АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2018 року суд апеляційної інстанції у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі :

Головуючого - судді

Лапчевської О.Ф.

Суддів

Кравець В.А., Мазурик О.Ф.

при секретарі

Потапьонок К.В.,

представника позивача ОСОБА_5,

представника відповідача ТузовоїВ.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" Сокуренка ЄвгенаСергійовича на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 вересня 2017 року

у справі за позовом ОСОБА_8 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" про захист прав споживачів та стягнення вкладу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вимогами про захист прав споживача та стягнення з ПАТ КБ "Приват Банк" суми банківського вкладу у розмірі 90 000 доларів США, що за офіційним курсом складає 2 434 500, 00 грн. та пеню у розмірі 82 675 620 грн. /а.с. 62-64/

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 вересня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ КБ "Приват Банк" на користь ОСОБА_8 банківський вклад у розмірі 90 000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 2 434 500,00 грн., пеню у розмірі 2 434 500,00 грн., судові витрати в розмірі 5512,00 грн. Стягнуто з ПАТ КБ "Приват Банк" в дохід держави судовий збір в розмірі 1 378,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. /а.с. 106-115/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ПАТ КБ "Приват Банк" Сокуренко Є.С. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 вересня 2017 року в частині задоволених позовних вимог скасувати, постановивши нове в цій частині, яким відмовити у повному обсязі.

№ справи 761/46145/16-ц

№ апеляційного провадження:22-ц/796/156 /2018

Головуючий у суді першої інстанції: Піхур О.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Лапчевська О.Ф.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на незаконність та необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Надані позивачем договори банківського вкладу не містили обов'язкового реквізиту, який встановлює їх оригінальність - мокрої печатки банку. Також зазначав і про те, що позивачем не доведено наявності коштів на депозитних рахунках. В той же час, ПАТ КБ "Приват Банк" не має доступу до відокремлених підрозділів на території АРК та документів на паперових носіях, банківська діяльність на окупованій території не здійснюється, а виплати здійснюються на підставі законодавства Російської Федерації, за рахунок майна банку на окупованій території. В частині, що стосується вимог стягнення пені, вказував на те, що відносини між сторонами породжують зобов'язальні правовідносини, ЗУ "Про захист прав споживачів" застосовується лише в частині, що не врегульована нормами ЦК України та договором, а отже відповідальність за порушення умов договору банківського вкладу передбачена ст. 625 ЦК України у вигляді стягнення трьох процентів річних від простроченої суми, а тому стягнення судом першої інстанції пені у відповідності до ст. 10 ЗУ "Про захист прав споживачів" є таким, що не ґрунтується на вимогах закону.

Представник ОСОБА_8 - ОСОБА_5 звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, вказуючи на необґрунтованість її доводів. Зокрема зазначав, що на банківських квитанціях присутні усі реквізити, визначені п. 2.9. розділу 4 Постанови №174, що регулює порядок касових операцій. Також зазначав, що Банком використано факсимільне відтворення підпису голови правління, а також відтворення відбиту печатки банку, технічними печатними засобами на укладеному договорі. Вказував на те, що на підтвердження укладеного договору вкладнику була видана квитанція та ощадна книжка. З урахуванням обставин справи зазначав, що рішення судом першої інстанції прийнято законне і обґрунтоване.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що 25.05.2011 року між сторонами укладено договір банківського вкладу №SAMDN01000716770824 за умовами якого позивач вніс на депозит 90 000,00 доларів США, строком на 12 місяців, з 25.05.2011 року по 25.05.2012 року включно, під 8,5% річних /а.с. 9, 11/.

25.05.2011 року на виконання умов договору, позивачем було внесено на депозитний рахунок грошові кошти у розмірі 90 000,00 доларів США, що підтверджується квитанцією від 25.05.2011 року /а.с. 10/.

14.02.2014 року позивач зверталася до Кримського регіонального управління ПАТ «Приватбанк» із заявою про розірвання договору та виплатою грошових коштів /а.с. 68/.

03.12.2016 року позивач зверталася до відповідача із заявою про повернення вкладу та нарахованих відсотків /а.с. 73/.

Відповідно до листа від 23.02.2017 року представника позивача повідомлено, що питання про повернення коштів розглядається та просили надати час для розгляду ситуації /а.с. 77/.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно керувався вимогами ст. 526 ЦК України про те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; ст. 629 ЦК України про те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами; ч. 1 ст. 1058 ЦК України про те, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором; ст. 1059 ЦК України; п. 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ від 3 грудня 2003 року № 516; п. 1.8, 1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493; п. 8 глави 2 "Приймання банком готівки" розділу ІІІ "Касові операції банків з клієнтами" Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337.

