Провадження № 2/661/22/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року

Новокаховський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді – Чирського Г.М.,

при секретарі – Шевченко Ю.В.,

за участю: позивачів – ОСОБА_1, ОСОБА_2 Вас.О., ОСОБА_3, ОСОБА_2 Вол.О., ОСОБА_4,

представника позивачів – адвоката ОСОБА_5,

представників відповідача – ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нова Каховка в приміщенні суду у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_5, який діє в інтересах: ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_4 до Садово-огороднього товариства «Таврія» про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивачів звернувся до суду із зазначеним позовом, в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_4 про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення по день ухвалення судом рішення суду, витрат на правову допомогу. В обґрунтування позовних вимог зазначив про те, що позивачі по справі працювали СГТ «Таврія» та 09.03.2017 року були звільнені за згодою сторін. Проте, відповідачем при звільненні безпідставно не виплачена нарахована заробітна плата за грудень 2016 року та за січень, лютий, березень 2017 року. Враховуючи зазначене, просили суд стягнути з відповідача на користь: ОСОБА_1 нараховану але невиплачену заробітну плату та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 11388,13 грн.; ОСОБА_2 Вас.О. нараховану але невиплачену заробітну плату та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 10908,62 грн.; ОСОБА_3 нараховану але невиплачену заробітну плату та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 13040,33 грн.; ОСОБА_2 Вол.О. нараховану але невиплачену заробітну плату та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 10300,69 грн.; ОСОБА_4 нараховану, але невиплачену заробітну плату та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 11628,31 грн., а також витрати на правову допомогу в сумі по 1080,00 грн. кожному. (т.1 а.с. 1, 41)

В ході розгляду справи представник позивачів уточнив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача на користь позивачів середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 09.03.2017 р. по час прийняття рішення у справі. (т.1 а.с. 212, т.2 а.с. 43).

В останній редакції представник позивача доповнив позовні вимоги: просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Вол.О. – по 7213 грн. кожному в якості інфляційних виплат; на користиь ОСОБА_1, ОСОБА_10. О., ОСОБА_3 – по 8999 грн. інфляційних виплат.

У судовому засіданні позивачі, представник позивачів позовні вимоги, з урахуванням доповгнень та уточнень, підтримали в повному обсязі з наведених підстав.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав того, що суми заробітних плат, що просять стягнути відповідачі не узгоджувалися з правлінням товариства. За час роботи позивачам незаконно виплачувалася заробітна плата у більшому розмірі, що підтверджено ревізійгною комісією. Позивачі самовільно, всупереч рішення загнальних зборів звільнилися з Товариства, здійснивши записи у трудовій книжці без погодження з новим керівництвом.

Заслухавши учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до наказу № 3 від 01.09.2015 року працювала на посаді провідного бухгалтера в СГТ «Таврія», звільнена на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін з 09.03.2017 відповідно до наказу № 6 від 09.03.2017 року, що підтверджується копією трудової книжки, наказом (т.1 а.с. 2-3, 219); ОСОБА_2 Вас.О. відповідно до Протоколу № 4 від 15.06.2014 року з 16.06.2014 працював головою правління СГТ «Таврія», звільнений 09.03.2017 на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін відповідно до наказу № 7 від 09.03.2017 року, що підтверджується копією трудової книжки та наказом (т.1 а.с. 6-7); ОСОБА_4 відповідно до наказу № 3 від 02.05.2010 року працював слюсарем-охоронцем СГТ «Таврія», звільнений на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін відповідно до наказу № 5 від 09.03.2017 року, що підтверджується копією трудової книжки та наказом (т.1 а.с. 20-21, 214); ОСОБА_2 Вол.О. відповідно до наказу № 2 від 02.01.2017 року працював із зазначеної дати слюсарем-охоронцем СГТ «Таврія», звільнений з 09.03.2017 на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін відповідно до наказу № 4 від 09.03.2017 року, що підтверджується копією трудової книжки та наказом (т.1 а.с. 15-16, 217); ОСОБА_3 відповідно до наказу № 1 від 03.03.2014 року працював слюсарем-охоронцем СГТ «Таврія», звільнений з 09.03.2017 на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін відповідно до наказу № 3 від 09.03.2017 року, що підтверджується копією трудової книжки та наказом (т.1 а.с. 11, 218).

Згідно протоколу № 1/2017 загальних зборів членів садово-городнього товариства «Таврія» від 05.03.2017 року головою правління СГТ «Таврія» призначено ОСОБА_6 з 06.03.2017 року. (т.1 а.с. 85-89).

ОСОБА_1 10.04.2017 року подала заяву голові СГТ «Таврія» про сплату їй заборгованості заробітної плати за грудень 2016 року, січень, лютий, березень 2017 року, та виплати їй середнього заробітку за час затримки розрахунку, проте в прийнятті вказаної заяви їй відмовлено в присутності свідків ОСОБА_9, ОСОБА_3; ОСОБА_9 (т.1 а.с. 5). 10.04.2017 року ОСОБА_2 Вас.О. подав заяву голові СГТ «Таврія» ОСОБА_6 про сплату йому заборгованості заробітної плати за грудень 2016 року, січень, лютий, березень 2017 року, та виплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку, проте в прийнятті вказаної заяви йому відмовлено (т.1 а.с. 9); ОСОБА_3 10.04.2017 року подав заяву голові СГТ «Таврія» ОСОБА_6 про сплату йому заборгованості заробітної плати за грудень 2016 року, січень, лютий, березень 2017 року, та виплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку, проте в прийнятті вказаної заяви йому відмовлено в присутності свідків (т.1 а.с. 13). 10.04.2017 року ОСОБА_2 Вол.О. подав заяву голові СГТ «Таврія» ОСОБА_6 про сплату йому заборгованості заробітної плати за січень, лютий, березень 2017 року, та виплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку, проте в прийнятті вказаної заяви йому відмовлено в присутності свідків (т.1 а.с. 17); ОСОБА_4 10.04.2017 року подав заяву голові СГТ «Таврія» ОСОБА_6 про сплату йому заборгованості заробітної плати за січень, лютий, березень 2017 року, та виплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку, проте в прийнятті вказаної заяви йому відмовлено в присутності свідків (т.1 а.с. 19).

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що вона є членом СГТ «Таврія» та головою ревізійної комісії вказаного товариства та при проведенні ревізії встановлено, що велика кількість бухгалтерських документів відсутня, також відсутні накази про збільшення окладів ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_9 взагалі працював не законно – штатної одиниці на нього немає, тому фонд заробітної плати на нього не передбачений. ОСОБА_8 станом 05.03.2017 року не мав повноважень звільняти працівників, кошторис на 2016 рік ніким не затверджений та не підписаний, табеля робочого часу не велися, відсутні документи, які були підставами щодо перерахування зарплати , тобто позивачі самі собі її перераховували. Документам ДФС та ПФУ зазначена заробітна плата за 2016 рік у всіх позивачів: 1378,00 грн., з травня по листопад 2016 року – 1450,00 грн., в грудні 2016 року – 1600,00 грн. Документи, які б підтверджували факт виплати зарплати позивачам за грудень 2016, січень-березень 2017 року Товариством – відсутні.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що вона є членом СГТ «Таврія» та бухгалтером вказаного товариства, та фактично бухгалтерський облік в товаристві не вівся, підстав для збільшення заробітної плати в 2017 році не було – відсутні відповідні документи. Нараховувалася компенсація за відпустку з перевищенням, також відсутні документи, що підтверджують час, відпрацьований позивачами, в ДФС та ПФУ відомості про заборгованість перед позивачами відсутні. На підставі Книги перерахування заробітної плати, яка не відповідає вимогам законодавства – відсутній підпис особи, яка веде вказану Книгу, - ОСОБА_1 встановлена заробітна плата за січень-квітень 2016 року – 1378,00 грн., за травень-листопад 2016 року – 1450 грн., за грудень 2016 року – 1600 грн. Документи, які б підтверджували факт виплати зарплати позивачам за грудень 2016, січень-березень 2017 року Товариством – відсутні.

