ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2018 року

Луцьк

Справа № 803/20/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представників позивача Супрунюка С.М., Мороза В.Р.,

представника відповідача Федорчук І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Демидівський консервний завод» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Демидівський консервний завод» (далі - ПП «Демидівський консервний завод», позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській обл., відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.09.2017 №0008441405, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки в сумі 4000,00 грн., №0008461401, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 12563,00 грн., №0008471401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ на 298803,75 грн., в т.ч.: за податковими зобов'язаннями на 239043,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 59760,75 грн., №0008451401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на 370308,25 грн., в т.ч.: за податковими зобов'язаннями на 323924,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 46384,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у Волинській обл. проведена планова виїзна перевірка ПП «Демидівський консервний завод» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, валютного за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, про що складено акт від 17.07.2017 №6534/14-01/36541208. Позивачем 27.07.2017 були подані заперечення на акт перевірки ГУ ДФС у Волинській обл. від 17.07.2017 №6534/14-01/36541208, за результатами розгляду яких відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Демидівський консервний завод» з питань, що становить предмет заперечення, про що складено акт від 21.08.2017 №8600/14-01/36541208.

В акті перевірки викладено висновки щодо порушень позивачем вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено суму податку на прибуток в загальній сумі 323924,00 грн., занижено суму ПДВ на 251606,00 грн., а також висновки щодо порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (далі - Положення №637), а саме: проведення касової операції (видача готівки з каси) оформленої касовим ордером без подання одержувачем коштів платіжних документів, які б згідно із законодавством України підтверджували факти продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів на суму 4000,00 грн.

На підставі даного акту ГУ ДФС у Волинській обл. винесено податкові повідомлення-рішення від 04.09.2017 №0008441405, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки в сумі 4000,00 грн., №0008461401, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 12563,00 грн., №0008471401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ на 298803,75 грн., в т.ч.: за податковими зобов'язаннями на 239043,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 59760,75 грн., №0008451401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на 370308,25 грн., в т.ч.: за податковими зобов'язаннями на 323924,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 46384,25 грн.

Позивач не погоджується із даними податковими повідомленнями-рішеннями та висновками, викладеними в акті перевірки, зокрема, вказує, що здійсненні позивачем господарські операції, які відповідач вважає нереальними, підтверджуються первинними документами на придбання та оприбуткування сировини та матеріалів, документами на виготовлення готової продукції та її подальшу реалізацію покупцям, здійсненими в повному обсязі розрахунками, які були надані під час перевірки, а тому ним правомірно було проведено формування податкового обліку, у зв'язку з чим підприємство просить оскаржувані податкові повідомлення-рішення визнати протиправними та скасувати.

Представник відповідача в поданому відзиві на позов (том 4, а.с.67-70) позовні вимоги ПП «Демидівський консервний завод» не визнав, посилаючись на те, що за результатами проведеної перевірки контролюючим органом встановлено списання сировини та матеріалів без надання підтверджуючих документів, а також встановлено нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами: ФОП ОСОБА_4, ТзОВ «Агроімпекс», ПАТ «Макрохім», ТзОВ «Арго-Р», ТзОВ «УкрзахідСтімекс», СГ ТзОВ БЦ «Софія-Шанс».

У поданій до суду відповіді на відзив від 26.01.2018 № 3/18 (том 4, а.с.97) представник позивача зазначив, що твердження представника відповідача про ненадання позивачем під час перевірки та на письмовий запит від 14.08.2017 документів та пояснень є безпідставними, оскільки в акті перевірки від 21.08.2017 №8600/14-01/36541208 зазначено, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові документи, що свідчать про діяльність платника податків за період, що перевірявся, відсутні. Крім того, на письмовий запит відповідача від 14.08.2017 позивачем надано відповідь від 15.08.2017 №9, в якій надавалися пояснення. Також зазначає, що копії документів надавалися і в процесі адміністративного оскарження, однак не були взяті відповідачем до уваги.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив, та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти позовних вимог підприємства з підстав, викладених у відзиві, просила відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Волинській обл. проведено планову виїзну перевірку ПП «Демидівський консервний завод» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, валютного за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, про що складено акт від 17.07.2017 №6534/14-01/36541208.

Не погодившись з висновками, викладеними контролюючим органом у акті перевірки №6534/14-01/36541208 від 17.07.2017, ПП «Демидівський консервний завод» подало свої заперечення від 27.07.2017 №8 (том 4, а.с.100-113), за результатами розгляду яких було призначено документальну позапланову виїзну перевірку підприємства з питань, що становить предмет заперечення, за наслідками якої складено акт від 21.08.2017 №8600/14-01/36541208 (том 1, а.с.17-98).

Згідно із висновками акта перевірки від 21.08.2017 №8600/14-01/36541208 позивачем, зокрема, порушено:

статтю 1, пункт 2 статті 3, частину восьму статті 4, пункт 6 статті 8, пункти 1, 2 статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункт 2 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 «Про затвердження «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», пункт 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 №87 та підпункти 14.1.36, 14.1.56 пункту 14.1 статті 14, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункт 135.1 статті 135, пункт 138.2 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого ПП «Демидівський консервний завод» занижено податок на прибуток за 2014 рік в сумі 21293,00 грн.;

статтю 1, пункт 2 статті 3, частини восьму статті 4, пункт 6 статті 8, пункти 1, 2 статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункт 2 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 «Про затвердження «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», пункт 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 №87, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», 15 «Дохід», 16 «Витрати» (зі змінами та доповненнями), та статті 22, 23, підпункти 14.1.36, 14.1.231, 14.1.257, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункт 44.1 статті 44, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункт 135.1 статті 135 ПК України, в результаті чого ПП «Демидівський консервний завод» занижено податок на прибуток на загальну суму 302631,00 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 138387,00 грн. та 2016 рік в сумі 164244,00 грн.;

статті 22, 23, підпункти 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункт 188.1 статті 188, пункти 198.1, 198.2, 198.3, абз. «г» пункту 198.5, пункт 198.6 статті 198, пункти 201.1, 201.4, 201.7 статті 201 ПК України, в результаті чого ПП «Демидівський консервний завод» занижено ПДВ на загальну суму 251606,00 грн.;

пункти 3.1, 3.4 розділу 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15.12.2004 №637, затвердженого Постановою Нацбанку України від 15.12.2004 за № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (далі - Положення №637), а саме: проведення касової операції (видача готівки з каси) оформленої касовим ордером без подання одержувачем коштів платіжних документів, які б згідно із законодавством України підтверджували факти продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів на суму 4000,00 грн.

На підставі акта перевірки від 21.08.2017 №8600/14-01/36541208 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.09.2017:

№0008441405, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки в сумі 4000,00 грн. (том 1, а.с.99);

№0008461401, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 12563,00 грн. (том 1, а.с.101);

№0008471401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ на 298803,75 грн., в т.ч.: за податковими зобов'язаннями на 239043,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 59760,75 грн. (том 1, а.с.102);

№0008451401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на 370308,25 грн., в т.ч.: за податковими зобов'язаннями на 323924,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 46384,25 грн. (том 1, а.с.100).

Позивач 14.09.2017 оскаржив дані податкові повідомлення-рішення до ДФС України (том 4, а.с.114-128), яка своїм рішенням від 30.11.2017 №28182/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги залишила без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 04.09.2017 №№0008441405, 0008461401, 0008471401, 0008451401, а скаргу - задовольнила в частині (том 4, а.с.151-160).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» 16.07.1999 №996-XIV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №996-XIV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 4 Закон №996-XIV встановлено, що фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас статтею 1 Закону №996-XIV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, акти прийому-передачі, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України (в редакції до 01.01.2015) визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (в редакції з 01.01.2015 року) об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Як передбачено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Водночас згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів ГУ ДФС у Волинській обл., судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформовано +витрати та податковий кредит, належного оформлення первинних документів.

Судом встановлено, що ПП «Демидівський консервний завод» зареєстроване як юридична особа та одним із видів економічної діяльності позивача є: інші види перероблення та консервування фруктів і овочів, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том 4, а.с.129-135).

Як слідує із акта перевірки від 21.08.2017 №8600/14-01/36541208, контролюючий орган дійшов висновку про те, що позивачем завищено витрати, пов'язані з веденням господарської діяльності, на загальну суму 754067,28 грн., в тому числі: за період з 01.01.2014 по 31.01.2014 - 46292,43 грн., за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 - 707774,85 грн., внаслідок списання сировини та матеріалів без надання підтверджуючих документів, зокрема: актів списання сировини та матеріалів, актів псування сировини та матеріалів, актів огляду зіпсованих матеріалів, інвентаризаційних описів, які підтверджують факти відсутності/псування товарів, фото звітів, документів, що підтверджують вивіз та утилізацію зіпсованих товарів (овочів, барвників, цурку, лимонної кислоти, кальцію, томатної пасти та інше) і розбитого посуду (скло банки, склобутилки, ПЕТ-пляшки, кришки) тощо. В результаті чого, ПП «Демидівський консервний завод» не нараховано умовного продажу на списані товари за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 на суму 46292,43 грн., за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 - 707774,85 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у вказаних періодах на суму 8333,00 грн., та суму 127399,00 грн. відповідно.

З пояснень представника позивача та наданих документів слідує, що списання сировини та матеріалів на виробництво продукції здійснювалося позивачем на підставі затверджених ПП «Демидівський консервний завод» норм використання сировини та матеріалів при виробництві, в яких закладені гранично допустимі норми на втрати готової продукції (том 4, а.с.1-48), накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, в якій зазначається фактична кількість сировини та матеріалів в межах норм відхилення (том 2, а.с.1-250, том 3, а.с.1-134). Крім того, ПП «Демидівський консервний завод» укладено з Демидівським виробничим управлінням житлового-комунального господарства договір на представлення послуг по вивезенню та захороненню твердих побутових відходів від 12.01.2012, відповідно до умов якого замовник передає, виконавець приймає на себе обов'язки по вивезенню і захороненню твердих побутових відходів, та осад з очисних споруд зливних стоків на території виконавця і вивезенням спецавтотранспортом на полігон с.Копань (том 1, а.с.222-223).

При цьому, згідно з проведеними податковим органом розрахунками на підставі вказаних документів, в яких містяться рецептурні норми сировини та матеріалів, використаних для виготовлення готової продукції в розрізі номенклатури товарів (додаток 8 до акту перевірки від 21.08.2017 №8600/14-01/36541208), вбачається значна різниця між кількістю списаного матеріалу та кількістю випущеної продукції, що в загальному підсумку свідчить про не нарахування ПП «Демидівський консервний завод» умовного продажу на списані товари за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 на суму 46292,43 грн. та за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 - 707774,85 грн. (том 4, а.с.142-147).

Ні під час перевірки, ні під час розгляду справи судом позивачем не надано первинних документів (актів прийому-передачі, актів знищення, товарно-транспортних накладних тощо), які б засвідчили реальність надання Демидівським виробничим управлінням житлового-комунального господарства послуг по вивезенню та захороненню твердих побутових відходів згідно договору від 12.01.2012.

Відтак, суд погоджується з висновками ГУ ДФС України у Волинські обл. про те, що списання сировини та матеріалів на загальну суму 754067,28 грн. належними та допустимими доказами не підтверджено, що в свою чергу виключає право позивача на включення їх до витрат операційної діяльності та відповідно до зменшення об'єкту оподаткування податком на прибуток.

В акті перевірки від 21.08.2017 №8600/14-01/36541208 вказується, що позивачем в ході перевірки не підтверджено факт поставок товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) від контрагентів: фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, ТзОВ «Агроімпекс», ПАТ «Макрохім».

Так, як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_4 (Постачальник) та ПП «Демидівський консервний завод» (Покупець) укладено договір поставки від 01.04.2014 №0104/14, відповідно до умов якого постачальник збирає та відпускає покупцю сік березовий в період сокоруху в кількості 120 тон, покупець оплачує постачальнику вартість березового соку по договірній ціні 600,00 грн. за тонну (том 1, а.с.138-139). На підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивач надав видаткові накладні на поставку березового соку в кількості 120 тон на загальну суму 72000,00 (том 1, а.с.144-149) та лісовий квиток серії 02 ЛВК №050612 від 11.03.2014 (том 4, а.с.173).

Крім того, ПП «Демидівський консервний завод» з контрагентом ФОП ОСОБА_4 було також укладено договори поставки від 01.03.2015 № 0104/15, відповідно до умов якого постачальник збирає та відпускає покупцю сік березовий в період сокоруху в кількості 120 тон, покупець оплачує постачальнику вартість березового соку по договірній ціні 900,00 грн. за тону (том 1, а.с.140-141), та від 01.04.2016 № 0104/16, відповідно до умов якого постачальник збирає та відпускає покупцю сік березовий в період сокоруху в кількості 50 тон, покупець оплачує постачальнику вартість березового соку по договірній ціні 900,00 грн. за тону ( том 1, а.с.142-143).

На виконання умов вказаних договорів позивач надав видаткові накладні на поставку березового соку в кількості 170 тон на загальну суму 153000,00 (том 1, а.с.150-160) та товарно-транспортні накладі за період 2016 року (том 1, а.с.161-171).

З наданих на підтвердження виконання умов договорів від 01.04.2014 №0104/14, від 01.03.2015 №0104/15, від 01.04.2016 № 0104/16 документів слідує, що видаткові накладні не містять інформації про довіреності, по яких отримано продукцію, а також, що лісовий квиток серії 02 ЛВК №050612 від 11.03.2014 виданий ФОП ОСОБА_4 для заготівлі березового соку в кількості 100 тон, однак останнім реалізовано ПП «Демидівський консервний завод» березовий сік в кількості 120 тон, тобто в більшій кількості ніж підтверджується документами.

Перевіркою також встановлено відсутність лісових квитків за 2015-2016 рік для заготівлі ФОП ОСОБА_4 березового соку в кількості 170 тон та здійснення ФОП ОСОБА_4 плати за спеціальне використання лісових ресурсів при здійсненні побічних лісових користувань, що сплачується до місцевого бюджету.

Крім того, ні в ході перевірки, ні під час розгляду справи судом позивач не надав товарно-транспортних накладних за період відвантаження березового соку з 01.04.2014 по 11.04.2014, та 2015 рік.

В наданих до перевірки товарно-транспортних накладних за 2016 рік встановлено ряд недоліків, зокрема: в графі «водій» відсутній номер посвідчення водія; в графі «вантажовідправник» відсутній запис про місцезнаходження або місце проживання вантажовідправника; в графі «вантажоодержувач» відсутній запис про місцезнаходження вантажоодержувача; в графі «отримав водій/експедитор» не ідентифіковано ПІБ та посада; відсутні відомості про вантаж; не заповнено кому видано товар і по яким документах; не заповнені відомості про вантаж, в графах здав (відповідальна особа вантажовідправника) та прийняв відповідальна особа вантажоотримувача) не зазначені ПІБ осіб, які підписали даний документ; а графах «Прийняв водій експедитор» та «Здав водій експедитор» відсутні підписи та дані про особу водія; в розділі вантажно-розвантажувальні роботи відсутня будь-яка інформація (том 1, а.с.161-170).

Крім того, згідно з інформаційними базами даних органу ДФС встановлено, що у ФОП ОСОБА_4 серед постачальників також відсутні суб'єкти, які б надавали послуги з транспортних перевезень (доходи за 2014 рік не нараховувались та звіт за формою 1-ДФ не подавався).

В ході перевірки встановлено відсутність у ФОП ОСОБА_4 необхідних умов для здійснення господарської діяльності, в частині збирання березового соку (з 01.01.2014 по 11.04.2014 в кількості 120 тон, за період з 20.03.2015 по 06.04.2016 в кількості 170 тон) та перевезення в силу відсутності найманих працівників, транспортних засобів, матеріальних ресурсів, при значних обсягах заготівлі та реалізації товарів (робіт, послуг).

Вищевикладене підтверджує висновки податкового органу про відсутність фактичного відвантаження товару, його реального транспортування та зберігання, а також відсутність належним чином складених первинних документів, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ.

Таким чином, оскільки господарські операції між ФОП ОСОБА_4 та ПП «Демидівський консервний завод» не підтверджується належними та допустимими доказами стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів та транспортних засобів, які необхідні для здійснення такої діяльності, тому позивач у 2014-2016 роках безпідставно включив до складу операційних витрат вартість господарських операцій з вказаним контрагентом.

Щодо взаємовідносин ПП «Демидівський консервний завод» із TзОВ «Агроімпекс», то із досліджених в судовому засіданні документів вбачається, що TзОВ «Агроімпекс» згідно з договором від 28.12.2015 №281215 реалізовано напівфабрикат березового соку, транспортних послуг та бочок металевих за 2015-2016 роки на загальну суму на 188380,24 грн., крім того ПДВ - 37676,06 грн.

Так, як свідчать матеріали справи, 28.12.2015 між ТзОВ «Агроімпекс» (постачальник) та ПП «Демидівський консервний завод» (покупець) укладено договір поставки №281215, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (пюре плодово-ягідне асептичне), що відповідає за якістю діючим стандартам (технічним умовам). Додатковою угодою №1 від 04.05.2016 до даного договору передбачено поставку також напівфабрикату соку березового, якість якого повинна підтверджуватись якісним посвідченням заводу-виробника (том 1, а.с.105-109).

На підтвердження факту виконання умов даного договору позивачем надано видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №А-00000050 від 30.12.2016 та якісні посвідчення (том 1, а.с.110-137). Водночас довіреностей на отримання вищезазначеної продукції як до перевірки, так і суду не надано.

Відповідно до Лісового кодексу України в разі заготівлі березового соку на продаж, необхідно придбати в лісництві, так званий «лісовий квиток». Заготівля березового соку неможлива без отримання спеціального дозволу - так званого «лісового квитка», який передбачений статтею 10 Закону України «Про рослинний світ».

Для підтвердження якості товару на другорядні лісові ресурси Департамент експертиз та сертифікації походження товарів Торгово-промислової палати України видає сертифікат походження товару.

Для отримання сертифікату походження товару на другорядні лісові ресурси необхідно: лісовий квиток, сертифікат про вміст радіоактивних речовин в продукції; фітосанітарний сертифікат; транспортні документи (накладні (чи реєстр) або товаротранспортні накладні тощо); довідка з ОДПІ про сплату збору за спеціальне використання лісових ресурсів; завірені копії лісового квитка (обов'язково) на лісові ресурси побічного користування (ягода, гриби, дикорослі плоди, лікарські рослини тощо) та другорядні лісові матеріали (живиця, деревні соки тощо), згідно Лісового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 №761.

В ході перевірки та в ході розгляду справи позивачем не надано лісового квитка для заготівлі ТзОВ «Агроімпекс» березового соку за 2016 рік, а тому встановити походження ТМЦ неможливо.

Разом з тим, як встановлено податковим органом, ТзОВ «Агроімпекс» відповідно до баз даних ДФС України не здійснювало плати за спеціальне використання лісових ресурсів при здійсненні побічних лісових користувань, що перераховується в місцевий бюджет.

До перевірки надано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №А-00000050 від 30.12.2016 на транспортні послуги по маршруту м.Кременець, Тернопільська обл. - м.Демидівка, вул.Першотравнева, 1 на суму 1833,33 грн. (без ПДВ), ПДВ - 366,67 грн., загальна вартість робіт - 2200,00 грн. (том 1, а.с.132). До вказаного акта-виконаних робіт не надано підтвердження наданих послуг (товарно-транспортна накладна), а саме ким і яким автомобільним транспортом перевозився товар (напівфабрикат березового соку).

Крім того, під час перевірки надані товарно-транспортні накладні: №128315 від 17.05.2016, №128302 від 11.05.2016, в яких зазначено: автомобільний перевізник - ПП ОСОБА_5, автомобіль НОМЕР_4; водій ОСОБА_5, (посвідчення водія АС В004773) (том 1, а.с.126-131). Отже, позивач не надав всіх документів на підтвердження наданих послуг в ході перевірки та під час судового розгляду.

ГУ ДФС у Волинській обл. направлено запит №7103/16/03-20-14-01-13 від 11.08.2018 до Територіального сервісного центру №0741 РЦС МВС у Волинській області щодо надання інформації про дати перереєстрації (зміни власників), до нинішніх власників (фактичних власників) транспортних засобів, яким перевозився товар (том 4, а.с.77). Відповідно до отриманої відповіді Територіального сервісного центру №0741 РЦС МВС у Волинській області №31/3/1-2204 від 17.08.2017 транспортний засіб IVECO (тип АМТ: легковий) з державним номерним знаком 01463ВМ належить ОСОБА_6

При цьому в ході проведення перевірки та в ході розгляду справи судом позивачем так і не надано по вищезазначеному перевізнику доручення та (або) договору оренди щодо користування автомобілем IVECO 01463ВM.

Разом з тим, у вищезазначених товарно-транспортних накладних не вказано відомостей в графі «відпуск (за довіреністю вантажоодержувача)» та в графі «прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» не зазначено прізвище, ім'я, по батькові, посада вантажоодержувача, а також відсутні відомості в розділі «вантажно-розвантажувальні операції».

Водночас, згідно з поданою звітністю до органу ДФС встановлено, що ПП ОСОБА_5 не включено до звітності дохід, виплачений ПП «Демидівський консервний завод».

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що факт придбання напівфабрикату соку березового у ТзОВ «Агроімпекс» не підтверджено належним чином оформленими документами, відтак, позивач безпідставно занизив фінансовий результат (об'єкт оподаткування), включивши до витрат вартість господарських операцій з ТзОВ «Агроімпекс».

Крім того, перевіркою встановлено, що ПП «Демидівський консервний завод» протягом 2015-2016 років проводило взаєморозрахунки із ПАТ «Макрохім» про придбанню сировини (оцтової кислоти крижаної, натрію бензойнокислого харчового) на загальну суму 289974,93 грн., в т.ч. ПДВ 57994,99 грн.

Так, відповідно до умов договору №317 від 30.06.2016, укладеного між ПАТ «Макрохім» (постачальником) та ПП «Демидівський консервний завод» (покупцем), предметом договору є поставка хімічної продукції в асортименті, кількості та по цінам, викладеним в Додатках до даного договору, які є його невід'ємною частиною. Поставка продукції здійснюється відповідно до поданих покупцем та погоджених постачальником заявок на поставку проудкції (том 1, а.с.173-176).

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано видаткові накладні на поставку оцтової кислоти, натрію бензойнокислого харчового, товарно-транспортні накладні та сертифакти якості продукції, у яких виробником вказаної продукції значиться Китай (том 1, а.с.177-221). Додатки до договору №317 від 30.06.2016 та заявки на отримання продукції не надані.

Під час дослідження документів, наданих до перевірки та суду, встановлено, що у видаткових накладних, складених у м.Бровари, вул.Щолківська, 8, зі сторони постачальника підписав контролер ОСОБА_8 та зі сторони покупця не ідентифікована особа, яка отримувала товар (інформація про доручення відсутня), крім того, у видаткових накладних зазначено договір поставки №322 від 20.08.2015, який позивачем не надано, а також відсутні відомості щодо конкретної особи, яка здійснювала підпис видаткових накладних. Довіреностей на отримання вищезазначеної продукції позивачем не надано.

Позивачем до перевірки надано податкові накладні на оцтову кислоту крижану, в яких продукція імпортована, код УКТЗЕД 2915210000. Також, надано сертифікат якості виробника (Китай Гонконг) на хімічну продукцію (оптова кислота крижана). Згідно з базами даних ПАТ «Макрохім» не імпортував дану продукцію з Китаю. Крім того, надано податкові накладні на натрій бензойнокислий харчовий, в яких вказано, що дана продукція також імпортована, код УКТЗЕД 2916310000, але згідно з базами даних ДФС дана продукція ПАТ «Макрохім» за 2015-2016 роки не імпортувалася.

Таким чином, неможливо прослідкувати ланцюг придбання хімічної продукції ПАТ «Макрохім», протилежного судом не встановлено та позивачем не доведено під час розгляду даної справи.

Крім того, згідно з наданим ПАТ «Макрохім» сертифікатом якості у ньому зазначено, що виробником даної продукції (оцтова кислота крижана) є Китай, хоча в силу вимог Закону України «Про сертифікацію» сертифікат повинен видавати виробник товару.

Ні в ході проведення перевірки, ні в ході розгляду справи судом позивач не надав сертифікат якості (посвідчення якості) виробника, за необхідності - гігієнічний висновок; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи; гігієнічний сертифікат; карантинний дозвіл для відповідних груп Товару; сертифікат відповідності, із обов'язковим зазначенням номерів таких сертифікатів у товарних накладних.

Таким чином, суд погоджується з висновками податкового органу, що фактичну поставку товару, придбаного у ПАТ «Макрохім», не підтверджено, що свідчить про фактичну відсутність придбання вищезазначених ТМЦ від ПАТ «Макрохім», відтак, позивач безпідставно занизив фінансовий результат (об'єкт оподаткування), включивши до витрат вартість господарських операцій з ПАТ «Макрохім».

Що стосується висновків податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавча при здійсненні господарських операцій з контрагентами ТзОВ «Арго-Р», ТзОВ «УкрзахідСтімекс», СГ ТзОВ БЦ «Софія-Шанс», суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, між ПП «Демидівський консервний завод» (постачальник) та ТзОВ «Арго-Р» (покупець) укладено договір поставки №04/07-ІІ ВТМ від 01.07.2011, предметом якого є поставка товару згідно зі специфікацією. Якість товару повинна бути підтверджена сертифікатами, які необхідні для товару даного виду згідно з чинними правилами торгівлі, санітарно-епідеміологічним законодавством України та законодавством про захист прав споживачів. Постачальник здійснює поставку після отримання замовлення-заявки (том 4, а.с.174-176).

ПП «Демидівський консервний завод» згідно з договором від 01.07.2011 за №04/07-ІІ ВТМ реалізовано олію соняшникову на адресу ТзОВ «Арго-Р» в загальній сумі 242048,60 грн., в т.ч. ПДВ - 403141,43 грн., що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними (том 1, а.с.239-248).

Як слідує з наданих, на виконання вказаних господарських операцій, видаткових накладних в останніх відсутні дані стосовно адреси доставки товару та отримувача товару (ПІБ, посада, дані про довіреність).

Також позивачем під час перевірки та під час розгляду справи судом не надано специфікацій, замовлень-заявок покупця, документів про якість реалізованого товару (посвідчення якості продукції, сертифікати відповідності та якісні посвідчення фабрик-виробників, екологічні сертифікати, гарантійні сертифікати технічні паспорти, гарантійні талони, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи) та довіреностей на отримання товару.

Крім того, судом встановлено, що між ПП «Демидівський консервний завод» (продавець) та ТзОВ «УкрзахідСтімекс» (покупець) укладено договір постачання №1-1812 від 18.12.2015, предметом якого є поставка продуктів харчування. Продавець постачає продукцію партіями згідно наданого покупцем замовлення, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити партії продукції на умовах даного договору. Розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів покупцем на розрахунковий рахунок продавця, або з внесенням готівки в касу продавця. В платіжних документах вказується дата укладення даного договору, реквізити накладних по яких проводить проплата (том 4, а.с.177-179).

Як свідчать матеріали справи, позивачем було реалізовано олію соняшникову на адресу ТзОВ «УкрзахідСтімекс» в загальній сумі 37950,0 грн., в т.ч. ПДВ - 6325,0 грн., що підтверджується видатковою накладною №403 від 18.12.2015 на реалізацію олії «Розумниця» 4,9 л в кількості 506 шт. за ціною 75,00 грн. (том 1, а.с.236). Однак, у вказаній накладній відсутня інформація щодо адреси поставки товару. При цьому позивачем надано довіреність №292 від 18.12.2015, яка видана ОСОБА_9 на отримання вантажу (том 1, а.с.234), проте в ній неможливо ідентифікувати підписи керівника та головного бухгалтера ТзОВ «УкрзахідСтімекс» (том 1, а.с.237-238). ПП «Демидівський консервний завод» не надано товарно-транспортної накладної, що унеможливлює підтвердити факт перевезення, поставки та одержання товару.

Щодо взаємовідносин позивача із СГ ТзОВ бізнес-центр «Софія-Шанс», то із досліджених в судовому засіданні документів вбачається, що 26.04.2012 укладено договір №7, відповідно до якого продавець зобов'язується продати та передати у власність покупця продукти харчування, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити партії продукції на умовах даного договору (том 1, а.с.229-231).

На виконання умов вказаного договору позивачем реалізовано олію соняшникову на адресу СГ ТзОВ бізнес-центр «Софія-Шанс» на загальну суму 36550,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6091,67 грн., що підтверджується видатковими накладними від 27.10.2015 №329, 330 №04 (том 1, а.с.232-233).

ПП «Демидівський консервний завод» надано довіреність на отримання товару №86 від 27.10.2015 ОСОБА_9, який не перебуває у трудових відносинах з СГ ТзОВ бізнес-центр «Софія-Шанс», відповідно до звіту 1-ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум отриманого з них податку». Крім того, в наданій довіреності на отримання вантажу не ідентифіковано підписи керівника та головного бухгалтера СГ ТзОВ бізнес-центр «Софія-Шанс».

При цьому, позивачем не надано товарно-транспортних накладних, що унеможливлює підтвердити факт перевезення, доставки та одержання товару.

Отже, з вищенаведеного слідує, що по контрагентах ТзОВ «Арго-Р», ТзОВ «УкрзахідСтімекс», СГ ТзОВ бізнес-центр «Софія-Шанс» до перевірки були надані видаткові накладні, в яких відсутня інформація куди поставляється товар та хто його отримував, зокрема, прізвище, ім'я, по батькові та дані про довіреність на особу.

При цьому, згідно з інформацією з ЄДРПН АІС «Податковий блок» не відображено подальшу реалізацію придбаного товару у ПП «Демидівський консервний завод».

Крім того, матеріалами справи підтверджується те, що позивачем до перевірки не надано замовлень-заявок покупця, документів про якість реалізованого товару (посвідчення якості продукції, сертифікати відповідності та якісні посвідчення фабрик-виробників, екологічні сертифікати, гарантійні сертифікати технічні паспорти, гарантійні талони, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи), а також декларацію виробника, яка підтверджує, що харчова продукція є безпечною для споживачів і відповідає вимогам санітарного законодавства.

Відповідно до норм Закону України «Про безпечність і якість харчових продуктів» від постачальників харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів і матеріалів для виробництва (переробки) харчових продукті» обов'язково потрібно одержувати декларацію виробника. Якість товару повинна відповідати вимогам державних стандартів або технічних умов, що діють на території України та підтверджуються сертифікатом відповідності (якості) - документом про якість із зазначенням у ньому відповідності нормам безпеки. Кожна партія олії, яка приймається, обов'язково повинна мати видані виробником документи, що підтверджують якість продукції за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними показниками та за вмістом показників безпеки з гарантійним терміном зберігання. Забороняється приймати на зберігання олію, яка не має супровідної документації, що гарантує безпечність та якість даної продукції.

З акту перевірки вбачається, що станом на 01.01.2014 року олія (торгової марки «Олейна», «Розумниця» - виробник ПАТ «Дніпропетровський олійноекстракційний завод») перебувала в залишку (дані складського обліку, оборотно-сальдові відомості 28 рахунку «товари на складі») та згідно ДСТУ 4492:2005 термін зберігання та придатності олії (торгової марки «Олейна», «Розумниця») становить 12 місяців, тобто станом на 01.01.2015 вийшов термін придатності. Така олія підлягала списанню в зв'язку з простроченням терміну придатності.

У зв'язку з наведеним, суд погоджується з висновками ГУ ДФС у Волинській обл. про те, що фінансово-господарські взаємовідносини ПП «Демидівський консервний завод» з ТзОВ «Арго-Р», ТзОВ «УкрзахідСтімекс», СГ ТзОВ бізнес-центр «Софія-Шанс» не підтверджені належно оформленими та підписаними повноважними особами первинними документами, які посвідчують факт реалізації товарів (олії в асортименті), а відтак товар (олія в асортименті) реалізований невстановленим особам.

Разом з тим, перевіркою, відповідно до наданих до перевірки первинних документів (накладних, актів виконаних робіт) та регістрів бухгалтерського обліку (головна книга, відомості нарахування амортизації, оборотно-сальдові відомості по рахунках 201, 203, 209, 206, 22, 23, 25, 26, 28, 91), встановлено факт здійснення ПП «Демидівський консервний завод» в квітні 2015 році реалізації самостійно виготовленої продукції, собівартість якої перевищує над фактичною ціною реалізації на загальну суму перевищення собівартості в розмірі 25601,00 грн. (том 1, а.с.51).

Вказаний факт не заперечується представником позивача, який пояснив, що оскільки продукція була в залишку та не продавалася через не попит, тому ПП «Демидівський консервний завод» вимушено реалізувало її нижче собівартості, що не свідчить про використання не в межах господарської діяльності. При цьому зазначив, що реалізація продукції по такій господарській операції відбувалася за ринковою ціною та не суперечить вимогам статті 42 Господарського кодексу України та підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Суд критично ставиться до таких пояснень позивача, оскільки наявність продукції в залишку та відсутність попиту на неї не є обґрунтуванням економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість. При цьому, ні під час перевірки, ні під час розгляду справи судом позивачем не надано будь-яких доказів того, що реалізована нижче собівартості продукція дійсно перебувала в залишку, не користувалась попитом, як і не надано первинних документів, які б підтверджували факт реалізації такої продукції та дали змогу ідентифікувати покупців, кількість та види поставлених товарів.

Відтак, суд погоджується з доводами контролюючого органу про те, що збиток, отриманий як перевищення виробничої продукції над доходами від її реалізації, у розмірі 25601,00 грн. не є витратами, що пов'язані із веденням господарської діяльності, а тому відповідно і ПДВ нарахований при її придбанні не може бути пов'язаний із веденням господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно збільшено грошові зобов'язання ПП «Демидівський консервний завод» з податку на прибуток на суму 323924,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 46384,25 грн., з ПДВ на суму 239043,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 59760,75 грн., а також зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 12563,00 грн. по вищевказаних господарських операціях.

Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 04.09.2017 №0008461401, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 12563,00 грн., №0008471401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ на 298803,75 грн., в т.ч.: за податковими зобов'язаннями на 239043,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 59760,75 грн., №0008451401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на 370308,25 грн., в т.ч.: за податковими зобов'язаннями на 323924,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 46384,25 грн. є необґрунтованими та безпідставними, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Що стосується висновку податкового органу про порушення ПП «Демидівський консервний завод» пунктів 3.1, 3.4 розділу 3 Положення №637 внаслідок проведення касової операції (видача готівки з каси) оформленої касовим ордером без подання одержувачем коштів платіжних документів, які б згідно із законодавством України підтверджували факти продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів на суму 4000,00 грн., суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що 06.11.2014 через касу ПП «Демидівський консервний завод» проведено готівковий розрахунок, а саме: з каси підприємства згідно видаткового касового ордеру №154 видано готівкові кошти в сумі 4000,00 грн. ФОП ОСОБА_10, без надання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції), який би підтверджував факт сплати покупцем готівкових коштів.

Згідно пунктів 3.1, 3.4 розділу 3 «Порядок оформлення касових операцій» Положення №637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

З вищенаведених норм слідує, що видача готівки з кас проводиться за видатковим касовим ордером, який підписується керівником і головним бухгалтером або працівником підприємства, який на це уповноважений керівником, інших підтверджуючих документів вказана операція не потребує.

З матеріалів справи вбачається, що вказана операція оформлена видатковим касовим ордером від 06.11.2017 №154 на суму готівки 4000,00 грн., що містить всі необхідні реквізити, передбачені пунктом 3.4 розділу 3 Положення №637 (том. 1, а.с.224).

Наведене свідчить про спростування доводів відповідача про необхідність наявності у позивача платіжних документів, наданих одержувачем коштів, оскільки пунктами 3.1, 3.4 розділу 3 «Порядок оформлення касових операцій» Положення №637 не передбачено їх надання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно нараховано ПП «Демидівський консервний завод» штрафні санкції у сумі 4000,00 грн., передбачені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 №436/95.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 04.09.2017 №0008441405, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки в сумі 4000,00 грн., є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача в цій частині - задоволенню.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути здійснені ним і документально підтверджені судові витрати відповідно до задоволених вимог в розмірі 59,66 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у Волинській області від 04 вересня 2017 року №0008441405.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Демидівський консервний завод» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області судові витрати в розмірі 59,66 грн. (п'ятдесят дев'ять гривень 66 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий -суддя Н.Б.Плахтій

Повне судове рішення складено 26 лютого 2018 року.