Встановивши, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту, в матеріалах справи наявна квитанція про внесення коштів, оригінал якої оглядався, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог в частині стягнення вкладу у розмірі 90 000 доларів США.

В частині, що стосується пені, суд першої інстанції вказував на те, що на час дії постанови Правління НБУ «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютних ринків України» від 29 серпня 2014 року № 540, а саме з 2 вересня 2014 року по 2 грудня 2014 року, не підлягає нарахуванню пеня у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення, що передбачена частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у зв'язку з встановленням обмеження щодо видачі банками коштів, суд першої інстанції також дійшов вірного висновку про поширення положень ЗУ «Про захист прав споживачів» на спірні правовідносин у поєднанні з постановою Правління НБУ «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютних ринків України» від 29 серпня 2014 року № 540.

Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду України від 11 травня 2016 року (справа №6-37цс16).

Визначившись з офіційним курсом гривні до долару США, що на час розгляду справи становить: 1 дол. США = 27.05 грн., розміром банківського вкладу (депозиту) за договором №SAMDN01000716770824 від 25.05.2011 року, який становить 90 000, 00 доларів США, що на час розгляду справи за офіційним курсом складає 2434500, 00 грн., розміром пені, що становить - 61568505, 00 грн. за період з 03.12.2014 р. по 24.03.2017 р., та враховуючи, що розмір нарахованої позивачем неустойки значно перевищував розмір збитків, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення її розміру на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, застосовуючи принцип розумності та справедливості, стягнувши пеню в розмірі банківського вкладу, який становить 2 372 400,00 грн.

Доводи апеляційної скарги, про те, що надані позивачем договори банківського вкладу не містили обов'язкового реквізиту, який встановлює їх оригінальність - мокрої печатки банку, спростовані квитанцією про зарахування коштів, що містить мокру печатку, та є підтвердженням внесення коштів, тому відсутні підстави вважати, що внесення коштів по договору вкладу не відбулось.

Крім того, відповідно до абз. 14, 15 пункту 4 розділу 1 Постанови №174, касові операції - операції з видачі готівки, її приймання, обміну не придатних до обігу банкнот (монет) та виведених з обігу на придатні до обігу банкноти (монети), банкнот на монети, монет на банкноти, банкнот (монет) одного номіналу на банкноти (монети) іншого номіналу, вилучення з обігу сумнівних банкнот (монет), валютно-обмінні операції та операції з банківськими металами, а також операції з приймання на інкасо банкнот іноземної валюти та чеків в іноземній валюті, інших цінностей, які обліковуються на позабалансових рахунках.

Касовий документ - документ, який оформляється для здійснення касової операції.

Пунктом 5 Постанови №174 встановлено, що Банк (філія) зобов'язаний здійснювати касове обслуговування клієнтів на підставі договірних відносин через касу банку.

Відповідно до п. 8 розділу 1 Постанови №174, Банк, під час здійснення касових операцій має забезпечувати, зокрема, своєчасне та повне оприбутковування готівки, документальне оформлення руху готівки національної та іноземної валюти в касі банку, своєчасне відображення касових операцій у бухгалтерському обліку, належний внутрішній контроль за касовими операціями банку.

В свою чергу, порядок прийняття Банківською установою готівки від клієнта регулюється розділом 4 Постанови №174.

Так, відповідно до п. 2.1. розділу 4 Постанови №174, Банк (філія, відділення) приймає від клієнта готівку для здійснення її переказу через операційну касу і платіжні пристрої.

Пунктом 2.2. розділу 4 Постанови №174 встановлено, що Банк (філія, відділення) здійснює приймання від клієнта готівки національної валюти через операційну касу за такими прибутковими касовими документами: за заявою на переказ готівки - від юридичних осіб для зарахування на власні поточні рахунки, від фізичних осіб - на поточні, вкладні (депозитні) рахунки, а також від юридичних та фізичних осіб - на рахунки банку (філії, відділення), у тому числі на погашення кредиту, інших юридичних або фізичних осіб, які відкриті в цьому самому банку або в іншому банку, та переказ без відкриття рахунку.

Пунктом 2.9. розділу 4 Постанови №174 визначено, що Банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити: найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

На банківській квитанції, оригінал якої долучено до матеріалів справи апеляційним судом, присутні усі реквізити, визначені п. 2.9. розділу 4 Постанови №174, крім того ОСОБА_8, на підтвердження укладеного договору видано платіжну картку НОМЕР_1, що також долучена до матеріалів справи.

Використання ж факсимільного відтворення підпису голови правління, а також відтворення відбиту печатки банку, технічними печатними засобами, в разі укладення такого виду договорів є типовим, у відповідності до пункту 3.2.1 Умов та Правил надання банківських послуг, що діють в ПАТ «КБ «ПриватБанк», якими передбачено, що при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій Формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені в чч. 1-3, 5, б ст. 203 Цивільного кодексу України. Разом із тим згідно із ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Виходячи зі змісту ст. 1059 Цивільного кодексу України, п. 8 гл. 2 розд. III Інструкції про касові операції у банках України, письмова форма договору банківського вкладу (депозиту) вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, які, у свою чергу, є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

При цьому відкриття банківських рахунків та облікування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку (ч. 3ст. 1058, ч. 2 ст. 1068 ЦК України, п. 2.1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516).

Також слід зазначити, що Верховний суд України у постанові від 29.10.2014року також зазначив, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.

У постанові Верховного Суду України від 29 січня 2014 року (справа № 6-149цс13) висловлено правову позицію, що згідно зі статтями 1058, 1059 ЦК України та положеннями

Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року №492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошових сум підтверджується договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки; факт видачі вкладнику лише ощадної книжки не є підтвердженням укладення договору банківського вкладу та внесення вкладником грошової суми. Аналогічна позиція викладена Верховним судом України і у постанові від 06 червня 2012 року у справі №6-17цс12, від 27 січня 2016 року по справі №6-1045цс15.

Таким чином, підтвердженням укладення договору банківського вкладу є банківська квитанція, оригінал якої долучено до матеріалів справи апеляційним судом, на якій присутні усі реквізити, визначені п. 2.9. розділу 4 Постанови №174, та електронна ощадна книжка у вигляді картки НОМЕР_1, видана ОСОБА_8, на підтвердження укладеного договору, що також долучена апеляційним судом до матеріалів справи.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність позивачем наявності коштів на депозитних рахунках, також не беруться до уваги, оскільки в разі заперечень щодо укладення договору вкладу, саме на відповідача покладається обов'язок довести, що на депозитному рахунку НОМЕР_2, який зазначений на квитанції про зарахування коштів такі кошти відсутні. Доводи щодо знаходження відокремленого підрозділу на окупованій території АР Крим у зв'язку з чим відсутності доступу до банківських документів, є неспроможними, оскільки договір укладався безпосередньо з ПАТ КБ «Приват Банк», про що зазначено як у договорі, так і у квитанції, а банківські розрахунки між відділенням та безпосередньо банком не повинні бути підставою для покладення проблем діяльності відділення банку на вкладника.

Так, у постанові Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року (справа № 6-20цс12) висловлено правову позицію, що згідно якої відсутність реєстрації договору банківського вкладу, і, як наслідок, необліковування грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу, не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу за наявності ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, і є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Відповідні юридичні факти (відсутність банківських рахунків і, як наслідок, необліковування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу) слід кваліфікувати як невиконання банком своїх обов'язків за договором банківського вкладу.

Доводи щодо отримання виплат за вкладом на підставі законодавства Російської Федерації, за рахунок майна банку на окупованій території, в порядку ч. 1 ст. 82 ЦПК України не доведені, оскільки саме ПАТ КБ «Приват Банк» повинен довести, що позивач тримав зазначені кошти, а не обґрунтовувати свої заперечення припущеннями.

Крім того, позивач є громадянкою України, з 20.05.2014 р. постійно проживає та зареєстрована у м. Києві.

Доводи в частині, щодо помилкового застосування ЗУ "Про захист прав споживачів" також не приймаються до уваги, як такі, що не ґрунтується на вимогах закону.

Так, відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у постанові від 13 березня 2017 року у справі № 6-2128цс16, а також в інших постановах Верховного Суду України: від 28 вересня 2016 року у справі №6-1699цс16, від 11 травня 2016 року у справі № 6-37цс16, від 01 червня 2016 року у справі №6-2558цс15, 13 березня 2017 р. у справі 6-2128цс16 - вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п'ятою статті 10 ЗУ «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені у розмірі 3% вартості послуги за кожний день прострочення.

Тому, судом першої інстанції вірно враховано і період стягнення пені, за вирахуванням обмеження щодо видачі банками коштів, до того ж, суд першої інстанції прийшов до висновку про зменшення розміру пені, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, застосовуючи принцип розумності та справедливості, стягнувши пеню в розмірі банківського вкладу.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" Сокуренка Євгена Сергійовича на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 вересня 2017 року - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 вересня 2017 року - залишити без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді: