Справа № 724/1472/17

№ 2/724/72/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2017 року Хотинський районний суду Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Єфтеньєва О.Г.

при секретарі: Корпан М.В.

за участю: позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хотин цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

25 вересня 2017 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки. В обґрунтування позову посилається на те, що 15 серпня 2002 р., йому був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ЧВ № 012117, загальною площею 0,64 га., яка розташована на території Клішковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 7325083600:05:005:0186. У 2014 р. за його заявою було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж вищевказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі спірної земельної ділянки були визначені на підставі акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання, та закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками у кількості 6 дерев'яними кілками. Даний акт погоджено з усіма землекористувачами сусідніх земельних ділянок в тому числі і з відповідачем, про що свідчить їхні підписи на акті. Один з суміжних землекористувачів вищевказаної земельної ділянки являється - ОСОБА_5, відповідачі по справі.

Зазначає, що відповідач межові знаки знищив, не дозволяє йому користуватись всією площею земельної ділянки, яка належить йому, та не дає можливості відновити межі земельної ділянки згідно плану меж земельних ділянок, які погоджені сторонами. 10.04.2017 р. він звернувся до Національної поліції України Хотинського ВП Кельменецького ВП ГУНП в Чернівецької області з заявою про порушення межових знаків зі сторони відповідача. В ході проведеної перевірки поліція у вищевказаному будь-якого кримінального правопорушення не було скоєно, та рекомендували вирішити конфлікт в судовому порядку.

Вказує, що внаслідок недотримання вимог добросусідства вищевказаної особи, він позбавлений можливості користуватись своєю земельною ділянкою. Порушення виставлених меж земельних ділянок, з боку суміжника, призвело до зменшення площі його земельної ділянки в натурі. Самовільне зміщення площі відведених земельних ділянок щодо їх призначення, з боку відповідача, на сьогоднішній день призвело до того, що вийшли за раніше встановлені межі по лінії В - Г на його територію а саме: з точки «В» на 4,60 м., та з точки «Г» на 5,50 м. Він неодноразово намагався домовитись з сусіднім землекористувачем - ОСОБА_5, однак від добровільного вирішення спору останній відмовився. Земельний спір між ним та відповідачем розглядався Клішковецькою сільською радою Хотинського району Чернівецької області. Але так як вищевказана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, не було прийняте ніяких рішень стосовно даного спору.

Просить зобов'язати гр. ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, усунути порушення його права власності на земельну ділянку загальною площею 0,64 га., яка розташована на території Клішковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 7325083600:05:005:0186, шляхом відновлення межі земельної ділянки, яка існувала до порушення прав та стягнути з відповідача судовий збір.

13.11.2017 року відповідач ОСОБА_5 надав суду заперечення на позов в якому просить суд відмовити в задоволенні позову та посилається на те, що на підставі рішення 15сесії ХХІІІ скликання від 22 березня 2001 року Клішковецької сільської ради Хотинського району йому була передана у приватну власність земельна ділянка площею 1,20 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На вказану земельну ділянку був виготовлений державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧВ № 012118, який виданий йому 15.08.2002 року та зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 243. При виготовленні вказаного акту була розроблена технічна документація, зокрема акт встановлення і погодження меж земельної ділянки та передача і прийом її в натурі від 23 березня 2001 року, який засвідчив відповідні дії, які були вчинені в цей день. Акт погодження меж був підписаний суміжними землевласниками, зокрема і позивачем ОСОБА_1 На належній йому ділянці в межах встановлених 23.03.2001 року ним посаджений сад фруктових дерев, яким він користується вже понад 10 років.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_7 в судовому засіданні позов підтримали, посилаючись на доводи вказані в позовній заяві просили задовольнити його. ОСОБА_1 зазначив, що його права порушені ОСОБА_5, ще до 2001 року, до виникнення у позивача права власності на земельну ділянку.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, але його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав посилаючись на доводи вказані в запереченні просив відмовити в його задоволенні.

Представник третьої особи ОСОБА_4 в судовому засіданні просила розглянути справу на розсуд суду, вказавши, що із збірного ситуаційного плану не вбачається порушення права власності на землю позивача.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,64 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Клішковецької сільської ради, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництв. Даний факт підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-ЧВ № 012117, який виданий на підставі рішення 15 сесії ХХІІІ скликання від 22.03.2001 року Клішковецької сільської ради, та копією витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку № НВ-7300747372014 від 13.08.2014 року.

Відповідач ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 1,20 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Клішковецької сільської ради та межує із земельною ділянкою позивача, що підтверджується Державним актом про право приватної власності на землю серії ІІ-ЧВ № 012118, який виданий на підставі рішення 15 сесії ХХІІІ скликання від 22.03.2001 року Клішковецької сільської ради.

Згідно п. 1.12 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі» затвердженої наказом Державного комітету України поземельних ресурсах N 43 від 04.05.99 року (чинної на момент надання у власність сторонам земельних ділянок) складання державного акту на право власності на земельну ділянку або право постійного користування земельною ділянкою при передачі або наданні земельних ділянок громадянам, підприємствам, установам, організаціям та об'єднанням громадян всіх видів, проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_6 при проведенні робіт по виготовленню Державного акту відповідача ОСОБА_5 погоджував межі земельної ділянки, що вбачається із копії акту про встановлення і погодження меж земельної ділянки та передача і прийом її в натурі (на місцевості) від 23.03.2011 року.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (правовий висновок Верховного Суду України № 6-84цс14 від 03.09.2014).

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач ОСОБА_6 звернувся до суду з тих підстав, що ОСОБА_5 порушив межі земельної ділянки та знищив межові знаки.

Доводи ОСОБА_6 стосовно того, що він не може повною мірою користуватися своєю земельною ділянкою, оскільки самовільне зміщення площі відведених земельних ділянок щодо їх призначення, з боку відповідача, на сьогоднішній день призвело до того, що вийшли за раніше встановлені межі по лінії В - Г на його територію а саме: з точки «В» на 4,60 м., та з точки «Г» на 5,50 м, не підтверджені належними, достовірними та достатніми доказами.

Учасники справи після роз’яснення їм права на звернення з клопотанням про призначення експертизи, не виявили бажання звертатись з таким.

Доводи ОСОБА_6 про необхідність відновлення межових знаків і відновлення меж земельної ділянки відповідно до Державного акту про право власності ОСОБА_6 суд вважає необґрунтованими, оскільки, як вбачається із пояснень представника третьої особи ОСОБА_4 визначити чи дійсно є зміщення відведених земельних ділянок з боку відповідача із збірного ситуаційного плану розміщення земельних ділянок ОСОБА_8 та ОСОБА_5. та державних актів на право приватної власності на землю серія ІІ-ЧВ № 012117 та серії ІІ-ЧВ № 012118 неможливо. Суд будучи обмежений доказами наданими сторонами у справі, за відсутності належних доказів підтвердження позовних вимог, приходить до висновку, про необхідність відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до п.4.1 Інструкції про встановлення /відновлення/ меж земельної ділянки в натурі /на місцевості/ та їх закріплення межовими знаками Державного комітету України поземельних ресурсах N 376 від 18.05.2010 року відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок.

Згідно із п. 2 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 106 ЗК України види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Згідно ст.152 ЗКУ держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Звертаючись до суду із позовом, позивач просив усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою та відновити межі земельної ділянки відповідно до Державного акту.

Згідно з ч.ч. 2, 4, 5 ст.158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, вирішує земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

У пункті 4 постанови Пленуму ВСУ від 16 квітня 2004 року No7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснено, що згідно зі ст.158 ЗК України суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, за умови, якщо останні не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом відновлення меж земельної ділянки, згідно меж вказаних у Державному акті не відповідає вимогам ст.16 ЦК України та ст. 152 ЗК України, крім цього, згідно вимог статті 4 ЦПК України та статті 15 ЦК України в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, а позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, чи дійсно порушуються його права у зв’язку із правом власності відповідача на сусідню земельну ділянку, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст. 55 Закону України «Про землеустрій», п. 2 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр», ст. 12, 106, 116, 118, 152, 158 ЗК України керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 206, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1, НОМЕР_1, до ОСОБА_5, НОМЕР_2, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, код ЄДРПОУ 39909396, про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки – відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через Хотинський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складено 26.02.2018 року.

Суддя: О.Г. Єфтеньєв