ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2018 року № 826/12993/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, (далі - позивач, приватний нотаріус), до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, (далі - відповідач), про:

- визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28.03.2016 р. №Ф-000359 на суму 84136,50 грн.;

- визнання протиправним та скасування рішення від 28.03.2016 р. №0003621201 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 11264,66 грн.;

- визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28.03.2016 р. №Ф-000366 на суму 8419,96 грн.;

- визнання протиправним та скасування рішення від 28.03.2016 р. №0003681201 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 1156,80 грн.;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.03.2016 р. №0003531201;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.03.2016 р. №0003541201;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.03.2016 р. №0003551201.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані рішення є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах, а тому підлягають скасуванню у судовому порядку.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, просила у задоволенні позову відмовити повністю. На обґрунтування своєї позиції відповідач у письмових запереченнях проти позову зауважив, що оскаржувані рішення контролюючим органом прийнято за результатами проведеного планового заходу, під час здійснення якого виявлено допущені позивачем порушення законодавства. Під час проведення перевірки та складання оскаржуваних рішень відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавчо. Підстави для скасування прийнятих відповідачем рішень відсутні.

Присутні у відповідному судовому засіданні позивач та її представник заявили письмове клопотання про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження, представник відповідача проти вказаного не заперечував.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України від 06.07.2005 р. №2747-IV у редакції, що діяла до 15.12.2017 р.), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги п. 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 р. №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017 р.), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Відповідачем у період із 26.01.2016 р. по 08.02.2016 р. проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період із 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період із 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої 22.02.2016 р. складено акт №97/26-53-13-06/НОМЕР_1, (далі - акт перевірки).

Згідно з висновками акту перевірки, позивачем порушено:

- п. 178.3 ст. 178 Податкового кодексу України, (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин);

- пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України;

- пп. 119.2 ст. 119 ПК України;

- абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 5, абз. 1 ч. 7, п. 11 ст. 8, ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

На підставі висновків акту перевірки, 28.03.2016 р. контролюючим органом складено оскаржувані:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-000359-12-01, згідно з якою, заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 84136,50 грн.;

- рішення №0003621201 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, згідно з яким, у результаті донарахування єдиного внеску у розмірі 84136,50 грн., до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 11264,66 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-000366-12-01, згідно з якою, заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 8419,96 грн.;

- рішення №0003681201 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, згідно з яким, у результаті донарахування єдиного внеску у розмірі 8419,96 грн., до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1156,80 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0003531201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення №0003541201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2204,31 грн. за податковим зобов'язанням та у розмірі 551,08 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення №0003551201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 518,25 за податковим зобов'язанням та у розмірі 129,56 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження висновки акту перевірки та спірні рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із правомірністю складення перелічених вище рішень, позивач звернулася до суду із позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Стосовно нарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб суд зазначає наступне.

Під час перевірки встановлено, що позивачем безпідставно включено у 2012 р. до витрат витрати на комунальні послуги (електропостачання) у розмірі 3455,05 грн. Зазначене стало підставою для заниження податку на доходи фізичних осіб за 2012 р. у розмірі 518,25 грн. В акті перевірки зазначено, що згідно договорів оренди нерухомого майна від 01.01.2012 р., від 01.01.2014 р., в оренді приватного нотаріуса перебувало певне нерухоме майно.

Однак, у ході розгляду справи ані позивачем, ані відповідачем не надано суду примірників перелічених договорів, а тому у суду відсутня можливість встановити на яких умовах позивачем взята в оренду нерухомість та чи повинна вона була, згідно з договорами, сплачувати комунальні послуги.

Перевіркою також встановлено, що приватний нотаріус у періоді, що перевірявся податок з доходів найманих працівників нараховувала, утримувала, проте до Управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Києва не перераховувала. Загальна сума неперерахованого податку за 2013-2014 рр. склала 2204,31 грн.

Щодо ситуації, яка склалася із перерахуванням податку, позивач пояснила, що нею у період із 01.10.2013 р. по 30.06.2014 р. податок перераховувався до Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва, що підтверджується копіями квитанцій, які додано до позову, оскільки позивач не була повідомлена про те, що вже знаходиться на обліку в інспекції іншого району.

