ВЕРХОВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.02.2018 КиївП/9901/242/18 800/517/17 Верховний Суд , як суд першої інстанції у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів Бевзенка В.М., Білоус О.В., Данилевич Н.А., Желтобрюх І.Л.,

за участю:

секретаря судового засідання Корецького І.О.

позивача: не прибув,

відповідача: представник Русакова І. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до Вищої ради правосуддя (далі ВРП)

про визнання протиправними дій, визнання незаконним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВРП, у якому просить: визнати протиправною відмову ВРП у звільненні його з посади судді у відставку; визнати незаконним і скасувати рішення ВРП від 10 жовтня 2017 року № 3232/0/15-17 «Про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Путивльського районного суду Сумської області у відставку»; зобов`язати ВРП повторно розглянути його заяву про звільнення з посади судді у відставку.

На обґрунтування позову посилається на те, що не зарахувавши до стажу роботи, який дає право на відставку судді та призначення щомісячного довічного грошового утримання, період проходження строкової військової служби на території колишньої республіки Югославії у складі Миротворчих сил ООН у період бойових дій з 18 квітня 1994 року по 2 листопада 1994 року, у пільговому (кратному) обчисленні - один місяць служби за три місяці, що складає 1 рік 7 місяців 18 днів, відповідач не взяв до уваги спеціальний статус, якого він набув у результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу, тому прийняв незаконне рішення про відмову у задоволенні заяви про відставку.

У відзиві на позовну заяву ВРП зазначила, що загальний стаж роботи ОСОБА_1 становить 18 років 11 місяців 9 днів, при цьому стаж роботи позивача на посаді судді становить 12 років 10 місяців 24 дні. Відтак, у розумінні статті 116 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII), статті 137 з урахуванням пункту 34 Розділу ХII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону позивач не може бути звільнений з посади судді у відставку.

Позивач у судове засідання не з`явився, просив розглянути позов за його відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представника відповідача, повно і всебічно з`ясувавши обставини в адміністративній справі, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, надавши оцінку всім аргументам учасників справи відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права судом встановлені такі обставини.

Указом Президента України від 4 листопада 2004 року № 367/2004 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Путивльського районного суду Сумської області, Верховною Радою України 13 травня 2010 року обрано суддею безстроково.

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ВРП із заявою про звільнення з посади судді у відставку.

10 жовтня 2017 року за № 3232/0/15-17 ВРП прийняла рішення "Про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Путивльського районного суду Сумської області у відставку". ВРП вважає, що суддя Путивльського районного суду Сумської області ОСОБА_1 на час прийняття рішення не має достатнього стажу роботи, встановленого статтею 116 Закону № 1402-VIII та визначеного відповідно до статті 137 з урахуванням пункту 34 Розділу ХII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, а тому не може бути звільнений з посади судді у відставку.

Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України однією з підстав звільнення судді є подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Згідно частини першої статті 112 Закону № 1402-VIII суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.

Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду правосуддя" (частина друга цієї статті).

За правилами частини першої статті 116 Закону № 1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати у відставку.

Згідно з вимогами статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Водночас, відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Абзацом другим частини четвертої статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (у редакції, чинній на час призначення на посаду судді) передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", (чинного на момент призначення на посаду судді) до стажу роботи, що давав судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховувались крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

У частині першій статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» зазначено, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 57 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Згідно зі статтею 171 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби , та деяких інших осіб» до вислуги років зараховується, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

До вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці участь у бойових діях у воєнний час (пункт 3 постанови).

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 30 «Про пільги щодо обчислення вислуги років військовослужбовцям Збройних Сил України, які брали участь в операціях Миротворчих Сил ООН» військовослужбовцям зараховується з 15 липня 1992 року на пільгових умовах до вислуги років для призначення пенсій один місяць служби за три місяці - час служби на території колишньої Республіки Югославії у складі Миротворчих Сил ООН, а особам із числа зазначених військовослужбовців, які отримали поранення, контузію, каліцтво або захворювання, - також і час безперервного перебування у зв`язку з цим у лікувальних закладах.

Той факт, що позивач проходив строкову військову службу на території колишньої Республіки Югославії у складі миротворчих Сил ООН і у період з 18 квітня 1994 року по 2 листопада 1994 року дійсно брав участь у бойових діях, підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 (а/с 48).

Вирішуючи питання про можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на відставку судді, колегія суддів виходить із того, що визначальною підставою у цьому випадку є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певних категорій.

Основними актами, на підставі яких здійснюється таке регулювання, зокрема є: Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу та Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».

Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і повинна пов`язуватися не з категорією працівників, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена, зокрема: Законом України «Про пенсійне забезпечення», постановою Кабінету Міністрів України «Про пільги щодо обчислення вислуги років військовослужбовцям Збройних Сил України, які брали участь в операціях Миротворчих Сил ООН», постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»), Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» тощо.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 11 грудня 2007 року та 14 жовтня 2008 року (справи №№ 21-115во07; 21-1579во07 відповідно). Колегія суддів не вбачає підстав відходити від цієї правової позиції.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз наведених норм права дають підстави вважати, що ВРП безпідставно відмовила ОСОБА_1 у задоволенні заяви про звільнення його з посади судді у відставку.

ВРП приймаючи рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Путивльського районного суду Сумської області у відставку у зв`язку із тим, що не має достатнього стажу роботи, встановленого статтею 116 Закону № 1402-VIII та визначеного відповідно до статті 137 з урахуванням пункту 34 Розділу ХII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, діяла не у спосіб, передбачений Законом № 1402-VIII.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що Рішення ВРП є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується позову в частині визнаня протиправної відмови ВРП у звільненні з посади судді у відставку, то в цій частині він не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Спосіб захисту у сфері публічно-правових відносин визначає позивач та згідно пункту 3 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) він може звернутися до адміністративного суду, зокрема, шляхом визнання дій субєкта владних повноважень протиправними та зобовязання утриматись від вчинення певних дій.

Звернувшись до суду з позовом про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, позивач обрав не передбачений КАС України спосіб захисту своїх інтересів, що унеможливлює задоволення адміністративного позову в цій частині.

Керуючись статтями 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Вищої ради правосуддя (адреса: 04050, м. Київ, вул. Студентська, 12-а; код ЄДРПОУ 00013698) про визнання протиправними дій, визнання незаконним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Рішення Вищої ради правосуддя від 10 жовтня 2017 року № 3232/0/15-17 «Про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Путивльського районного суду Сумської області у відставку» визнати протиправним та скасувати.

Зобов`язати Вищу раду правосуддя повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Путивльського районного суду Сумської області у відставку.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення Верховного Суду як суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на судове рішення Верховного Суду подається до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді В.М. Бевзенко

О.В. Білоус

Н.А. Данилевич

І.Л. Желтобрюх