КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № П/811/1357/17 Суддя (судді) першої інстанції: О.А. Рідзель

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді -доповідача: Федотова І.В.,

суддів: Губської Л.В. та Літвіної Н.М.,

за участю секретаря Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до апеляційного суду Кіровоградської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Кропивницьке об'єднане управління Пенсійного фонду України про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА _3 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Апеляційного суду Кіровоградської області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Кропивницьке об'єднане управління Пенсійного фонду України, в якому просив:

- визнати протиправною відмову щодо видачі довідки за 2017 рік для подання до Кропивницького об'єднаного УПФУ з метою перерахування щомісячного довічного грошового утримання про те, що станом на 1 січня 2017 року розмір щомісячної суддівської винагороди відповідно до вимог пункту 22, 23 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII та згідно ч. 3, 5 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VIстановить 56320 грн. (посадовий оклад судді апеляційного суду Кіровоградської області відповідно до вимог п. 23 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII та згідно ч. 3 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI, що становить 35 200 гривень + щомісячна доплата за вислугу років 60% від посадового окладу, що становить 21120 грн.);

- зобов'язати надати довідку за 2017 рік для подання до Кропивницького об'єднаного УПФУ з метою перерахування щомісячного довічного грошового утримання про те, що станом на 1 січня 2017 року розмір щомісячної суддівської винагороди відповідно до вимог пункту 22, 23 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII та згідно ч. 3, 5 ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI становить 56320 грн. (посадовий оклад судді апеляційного суду Кіровоградської області відповідно до вимог п. 23 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII та згідно ч. 3 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI, що становить 35200 гривень + щомісячна доплата за вислугу років 60% від посадового окладу, що становить 21120 грн.).

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, вимог Конституції України та не дотримано практики Європейського суду з прав людини.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч.4 ст.229, ч. 1 ст. 310, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, ОСОБА_3 займав посаду судді апеляційного суду Кіровоградської області.

Постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 08.09.2016 № 1515-VIII позивача звільнено з посади апеляційного суду Кіровоградської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Перебуваючи на обліку в Кропивницькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди, призначене відповідно до Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій та статус суддів».

У зв'язку зі збільшенням розміру мінімальної заробітної плати та збільшенням суддівської винагороди працюючого за відповідною посадою судді, позивач 02.08.2017 звернувся до відповідача із заявою, у якій просив надати довідку про розмір грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, виходячи із встановленого ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» розміру мінімальної заробітної плати, а саме - 3200 грн.

Листом від 03.08.2017 №265/17 відповідач надав відповідь, в якій відмовив у наданні такої довідки, оскільки судді апеляційного суду Кіровоградської області до проходження ними кваліфікаційного оцінювання передбаченого Законом № 1402 отримують суддівську винагороду виходячи з посадового окладу для судді місцевого суду, який становить 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, тобто з 01.01.2017 - 1600 грн., на підставі п. 23 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VІ з урахуванням Закону України Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII.

Не погоджуючись із відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не мав правових підстав для видачі позивачеві довідки про розмір заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання, у іншому розмірі, який не передбачений Законами України № 1402, № 2453 та штатним розписом апеляційного суду Кіровоградської області.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьою статті 135 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VІІІ), базовий розмір посадового окладу судді визначається, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 4 статті 142 Закону № 1402 передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

В свою чергу, пунктом 23 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VІІІ встановлено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41-45, ст.529; 2015 р., NN 18-20, ст. 132 із наступними змінами).

При цьому, відповідно до частини третьої статті 133 Закону № 2453-VІ посадовий оклад судді встановлюється, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України від 21.12.2016р. № 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» визначено, що у 2017 році розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становить 3200 гривень.

Згідно з статтею 7 Закону України від 21.12.2016р. № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік" з 1 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 1600 грн.

Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774 встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини, вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

На час розгляду цієї справи Закон № 1774-VІІ не визнаний неконституційним.

Також, Закон № 1774-VІІ прийнятий пізніше у часі за норми статті 133 Закону № 2453-VІ, тому при подоланні колізій положень нормативно - правового(их) акту(ів) рівної юридичної сили слід надавати перевагу тому, що прийнятий пізніше, тобто, Закону № 1774-VІІ.

Про необхідність пріоритетного застосування положень Закону № 1774-VІІ додатково свідчить також і пряма вказівка законодавця, висловлена ним у пункті 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону: до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

При цьому, апеляційний суд керується положеннями вказаного Закону, оскільки такий прийнятий законодавчим органом (парламентом) і є обов'язковим до виконання, виходячи з позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Заяви №29458/04 та №29465/04), де Суд вказав: "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (п.23 рішення).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

При розв'язанні спірних правовідносин судовою колегією також враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в ухвалі «Великода проти України» від 03.06.2014, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Так, згідно з частиною першою статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 119 Бюджетного кодексу України нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають: бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет); напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів; бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.16 №1801-VIII видатки на оплату суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 32000 грн., не передбачені, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не мав правових підстав для видачу позивачеві довідки про розмір заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання, у іншому розмірі, який не передбачений Законами України № 1402, № 2453 та штатним розписом апеляційного суду Кіровоградської області.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.07.16р. у справі № 820/4653/15.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 18 жовтня 2017 року та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді :

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Літвіна Н. М.

Губська Л.В.