На підставі листа позивача від 23.06.2014 р. №23.06-1, як зазначено останньою у ході судового розгляду справи, сплачені кошти у розмірі 5251,12 грн. перераховані до Управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Києва.

Водночас, зважаючи на викладене суд зауважує, що доказів зарахування сплачених позивачем коштів на рахунок Управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Києва позивачем не надано.

Підсумовуючи викладене, суд робить висновок, що позивачем у ході розгляду справи не надано суду жодних доказів, дослідивши які, суд міг би прийти до висновку про протиправність висновків контролюючого органу. Відповідачем, у свою чергу, представлено суду розрахунки, з яких вбачається яким чином виникла заборгованість позивача.

Щодо нарахування та сплати єдиного внеску:

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», (далі - Закон).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1, п. 5 ч. 1 ст. 4, п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 7, ч. 2, ч. 8 ст. 9 Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску є, зокрема, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Єдиний внесок для платників, зазначених, зокрема, у п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотків суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального єдиного внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 01 травня наступного року

Отже, приватні нотаріуси сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 01 травня наступного року. Звітним періодом для приватних нотаріусів визначено календарний рік.

З вищевикладеного вбачається, що сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок, має відповідати чистому доходу, заявленому у податковій декларації, що подається фізичною особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року.

На підставі ст. 6 Закону, наказом Міністерства доходів та зборів від 09.09.2013 р. №454 затверджено Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок), п. 3.4 якого передбачено: фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів доходів і зборів звіт один раз на рік до 01 травня року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з таблицею 3 додатка 5 до Порядку.

З огляду на вищезазначені норми слідує, що сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок у графі «усього» таблиці 3 додатка 5 до Порядку, має відповідати чистому доходу, заявленому у податковій декларації, яка подається фізичною особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року.

Цей висновок підтверджується також змістом Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів та зборів від 09.09.2013 р. №455 (далі - Інструкція), а саме: платники, визначені пп. 4 п. 2.1 розділу II Інструкції (фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно) сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 01 травня наступного року на підставі даних річної податкової декларації.

Таким чином, жоден із зазначених нормативних актів не вимагає від самозайнятої особи - приватного нотаріуса проводити обчислення суми чистого доходу в розрізі місяців за податковий період - календарний рік, та не містить посилань при проведенні розрахунку єдиного внеску на Книгу обліку доходів та витрат, а єдиною вимогою є відповідність річній податковій декларації.

Суд також наголошує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013 року №406-VII внесено зміни до Закону, відповідно до яких, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надає роз'яснення з питань застосування законодавства, про збір та ведення обліку єдиного внеску, а Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань взаємодіє в установленому законодавством порядку з центральним органом виконавчої влади.

На виконання зазначеної норми Закону Міністерством доходів та зборів України та Пенсійним фондом України видано спільний лист від 27.12.2013 р. №21052/5/99-99-17- 03-01-16, згідно з яким Міністерство доходів і зборів України та Пенсійний фонд України повідомляють, що консультації з питань ведення Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, включаючи питання заповнення таблиць 5-9 Додатка 4, всіх таблиць Додатка 5, Додатка 6 та Додатка 7 звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкові державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року №454 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальникам звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», надають органи Пенсійного фонду України.

Згідно з п. 178.4, п. 178.6 ст. 178 ПК України, фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.

Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації від 24.12.2010 р. №1025 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення» затверджено форму Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Згідно з п. 3 Порядку, ведення Книги обліку доходів та витрат здійснюється у такому порядку: у графі 1 вказується дата заповнення, у графах 2 та 11 відображається сума нереалізованих товарних запасів, сировини, матеріалів тощо на початок та на кінець звітного податкового періоду (року), яка виводиться в грошовій формі, виходячи із ціни їх придбання, у графі 3 щоденно відображається фактично отримана сума доходу від здійснення діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, тобто наростаючим підсумком.

Відповідно до п. 5 Порядку, дані Книги використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації за звітний податковий період (рік).

Процедура нарахування і сплати фінансових санкцій з єдиного внеску регламентована Інструкцією, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 7.1 Інструкції, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

У ході судового розгляду справи встановлено, що оскаржувані вимоги та рішення складено внаслідок того, що під час перевірки контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем єдиного внеску за 2012-2014 рр. на загальну суму 84136,50 грн.

Зокрема, як зазначено в акті перевірки, чистий дохід приватного нотаріуса за 2012 р. склав 49943,90 грн. Вказану суму чистого доходу приватним нотаріусом задекларовано у декларації про майновий стан і доходи за 2012 р. Проте, перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходів, отриманих від здійснення діяльності, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб та на які нараховується єдиний внесок, встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу за 2012 р., на який нараховується єдиний внесок, на суму 3455,05 грн. За результатами перевірки сума чистого оподатковуваного доходу за 2012 р. становить 53398,95 грн. загальна сума нарахованого єдиного внеску за результатами перевірки склала 18529,44 грн.

Згідно з інформацією, яка міститься в акті перевірки, Звіт з єдиного внеску за 2012 р. позивачем не подано, останнім вказане не спростовано (доказів зворотного не надано).

Чистий дохід приватного нотаріуса за 2013 р. склав 167528,66 грн. Вказану суму чистого доходу приватним нотаріусом задекларовано у декларації про майновий стан і доходи за 2013 р. За даними Звіту за 2013 р. загальна сума доходу становить 41176,45 грн., за даними перевірки - 98702,00 грн. За даними Звіту за 2013 р. загальна сума нарахованого єдиного внеску становить 14288,23 грн., за даними перевірки - 34249,58 грн.

Чистий дохід приватного нотаріуса за 2014 р. склав 313780,27 грн. Вказану суму чистого доходу приватним нотаріусом задекларовано у декларації про майновий стан і доходи за 2014 р. За даними Звіту за 2014 р. загальна сума доходу становить 34104,00 грн., за даними перевірки - 165648,00 грн. За даними Звіту за 2014 р. загальна сума нарахованого єдиного внеску становить 11834,13 грн., за даними перевірки - 57479,84 грн.

У зв'язку зі встановленням у ході перевірки перелічених вище розбіжностей, відповідачем зроблено висновок про необхідність донарахування єдиного внеску на загальну суму 84136,50 грн.: 2012 р. - 18529,44 грн.; 2013 р. - 19961,35 грн.; 2014 р. - 45645,71 грн.

Також за результатами перевірки відповідачем зроблено висновок, що приватним нотаріусом єдиний внесок із сум заробітної плати за 2013 р. нараховано, проте не перераховано до бюджету, а за 2014 р. - перераховано не у повному обсязі, внаслідок чого встановлено заниження суми сплати єдиного соціального внеску. Викладене стало підставою для донарахування до сплати єдиного внеску на загальну суму 8419,96 грн.

Позивач, на обґрунтування своєї позиції, у позові зазначила, що нею за 2012-2014 рр. сплачено єдиний внесок: згідно з платіжним дорученням від 17.04.2013 р. №31 - 12560,31 грн. за 2012 р.; згідно з платіжним дорученням від 25.04.2014 р. - 14288,24 грн. за 2013 р.; згідно з платіжним дорученням від 24.04.2015 р. №51 - 11834,13 грн. за 2014 р.

Копії вказаних платіжних доручень додано до позову.

У позові також зазначено про те, що сума доходу, з якої розраховується єдиний податок, має відповідати чистому доходу, заявленому у податковій декларації, яка подається фізичною особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року.

Суд з викладеним повністю погоджується, при цьому зазначає, що позивачем до суду не надано копій ані податкових декларацій, ані звітів, на підставі яких суд міг би встановити, що сума єдиного внеску за 2012-2014 рр. розрахована та сплачена правильно. Позивачем суду не наведено розрахунку сум єдиного внеску, які підлягають сплаті. Тобто, позивачем у ході судового розгляду справи не доведено ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.

Отже, підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню. Суд ще раз зауважує, що на обґрунтування своєї позиції позивачем не надано суду належних доказів та не спростовано висновки відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 73, ст. 76, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень є таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Однак, зважаючи, що у задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відмовлено, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 143, 243-246, 255 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити повністю у задоволенні позову Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1).

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Ю.Т. Шрамко