У Х В А Л А
21 лютого 2018 року
м. Київ
справа № 372/2180/15-ц
провадження № 61-3556 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя - доповідач), Коротуна В. М., КратаВ. І.,
учасники справи:
позивач - прокуратура Обухівського району Київської області,
відповідач - Обухівська міська рада Київської області,
відповідач - ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4
відповідач - ОСОБА_5,
представник відповідача - ОСОБА_6,
третя особа - Реєстраційна служба Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області,
третя особа - ОСОБА_7,
третя особа - ОСОБА_8,
третя особа - Управління держземагенства в Обухівському районі Київської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5, подану представником ОСОБА_6, на рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 липня 2015 року у складі судді Проць Т. В. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 28 липня 2016 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Кулішенка Ю. М., Фінагєєва В. О.,
встановив:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 05 липня 2016 року справу № 372/2180/15-ц призначено до судового розгляду.
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справа № 372/2180/15-ц передана до Касаційного цивільного суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2015 року заступник прокурора Обухівського району Київської звернувся до суду з позовом до Обухівської міської ради Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання незаконним рішень міської ради, скасування реєстрації права власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.
На обґрунтування своїх вимог прокурор посилався на те, що рішенням 44 сесії 6 скликання Обухівської міської ради Київської області від 28 листопада 2013 року № 619-44-VI «Про розгляд питань по регулюванню земельних відносин» затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у місті Обухів, район Садового товариства «Оберіг»: ОСОБА_8 - площею 0,1 га (кадастровий номер НОМЕР_1; ОСОБА_7 - площею 0,1 га (кадастровий номер НОМЕР_2); ОСОБА_3 - площею 0,1 га (кадастровий номер НОМЕР_3); ОСОБА_4 - площею 0,1 га (кадастровий номер НОМЕР_4).
На підставі цього рішення ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надано у власність вищезазначені земельні ділянки, на які останні отримали свідоцтва про право власності.
У подальшому земельні ділянки, належні ОСОБА_8 та ОСОБА_7, відчужені останніми ОСОБА_5 на підставі договорів купівлі-продажу від 11 вересня 2014 року.
За результатами перевірки виявилося, що передані громадянам земельні ділянки належать до земель водного фонду, а не до земель сільськогосподарського призначення.
Зазначав, що рішення 44 сесії 6 скликання Обухівської міської ради Київської області від 28 листопада 2013 року № 619-44-VI винесено з порушенням вимог земельного та водного законодавства, що в подальшому призвело до незаконного набуття права власності відповідачами на спірні земельні ділянки та вибуття їх із власності територіальної громади міста Обухова.
У подальшому, земельні ділянки, належні ОСОБА_8 та ОСОБА_7, відчужені останніми ОСОБА_5 на підставі договорів купівлі-продажу від 11 вересня 2014 року.
Посилаючись на наведені вище обставини, прокурор просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення 44 сесії 6 скликання Обухівської міської ради Київської області від 28 листопада 2013 року № 619-44-VI «Про розгляд питань по регулюванню земельних відносин»;
- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд з кадастровим номером НОМЕР_5 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 11 вересня 2014 року № 6970849 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 242070132231);
- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд з кадастровим номером НОМЕР_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 11 вересня 2014 року № 6970816 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 242063832231);
- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд з кадастровим номером НОМЕР_3 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 07 грудня 2013 року № 3846907 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 242060532231;
- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд з кадастровим номером НОМЕР_4 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 07 грудня 2013 року № 3901198 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 454264732231);
- витребувати із незаконного володіння ОСОБА_5 земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_5 та НОМЕР_2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, Садове товариство «Оберіг», загальною площею 0,2 га, вартістю 246 800 грн, та повернути їх у комунальну власність територіальної громади міста Обухова в особі Обухівської міської ради Київської області.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 22 липня 2015 року позов заступника прокурора Обухівського району Київської задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення 44 сесії 6 скликання Обухівської міської ради Київської області від 28 листопада 2013 року № 619-44-IV «Про розгляд питань по регулюванню земельних відносин» у частині щодо затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельних ділянок ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4
Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд з кадастровим номером НОМЕР_5 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 11 вересня 2014 року № 6970849 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 242070132231).
Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд з кадастровим номером НОМЕР_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 11 вересня 2014 року № 6970816 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 242063832231).
Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд з кадастровим номером НОМЕР_3 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 07 грудня 2013 року № 3846907 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 242060532231).
Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд із кадастровим номером НОМЕР_4 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 07 грудня 2013 року № 3901198 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 245506932231).
Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_5 земельні ділянки з кадастровим номерами НОМЕР_5, НОМЕР_2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, Садове товариство «Оберіг», загальною площею 0,2 га, вартістю 246 800 грн, та повернуто їх у комунальну власність територіальної громади міста Обухів в особі Обухівської міської ради Київської області.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що землі водного фонду не підлягають передачі у власність інших суб'єктів, ніж держава і територіальна громада, а міська рада, приймаючи оспорюване рішення, вийшла за межі наданих їй повноважень.
Зокрема, суд зазначив, що землі прибережних захисних смуг згідно зі статтею 61 ЗК України та статтею 89 ВК України віднесені до природоохоронних територій із режимом обмеженої господарської діяльності, у межах яких забороняється розорювання земель, садівництво та городництво, тощо.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 28 липня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що місцевим судом постановлено рішення із дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, а тому підстав для його скасування немає.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що на землі водного фонду поширюється визначений законодавством режим обмеженої господарської діяльності, спірні земельні ділянки вибули з власності держави незаконно, з порушенням положень частини другої статті 19 Конституції України, статті 61 ЗК України, статті 89 ВК України, у зв'язку із чим витребував їх на підставі статей 387, 388 ЦК України на користь територіальної громади міста Обухова в особі Обухівської міської ради Київської області.
У вересні 2016 року ОСОБА_5 через свого представника ОСОБА_6 подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
У касаційній скарзі вказує, що суди неправильно застосували норми матеріального права, зокрема статті 59, 125 ЗК України, статтю 328 ЦК України та порушили норми процесуального права, а саме статтю 45 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи, не звернули уваги на те, що він є добросовісним набувачем і не знав про відсутність права у продавців на відчуження їх земельних ділянок. Крім того, посилався на те, що прокурором у позові не визначено, які саме інтереси держави порушено.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку по необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Колегія суддів вважає, що обставини цієї справи дають підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Судами встановлено, щорішенням Обухівської міської ради від 31 жовтня 2013 року № 602-43-VI затверджено проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги вздовж річки Стугна, прилеглої до земельних ділянок ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_8 у районі Садового товариства «Оберіг».
Після прийняття вищезазначеного рішення Обухівською міською радою Київської області 28 листопада 2013 року прийнято інше рішення, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у місті Обухів, район Садовогго товариства «Оберіг»: ОСОБА_8 - площею 0,1 га (кадастровий номер НОМЕР_1; ОСОБА_7 - площею 0,1 га (кадастровий номер НОМЕР_2); ОСОБА_3 - площею 0,1 га (кадастровий номер НОМЕР_3); ОСОБА_4 - площею 0,1 га (кадастровий номер НОМЕР_4). Вказаним рішенням земельні ділянки передані у власність.
У результаті прийнятих відповідачем рішень про встановлення прибережної захисної смуги від 31 жовтня 2013 року № 602-43-VI та про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність громадян земельних ділянок від 28 листопада 2013 року № 619-44-VI порушено водоохоронну зону уздовж річки Стугна, а землі прибережної захисної смуги передано у власність вищевказаних громадян для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд.
У подальшому, земельні ділянки, належні ОСОБА_8 та ОСОБА_7, відчужені останніми ОСОБА_5 на підставі договорів купівлі-продажу від 11 вересня 2014 року.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року визнано протиправним та скасовано рішення Обухівської міської ради Київської області від 31 жовтня 2013 року № 602-43-VІ «Про розгляд питань по регулюванню земельних відносин», згідно з яким затверджено проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги вздовж річки Стугна, прилеглої до земельних ділянок громадян ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в районі Садового товариства «Оберіг» у місті Обухів Київської області.
При розгляді вищезазначеної справи адміністративним судом було встановлено, що межі земельних ділянок цих громадян частково накладаються навіть на водне плесо.
Суди, вирішуючи спір, на підставі положень статей 58, 60, 61, 84 ЗК України, статей 83, 87, 88, 89 ВК України дійшли висновку про те, що земельні ділянки, надані відповідачам, належать до земель водного фонду, оскільки знаходяться в межах прибережної захисної смуги річки Стугна, й не можуть бути передані в приватну власність.
Встановивши, що міська рада, приймаючи оспорюване рішення, вийшла за межі наданих їй повноважень, суди визнали його незаконним та скасували.
Крім того, у справі, що переглядається судом касаційної інстанції, вирішуючи вимоги прокурора про витребування земельних ділянок з володіння ОСОБА_5, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірні земельні ділянки вибули з власності держави незаконно, у зв'язку із чим витребували їх на підставі статей 387, 388 ЦК України на користь територіальної громади міста Обухова в особі Обухівської міської ради Київської області.
При цьому, судами не встановлено неправомірних /незаконних/ недобросовісних дій ОСОБА_5, що набув вищезазначене майно на підставі чинних договорів купівлі-продажу, які не оспорені.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.
Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.
У статті 41 Конституції України вказано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Право власності та право користування земельною ділянкою набуваються в порядку, визначеному Земельним кодексом України, який також передбачає вичерпний перелік підстав для припинення таких прав.
З огляду на це відсутність можливості реалізації власниками землі та землекористувачами права на отримання відшкодування є порушенням не лише норм ЗК України, а й статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Крім того, громадянин України, який у межах, наданих законодавством України набув право на земельну ділянку, не може нести негативних наслідків у зв'язку з порушенням процедури прийняття рішення органами влади чи місцевого самоврядування, які, презюмується, діють у межах правового поля.
У рішенні від 16 лютого 2017 року у справі «Кривенький проти України» (заява № 43768/07) Європейський суд з прав людини констатував порушення Україною статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв'язку з позбавленням заявника права на земельну ділянку без надання будь-якої компенсації або іншого відповідного відшкодування.
Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.
Верїховний Суд України у своїй практиці, зокрема в посатнові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15 (та інших) дійшов висновку про те, що при доведеності порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод питання компенсації добросовісному набувачу має вирішуватися за заявою такої особи у контексті статті 661 ЦК України з вимогою до продавця товара, а не до держави, яка має право на витребування земельної ділянки, і зазначене відповідає критерію законності у зв'язку з порушенням органом влади чи місцевого самоврядування вимог чинного законодавства.
Разом із тим вказані правові висновки Верховного Суду України висловлені до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривенький проти України».
При цьому, зміна судової практики задля забезпечення її відповідності практиці Європейського суду з прав людини визнається не правом, а обов'язком судів, виконання якого може зумовлювати як окрему категорію тлумачень норм права, так і запровадження нових, які відповідають такій практиці.
Колегія суддів вважає, що практика Європейського суду з прав людини як джерела права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» також має бути врахована судами при вирішенні спорів, пов'язаних із визнанням недійсним (скасуванням) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого у добросовісного набувача виникло право власності на земельну ділянку.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське прийняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що обставини цієї справи дають підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно з частиною п'ятою статті 403 ЦК України.
Керуючись частиною п'ятою статті 403, частиною четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ухвалив:
Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 372/2180/15-ц за позовом заступника прокурора Обухівського району Київської області в інтересах держави до Обухівської міської ради Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи - Реєстраційна служба Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Управління держземагенства в Обухівському районі Київської області про визнання незаконним рішень, скасування реєстрації права власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська СуддіН. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. І. Крат
