open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 193/293/17
Моніторити
Постанова /27.02.2018/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /08.11.2017/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /03.11.2017/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг)Апеляційний суд Дніпропетровської області Рішення /29.09.2017/ Софіївський районний суд Дніпропетровської областіСофіївський районний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /10.07.2017/ Софіївський районний суд Дніпропетровської областіСофіївський районний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /21.06.2017/ Софіївський районний суд Дніпропетровської областіСофіївський районний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /06.06.2017/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /06.06.2017/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /04.05.2017/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /03.05.2017/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /11.04.2017/ Софіївський районний суд Дніпропетровської областіСофіївський районний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /24.03.2017/ Софіївський районний суд Дніпропетровської областіСофіївський районний суд Дніпропетровської області
emblem
Справа № 193/293/17
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Постанова /27.02.2018/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /08.11.2017/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /03.11.2017/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг)Апеляційний суд Дніпропетровської області Рішення /29.09.2017/ Софіївський районний суд Дніпропетровської областіСофіївський районний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /10.07.2017/ Софіївський районний суд Дніпропетровської областіСофіївський районний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /21.06.2017/ Софіївський районний суд Дніпропетровської областіСофіївський районний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /06.06.2017/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /06.06.2017/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /04.05.2017/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /03.05.2017/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /11.04.2017/ Софіївський районний суд Дніпропетровської областіСофіївський районний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /24.03.2017/ Софіївський районний суд Дніпропетровської областіСофіївський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 193/293/17 22-ц/774/391/К/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 215/2260/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді -доповідача: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретар - Кислиця І.В.,

сторони справи:

позивач - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області,

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощенного позовного провадження відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2017 року, ухваленого суддею Кащуком Д.А. у сел.Софіївка Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складений 29 вересня 2017 року

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ( надалі - УПФУ)звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат на навчання.

В мотивування позовних вимог зазначило, що 25.08.2011 року між Національним університетом «Одеська юридична академія» та головним управлінням УПФУ з другої сторони та ОСОБА_1 укладено договір № СПФ-д61ПФУ-0069 про підготовку студента за освітньо-професійною програмою бакалавр.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Університет в межах державного замовлення проводить підготовку студента ОСОБА_1 за напрямком підготовки «Право» за спеціальністю «Правознавство» за направленням для роботи в органах Пенсійного фонду України.

В порушення п.п. 1.3.2,1.3.4 укладеного договору, яким передбачений обов'язок відповідача прибути після закінчення університету на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років, відповідач навчався за державним замовленням у 2016 році не приступив до роботи в органах Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, чим порушив свої зобов'язання відповідно до договору.

Позивач просить суд стягнути з відповідача вартість навчання у вищому навчальному закладі.

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2017 року позивачу УПФУ відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із рішенням суду представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне урахування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального законодавства, просить суд скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У мотивування апеляційної скарги представник відповідача зазначає, що судом першої інстанції не враховано положення Указу Президента України від 23 січня 1996 року, про обов'язок особи, що навчалась за рахунок коштів держзамовлення відпрацювати не менше ніж три роки, або повернути повну вартість навчання.

Судом не надано правової оцінки порушенню відповідачем договірних зобов'язань, що тягне відповідальність у вигляді відшкодування збитків.

Відзив на апеляційні скарги не подавався.

Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

За частиною 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін та їх представників в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що як видно з направлення виданого Головним управлінням пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 01 липня 2011 року №08/08-О відповідача ОСОБА_1В направлено на навчання до Національного університету "Одеська національна юридична академія" за напряском підготовки «Правознавство» ( а.с.20).

Згідно договору вищого навчального закладу з замовником та студентом з підготовки студента за освітнь- професійною програмою бакалавра № СПФ-д61ПФУ-0069 від 25.08.2011 року укладеного між Національним університетом «Одеська юридична академія, головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та ОСОБА_1, згідно умов якого, навчальний заклад здійснює державне замовлення на підготовку студента ОСОБА_1 за спеціальністю «Правознавство» за направленням для роботи у органах Пенсійного фонд України Дніпропетровської області. Пунктом 1.3.2. передбачений обов'язок ОСОБА_1 прибути після закінчення університету на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років. П.1.3.4 у разі відмови їхати за призначенням відшкодувати до державного бюджету вартість навчання в установленому порядку (а.с. 21, 52).

У 2011 році громадянина ОСОБА_1 було зараховано на перший курс до Національного університету "Одеська юридична академія" за спеціальністю «Правознавство».

ОСОБА_1 01.09.2015 року вступив до Національного університету «Одеська юридична академія» для здобуття освітнього ступеня «магістр» на другий (магістерський) рівень вищої освіти.

На запит суду НУ «ОЮА» надала відповідь, про неможливість визначення вартості навчання ОСОБА_1 З огляду на те, що орієнтовна середня вартість підготовки одного кваліфікованого робітника, фахівця, аспіранта, докторанта, слухача за освітньо-кваліфікаційним рівнем, науковим ступенем, спеціальністю, напрямом підготовки, галуззю знань, видом економічної діяльності (для професійно-технічного навчального закладу), професією та формою навчання віднесено до компетенції Міністерства освіти і науки України. Зазначає, що відповідно до п.4 Методики розрахунку орієнтовної середньої вартості підготовки одного кваліфікованого робітника, фахівця, аспіранта, докторанта, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 р. №346, державний замовник на підставі поданих закладами, установами, що належать до сфери його управління, даних про показники вартості підготовки одного кваліфікованого робітника, фахівця, аспіранта, докторанта, слухача за освітньо-кваліфікаційним рівнем, науковим ступенем, спеціальністю, напрямом підготовки, галуззю знань, видом економічної діяльності (для професійно-технічного навчального закладу), професією та формою навчання визначає орієнтовну середню вартість підготовки на плановий рік та на два бюджетні періоди, що настають за плановим роком. Стверджує, що Національний університет «Одеська юридична академія» щорічно подає Міністерству освіти і науки України, як державному замовнику - головному розпоряднику бюджетних коштів, дані про показники для розрахунку вартості підготовки одного кваліфікованого робітника, фахівця, аспіранта, докторанта, слухача за освітньо-кваліфікаційним рівнем, науковим ступенем, спеціальністю, напрямом підготовки, галуззю знань, видом економічної лояльності (для професійно-технічного навчального закладу), професією та формою навчання для подальшого визначення Міністерством освіти і науки України орієнтовної середньої вартості підготовки на плановий рік. Зазначає, що кошти з державного бюджету на підготовку у Національному університеті (Одеська юридична академія» кваліфікованих робітників, фахівців, аспірантів, докторантів, слухачів за освітньо-кваліфікаційними рівнями, науковими ступенями, спеціальностями, напрямами підготовки, галузями знань, видами економічної діяльності (для професійно-технічних навчальних закладів), професіями та формами навчання виділяються Міністерством освіти і науки країни за визначеною Міністерством освіти і науки України середньою вартістю їх підготовки пропорційно приведеному контингенту, відтак наведені вище особливості розрахунку не є розрахунками суми понесених фактичних витрат на навчання студента ІНФОРМАЦІЯ_1, а являють собою встановлені Міністерством освіти і науки України середньооблікові показники в цілому по університету. ( а.с.70-72).

На підставі встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог УПФУ, оскільки відсутній порядок визначення та відшкодування випускниками вартості навчання у разі порушення умов працевлаштування.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, вважає його вірним та обґрунтованим, з огляду на наступне.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в межах заявлених вимог та на підставі тих доказів, що надані сторонами під час розгляду справи по суті, у достатньо повному обсязі з'ясував права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Між сторонами виник спір стосовно права позивача отримати від відповідача компенсацію витрат за навчання за рахунок державного замовлення через не прибуття до місця працевлаштування після закінчення навчання.

Відповідно до ч. 2 ст. 43, ч. 2 ст. 95 Конституції України держава створює умови для підготовки кадрів за основними напрямами відповідно до суспільних потреб, на задоволення яких виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які бюджетні видатки держави. Виходячи з суспільних потреб та розмірів бюджетних призначень, визначених у законі про Державний бюджет України, формується державне замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою за напрямами і спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів. Тому обсяги фінансування вищих державних і комунальних навчальних закладів за рахунок бюджетних коштів пов'язані передусім з підготовкою такої кількості фахівців з вищою освітою, яка визначається щорічно у державному замовленні.

Згідно з ч. 2 ст. 44 Закону України "Про освіту" від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) вищі навчальні заклади здійснюють свою діяльність за державним контрактом (замовленням) та угодами як основною формою регулювання відносин між: навчальними закладами та підприємствами, установами, організаціями, громадянами.

Частиною 2 ст. 52 Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положеннями статті 56 Закону України "Про вищу освіту" від 17 січня 2002 року № 2984-ІІІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що випускники вищих навчальних закладів вільні у виборі місця роботи. Випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником. Якщо випускник вищого навчального закладу навчався за кошти третьої особи, його працевлаштування здійснюється відповідно до укладеної між ними угоди.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про освіту", на виконання Указу Президента України від 23 січня 1996 року № 77 "Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів", в редакції Указу Президента України від 16 травня 1996 року № 342 та ст. 197 Кодексу законів про працю України розроблено Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992.

У преамбулі Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням (постановою Кабінету Міністрів України № 992) вказано, що метою прийняття даного акта є забезпечення реалізації права на роботу за фахом випускниками вищих навчальних закладів.

Відповідно до пунктів 4, 8 Постанови № 992 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) керівники вищих навчальних закладів після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укладають з ними угоду. Випускники, які уклали угоду з вищим навчальним закладом після зарахування на навчання, повинні відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років.

Отже, надання державою особі безоплатної освіти передбачає виникнення права держави на результати трудової діяльності особи, яка здобула вищу освіту за державним замовленням, а у випускника виникнення обов'язку відпрацювати три роки з моменту укладення угоди з вищим навчальним закладом.

Перелік випадків, коли випускник зобов'язаний відшкодувати до державного бюджету вартість навчання, наведений у п. 14 Порядку.

Делеговане законодавство - система актів, прийнятих органами виконавчої влади (урядом, міністерствами, відомствами) на основі повноважень, наданих їм парламентом, з питань законодавчого регулювання.

Між тим положення Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ та Закону України "Про вищу освіту" від 17 січня 2002 року № 2984-ІІІ не місять зобов'язальних норм права щодо відшкодування випускником до державного бюджету вартості навчання у випадку, встановленому у п. 14 Порядку, як і не містять делегованої норми права на прийняття Кабінетом Міністрів України положень про відшкодувати вартості навчання.

Відсутність у вказаних законах обов'язку про відшкодування випускником вартості навчання є логічним виконанням положень ч. 3 ст. 53 Конституції України, якою встановлено, що держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, колегія суддів дійшла висновку про те, що Постанова № 992 не є тим нормативним актом, що встановлює обов'язок для випускників вищих навчальних закладів, які навчаються за кошти державного бюджету, відшкодувати вартість навчання, оскільки Законами № 2984-ІІІ і № 1060-ХІІ такого обов'язку не передбачено.

Окрім того, п. 14 Порядку хоча і зобов'язує випускника відшкодувати вартість навчання, проте на виконання цього ж прядку Міністерство фінансів разом з Міністерством освіти і науки, Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством юстиції та Національним банком не розробило і не затвердило Порядок визначення та відшкодування випускниками вартості навчання у разі порушення ними умов про працевлаштування.

Відсутність Порядку визначення та відшкодування випускниками вартості навчання у разі порушення ними умов про працевлаштування унеможливлює визначення розміру вартості навчання, методологію встановлення сум, які можуть бути відшкодовані до державного бюджету, які витрати компенсувати замовникові, а відтак виключає можливість застосування до цих відносин положення Закону № 1060-ХІІ та Постанови № 992 в частині відшкодування вартості навчання та витрат.

Колегія суддів не може погодитися із доводами апеляційної скарги представника позивача в частині обов'язку відповідача відшкодувати завдані збитки.

Згідно положення ст.22 ЦК України, яка передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 81 ЦПК України встановлює обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не надано доказів розміру завданихГоловному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області збитків, що виключає можливості їх стягнення.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із цим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2017 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 27 лютого 2018 року.

Головуючий:

Судді:

Джерело: ЄДРСР 72468045
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку