ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2018 року

Київ

справа №820/6579/16

адміністративне провадження №К/9901/5025/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2017 (суддя Тітов О.М.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 (судді Спаскін О.А., Любчич Л.В., Сіренко О.І.)

у справі № 820/6579/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Родон Фарм»

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Родон Фарм» (далі - позивач, ТОВ «Родон Фарм») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.07.2016 № 0000941403 та № 0000951403.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2017, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017, позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення від 15.07.2016 № 0000941403 та № 0000951403.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2017 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 28.03.2016 по 11.05.2016 (термін проведення перевірки продовжувався з 25.04.2016 на 10 робочих днів) посадовими особами відповідача згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пунктів 77.1, 77.4 статті 77 Податкового кодексу України, на підставі наказів від 28.01.2016 № 112, від 22.04.2016 № 1120, направлень від 28.03.2016 № 1508, № 1509, № 1510, № 1511, № 1512, № 1513 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 18.05.2016 № 228/20-40-14-03-08/37948751 та зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог статті 44, пунктів 198.1. 198.3, абз. г) пункту 198,5. пункту 198.6 статті 198. статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 185 336 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 15.07.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000941403, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 18 051 грн. та № 0000951403, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 277 869 грн., в тому числі 185 246 грн. - за основним платежем та 92 623 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Як вбачається з акту перевірки від 18.05.2016 № 228/20-40-14-03-08/37948751 підставами для визначення позивачу зазначених сум грошових зобов'язань слугували висновки перевіряючого про безпідставність формування позивачем складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Трейдторг», ТОВ «Еліт Профіль+», ТОВ «Бізнес-Павер Груп», ТОВ «Сайлес Груп», ТОВ «Техно-промкомплект», які не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених ними. За твердженнями податкового органу, з наданих позивачем до перевірки первинних документів неможливо встановити зв'язок між отриманими від контрагентів послуг з господарською діяльністю ТОВ «Родон Фарм». Крім того, висновки податкового органу ґрунтуються на податковій інформації - акті за результатами перевірки ТОВ «Техно-Промкомплекс», за висновками якого у ТОВ «Техно-Промкомплекс» та його постачальників ТОВ «Строй-Клімат» та ТОВ «Укр-Будсервіс» відсутні необхідні трудові ресурси, основні засоби та інші матеріальні ресурси для здійснення господарських операцій.

Аналогічними доводами обґрунтована і касаційна скарга податкового органу.

Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладеного позивачем зі своїм контрагентом правочину, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 201.2 цієї статті).

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, позивачем (покупець) у перевіреному податковим органом періоді було укладено ряд договорів з ТОВ «Еліт Профіль +», ТОВ «Бізнес-Павер Груп»,ТОВ «Сайлес Груп», ТОВ «ТД «Трейдторг» про надання послуг з проведення промоакцій та розповсюдження інформаційних листівок та договір купівлі-продажу з ТОВ «Техно-промкомплекс».

Реальність виконання зазначених договорів підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: податковими накладними, актами виконаних робіт, в яких викладено зміст та результати договірних зобов'язань, звітами про надані послуги, платіжними дорученнями, якими підтверджується оплата наданих послуг.

Вказані договори про надання послуг з проведення промоакцій та розповсюдження інформаційних листівок були укладені з метою збільшення попиту покупців на товари, що реалізуються в аптеках позивача.

Із наданих позивачем документів вбачаються зміст і обсяг господарських операцій, місце і дата надання послуг. Також, позивачем на підтвердження реальності господарських операцій надано копії фотографій, зроблених з метою контролю за особами, які здійснювали роздачу листівок. Вказані листівки та дисконтні картки були частково виготовлені за рахунок позивача. За виготовлення листівок на користь ПАТ «Тяжпромавтоматика» були перераховані грошові кошти за платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи. Позивачем надано копії макетів цих листівок та дисконтних карток. Оборотно-сальдовими відомостями підтверджується знаходження листівок та дисконтних карток на балансі товариства. Частина листівок виготовлялася підприємствами, які надавали послуги з розповсюдження таких листівок, а тому на баланс позивача такі листівки не ставилися.

Крім того, ТОВ «Сайлес Груп» було укладено договір відступлення права вимоги № 6 від 07.12.2015 р. з ТОВ «Аквантіс ЛТД», про що відповідним листом було повідомлено позивача.

ТОВ «Родон Фарм» згідно платіжних доручень № 261 від 29.01.2016 р. на 83633,71 грн. та № 277 від 01.02.2016 р. на 61250,69 грн., перерахувало на адресу ТОВ «Аквантіс ЛТД» 144884,4 грн. із залишку боргу за договором № 5 від 24.07.2015 р.

Щодо взаємовідносин із ТОВ «Техно-промкомплекс» судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання умов договору купівлі-продажу № 03/04/14 від 03.04.2014 р., в квітні та травні 2014 року було придбано обладнання та меблі для аптек відповідно до наданих для перевірки видаткових і податкових накладних, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, на загальну суму 502855,05 грн.

Дана сума була сплачена ТОВ «Родон Фарм» до ТОВ «Техно-промкомплекс» згідно з платіжними дорученнями: № 2240 від 23.09.2014 р. на 213449,48 грн., № 2261 від 24.09.2014 р. на 74021,41 грн., № 2262 від 24.09.2014 р. на 25978,59 грн., № 2316 від 30.09.2014 р. на 189404,99 грн.

Придбані меблі та обладнання були розміщені в аптеках ТОВ «Родон Фарм» та введені в експлуатацію в підтвердження чого позивачем надано акти вводу в експлуатацію основних засобів.

Таким чином, в матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені документи, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог діючого на момент виникнення правовідносин законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Виходячи з наведеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Еліт Профіль +», ТОВ «Бізнес-Павер Груп»,ТОВ «Сайлес Груп», ТОВ «ТД «Трейдторг» та ТОВ «Техно-промкомплекс» за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень. Контрагенти позивача на час господарських взаємовідносин з позивачем були зареєстрований як платники податку на додану вартість. Крім того, окремі дефекти первинних документів бухгалтерського та податкового обліку не можуть слугувати підставою для висновків податкового органу про нереальність господарської операції.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 у справі № 820/6579/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. ЮрченкоЗ оригіналом згідно

Помічник судді Фурдичко Б.М.