. 1.3 вищезазначеного Типового договору розподілу природного газу цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Слід зазначити, що договір постачання природного газу між постачальником та споживачем, укладається відповідно до вимог Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015р., та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1382/27827, які регулюють відносини, що виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи.

Пунктом 1 розділу 3 Правил постачання природного газу унормовано, що підставами для постачання природного газу побутовому споживачу є: наявність у побутового споживача договору розподілу природного газу, укладеного з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого підключений об'єкт споживача, та присвоєння споживачу оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу; наявність у побутового споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу побутовим споживачам та дотримання його умов; відсутність простроченої заборгованості побутового споживача перед діючим постачальником за поставлений природний газ (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки розрахунків.

З огляду на аналіз змін у законодавстві, що регулює правовідносини з газопостачання між його суб»єктами (оператором, постачальником, споживачами різних категорій), для надання природного газу у приміщення споживача останній в обов»язковому порядку має приєднатись до договорів з оператором ГРМ, постачальником газу та не мати простроченої заборгованості за поставлений природний газ.

Відтак, суд правильно визнав, що раніше укладений договір від 14.07.2006р. між позивачем та ВАТ «Запоріжгаз» № 42118 про надання послуг з газопостачання втратив чин-

ність та не створює обов'язків для сторін та інших суб'єктів господарювання, в тому числі для ТОВ «Запоріжгаз збут».

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 не вчинив жодних дій, передбачених вищевказаними нормативними актами, в тому числі, не направляв підписаний типовий договір або заяву про приєднання до типового договору на адресу оператора ГРМ, постачальника газу в особі ТОВ «Запоріжгаз збут» в період з 01.10.2015р. і по теперішній час, а також не сплачує направлені на його адресу рахунки, тобто фактично не вчинив дій, які б свідчили про бажання укладення договору та поновлення постачання газу до його будинку.

Вказане підтверджує позивач в позовній заяві, зазначаючи, що жодного договору з надання послуг з газопостачання на теперішній час він не має, та саме наголошуючи на цьому, вказує, що не міг порушити умов договорів, яких він не укладав, тому відповідачем безпідставно складено Акт НОМЕР_1 від 30.09.2016р. відносно нього.

З матеріалів справи вбачається, що 27 вересня 2016р., тобто через два роки після зняття лічильника в будинку позивача, ТОВ «Запоріжгаз збут» було надано доручення № 3055-1 ПАТ «Запоріжгаз» на припинення газопостачання до будинку АДРЕСА_1 у зв»язку з порушенням строків здійснення оплати споживачем за спожитий природний газ та наявністю заборгованості у розмірі 3 239,32 грн. ( а.с. 23).

30.09.2016р. на підставі вказаного доручення, а також у зв»язку з недопуском представників ПАТ «Запоріжгаз» до газових приладів для проведення ПТО, про що складно відповідний Акт НОМЕР_1 від 30.09.2016р., представниками відповідача було припинено газопостачання за адресою споживача ОСОБА_2 шляхом механічного від»єднання діючого газопроводу ( а.с. 24).

В позові ОСОБА_2 посилався на те, що заборгованості за спожитий газ на час припинення газопостачання він не мав, та відповідач не надав доказів цьому, тому від»єднання його будинку від газопостачання є неправомірним. Крім того, вказував, що відповідачем був порушений порядок припинення газопостачання, оскільки йому перед цим не було направлено письмового повідомлення з відміткою про вручення з вимогою самостійно припинити споживання природного газу за рахунок перекриття запірного пристрою перед газовим приладом та щодо допуску представника постачальника до них. Також не було направлено йому і повідомлення про відключення від газопостачання. Зазначав також, що Акт НОМЕР_1 від 30.09.2016р. складено з порушеннями вимог глави 5 розділу 11 Кодексу газорозподільних систем, а саме: у його відсутності та відсутності незаінтересованої особи.

Відмовляючи в задоволенні цього позову, суд першої інстанції виходив із того, що відсутність договору між ОСОБА_2 та оператором ГРМ перешкоджає укладенню договору між позивачем як споживачем та безпосереднім постачальником природного газу до його будинку - ТОВ «Запоріжгаз збут», а також наявність заборгованості за вже спожитий природний газ унеможливлює відповідно до вищенаведеного чинного законодавства відновити йому постачання природного газу.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають матеріалам справи та нормам матеріального права, на підставі яких суд вирішив спірні правовідносини.

В апеляційній скарзі позивач вказує, що між сторонами мається спір щодо наявності у нього заборгованості з оплати за спожитий газ до моменту його відключення, який до теперішнього часу не врегульовано, тому, на його думку, суд безпідставно вважав, що наявність у нього заборгованості є встановленим фактом.

З цього приводу встановлено наступне.

Відповідно до п. 5 гл. 7 Кодексу газорозподільних систем, при несанкціонованому відновленні газоспоживання (розподілу природного газу), відмові представникам Оператора ГРМ в доступі до об'єкта споживача для припинення газопостачання (розподілу природного газу), у тому числі для локалізації чи ліквідації аварійної ситуації, а також після закінчення (розірвання) договору розподілу природного газу Оператор ГРМ може здійснити припинення газопостачання (розподілу природного газу) шляхом механічного від'єднання газових мереж споживача від газорозподільної системи

Пунктом 5.7 Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 285 від 15.05.2015 р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08 червня 2015 р. за № 674/27119 визначено, що: підлягає відключенню від системи газопостачання обладнання житлових і громадських будинків із встановленням заглушки за умови: не забезпечення власником (балансоутримувачем та/або орендарем (наймачем) технічного обслуговування згідно з вимогами пункту 5.4 цієї глави:

Станом на 30.06.2015р. за адресою споживача ОСОБА_2 ПАТ «ЗАПОРІЖГАЗ» враховував заборгованість за спожитий природний газ на суму 4 601,03 грн. Крім того, з інформації із доручення ТОВ «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» на припинення газопостачання № 3055-1 від 27.09.2016р. слідує, що заборгованість споживача ОСОБА_2 перед новим постачальником станом на цю дату становить 3239,32 грн. Тобто загалом заборгованість споживача станом на день видання доручення про припинення газопостачання становила 7840,35 грн.

Заперечуючи наявність заборгованості позивач посилається лише на те, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27.05.2015р. був скасований судовий наказ, виданий 05.05.2015р. про стягнення з нього на користь ПАТ «ЗАПОРІЖГАЗ» заборгованості за спожитий природний газ у сумі 3 638,98 грн., а також про залишення без розгляду в подальшому позовної заяви ПАТ «ЗАПОРІЖГАЗ» про стягнення цієї ж заборгованості.

Проте судовий наказ скасовано не через відсутність боргу, а через те, що оспорювання розміру заборгованості та взагалі її наявності споживачем свідчить про наявність спору, а не про безспірність вимог стягувача, тому спір належить вирішувати в позовному провадженні.

Не свідчить також про відсутність боргу і залишення позовної заяви ПАТ «ЗАПОРІЖГАЗ» без розгляду.

Натомість, вказані відповідачем суми заборгованості відповідають повністю наданій ним виписці по особовому рахунку споживача ОСОБА_2 НОМЕР_1 ( а.с. 59), з якої вбачається, що жодної сплати за газ позивачем у періоді з січня 2015р. по вересень 2016р. не здійснено. Та цих обставин не спростував позивач, не надавши будь-яких квитанцій, чеків або інших платіжних документів, які б свідчили про зворотнє. Також, знаючи про ці обставини та неврегульованість цього питання, позивач не здійснив будь-яких звірок з минулим і теперішнім постачальниками газу.

Тобто на час розгляду справи судом першої інстанції та на час перегляду судового рішення апеляційним судом споживач ОСОБА_2 не довів відсутність у нього заборгованості за спожитий газ до дня його відключення, в той час як матеріали справи свідчать про її наявність, що є підставою для відключення споживача від системи газопостачання.

Позивач вказував, що його не було попереджено письмово про припинення газопостачання, що свідчить про неправомірність дій відповідача щодо від»єднннання його від загальної газорозподільної мережі.

Проте в ході апеляційного розгляду справи відповідачем надані, та апеляційним судом для повної та всебічної перевірки стверджень апелянта прийняті докази, які не досліджувались судом першої інстанції, але про які зазначається в наявному у матеріалах справи дорученні № 3055-1 від 27.09.2016р. ( а.с. 23).

Так, в цьому дорученні зазначається, що у зв»язку із порушенням строків здійснення оплати

споживачами за спожитий природний газ, які отримали «Попередження про припинення газопостачання», ТОВ «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» надає доручення на відключення від газопостачання побутового споживача ОСОБА_2 ( а.с. 23).

Представником відповідача надано копію повідомлення про вручення 20.09.2016р. відправлення кур»єрскою поштою ОСОБА_2 ( а.с. 146). В зазначеному відправленні було вкладено повідомлення позивачу про те, що йому слід сплатити прострочену заборгованість за послуги з газопостачання у розмірі 3239,32 грн. на користь ТОВ «Запоржігаз збут» протягом 10 календарних днів з дня його отримання, щоб уникнути припинення газопостачання, а також його попереджалось, що у випадку непогашення заборгованості в установлений строк до 30.09.2016р., споживач має самостійно припинити споживання природного газу шляхом перекриття запірного пристрою перед газовим приладом та надати безперешкодний доступ працівникам ПАТ «ЗАПОРІЖГАЗ» для здійснення заходів з примусового припинення газопостачання до його об»єкту за доручення ТОВ «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ». Також споживач попереджався, що відновлення газопостачання здійснюватиметься за умови оплати простроченої заборгованості та відшкодування вартості припинення і відновлення газопостачання» ( а.с. 147).

Відправлення цього повідомлення підтверджується реєстром № 32, з якого вбачається, що воно вручено ОСОБА_2 20.09.2016р., що узгоджується з вищезазначеним зворотнім повідомлення про вручення ( а.с. 148-149).

Проте ОСОБА_2, отримавши це повідомлення, заборгованість не погасив до обумовленого часу.

Тому працівники ПАТ «Запоріжгаз» 30.09.2016р. вийшли до будинку позивача для проведення ПТО, але їм не було надано доступу до газових приладів споживача ОСОБА_2, у зв»язку з чим був складений Акт про недопуск до території домоволодіння, у якому встановлено, що споживач та його син і невістка були присутні на території двору ( а.с. 24).

Відтак, у зв»язку з цими обставинами щодо незабезпечення допуску власником будинку операторам ГРМ до виконання технічного обслуговування за адресою: АДРЕСА_1, що може стати причиною аварійної ситуації газорозподільної системи не лише будинку позивача, але й створювати загрозу всієї прилеглої до будинку території, 30.09.2016р. було здійснено відключення шляхом механічного від»єднання будинку споживача від мереж газопостачання.

Отже, відключення споживача ОСОБА_2 від газопостачання відбулось через декілька чинників, які передбачені законодавством, кожний з яких є самостійною підставою для такого від»єднання споживача від газопостачання, та за належного повідомлення останнього.

Підсумовуючи наведене, колегія дійшла наступних висновків: оскільки здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається, а такого договору позивач не укладав та до нього не приєднувався; у позивача була наявна велика заборгованість за спожитий газ, відсутність якої не було доведено останнім; споживач був повідомлений про можливе відключення від газопостачання; споживачем не забезпечено технічного обслуговування мереж газопостачання шляхом ненадання допуску працівникам відповідача; ПАТ «ЗАПОРІЖГАЗ» діяло згідно з дорученням ТОВ «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ», то підстав для визнання неправомірними дій відповідача з відключення будинку ОСОБА_2 від газопостачання та зобов»язання відновити його із встановлення газового лічильника за рахунок відповідача не мається, що правильно встановив суд, відмовивши позивачеві в задоволенні позову.

Що стосується встановлення за рахунок оператора ГРМ або постачальника газу газового лічильника споживачу, то з цього питання з»ясовані такі обставини.

Закон України « Про забезпечення комерційного обліку природного газу» № 3533-УІ від 16.06.2011р., на який посилається позивач в апеляційній скарзі щодо невиконання його вимог відповідачем, визначає правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу та здійснення контролю за використанням ресурсів імпортного природного газу і природного газу власного видобутку.

Відповідно до ч. 1 статті 6 вказаного Закону, суб»єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території зобов»зані: 1) забезпечити встановлення лічильника газу за пунктом «а» - для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується комплексно - до 01.01.2012р.; для підігріву води і приготування їжі - до 01.01.2016р.; тільки для приготування їжі - до 01.01.2018р.

У разі невстановлення населенню у вищезазначені строки лічильників газу з вини суб»єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу таким споживачам, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими КМУ.

З цього вбачається, що споживач ОСОБА_2 мав бути забезпечений лічильником газу у випадку його відсутності до 01.01.2012р.

Але, як вбачається з матеріалів справи, станом на 01.01.2012р. у споживача ОСОБА_2 лічильник газу був наявний: марки МКМ G - 4, зав. № 95476204, який був встановлений 20.06.2006р., та який в подальшому був знятий 15.08.2014р. з направленням на експертизу, якою встановлено, що споживачем здійснено втручання в лічильник, на що вказувало пошкодження тавра виробника та встановлення самочинної пломби замість нього. Тому такий лічильник не міг використовуватись в подальшому та був повернутий споживачу, який у такому разі мав придбавати новий лічильник за свій кошт.

Закон України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» не врегульовує правовідносини щодо заміни лічильника газу у разі визнання його непридатним до використання, зокрема, через дії споживача. Тому вимоги ОСОБА_2 щодо встановлення йому лічильника за рахунок відповідача не ґрунтуються на положеннях зазначеного ним Закону.

Зважаючи на все вищенаведене, апеляційний суд вважає, що, оскільки підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення в ході апеляційного розгляду не встановлено, то відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню із залишенням без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381,382-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2017 рокуу цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 березня 2018р.

Головуючий:

Судді: