ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

23.02.2018 Київ А/9901/11/18 800/379/17 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Смоковича М.І., перевіривши матеріали заяви ОСОБА_2, в інтересах якого звернувся ОСОБА_3 як представник за довіреністю, про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя про визнання рішення протиправним,

встановив:

Ухвалою від 15 січня 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду залишив без руху заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 вересня 2017 року у справі №800/379/17 з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (тут - в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; далі - КАС).

Підставою для постановлення такого рішення слугувало те, що з огляду на положення статті 58 КАС долучена до заяви про перегляд судового рішення ксерокопія довіреності від 31 липня 2015 року не є належним документальним підтвердженням повноважень ОСОБА_3 на представництво інтересів заявника (ОСОБА_2) в суді.

За ухвалою від 15 січня 2018 року заявнику та його представнику надано десятиденний строк з дати отримання її копії на усунення недоліків.

Копію ухвали адресат отримав 2 лютого 2018 року, що підтверджується поштовим повідомленням. 13 лютого 2018 року на електронну адресу суду надійшла заява від ОСОБА_2, у якій зазначено про те, що дійсність нотаріального доручення ОСОБА_2 від 31 липня 2015 року підтвердив Вищий адміністративний суд України в цій справі (№800/379/17), а також у справах №№ 565/100/17-ц, 817/1403/17, 465/6507/15-ц, 465/7073/15-ц, 813/1488/17, 465/90/16-ц. Також в заяві міститься посилання на електронну адресу Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів (http://rnb.nais.gov.ua/index.php/rnb/result), на якому можна перевірити вірогідність бланку довіреності, яку 31 липня 2015 року ОСОБА_2 видав ОСОБА_3 на представництво його інтересів.

З приводу цієї заяви слід зазначити, що на дату вирішення питання про відкриття провадження у справі за заявою про перегляд судового рішення суду касаційної інстанції, суд, який вирішує це питання, не має матеріалів справи, в якій було постановлено рішення, про перегляд якого подано цю заяву, а встановлений процесуальним законом порядок такого перегляду й не передбачає можливості отримання/витребування матеріалів справи до вирішення питання про відкриття провадження. Тож пересвідчитись у запропонований в згаданій вище заяві спосіб у наявності в ОСОБА_3 належного документа на підтвердження повноважень на представництво інтересів заявника суд не може.

Водночас, вимоги до заяви про перегляд Верховним Судом України судових рішень встановлено у статті 239 КАС (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) і, зокрема, частина друга цієї статті зобов'язує представника заявника, якщо саме він звертається і підписує заяву, додати до неї оформлений належним чином документ про свої повноваження. Щодо вимог до документів, які підтверджують повноваження представника, то їх встановлено у статті 58 КАС.

З огляду на встановлений процесуальним законом порядок подання заяви про перегляд Верховним Судом України судових рішень, той спосіб, у який ОСОБА_3 в цій справі підтверджує свої повноваження на представництво інтересів ОСОБА_2, пропонуючи суду пересвідчитись у цьому, не відповідає вимогам КАС.

Оскільки заявник та його представник не усунули зазначені в ухвалі від 15 січня 2018 року недоліки, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 2392 КАС заяву слід повернути заявнику.

Керуючись підпунктами 1, 7 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, викладеній згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, статтями 239, 239 1, 239 2 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, суд

ухвалив:

Заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 вересня 2017 року повернути ОСОБА_3, який звернувся в інтересах ОСОБА_2.

Суддя М.І. Смокович