ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

27.02.2018 Київ А/9901/132/18 800/236/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_2 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 27.06.2017 (судді Бившева Л.І., Борисенко І.В., Бухтіярова І.О., Веденяпін О.А., Шипуліна Т.М.)

у справі 800/236/17

за позовом ОСОБА_2

до Вищої ради правосуддя

про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції із адміністративним позовом про визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 11.05.2017 про відмову у звільненні її з посади судді Святошинського районного суду Києва у зв'язку з поданням заяви про відставку та зобов'язання Вищої ради правосуддя розглянути заяву позивача про звільнення з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що з лютого 1996 року вона працювала на посаді судді Ленінградського районного суду м. Києва, а з жовтня 2011 року на посаді судді Святошинського районного суду м. Києва.

30.05.2014 позивач досягла 65-річного віку, проте звільнення її на цій підставі не відбулось.

У лютому 2016 року стаж роботи ОСОБА_2 на посаді судді досяг 20 років, у зв'язку з чим 17.03.2016 вона звернулась до Вищої ради юстиції про звільнення з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку, а 28.04.2017 подала відповідачу оновлену заяву про звільнення.

Вища рада правосуддя рішенням від 11.05.2017 відмовила у звільнені ОСОБА_2 з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку, оскільки відповідач дійшов висновку про те, що позивач має стаж роботи судді 18 років та 3 місяці, що не дає права на відставку.

Вважаючи висновки Вищої ради правосуддя щодо відсутності необхідного для задоволення заяви стажу роботи помилковими та такими, що не відповідають обставинам справи, ОСОБА_2 просила задовольнити адміністративний позов.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 27.06.2017р. в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України, в якій заявниця просила скасувати постанову та прийняти нове рішення про задоволення адміністративного позову.

В обґрунтування заяви про перегляд судового рішення зазначено наступне:

- у зв'язку з досягненням 30 травня 2014 року 65-річного віку позивач підлягала звільненню з посади судді Святошинського районного суду 31 травня 2014 року;

- тривалий час питання звільнення позивача не було вирішено, упродовж якого позивач отримувала суддівську винагороду у розмірі посадового окладу судді, отримувала виплати по листках тимчасової непрацездатності, неодноразово перебувала у відпустках;

- 27 лютого 2016 року стаж роботи заявниці склав 20 років, що надає право на звільнення з посади судді у відставку;

- враховуючи пункт 14 розділу ІІІ Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 року №1798-VІІ, повноваження судді припинено 30.09.2016, а стаж роботи позивача на посаді судді складає понад 20 років, у зв'язку з чим період роботи з 31 травня 2014 року по 30 вересня 2016 року підлягає зарахуванню до стажу роботи на посаді судді;

- здійснення суддею правосуддя на професійній основі не є обов'язковою умовою задля вирішення питання про звільнення у відставку;

- застосуванню у спірних правовідносинах не підлягає стаття 52 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІ, оскільки вказаною нормою визначено статус судді, а не робота, яка зараховується до стажу роботи на посаді судді;

- єдиним критерієм, що визначає правові підстави для зарахування періоду роботи на посаді судді до стажу є встановлення факту зайняття особою саме посади судді, інше застосування норм закону фактично було б встановленням додаткових вимог до стажу роботи для судді;

- досягнення суддею 65-річного віку не зумовлює автоматичного припинення трудових відносин сторін, тому, досягнення відповідного віку не знаходиться у правовому зв'язку з визначенням стажу роботи на посаді судді.

Верховний Суд України від 09.08.2017 відкрив провадження за заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України.

14.02.2018 справу в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), передано до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 Розділу VII КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи заяви про перегляд рішення суду, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що заява задоволенню не підлягає з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 призначена на посаду судді Ленінградського районного суду міста Києва Указом Президента України «Про призначення суддів» від 10 лютого 1996 року №122/96.

Постановою Верховної ради України «Про обрання суддів» від 15 березня 2011 року ОСОБА_2 обрано на посаду судді Ленінградського районного суду міста Києва безстроково.

Указом Президента України «Про переведення суддів місцевих судів міста Києва» від 23 жовтня 2011 року №1004/2011 позивача переведено на роботу на посаду судді новоутвореного Святошинського районного суду міста Києва.

30.05.2014 ОСОБА_2 виповнилось 65 років.

У зв'язку зі зміною законодавства, що визначає організацію судової влади та реорганізацією Вищої ради юстиції у Вищу раду правосуддя, питання щодо звільнення ОСОБА_2 з посади судді в зв'язку з досягненням 65-річного віку розглянуто не було.

17.03.2016 до Вищої ради юстиції надійшла заява ОСОБА_2 про відставку відповідно до пункту 9 частини 5 статті 126, статті 131 Конституції України та статті 120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

28.04.2017 позивач звернулася до Вищої ради правосуддя із оновленою заявою про її звільнення з посади судді у відставку відповідно до пункту 4 частини 6 статті 126 Конституції України з урахуванням раніше поданої заяви про відставку від 17.03.2016.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 11.05.2017 №1115/0/15-17 відмовлено у звільненні ОСОБА_2 з посади судді Святошинського районного суду міста Києва у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Своє рішення відповідач мотивував тим, що ОСОБА_2 не має стажу роботи на посаді судді, необхідного для виходу у відставку.

На час досягнення позивачем 65-річного віку правові засади організації судової влади та статусу професійного судді регулювались положеннями Конституції України (у редакції Закону України від 21 лютого 2014 року № 742-VII) та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. №2453-VI.

Так, відповідно до пункту 27 частини 1 статті 85 Конституції України (у редакції Закону України від 21 лютого 2014 року № 742-VII) до повноважень Верховної Ради України належить обрання суддів безстроково.

Згідно зі статтею 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі досягнення суддею шістдесяти п'яти років.

Частиною 1 статті 52 Закону №2453-VI судді, який обіймає посаду безстроково, гарантовано перебування на посаді до досягнення ним шістдесяти п'яти років, за винятком випадків звільнення судді з посади або відставки судді відповідно до цього Закону.

Питання звільнення судді з посади за віком врегульовано статтею 102 Закону №2453-VI, відповідно до якої суддя звільняється з посади за віком з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п'яти років. Вища кваліфікаційна комісія суддів України не пізніш як за місяць до дня, зазначеного у частині першій цієї статті, зобов'язана повідомити Вищу раду юстиції про наявність підстави для звільнення судді. Вища рада юстиції вносить подання про звільнення судді у зв'язку з досягненням ним шістдесяти п'яти років до органу, який обрав або призначив суддю, не пізніш як за п'ятнадцять днів до дня, зазначеного у частині першій цієї статті.

При цьому, частиною 4 статті 102 Закону №2453-VI обумовлено, що якщо суддю з будь-яких причин не звільнено з посади, він не може здійснювати свої повноваження зі здійснення правосуддя з наступного дня після досягнення шістдесяти п'яти років.

Відповідно до Розділу VІІІ Конституції України (у редакції Закону України від 21 лютого 2014 року № 742-VII) та статей 1 та 2 Закону №2453-VI завданням та змістом судової влади є здійснення правосуддя з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, а реалізовують судову владу професійні судді.

Таким чином, безумовною підставою припинення повноважень судді зі здійснення ним правосуддя та звільнення з посади судді є досягнення ним шістдесяти п'яти років.

Згідно з частиною 1 статті 109 Закону №2453-VI суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Реалізація цього права можлива виключно до настання події, що припиняє подальше перебування на посаді судді, і у справі, що розглядається, цією подією є досягнення позивачем 65-річного віку.

З огляду на це, досягнення суддею 65-річного віку унеможливлює не тільки здійснення суддею правосуддя, а й перебування на посаді судді, тому ця подія призводить до припинення відліку стажу роботи на посаді судді.

Таким чином, облік стажу роботи позивача на посаді судді припинився 30.05.2014 незалежно від того, чи було оформлено звільнення з посади органом, що у відповідності до приписів статті 126 Конституції України (у редакції Закону України від 21 лютого 2014 року № 742-VII) її обрав або призначив.

Крім того, колегія суддів враховує, що як на час призначення ОСОБА_2 на посаду судді Указом Президента України «Про призначення суддів» від 10.02.1996 статтею 15 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року N2862-XII, так і на час обрання її суддею безстроково Постановою Верховної ради України «Про обрання суддів» від 15.03.2011 вищезгаданими положеннями Конституції України (у редакції Закону України від 21 лютого 2014 року № 742-VII) та Закону України №2453-VI передбачалось припинення повноважень судді та його звільнення з посади, зокрема, у зв'язку з досягненням 65-річного віку або у зв'язку з виходом у відставку при наявності відповідного стажу роботи судді.

Усвідомлюючи, що з огляду на її вік та стаж попередньої робити на час досягнення 65-річного віку ОСОБА_2 не отримає право на звільнення з посади у зв'язку з поданням заяви про відставку, остання погодилась із запропонованими чинним законодавством умовами праці та соціального захисту професійного судді.

Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду вважає, що за наслідками розгляду позову Вищий адміністративний суд України дійшов правильного висновку про те, що рішення Вищої ради правосуддя від 11.05.2017 №1115/0/15-17 прийнято відповідачем на підставі вимог законодавства, що регламентують спірні правовідносини, у межах повноважень відповідача, наданих йому Конституцією України та Законом України «Про вищу раду правосуддя» та без порушень прав та законних інтересів позивача.

Доводи, викладені у заяві про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 27.06.2017 про відмову в задоволенні позову, не дають підстав вважати, що судове рішення ухвалене без дотримання норм матеріального та процесуального права, а наведені у заяві доводи не спростовують правильності викладених у ньому висновків, тому відповідно до частини першої статті 244 КАС у задоволенні заяви ОСОБА_2 слід відмовити.

Керуючись статтями 1711, 242, 244, 356 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2017р.), -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 27.06.2017 у справі №800/236/17 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова