ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2018 року

Київ

справа №2а-637/12/1370

адміністративне провадження №К/9901/1446/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

розглянув у письмовому провадженні за наявними матеріалами касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Перемишлянський приладобудівний завод Модуль» (далі - Товариство) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року (суддя - Гулкевич І.З.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року (судді Бруновська Н.В., Костів М.В., Шавель Р.М.) у справі № 2а-637/12/1370 за позовом Товариства до управління Пенсійного фонду України в Перемишлянському районі Львівської області (далі - управління ПФУ) про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

23 січня 2012 року Товариство звернулося до суду із позовом до управління ПФУ про скасування рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків від 26 грудня 2011 року за № 547 (далі - Оскаржуване рішення).

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 30 серпня 2013 року в задоволенні позову відмовив.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 травня 2015 року апеляційну скаргу Товариства залишив без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Товариство не погодилося із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і подало касаційну скаргу з вимогами про їх скасування та постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційну скаргу Товариство обґрунтовує тим, що на момент прийняття Оскаржуваного рішення (26 грудня 2011 року) частина друга статті 106 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) не діяла, а борг зі сплати страхових внесків був остаточно погашений станом на 23 вересня 2011 року за виконавчими листами суду. Покликається також на несвоєчасне вручення Оскаржуваного рішення керівнику Товариства та на положення Закону України від 22 травня 2012 року № 4814-VI «Про внесення зміни до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо стимулювання сплати поточних платежів з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та погашення заборгованості до Пенсійного фонду України» щодо списання сум штрафів та пені за несвоєчасну сплату страхових внесків.

У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що Товариство відповідно до вимог Закону № 1058-IV перебуває на обліку в управлінні ПФУ як страхувальник.

Статтями 14, 15, пунктом 6 частини другої статті 17 зазначеного Закону встановлено обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

За несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до абзацу 6 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) до позивача згідно з пунктом 2 частини дев'ятої, частин другої, п'ятої, дев'ятої, дванадцятої, тринадцятої, чотирнадцятої, п'ятнадцятої статті 106 Закону № 1058-IV застосовано фінансові санкції і нараховано пеню у загальній сумі - 61 574 грн 20 коп. та надіслано Оскаржуване рішення.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність дій та Оскаржуваного рішення відповідача з огляду на вимоги пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI, відповідно до яких стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

За частиною п'ятнадцятою статті 106 Закону № 1058-IV строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Проаналізувавши наведені нормативні положення суди дійшли висновку, що застосовані та нараховані пенсійним органом до позивача штрафні санкції і пеня, які виникли до 01 січня 2011 року, мають бути стягнуті і після цієї дати, оскільки зазначені заборгованість і штрафні санкції виникли в період дії статті 106 Закону № 1058-IV.

Отже, на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування органи ПФУ мають повноваження щодо застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності Законом № 2464-VI.

Верховний Суд переглянув судові рішення в межах доводів касаційної скарги і дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Суди першої та апеляційної інстанцій слушно встановили фактичні обставини справи, нормативно-правове регулювання спірних відносин, повно та всебічно дослідили наявні у матеріалах справи докази та дійшли обґрунтованого висновку про правомірність дій відповідача.

Висновки судів попередніх інстанцій відповідають правовій позиції Верховного Суду України у спорах даної категорії [постанови від 19 лютого та 26 березня 2013 року (справи № 21-432а12, 21-71а13 відповідно)].

У касаційній скарзі наведені доводи, що були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій, й щодо яких наведені докладні мотиви спростування.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 341, 342, 345, пунктом 1 частини першої статті 349, статтями 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Перемишлянський приладобудівний завод Модуль» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді : Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко