№ 454/128/18

Р

І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2018 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,

при секретарі Кочмар Н.-Г.М,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Сокалі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАФ «Селекціонер», третя особа відділ ДВС Сокальського РУЮ про визнання права власності та звільнення майна з-під арешту,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду із позовом та просить суд визнати за нею право власності на майно пайового фонду – вантажний автомобіль «Камаз» д.н.з. 84-25 ЛВП, 1990року випуску вартістю 15467,00грн. та звільнити з-під арешту вказаний автомобіль.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона набула право на майновий пай в Об’єднанні ЦМК ПАФ «Селекціонер». Однак майновий комплекс не закріплено за окремими групами власників відповідно до структури пайового фонду, тому розподіл майна в натурі відбувся на підставі заяв та рішення зборів співвласників у відповідності до наказу Міністерства аграрної політики України №252 від 15.12.2000р. що діяв на дату паювання.

25.11.2008р. на загальних зборах членів об’єднання співвласників майнових паїв ЦМК ПАФ «Селекціонер» прийнято рішення про передачу ОСОБА_1 в рахунок майнового паю у власність вищезгаданий автомобіль. Рішенням суду від 27.05.2009р. рішення зборів власників майнових паїв визнано правомірним.

Згідно акту прийняття-передачі від 09.12.2008р. позивачці передано спірний автомобіль, який знаходився у неробочому стані, так як обліковувався на позабалансовому рахунку ПАФ «Селекціонер» та по документах числися за фондом.

Протягом десяти років позивач користувалася автомобілем, провела ремонт за власні кошти. Звернувшись до Територіального Сервісного центру 4646 з метою перереєстрації вказаного автомобіля на своє ім’я їй стало відомо, що автомобіль перебуває під забороною відчуження на підставі Постанови від 22.02.2016р. головного державного виконавця ВДВС Сокальського РУЮ ОСОБА_2 – про арешт майна боржника ОСОБА_3 «Селекціонер» та оголошення заборони на його відчуження.

Відтак вказує, що її майно безпідставно внесено під заборону, оскільки вона не є боржником, крім того, вказаний автомобіль не належить ні ОСОБА_3 «Селекціонер» ні правонаступнику ПАФ «Селекціонер», а є майном пайового фонду розділеним у встановленому законом порядку.

На підставі наведеного та з метою захисту своїх прав позивач, посилаючись на норми цивільного законодавства, просить визнати за нею право власності на автомобіль та звільнити його з-під арешту.

Позивач та її представник - адвокат ОСОБА_4 в судове засідання не прибули, однак остання надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримують та просять задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, однак суду надано заяву директора ПАФ «Селекціонер» в якій просить розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги визнає.

Представник третьої особи відділу ДВС Сокальського РУЮ в судове засідання не прибув, проте в.о. начальника управління надав суду заяву у якій просить суд розглянути справу без участі їхнього представника.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Суд приймає визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання відповідає вимогам чинного законодавства, інтересам сторін по справі, в свою чергу, не суперечить правам та інтересам інших осіб.

Судом встановлено, що рішенням зборів власників майнових пав об’єднання ЦМК ПАФ «Селекціонер» від 25.11.2008р. задоволено заяву ОСОБА_1 про виділення майна у власність ФГ «Шанс».

09.12.2008р. згідно акту прийняття-передачі передано майно пайового фонду від ЦМК до ФГ «Шанс» в частині будівель та техніки. Згідно оглянутого переліку вбачається автомобіль «Камаз» д.н.з. 84-25 ЛВП.

Згідно довідки, виданої директором ПАФ «Селекціонер» підтверджується факт передачі майна та встановлено, що автомобіль «Камаз» д.н.з. 84-25 ЛВП знаходився на позабалансовому рахунку як майно пайового фонду.

Установленим судом обставинам відповідають цивільні правовідносини, пов'язані з виділом співвласнику в натурі його частки зі спільного майна, які регулюються наведеними нижче законодавчими та іншими нормативно-правовими актами.

Так, частинами 2, 3 ст. 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» передбачено, що пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Згідно із ч. 2 ст. 318 та ч. 3 ст. 319 ЦК України, всі суб'єкти права власності є рівними перед законом, а усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Статтею 355 ЦК України встановлено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Частиною 1 ст. 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Кожен із співвласників має право на виділ в натурі його частки із спільного майна за згодою інших співвласників (ч. 1 ст. 367 ЦК України).

Як вбачається із змісту Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», Наказів міністерства аграрної політики України №62 та №63 від 14.03.2001 року «Про затвердження Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств» та відповідно «Про затвердження Порядку оформлення правонаступництва за зобов’язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств», Постанови Кабінету міністрів України від 28.02.2001 року №177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки», Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 3.12.1999 року повноваження щодо вирішення питань виділення зі складу пайового фонду та передачі майна в натурі окремим власникам майнових паїв належить виключно зборам співвласників майнових паїв конкретного товариства.

Підпунктом «а» пункту 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 03.12.1999 року за № 1529/99 передбачено забезпечення усім членам колективних сільськогосподарських підприємств право вільного виходу з цих підприємств із майновими паями.

Слід також зазначити, що до квітня 2013 року в Україні діяв Порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затверджений наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року №62, яким в деякій мірі було врегульовано питання порядку виділення паїв в натурі, проте цей порядок втратив чинність на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства № 253 від 11 квітня 2013 року.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способом цього права може бути визнання права.

Відповідно до вимог ст.ст.346, 347 ЦК України особа може відмовитись від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.

Таким чином, судом встановлено, що спірний автомобіль «Камаз» д.н.з. 84-25 ЛВП знаходився на позабалансовому рахунку як майно пайового фонду ПАФ «Селекціонер» та правомірно передано ФГ «Шанс» за заявою ОСОБА_1, а тому є можливість виділити в натурі конкретне майно.

За таких умов суд вважає, що за даних обставин справи, вимоги позивача про визнання за нею право власності на майно пайового фонду – вантажний автомобіль «Камаз» д.н.з. 84-25 ЛВП, не суперечать вимогам діючого законодавства, є обґрунтованими, законними та підлягають задоволенню.

Однак згідно витягу з державного реєстру обтяжень рухомого майна №54191359 від 01.12.2017р. вбачається, що на боржника - юридичну особу ПАФ «Селекціонер» накладено арешт все на рухоме майно та оголошено заборону на його відчуження згідно постанови головного державного виконавця ВДВС Сокальського РУЮ від 22.02.2016р.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Позов про зняття арешту з майна може бути предявлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Отже, за установлених судом обставин, суд вважає, що на теперішній час у позивача наявні обмеження у здійсненні свого права, зокрема, право розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, в зв"язку з чим суд дійшов висновку, що її вимоги ґрунтуються саме на її праві на арештоване майно, тому підлягають розгляду за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Тому в даній частині позовних вимог позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 16, 317-319, 321, 355, 356, 358, 367, 392 ЦК України, ст. 81, 247, 263-265, 268, 272-273, ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, 02.01.1965р.н., ІПН НОМЕР_1, право власності на майно пайового фонду - вантажний автомобіль «Камаз» д.н.з. 84-25 ЛВП, 1990 року випуску вартістю 15467,00грн.

Скасувати арешт рухомого майна - автомобіля «Камаз» д.н.з. 84-25 ЛВП, 1990 року випуску, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони про його відчуження №49649720 від 22.02.2016р. головного державного виконавця ВДВС Сокальського РУЮ ОСОБА_2

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Сокальський районний суд шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня одержання копії рішення шляхом подання апеляційної скарги через Сокальський районний суд Львівської області до Апеляційного суду Львівської області у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Л. Ю. Фарина