Свідок ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що вона працювала провідним бухгалтером СГТ «Таврія» до 09.03.2017 року, з грудня 2016 року по 09.03.2017 року товариство не виплатила їй заробітну плату. Її заробітна плата складала 2000 грн., у голови СГТ «Таврія» - 2300 грн., у всіх інших – 1800 грн., вказані заробітні плати затверджувались на підставі протоколу загальних зборів товариства на цілий рік.

Свідок ОСОБА_8 Вас.О. в судовому засіданні пояснив, що він працював головою правління СГТ «Таврія» до 09.03.3017 року, та з грудня 2016 року заробітна плата не виплачувалась, оскільки у товариства були відсутні кошти – члени товариства не сплачували членські внески, тому нарахування фіксувалось в касових книгах. Розмір заробітної плати затверджувався на загальних зборах СГТ «Таврія», 05.03.2017 року він був звільнений з посади за рішенням загальних зборів СГТ «Таврія», інші позивачі заяви про звільнення написали до проведення вказаних загальних зборів, заборгованість по зарплаті підтверджується Актом ревізійної комісії, який був представлений на загальних зборах СГТ «Таврія» 05.03.2017 року.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що він працював слюсарем-охоронцем в СГТ «Таврія» до 09.03.2017 року, у товариства перед ним була заборгованість по заробітній платі з грудня 2016 року, факт наявності трудових відносин з СГТ «Таврія» підтверджується записом в трудовій книжці.

Свідок ОСОБА_8 Вол.О. в судовому засіданні пояснив, що він працював слюсарем-охоронцем в СГТ «Таврія» з 01.01.2017 року до 09.03.2017 року за трудовою угодою, факт наявності трудових відносин з СГТ «Таврія» підтверджується записом в трудовій книжці.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що він працював слюсарем-охоронцем в СГТ «Таврія» до 09.03.2017 року. За грудень 2016, січень - березень 2017 року заробітна плата йому не виплачувалася.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що він є членом СГТ «Таврія» та членом правління вказаного товариства з 05.03.2017 року. Вказав, що він був присутній на засіданнях правління, які колишній голова ОСОБА_2 Вас.О. проводив одноособово.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власниками або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

З висновку Верховного Суду України від 29 січня 2014 року у справі № 6-144цс13, предметом якої був спір про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди слідує, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” від 24.12.1999 року № 13 передбачено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми у день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі – наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини, при цьому сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Правові та організаційні засади реалізації права на свободу об'єднання, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об'єднань визначає Закон України «Про громадські об'єднання» (далі - Закон), який набрав чинності з 1 січня 2013 р. і спрямований на приведення аспектів створення і діяльності громадських організацій до вимог європейських стандартів.

Чинність цього Закону поширюється на суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об'єднань в Україні (ст. 2 Закону).

Відповідно до пп. 5 п. 1 ст. 3 Закону громадські об'єднання утворюються і діють на принципах відсутності майнового інтересу. Це передбачає, що члени (учасники) громадського об'єднання не мають права на частку майна громадського об'єднання і не відповідають за його зобов'язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об'єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для користі будь-якого окремого члена (учасника) громадського об'єднання, його посадових осіб (крім оплати їхньої праці і відрахувань на соціальні потреби).

Громадські організації без статусу юридичної особи можуть провадити свою діяльність без статуту. Громадські організації із статусом юридичної особи зобов'язані діяти на підставі статуту.

Статут громадського об'єднання - це установчий документ, що використовується для створення та провадження діяльності, містить правила, що регулюють права та обов'язки членів, визначає порядок управління та здійснення діяльності громадського об'єднання.

Відповідно до ст. 11 Закону статут громадського об'єднання має містити відомості про джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна громадського об'єднання.

Згідно ст. 94 КЗпП України та ст.1 Закону України "Про оплату праці" від 25.03.1995 року №108/95/-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Таким чином, обов'язковою умовою для одержання заробітної плати є перебування особи в трудових відносинах на підставі трудового договору.

Сторонами трудового договору є працівник і роботодавець. Працівника приймають на роботу (посаду) для виконання певної роботи за конкретною кваліфікацією, професією, посадою, з підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку. У разі укладення трудового договору працівники мають права, передбачені трудовим законодавством.

Зокрема, в разі виконання норм праці розмір заробітної плати працівників, які виконують просту, некваліфіковану працю, не може бути нижчим від мінімальної заробітної плати.

Крім того, відповідно до ст. 94 КЗпП розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності організації.

Статтею 2 Закону «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати.

Основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Статтею 95 КЗпП України передбачено, що мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг роботи).

До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України "Про оплату праці" та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб.

Таким чином, обов'язковою умовою для одержання заробітної плати є перебування особи в трудових відносинах на підставі трудового договору.

Сторонами трудового договору є працівник і роботодавець. Працівника приймають на роботу (посаду) для виконання певної роботи за конкретною кваліфікацією, професією, посадою, з підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку. У разі укладення трудового договору працівники мають права, передбачені трудовим законодавством.

Зокрема, в разі виконання норм праці розмір заробітної плати працівників, які виконують просту, некваліфіковану працю, не може бути нижчим від мінімальної заробітної плати.

Враховуючи те, що в статуті СГТ «Таврія», затвердженого загальними зборами членів «Садово-городнє товариство «Таврія» відповідно до протоколу № 1 від 28.02.2016 року, відсутні прямі положення, згідно яких встановлюється розмір заробітної плати найманим працівникам підприємства, тому суд при стягненні заборгованості по заробітній платі та обрахуванні середнього заробітку за час затримки розрахунку вважає потрібним застосувати розмір мінімальної заробітної плати за відповідний період.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», мінімальна заробітна плата з 01.12.2016 року становить 1600 грн., відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» мінімальна заробітна плата з 01.01.2017 року становить 3200 грн.

Тому, заборгованість СГТ «Таврія» перед ОСОБА_1 становить: за грудень 2016 року – 1600 грн.; за січень 2017 року – 3200 грн., за лютий 2017 року – 3200 грн., за березень 2017 року (6 відпрацьованих робочих днів) – 960 грн., разом – 8960 грн. без утримання прибуткового податку та інших обов»язкових платежів); заборгованість СГТ «Таврія» перед ОСОБА_8 становить: за грудень 2016 року – 1600 грн.; за січень 2017 року – 3200 грн., за лютий 2017 року – 3200 грн., за березень 2017 року (3 відпрацьовані робочі дні) – 480 грн., разом – 8480 грн. без утримання прибуткового податку та інших обов»язкових платежів); заборгованість СГТ «Таврія» перед ОСОБА_3 становить: за грудень 2016 року – 1600 грн.; за січень 2017 року – 3200 грн., за лютий 2017 року – 3200 грн., за березень 2017 року (6 відпрацьованих робочих днів) – 960 грн., разом – 8960 грн. без утримання податків та інших обов»язкових платежів); заборгованість СГТ «Таврія» перед ОСОБА_9 становить: за січень 2017 року – 3200 грн., за лютий 2017 року – 3200 грн., за березень 2017 року (6 відпрацьованих робочих днів) – 960 грн., разом – 7360 грн. без утримання прибуткового податку та інших обов»язкових платежів); заборгованість СГТ «Таврія» перед ОСОБА_4 становить: за січень 2017 року – 3200 грн., за лютий 2017 року – 3200 грн., за березень 2017 року (6 відпрацьованих робочих днів) – 960 грн., разом – 7360 грн. без утримання прибуткового податку та інших обов»язкових платежів).

При цьому, стосовно ОСОБА_2 Вас.О. суд бере дату його звільнення 05.03.2017 року, оскільки він працював головою правління Товариства, посада яка являється виборною. Згідно протоколу № 1/2017 загальних зборів членів садово-городнього товариства «Таврія» від 05.03.2017 ОСОБА_2 Вас.О. звільнено з посади 05.03.2017, яка і приймається в якості належної.

Згідно п.2 Постанови КМУ №100 від 8 лютого 1995 р «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, заробітна плата позивачів становила – 3200 грн., відпрацьовано в січні 2017 року – 20 робочих днів, в лютому 2017 року – 20 робочих днів, у зв’язку з чим, середньоденна заробітна плата позивачів за два місяці, що передували дню звільненню становить – 160 грн., згідно розрахунку - 3200 + 3200 грн. (січень, лютий 2017 року) : 40 (20 днів+20 днів) робочих дня = 160,00 грн.

