КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2018 р. Справа№ 910/22354/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Корсакової Г.В.

при секретарі судового засідання Яремі Н.С.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 20.02.2018 року,

розглянувши апеляційну скаргу "ІТОНС ХОЛДИНГ ГмбХ" («ITONS Holding GmbH» (республіка Австрія) на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.03.2016

у справі №910/22354/15 (суддя - Бондарчук В.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз"

до товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІСТГАЗ"

про стягнення 160 359 909, 03 грн.

в с т а н о в и в:

У серпні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» звернулось до господарського суду м. Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «УКРІСТГАЗ» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 15-58/ПСГ від 18.11.2014 року на загальну суму 160 359 909,03 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням товариством з обмеженою відповідальністю "УКРІСТГАЗ" умов договору купівлі-продажу природного газу № 15-58/ПСГ від 18.11.2014 року, що зумовило виникнення у останнього заборгованості, а тому товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз " просило стягнути із відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі: 111 600 000,00 грн. основної заборгованості, 2 613 309,03 грн. суму трьох відсотків річних; 46 146 600,00 грн. суму інфляційних втрат, 73 080,00 грн. судового збору, загалом: 160 359 909,03 гривень.

У січні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» подало заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просило суд стягнути з відповідача загалом: 164 470 763, 82 грн., у тому числі: 111 600 000,00 грн. - основний борг, 3 934 163,82 грн. - 3 % річних та 48 936 600,00 грн. - інфляційних втрат.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції у березні 2016 року представники сторін у справі подали заяву про затвердження мирової угоди, в якій просили суд затвердити мирову угоду по справі № 910/22354/15 від 25.02.2016 року, укладену між товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» і товариством з обмеженою відповідальністю «УКРІСТГАЗ» та припинити провадження у справі № 910/22354/15.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.03.2016 у справі №910/22354/15 заяву товариства з обмеженою відповідальністю " Карпатигаз " та товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІСТГАЗ" про затвердження мирової угоди у справі № 910/22354/15 задоволено частково. Затверджено мирову угоду, укладену між товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" та товариством з обмеженою відповідальністю "УКРІСТГАЗ" у визначеній судом редакції. Провадження у справі № 910/22354/15 припинено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, апелянт - "ІТОНС ХОЛДИНГ ГмбХ" - звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 21.03.2016 у справі №910/22354/15 скасувати та передати справу на розгляд до господарського суду міста Києва.

В обґрунтування апеляційної скарги "ІТОНС ХОЛДИНГ ГмбХ" вказує, що оскаржувана ухвала постановлена із недоведеністю обставин наявності повноважень ТОВ «Карпатигаз», як оператора спільної діяльності, а також представника ТОВ «Карпатигаз» на укладення мирової угоди, а також із порушенням вимог господарського процесуального кодексу України щодо роз'яснення правових наслідків укладення мирової угоди, в частині перевірки повноважень представників сторін та в частині часткового затвердження мирової угоди.

Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 21.03.2016 у справі №910/22354/15, яке мотивовано тим, що апелянт, який не є стороною у справі, але є учасником товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІСТГАЗ" (відповідача) із статутним внеском (відповідно до доданого до апеляційної скарги витягу з ЄДР) 830 044,14 грн., що дорівнює 99,99% статутного капіталу відповідача, дізнався про оскаржувану ухвалу лише після отримання повідомлення про скликання загальних зборів від виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІСТГАЗ" (копія вказаного повідомлення додана до апеляційної скарги) та отримав повний текст оскаржуваної ухвали 21.12.2017, на підтвердження чого долучив до апеляційної скарги копію клопотання про видачу ухвали з відміткою канцелярії господарського суду міста Києва та копію ухвали від 21.03.2016 у справі №910/22354/15 з відміткою про вручення. А тому, як зазначає апелянт, ним пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 21.03.2016 у справі №910/22354/15 з поважних причин.

Крім того, через канцелярію суду від представника позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" надійшло клопотання про відмову у відкритті апеляційного провадження, у якому останній зазначає, що у відкритті апеляційного провадження належить відмовити, оскільки, на його думку, апелянт не є учасником справи, а також не є особою, яка не брала участі у справі щодо якої суд вирішив питання щодо прав, інтересів та (або) обов'язків.

З 15 грудня 2017 року набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII (далі - ГПК України).

Відповідно до підпункту 9 п. 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2018 апеляційну скаргу "ІТОНС ХОЛДИНГ ГмбХ" у справі №910/22354/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В, судді: Корсакова Г.В., Тарасенко К.В.

При вирішенні питання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції враховано, що згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV "Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права".

В п.37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії зазначено наступне - "Сторони повинні мати можливість скористатися правом на вчинення позову чи подання апеляції з того моменту, коли вони ознайомилися із судовими рішеннями, що покладають на них обов'язки або можуть порушувати їхні законні права чи інтереси. Інакше суди можуть значно скорочувати час для подання апеляції або навіть унеможливлювати подання апеляції, зволікаючи із врученням рішень. Як засіб спілкування між судовим органом та сторонами, вручення рішення створює можливість для сторін ознайомитися з рішенням та підставами для нього, таким чином надаючи їм змогу оскаржити його, якщо вони вважатимуть це за доцільне".

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом апеляційної інстанції, скаржник - "ІТОНС ХОЛДИНГ ГмбХ" не був учасником судового процесу під час розгляду даної справи у суді першої інстанції та йому не було відомо про розгляд справи.

Отже, колегія суддів з метою забезпечення гарантованого ст. 129 Конституції України, права на оскарження судового рішення, вважає, що причини пропуску строку подання скарги, зазначені в клопотанні є поважними і строк для подання апеляційної скарги слід поновити.

Так, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 поновлено "ІТОНС ХОЛДИНГ ГмбХ" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 21.03.2016 у справі №910/22354/15, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою "ІТОНС ХОЛДИНГ ГмбХ", розгляд справи призначено на 05.02.2018, запропоновано сторонам у справі завчасно, а саме - до 01.02.2018 подати через канцелярію суду письмові пояснення, заперечення, відзив на апеляційну скаргу та/або інші заяви/клопотання (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України), зупинено дію ухвали господарського суду міста Києва від 21.03.2016 у справі у справі №910/22354/15 до прийняття судового рішення судом апеляційної інстанції.

При цьому, клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" про відмову у відкритті апеляційного провадження розглянуто судом апеляційної інстанції, однак, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та ст. 129 Конституції України, колегія суддів апеляційного господарського суду вказане клопотання відхилила.

Однак, 05.02.2018 здійснити фіксування судового засідання технічними засобами у справі №910/22354/15 було неможливо у зв'язку з виходом з ладу програмно-апаратного комплексу, за допомогою якого здійснюється фіксування судового процесу та необхідністю тривалого часу для усунення технічних несправностей, що підтверджується актом від 05.02.2018, наявним в матеріалах справи. У зв'язку з цим судове засідання не відбулося.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 року справу № 910/22354/15 призначено до розгляду на 19.02.2018 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Карпатигаз» вважає подану апеляційну скаргу "ІТОНС ХОЛДИНГ ГмбХ" безпідставною та необґрунтованою, а ухвалу суду першої інстанції про затвердження мирової угоди законною, у зв'язку із чим просить суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. В обґрунтування своєї позиції позивач вказує, що повноваження директора товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" на укладення мирової угоди підтверджуються відповідним протоколом загальних зборів товариства; що для укладення мирової угоди товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як Оператор Спільної діяльності між Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування», компанією Місен Ентерпрайзіс АБ та ТОВ «Карпатигаз» за Договором спільної діяльності №3 від 10.06.2002 року мало усі необхідні повноваження; що часткове затвердження мирової угоди оскаржуваною ухвалою жодним чином не порушує права та інтереси ані сторін справи, ані апелянта.

У відповідь на вказаний відзив "ІТОНС ХОЛДИНГ ГмбХ" заперечив та просив задовольнити апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, а ухвалу суду першої інстанції - скасувати із переданням справи для продовження розгляду справи до господарського суду м. Києва.

У судових засіданнях суду апеляційної інстанції представник "ІТОНС ХОЛДИНГ ГмбХ" надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких підтримав подану апеляційну скаргу у повному обсязі та надані письмові пояснення на підставі доводів, зазначених у них, та просив оскаржувану ухвалу господарського суду м. Києва від 21.03.2016 року скасувати, та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. При цьому у судове засідання 20.02.2017 року представник скаржника не з'явився про час та місце був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" у судових засіданнях суду апеляційної інстанції також надав свої пояснення по справі, в яких заперечив проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу. Представник вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною. Просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу про затвердження мирової угоди від 21.03.2016 року залишити без змін.

Крім того, представник ТОВ "Карпатигаз" звернувся до суду з клопотанням про закриття апеляційного провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 264 ГПК України. Заявник зазначає, що апелянт не є особою, яка не брала участі у справі, щодо якої суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, а також не є учасником справи, а тому на думку заявника, скаржник не має права (не має процесуальної дієздатності) на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 21.03.2016 року про затвердження мирової угоди.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІСТГАЗ" у судових засіданнях також надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі, в яких підтримав подану апеляційну скаргу та просив оскаржувану ухвалу суду про затвердження мирової угоди від 21.03.2016 року скасувати. На думку відповідача, місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали були порушені права "ІТОНС ХОЛДИНГ ГмбХ" та судом не було перевірено повноважень осіб, що підписали мирову угоду.

Враховуючи викладене, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, що з'явився у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч.1, п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки, відповідач про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив. Участь представника "ІТОНС ХОЛДИНГ ГмбХ", що не з'явився, у судовому засіданні 20.02.2018 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та про витребування додаткових доказів не надходило. При цьому, судом апеляційної інстанції враховано, що представник "ІТОНС ХОЛДИНГ ГмбХ" приймав участь у попередньому судовому засіданні та надавав суду пояснення, які колегією суддів прийняті до уваги.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема, у своїй постанові від 07.07.2016 року по справі 910/21819/15.

Застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Щодо заявленого клопотання представника ТОВ "Карпатигаз" про закриття апеляційного провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 264 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалося вище, скаржник - "ІТОНС ХОЛДИНГ ГмбХ", дійсно не приймав участі у справі, але є учасником товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІСТГАЗ" (відповідача) із статутним внеском (відповідно до доданого до апеляційної скарги витягу з ЄДР) 830 044,14 грн., що дорівнює 99,99% статутного капіталу відповідача - ТОВ «УКРІСТГАЗ» і відповідає 99,99% голосів при голосуванні на загальних зборах учасників ТОВ «УКРІСТГАЗ».

Тобто, на переконання колегії суддів «ІТОНС Холдинг ГмбХ» здійснює вирішальний вплив на діяльність ТОВ «УКРІСТГАЗ» та, в свою чергу, фактично одноосібно несе ризики щодо відповідальності ТОВ «УКРІСТГАЗ».

Статтею 10 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що учасники товариства, крім іншого, мають право: а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди).

Пунктом 5.5 статуту ТОВ «УКРІСТГАЗ» передбачено, що прибуток товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці.

Затвердивши мирову угоду у даній справі, місцевий господарський суд, окрім прав та обов'язків ТОВ «УКРІСТГАЗ», вирішив питання і про права, і про обов'язки його учасників, а саме: «ІТОНС Холдинг ГмбХ», оскільки затвердження мирової угоди, за якою ТОВ «УКРІСТГАЗ» зобов'язане сплачувати за графіком грошові кошти, а також інфляційні втрати три відсотки річних, безперечно, впливає на корпоративні права учасника, а також суттєво впливає на майнове право участі у розподілі прибутку товариства.

Як зазначив представник скаржника «ІТОНС Холдинг ГмбХ» після затвердження мирової угоди оскаржуваною ухвалою суду не отримує дивідендів від ТОВ «УКРІСТГАЗ», на підтвердження чого, скаржником додана копія довідки від ТОВ «УКРІСТГАЗ».

На думку, суду апеляційної інстанції вказана обставина беззаперечно підтверджує безпосередній вплив оскаржуваної ухвали про затвердження мирової угоди на майнові права «ІТОНС Холдинг ГмбХ», що, в свою чергу, є належною підставою для подання останнім апеляційної скарги.

До того ж, у відповідності до ст. 50 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. На переконання колегії суддів, затвердивши мирову угоду, місцевий господарський суд вирішив питання про обов'язок учасника ТОВ «УКРІСТГАЗ» перед «ІТОНС Холдинг ГмбХ» нести відповідальність в межах вкладу за зобов'язаннями ТОВ «УКРІСТГАЗ» по сплаті грошових коштів у відповідності із затвердженою мировою угодою.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, в державах, де існують апеляційні та касаційні суди, гарантії, що містяться у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 Рішення у справі «Делкур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 Рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).

Також, у своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права» ( рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Belletv. France), Series A№ 333-B, crop. 42, пункт 36).

Крім того, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

У відповідності до ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Таким чином, з огляду на те, що господарським судом м. Києва при винесенні ухвали про затвердження мирової угоди було вирішено питання про права та обов'язки учасника відповідача - «ІТОНС Холдинг ГмбХ» частка якого у статутному капіталі ТОВ «УКРІСТГАЗ» дорівнює 99,99%, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та ст. 129 Конституції України, колегія суддів вважає, що скаржник має право з апеляційного оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 21.03.2016, а тому у клопотання представника ТОВ "Карпатигаз" про закриття апеляційного провадження задоволенню не підлягає та відхиляється судом.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 50 ГПК України залучає "ІТОНС ХОЛДИНГ ГмбХ" («ITONS Holding GmbH» (республіка Австрія) (код юридичної особи: FN 378140, адреса: 1010, Австрійська республіка, м. Відень, Шоттенрінг 16/2) до участі у справі №910/22354/15 у якості третьої особи на стороні відповідача з наведених вище підстав.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду слід скасувати, а справу № 910/22354/15 передати для подальшого розгляду до господарського суду міста Києва, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, на розгляді у господарському суді міста Києва перебувала справа за позовом товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" до товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІСТГАЗ" та з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача 164 470 763,82 грн., у тому числі: 111 600 000,00 грн. - основний борг, 3 934 163,82 грн. - 3 % річних та 48 936 600,00 грн. - інфляційних втрат.

21.03.2016 року під час розгляду справи у суді першої інстанції у судовому засіданні представники сторін подали суду заяву про затвердження мирової угоди та оновлену редакцію мирової угоди, укладену між товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» та товариством з обмеженою відповідальністю «УКРІСТГАЗ», підписану представниками сторін, яка містила наступні умови:

"Мирова угода по справі № 910/22354/15

м. Київ 21 березня 2016 року

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» як Оператор Спільної діяльності між ПАТ «Укргазвидобування», компанією Місен Ентерпрайзіс АБ та ТОВ «Карпатигаз» за договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 (далі - ДСД № 3 від 10.06.2002), в особі директора ТОВ «Карпатигаз» Синюка Бориса Борисовича, який діє на підставі Статуту та ДСД № 3 від 10.06.2002, (далі - ТОВ «Карпатигаз» або Позивач), з однієї сторони, та

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРІСТГАЗ», в особі директора Крупка Володимира Петровича, який діє на підставі Статуту, (далі - ТОВ «УКРІСТГАЗ» або Відповідач), з іншої сторони, що разом іменуються «Сторони»,

керуючись статтями 22, 78 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), уклали дану мирову угоду по справі № 910/22354/15 за позовом ТОВ «Карпатигаз» до ТОВ «УКРІСТГАЗ» про стягнення заборгованості, яка знаходиться у провадженні Господарського суду міста Києва (далі - Мирова угода), про таке:

1. Сторони констатують:

1.1. У Відповідача існує перед Позивачем заборгованість по виконанню умов Договору купівлі - продажу природного газу №15-58/ПСГ від 18.11.2014 (далі - Договір) в частині оплати переданого природного газу (основний борг) у розмірі 111 600 000,00 грн. (сто одинадцять мільйонів шістсот тисяч гривень нуль копійок);

1.2. У позовній заяві, яка є предметом розгляду Господарського суду міста Києва по справі № 910/22354/15 за позовом ТОВ «Карпатигаз» до ТОВ «УКРІСТГАЗ» про стягнення заборгованості, Позивач просить суд, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог № 11/01-2 від 11.01.2016, стягнути з Відповідача на користь Позивача 111 600 000, 00 грн. (сто одинадцять мільйонів шістсот тисяч гривень нуль копійок) - основного боргу, 3 934 163, 82 грн. (три мільйони дев'ятсот тридцять чотири тисячі сто шістдесят три гривні вісімдесят дві копійки) - 3% річних, 48 936 600, 00 грн. (сорок вісім мільйонів дев'ятсот тридцять шість тисяч шістсот гривень нуль копійок) - інфляційних втрат, 73 080, 00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень нуль копійок) - судового збору.

Загальна сума, заявлена Позивачем до стягнення, становить 164 543 843, 82 грн. (сто шістдесят чотири мільйони п'ятсот сорок три тисячі вісімсот сорок три гривні вісімдесят дві копійки).

2. Сторони, розуміючи значення своїх дій та їх правові наслідки, враховуючи фінансовий стан ТОВ «УКРІСТГАЗ», у тому числі стан платоспроможності, на основі взаємних поступок, домовилися врегулювати спір у справі № 910/22354/15 на таких умовах:

2.1. ТОВ «УКРІСТГАЗ» зобов'язане сплатити на поточний рахунок для ведення спільної діяльності за ДСД № 3 від 10.06.2002 (далі - поточний рахунок СД) № 26002010000077 в ПАТ «Сбербанк», МФО 320627, а у випадку зміни цього поточного рахунку СД на новий поточний рахунок СД - суму в розмірі 164 543 843, 82 грн. (сто шістдесят чотири мільйони п'ятсот сорок три тисячі вісімсот сорок три гривні вісімдесят дві копійки) за наступним графіком:

- 10 000 000,00 грн. (десять мільйонів гривень) до 25.03.2016 включно (але у будь-якому випадку не раніше трьох банківський днів з моменту затвердження даної мирової угоди Господарським судом міста Києва);

- 10 000 000,00 грн. (десять мільйонів гривень) до 20.04.2016 включно;

- 10 000 000,00 грн. (десять мільйонів гривень) до 20.05.2016 включно;

- 5 000 000,00 грн. (п'ять мільйонів гривень) до 20.06.2016 включно;

- 5 000 000,00 грн. (п'ять мільйонів гривень) до 20.07.2016 включно;

- 5 000 000,00 грн. (п'ять мільйонів гривень) до 22.08.2016 включно;

- 10 000 000,00 грн. (десять мільйонів гривень) до 20.09.2016 включно;

- 10 000 000,00 грн. (десять мільйонів гривень) до 20.10.2016 включно;

- 15 000 000,00 грн. (п'ятнадцять мільйонів гривень) до 21.11.2016 включно;

- 15 000 000,00 грн. (п'ятнадцять мільйонів гривень) до 20.12.2016 включно;

- 15 000 000,00 грн. (п'ятнадцять мільйонів гривень) до 20.01.2017 включно;

- 10 000 000,00 грн. (десять мільйонів гривень) до 20.02.2017 включно;

- 10 000 000,00 грн. (десять мільйонів гривень) до 20.03.2017 включно;

- 10 000 000,00 грн. (десять мільйонів гривень) до 20.04.2017 включно;

- 10 000 000,00 грн. (десять мільйонів гривень) до 22.05.2017 включно;

- 10 000 000,00 грн. (десять мільйонів гривень) до 20.06.2017 включно;

- 4 543 843, 82 грн. (чотири мільйони п'ятсот сорок три тисячі вісімсот сорок три гривні вісімдесят дві копійки) до 20.07.2017включно.

2.2. ТОВ «УКРІСТГАЗ» має право достроково виконати грошові зобов'язання, передбачені пунктом 2.1 цієї Мирової угоди, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок СД або в інший спосіб, що не заборонений чинним законодавством. Допускається зарахування зустрічних однорідних вимог.

2.3. У випадку зміни поточного рахунку СД, на який повинні перераховуватися грошові кошти за цією Мировою угодою, ТОВ «Карпатигаз» повинне письмово повідомити про це ТОВ «УКРІСТГАЗ», а ТОВ «УКРІСТГАЗ» зобов'язане сплачувати суми, вказані в п. 2.1 цієї Мирової угоди, на новий поточний рахунок СД з дня отримання такого повідомлення.

2.4. Зобов'язання зі сплати сум, зазначених в п. 2.1 цієї Мирової угоди, припиняються з дня надходження відповідних сум на поточний рахунок СД.

2.5. Переведення Відповідачем на третіх осіб грошових зобов'язань (боргу), зазначених в п. 2.1 цієї Мирової угоди, відповідно до положень ст. 520 Цивільного кодексу України, повністю або частково може бути здійснено лише за письмовою згодою Позивача в кожному окремому випадку.

2.6. ТОВ «УКРІСТГАЗ» зобов'язаний відшкодовувати ТОВ «Карпатигаз» суми інфляційних втрат по кожній сумі, вказаній в п. 2.1 цієї Мирової угоди, виходячи з індексів інфляції за період з дня затвердження судом цієї Мирової угоди до дати здійснення відповідного платежу, а також сплатити 3% річних за користування чужими коштами згідно з ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України за такий же період.

Відповідні суми інфляційних втрат та 3% річних за користування чужими коштами, передбачені абзацом 1 п. 2.6 цієї Мирової угоди, повинні бути перераховані на поточний рахунок СД до 10 числа місяця, наступного за місяцем сплати відповідного платежу.

Загальна сума таких інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих згідно з цим пунктом не може перевищувати 15% від грошових зобов'язань (боргу), зазначених в п. 2.1 цієї Мирової угоди.

2.7. З моменту повного своєчасного виконання Відповідачем зобов'язань зі сплати сум, зазначених в п.п. 2.1, 2.6 цієї Мирової угоди, Позивач не матиме жодних майнових претензій до Відповідача з приводу виконання договору, який є предметом цієї Мирової угоди, у тому числі щодо стягнення будь-яких заборгованостей, штрафних санкцій (штрафу, пені), 3% річних, інфляційних втрат, судового збору тощо.

3. У випадку прострочення сплати сум, передбачених п.п. 2.1, 2.6 цієї Мирової угоди, ухвала Господарського суду міста Києва, якою затверджується дана Мирова угода, є виконавчим документом та може бути пред'явлена ТОВ «Карпатигаз» до відповідного підрозділу Державної виконавчої служби України згідно із Законом України «Про виконавче провадження» для примусового виконання щодо стягнення відповідної простроченої суми.

Для цілей, передбачених в першому абзаці п. 3 цієї Мирової угоди, відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»:

- Назва та дата видачі документа - назва та дата ухвали Господарського суду міста Києва, якою затверджено дану Мирову угоду;

- Найменування органу, що видав - Господарський суд міста Києва;

- Прізвище та ініціали посадової особи - суддя Бондарчук В.В.;

- Дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ - дата ухвали Господарського суду міста Києва, якою затверджено дану Мирову угоду, та номер 910/22354/15;

- Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» як Оператор Спільної діяльності між ПАТ «Укргазвидобування», компанією Місен Ентерпрайзіс АБ та ТОВ «Карпатигаз» за договором № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 13-19; ідентифікаційний код 30162340; код ТРДПАУ 337504782; поточний рахунок СД №26002010000077 в ПАТ «Сбербанк», МФО 320627; свідоцтво платника ПДВ №200147500; ІПН 000337504782);

-Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРІСТГАЗ» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 49-Б; ідентифікаційний код 37994284; поточний рахунок № 2600108563 в АБ «Кліринговий Дім», МФО 300647; ІПН 379942826590);

- Резолютивна частина: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРІСТГАЗ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» як Оператора Спільної діяльності між ПАТ «Укргазвидобування», компанією Місен Ентерпрайзіс АБ та ТОВ «Карпатигаз» за договором № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 суму грошових коштів, зазначену в п. 2.1 цієї Мирової угоди та з якої допущено прострочення сплати;

- Дата набрання законної (юридичної) сили - дата ухвали Господарського суду міста Києва, якою затверджено дану Мирову угоду;

- Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання - протягом одного року для кожного платежу з дня, наступного за днем, в якому повинен бути здійснений платіж згідно з п.п. 2.1, 2.6 цієї Мирової угоди.

4. Позивач та Відповідач заявляють, що ні в процесі укладення цієї Мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб.

5. Сторони погоджуються з тим, що відповідно до умов цієї Мирової угоди вони дійшли згоди щодо повного та остаточного врегулювання будь-яких зустрічних претензій по виконанню Договору.

6. Сторони даної Мирової угоди повністю усвідомлюють умови, мету та сутність цієї Мирової угоди. Сторони з цією Мировою угодою ознайомлені, будь-яких заперечень не мають. Наслідки припинення провадження у справі сторонам відомі та зрозумілі.

7. Сторони підтверджують, що всі викладені умови цієї Мирової угоди відповідають їх реальному волевиявленню та інтересам і породжують настання наслідків, зазначених у тексті цієї Мирової угоди.

8. Вся інформація, викладена в цій Мировій угоді, сприймається сторонами як повною мірою достовірна. Кожна сторона окремо несе повну відповідальність за недостовірність інформації, яка зазначена в цій Мировій угоді.

9. Мирова угода набирає чинності (законної сили) з моменту її затвердження ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/22354/15 та є додатковим документом для бухгалтерської звітності та обліку обох сторін.

10. Якщо в процесі виконання цієї Мирової угоди відбудеться реорганізація, зміна підпорядкованості чи форми власності однієї із сторін, то ця угода зберігає силу для правонаступника такої сторони.

11. Ця Мирова угода подається до Господарського суду міста Києва для її затвердження.

12. Мирова угода складена українською мовою в 3-х (трьох) оригінальних примірниках, які є автентичними за змістом та мають однакову юридичну силу, по одному примірнику - для кожної із сторін, та один примірник для матеріалів судової справи №910/22354/15.

Директор ТОВ «Карпатигаз» Директор ТОВ «УКРІСТГАЗ»

_________________Б.Б. Синюк ___________________В.П. Крупко"

Місцевий господарський суд, розглянувши подану сторонами заяву про затвердження мирової угоди та редакцію мирової угоди, дійшов висновку про задоволення заяви та затвердження мирової угоди частково, за виключенням п. 2.6. та п. 2.7, оскільки пункт 2.6 передбачає обов'язок відповідача на майбутнє сплатити 3% річних та інфляційні втрати, що не є предметом спору у даному провадженні, а пункт 2.7. є пов'язаним з п. 2.6.

Згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла на дату постановлення оскаржуваної ухвали) до прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Згідно із пунктом 3.19 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову, умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи (частини перша і третя статті 78 ГПК України, в редакції, що діяла на дату постановлення оскаржуваної ухвали). Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді (стаття 28 ГПК України в редакції, що діяла на дату постановлення оскаржуваної ухвали).

Так, пунктом 2.6 мирової угоди передбачалось, що ТОВ «УКРІСТГАЗ» зобов'язане відшкодовувати ТОВ «Карпатигаз» суми інфляційних втрат по кожній сумі, вказаній в п. 2.1 цієї мирової угоди, виходячи з індексів інфляції за період з дня затвердження судом цієї мирової угоди до дати здійснення відповідного платежу, а також сплатити 3% річних за користування чужими коштами згідно з ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України за такий же період.

Відповідні суми інфляційних втрат та 3% річних за користування чужими коштами, передбачені абзацом 1 п. 2.6 цієї мирової угоди, повинні бути перераховані на поточний рахунок для ведення спільної діяльності за договором про спільну діяльність № 3 від 10.06.2002 до 10 числа місяця, наступного за місяцем сплати відповідного платежу.

Загальна сума таких інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих згідно з цим пунктом не може перевищувати 15% від грошових зобов'язань (боргу), зазначених в п. 2.1 цієї мирової угоди.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у пункті 3.19 постанови № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета. У зв'язку з цим, зокрема, не можуть включатися до мирової угоди умови щодо застосування неустойки (штрафу, пені) за невиконання її умов. Крім того, мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому.

Отже, суд першої інстанції зробив правильний висновок стосовно того, що п. 2.6. та п. 2.7. мирової угоди не відповідає вимогам закону, а саме - абзацу 3 ст. 78 ГПК України, оскільки містить умови, що не були предметом спору у даній справі.

Пунктом 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що у разі винесення господарським судом ухвали про затвердження мирової угоди між сторонами (пункт 7 частини першої статті 80 ГПК), в якій сторони дійшли згоди у тому числі й стосовно розподілу судового збору, суд має право затвердити цю угоду, якщо вона не суперечить законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Також, відповідно до пункту 3.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору.

Отже, встановивши, що умови мирової угоди не відповідають вимогам законодавства, суд першої інстанції зобов'язаний був відмовити у задоволенні заяви, а не затверджувати мирову угоду у редакції визначеній судом.

На переконання колегії суддів, затвердивши мирову угоду частково, за виключенням п. п. 2.6. та 2.7., суд першої інстанції вийшов за межі своїх процесуальних повноважень, чим порушив вимоги ст. 78 ГПК України (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної ухвали).

Колегія суду апеляційної інстанції не бере до уваги і відхиляє твердження апелянта про те, що ТОВ "КАРПАТИГАЗ" як оператор спільної діяльності між публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування», компанією Місен Ентерпрайзіс АБ та ТОВ «Карпатигаз» за договором спільної діяльності №3 від 10.06.2002 року не мав необхідних повноважень на укладення мирової угоди, що затверджена оскаржуваною ухвалою, оскільки, як вбачається із пункту 6.2. договору про спільну діяльність № 3 без утворення юридичної особи, укладеним між ПАТ «Укргазвидобування», ТОВ «Карпатигаз» та компанією Місен Ентерпрайзіс АБ. 10.06.2002 року ТОВ «Карпатигаз» має право, крім іншого, укладати мирові угоди.

Водночас, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала постановлена із недоведеністю усіх обставин справи, зокрема, щодо наявності повноважень у представника товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» - директора Б.Б. Синюка - на укладення та підписання мирової угоди.

Як вбачається з матеріалів справи, від імені позивача мирову угоду підписував директор товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» - Б.Б. Синюк.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про господарські товариства» дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників.

Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Пунктом 7.3.6. Статуту ТОВ «Карпатигаз» визначено, що директор має право укладати і підписувати від імені товариства правочин на суму, що не перевищує 20 000 000,00 (двадцять мільйонів) грн. (а.с. № 18, зворотня сторона).

Оскільки, ціна мирової угоди складала 164 470 763, 82 грн., що перевищує 20 000 000,00 грн., на переконання колегії суддів, директор не мав права укладати та підписувати таку угоду без згоди загальних зборів учасників ТОВ «Карпатигаз», що місцевим господарським судом при її затвердженні перевірено не було.

На час прийняття оскаржуваної ухвали, у матеріалах справи був відсутній належний доказ на підтвердження надання директору Б.Б. Синюку повноважень на укладення мирової угоди на суму, що перевищує 20 000 000,00 грн., що свідчить про недоведеність обставини наявності у цієї особи повноважень на укладення мирової угоди.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду не приймає доказ, наданий позивачем разом із відзивом на апеляційну скаргу, а саме: протокол позачергових загальних зборів учасників ТОВ «КАРПАТИГАЗ» № 02/02-1 від 02.02.2016 року, яким директору Б.Б. Синюку було надано дозвіл на укладення мирової угоди, оскільки за змістом частини 3 статті 269 ГПК України (в редакції від 07.01.2018 року) докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Однак, таких доказів, щодо поважності причин не подання вказаних документів до суду першої інстанції позивач не надав.

Отже, під час розгляду справи судом першої інстанції в матеріалах справи був відсутній належний доказ (протокол позачергових загальних зборів учасників ТОВ «КАРПАТИГАЗ» № 02/02-1 від 02.02.2016 року) на підтвердження надання директору Б.Б. Синюку повноважень на укладення мирової угоди на суму, що перевищує 20 000 000,00 грн., що свідчить про недоведеність обставини наявності у директора ТОВ «Карпатигаз», повноважень на укладення мирової угоди, які суд вважав встановленою, а також про порушення вимог ст. 78 ГПК України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної ухвали).

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Оскільки, судом першої інстанції прийнято ухвалу з порушенням норм процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга "ІТОНС ХОЛДИНГ ГмбХ" підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду міста Києва від 21.03.2016 про затвердження мирової угоди та припинення провадження по справі № 910/22354/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" до товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІСТГАЗ" про стягнення грошових коштів скасуванню.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 240, 255 269, 275, 280 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Залучити "ІТОНС ХОЛДИНГ ГмбХ" («ITONS Holding GmbH» (республіка Австрія) (код юридичної особи: FN 378140, адреса: 1010, Австрійська республіка, м. Відень, Шоттенрінг 16/2) до участі у справі №910/22354/15 у якості третьої особи на стороні відповідача.

2. Апеляційну скаргу "ІТОНС ХОЛДИНГ ГмбХ" («ITONS Holding GmbH» (республіка Австрія) на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.03.2016 по справі № 910/22354/15 задовольнити.

3. Ухвалу господарського суду міста Києва від 21.03.2016 про затвердження мирової угоди та припинення провадження по справі № 910/22354/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" до товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІСТГАЗ" про стягнення грошових коштів - скасувати.

4. Матеріали справи № 910/22354/15 направити до господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

Г.В. Корсакова

Дата складання повного тексту постанови 27.02.2018 року