Судом встановлено, що період затримки розрахунку за період з 10.03.2017 р. по 22.02.2018 р. становив 239 робочих днів.

Загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати становить: - з 10.03.2017 р. по 22.02.2018 р. – 38240 грн. (середньоденна заробітна плата 160 грн. Х 239 день = 38240 грн.) без утримання прибуткового податку й інших обов’язкових платежів, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_4кожному.

ОСОБА_13 Вас.О., судом береться період затримки розрахунку з 06.03.2017 р. по 22.02.2018 р., що становить 242 робочі дні. Середній заробіток становить 38720 грн. (середньоденна заробітна плата 160 грн. Х 242 дні = 38720 грн.) без утримання прибуткового податку й інших обов’язкових платежів, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_9 Вас.О.

Заперечення відповідачів суд не приймає до уваги, оскільки, як вже зазначено вище, належних доказів виплат заробітної плати позивачам за період часу з грудня 2016 по березень 2017 року, відповідачем не представлено. Крім того, як свідчить Протокол Засідання Правління СГТ Таврія» від 11.03.2017 № 2-а, перераховано зарплату працівникам Товариства за січень-березень 2017 року із розрахунку мінімальної зарплати станом на 01-12.2016 р. – 1600 грн., що також свдчить про незаконність дій відповідача.

Посилання представників відповідача на перевиплату зарплати позивачам за минулі періоди, що встановлено рішенням ревізійної комісії СГТ Таврія, не можуть слугувати підставами для невиплати зарплати у подальшому, оскільки, як зазначено вище, заробітна плата являється винагородою працівнику за виконану ним роботу за певний проміжок часу. ОСОБА_13 стосується перевиплати заробітної плати, то у разі доведеності вказаного факту, працівники несуть матеріальну відповідальність, встановлену законодавством, в тому числі, за нормами КЗпП України. Будь-яких юридичних рішень, які б підтверджували утримання з позивачів їх заробітку за період грудень 2016 – березень 2017, відповідачем не надано, що вказує на безпідставність їх позиції.

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо невідповідності записів у трудовій книжці та наказів про звільнення відповідачів, оскільки записи про звільнення з дати, більшої ніж дата винесення наказу про звільнення не є порушенням трудового законодавства. При цьому, суд виходить з дати звільнення, зазначеної у трудових книжках позивачів (крім ОСОБА_8О.), оскільки згідно ст. 48 КЗпП України саме трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Доповнення позовних вимог від 12.02.2018 про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_13 Вол.О. – по 7213 грн. кожному в якості інфляційних виплат; на користиь ОСОБА_1, ОСОБА_10. О., ОСОБА_3 – по 8999 грн. інфляційних виплат, суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до п. 2) ч.2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається у порядку спрощеного порядку. Подібна норма існувала і за ЦПК України 2004 року.Зважаючи на те, що зазначена вимога заявлена після початку судового розгляду, з цих підстав суд відмовляє у її задволенні за необгрунтованістю.

ОСОБА _13 відшкодування витрат на правничу професійну допомогу, з матеріалів справи слідує, що позивачі відповідно до угоди про надання правової допомоги, сплатили адвокату ОСОБА_5 по 1080 грн. кожний, що підтверджується квитанціями №№ 141, 142, 143, 144, 145 від 13.04.2017 р. (т.1 а.с. 31-35).

Стягнення понесених стороною витрат на професійну правничу допомогу здійснюється відповідно до ст. ст..133,137 ЦПК України та Постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року "Про граничні розміри компенсаційних витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" (зі змінами та доповненнями), якими передбачено, що граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у цивільній справі у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 % розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи (з 01.01.2017 року – прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Згідно роз’яснень, викладених у п.п. 47, 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Під час судового розгляду адвокатом ОСОБА_5 не надано розрахунок правової допомоги щодо витрат, здійснених позивачем поза межами судового засідання. При цьому, обґрунтовані витрати на правову допомогу позивача становлять 6675 грн 81 коп., виходячи з наступного розрахунку.

Участь у судових засіданнях: 05.05.2017 року з 14-13 до 14-17 год. - 4 хвилини, 07.06.2017 р. з 13-32 до 13-37 год. - 5 хвилин, 23.06.2017 р. з 11-36 год. до 12-48 год. – 72 хвилини, 07.07.2017 р. з 14-25 год. до 14-31 год. – 6 хвилин, 20.07.2017 р з 17-43 год. до 17-45 год. – 2 хвилини, 27.09.2017 р. з 16-03 год. до 16-59 год. - 56 хвилин, 11.10.2017 р. з 16-16 до 17-17 год.- 61 хвилина, 31.10.2017 р.з 16-09 до 17-24 год. -75 хвилин, 14.11.2017 р. з 11-01 до 12-01 год.– 60 хвилин, 13.12.2017 р.з 13-40 до 14-38 год. – 58 хвилин, разом за 2017 рік – 399 хвилин (6 год. 39 хв.), 12.01.2018 р. з 11-40 до 12-23 год.– 43 хвилини, 23.01.2018 р. з 13-59 до 15-17 год. – 78 хвилин, 07.02.2018 р.з 14-11 до 14-41 год. – 30 хвилин, 12.02.2018 р. з 15-39 до 16-11 год. – 32 хвилин, 22.02.2018 р. з 17-11 до 17-34 год. -23 хвилини, разом за 2018 рік – 206 хвилин (3 год. 26 хв.).

За 2017 рік: 640 грн. (1600 грн. прожитковий мінімум для працездатних осіб Х 40% : 100 = 640 грн.) Х 6 (години)+ 640 Х 39 (хвилин) : 60 =3840 +416 =4256 грн.

За 2018 рік: 704,80 грн. (1762 грн. прожитковий мінімум для працездатних осіб Х 40% : 100 = 704,80 грн.) Х 3 (години)+ 704,80 Х 26 (хвилин) : 60 =2114,40+305,41 =2419,81 грн.

Разом за 2017 рік та 2018 рік – 6675.81 грн., тому вимога про стягнення з відповідача на користь позивачів витрат на правову допомоги в розмірі 1080 грн. кожному підлягає задоволенню, оскільки входить у дану суму..

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, якщо позивача на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави. Тому, виходячи із задоволеного розміру позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню сума 3200 грн. на користь держави.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 266, 268, 273, 274 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Садовогороднього товариства «Таврія» (код ЄДРПОУ 22747797) на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі в сумі 8960 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період часу з 10.03.2017 року по 22.02.2018 року в сумі 38240,00 грн., разом у сумі 47200 грн. без утримання прибуткового податку та інших обов»язкових платежів, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1080,00 грн.

Стягнути з Садовогороднього товариства «Таврія» (код ЄДРПОУ 22747797) на користь ОСОБА_8 заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі в сумі 8480 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період часу з 06.03.2017 року по 22.02.2018 року в сумі 38720 грн., разом у сумі 47200 грн. без утримання прибуткового податку та інших обов»язкових платежів, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1080,00 грн.

Стягнути з Садовогороднього товариства «Таврія» (код ЄДРПОУ 22747797) на користь ОСОБА_3 заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі в сумі 8960 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період часу з 10.03.2017 року по 22.02.2018 року в сумі 38240 грн., разом у сумі 47200 грн. без утримання прибуткового податку та інших обов»язкових платежів, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1080,00 грн.

Стягнути з Садовогороднього товариства «Таврія» (код ЄДРПОУ 22747797) на користь ОСОБА_4 заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі в сумі 7360 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період часу з 10.03.2017 року по 22.02.2018 року в сумі 38240 грн., разом у сумі 45600 грн. без утримання прибуткового податку та інших обов»язкових платежів, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1080,00 грн.

Стягнути з Садовогороднього товариства «Таврія» (код ЄДРПОУ 22747797) на користь ОСОБА_9 заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі в сумі 7360 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період часу з 10.03.2017 року по 22.02.2018 року в сумі 38240 грн., разом у сумі 45600 грн. без утримання прибуткового податку та інших обов»язкових платежів, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1080,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Садовогороднього товариства «Таврія» (код ЄДРПОУ 22747797) на користь держави судовий збір у розмірі 3200 грн.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair/sud2117.

Повний текст рішення виготовлено 26 лютого 2018 року.

Суддя Г. М. Чирський