ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2018 р. м. Київ Справа № 911/166/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Н.С.К СІТІ»

до Фізичної особи-підприємця Любченко Любові Анастасіївни

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Васильківської міської ради, Фізичної особи-підприємця Сухенко Тетяни Валеріївни

про зобов'язання вчинити певні дії

За участю секретаря судового засідання Беркут Я.О.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: Спасибко А.В. (довіреність б/н від 12.12.2017 року);

від відповідача: Фельтін Л.М. (довіреність б/н від 07.11.2017 року);

від третьої особи1 - не з'явився;

від третьої особи2 - не з'явився.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Н.С.К СІТІ» до Фізичної особи-підприємця Любченко Любові Анастасіївни про зобов'язання вчинити певні дії - звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.01.2017 року порушено провадження у справі № 911/166/17 та призначено до розгляду на 06.02.2017 року.

В ході розгляду спору ухвалою від 06.02.2017 року за клопотанням позивача залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Васильківську міську раду, у зв'язку з тим, що Договір особистого строкового сервітуту № 66 від 26.10.2012 року ймовірно укладався із Васильківською міською радою та ймовірне надання останньою паспорту прив'язки на тимчасову споруду Фізичній особі-підприємцю Любченко Любові Анастасіївні.

Також, в ході розгляду спору ухвалою від 06.02.2017 року за клопотанням позивача залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізичну особу-підприємця Сухенко Тетяну Валеріївну, у зв'язку з тим, що Фізична особа-підприємець Любченко Любов Анастасіївна передала в строкове, платне користування Фізичній особі-підприємцю Сухенко Тетяні Валеріївні торгівельний кіоск на підставі Договору оренди від 01.12.2016 року та земельну ділянку, яка знаходиться в користуванні у відповідача відповідно до Договору особистого строкового сервітуту № 66 від 26.10.2012 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.03.2017 року у справі № 911/166/17 призначено земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі № 911/166/17 зупинялось до закінчення експертних досліджень і отримання господарським судом висновків експертів. Матеріали справи № 911/166/17 надіслано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

04.12.2017 року через канцелярію суду надійшов супровідний лист від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 7113/17-41 від 23.11.2017 року з доданими до нього матеріалами справи № 911/166/17 та Висновком експерта № 7113/17-41 від 23.11.2017 року.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Підпунктом 9 п. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 року, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 року, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

З огляду на обсяг та зміст позовних вимог у справі № 911/166/17, господарський суд дійшов висновку, що справу № 911/166/17 слід розглядати за правилами загального позовного провадження.

У зв'язку з чим, ухвалою від 27.12.2017 року провадження у справі № 911/166/17 поновлено та призначено розгляд справи № 911/166/17 за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження на 17.01.2018 року.

16.01.2018 року від представника позивача надійшли письмові пояснення по суті спору у справі № 911/166/17 з врахуванням висновку експерта, в якому позивач зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, а також зазначив, що всі наявні в нього докази надані суду.

В судовому засіданні 17.01.2018 року представник позивача підтримав викладені в письмових пояснення, поданих 16.01.2018 року, твердження та зазначив про те, що уточнень позовних вимог позивач не має, позивачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані всі наявні докази в підтвердження викладеного на які він посилається у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.01.2018 року проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві. Зазначив, що докази на які він посилається у відзиві, додані до нього.

Ухвалою від 17.01.2018 року закрито підготовче провадження у справі № 911/166/17 та призначено справу № 911/166/17 до судового розгляду по суті на 05.02.2018 року.

В судовому засіданні 05.02.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував, від Васильківської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі її представника.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв'язку з чим, в судовому засіданні 05.02.2018 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач в позові, Товариство з обмеженою відповідальністю «Н.С.К.Сіті» є орендарем земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_3), загальною площею 0,3687 га по вул. Грушевеького, 19 в м. Василькові на підставі Договору оренди від 04.08.2004 року № 160. Також, ТОВ «Н.С.К. Сіті» на праві власності належить нежитлова будівля загальною площею 3 808,3 кв.м, яка розташована на вищевказаній земельній ділянці у м. Василькові, по вул. Грушевеького, 19 (в якій розташований магазин «Фуршет»), що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 25.06.2013 року, а також витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.06.2013 року.

Позивач зазначає, що на орендованій ним вищенаведеній земельній ділянці іншою особою було встановлено тимчасову споруду (торгівельний кіоск автопричіп «Купава») та торгівельне (холодильне) обладнання (надалі - Тимчасова споруда) та здійснюється підприємницька діяльність - продаж курей гриль, напоїв, тощо.

З метою з'ясування наведених обставин щодо здійснення господарської діяльності іншою особою на орендованій позивачем земельній ділянці, представник ТОВ «Н.С.К. Сіті» звернувся до продавця, який знаходився в Тимчасовій споруді, з проханням надати свідоцтво про державну реєстрацію особи, що здійснює господарську діяльність із продажу курей гриль, відповідні дозвільні документи (паспорт прив'язки ТС, дозвіл на торгівлю), а також документи, які підтверджують правомірність знаходження сказаної Тимчасової споруди (ТС) на земельній ділянці по вул. Грушевеького. 19 у м. Василькові, що перебуває в оренді ТОВ «Н.С.К. Сіті».

Продавцем курей гриль було надано представнику ТОВ «Н.С.К.Сіті» Договір оренди торгівельного кіоску (автопричепу «Купава») та земельної ділянки, на якій він розташований, від 01.12.2016 року (надалі - Договір оренди).

З наданих документів було з'ясовано, що торгівельну діяльність в спірній ТС здійснює Фізична особа-підприємець Сухенко Тетяна Валеріївна на підставі укладеного з Фізичною особою-підприємцем Любченко Любов’ю Анастасіївною (відповідачем) Договору від 01.12.2016 року оренди торгівельного кіоску (автопричепу «Купава») та земельної ділянки, на якій він розташований.

Відповідно до наведеного Договору оренди від 01.12.2016 року Фізична особа-підприємець Любченко Любов Анастасіївна (відповідач) передала в строкове, платне користування (оренду) Фізичній особі-підприємцю Сухенко Тетяні Валеріївні торгівельний кіоск (автопричіп «Купава»), загальною площею п'ять квадратних метрів, що належить відповідачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 та земельну ділянку загальною площею 28,0 кв.м., що знаходигься в користуванні ФОП Любченко Л.А. відповідно до Договору особистого строкового сервітуту №66 від 26.10.2012 року. Цільове призначення земельної ділянки - землі комерційного використання, яка знаходиться за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Грушевського, (біля буд. №21). Жодних інших документів представнику ТОВ «Н.С.К. Сіті» відповідачем надано не було.

Позивач в позові стверджує, що відповідна земельна ділянка площею 28,0 кв.м., що надана в користування ФОП Любченко Л.А. (відповідачу) за Договором особистого строкового сервітуту №66 від 26.10.2012 року, знаходиться в межах орендованої позивачем земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_3), тому розпорядження відповідною землею мало відбуватись за участю та погодженням позивача, як законного володільця землі.

Однак, як зазначає позивач, ТОВ «Н.С.К. Сіті» не укладало жодних договорів суборенди чи сервітуту щодо вказаної земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_3), загальною площею 0,3687 га по вул. Грушевського, 19 в м. Василькові та не надавало будь-кому жодної згоди на встановлення ТС із продажу курей гриль на вказаній земельній ділянці, будь-яких інших дозволів та погоджень.

У зв'язку з чим, позивач стверджує, що спірна Тимчасова споруда незаконно знаходиться на орендованій позивачем земельній ділянці (кадастровий номер НОМЕР_3), загальною площею 0,3687 га по вул. Грушевського, 19 в м. Василькові, тобто, є самовільно зайнятою відповідачем.

В ході розгляду спору відповідач проти позову заперечував, посилаючись на правомірність отримання в користування спірної земельної ділянки за Договором особистого строкового сервітуту №66 від 26.10.2012 року, який укладений між ФОП Любченко Л.А. та Васильківською міською радою щодо земельної ділянки, яка за цільовим призначенням належить до земель комерційного використання і за даними відповідного Договору знаходиться за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Грушевського, (біля буд. №21).

Васильківська міська рада у наданому відзиві проти позову заперечувала, посилаючись на недоведеність позивачем права на спірну земельну ділянку та наявність правових підстав перебування відповідача на спірній земельній ділянці на підставі Договору особистого строкового сервітуту №66 від 26.10.2012 року та здійснення ФОП Сухенко Т.В. торгівельної діяльності на підставі Договору оренди від 01.12.2016 року.

Враховуючи, що в якості підстав позовних вимог позивач зазначає, що згідно Договору оренди земельної ділянки від 04.08.2004 року № 160 він орендує земельну ділянку загальною площею 0,3687 га по вул. Грушевського, 19 в м. Василькові (кадастровий номер НОМЕР_3) і стверджує, що саме на такій земельній ділянці встановлено спірну Тимчасову споруду (торгівельний кіоск автопричіп «Купава») з торгівельним (холодильним) обладнанням та здійснюється підприємницька діяльність, в той же час, представником відповідача в ході розгляду справи було надано пояснення, що спірну Тимчасову споруду (торгівельний кіоск автопричіп «Купава») з торгівельним (холодильним) обладнанням встановлено на земельній ділянці за Договором особистого строкового сервітуту №66 від 26.10.2012 року, цільове призначення земельної ділянки - землі комерційного використання, яка знаходиться за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Грушевського, (біля буд. №21), тобто адреса орендованої позивачем земельної ділянки (вул. Грушевського, 19) та адреса, зазначена в наданому відповідачем паспорті прив'язки (вул. Грушевського, (біля буд. №21) не співпадають, в ході розгляду справи виникла необхідність в з'ясуванні фактичного місця розташування кіоску відповідача та факту його розташування в межах чи поза межами орендованої позивачем земельної ділянки, факту накладення земельних ділянок.

Ухвалою від 22.03.2017 року судом було призначено у справі № 911/166/17 земельно-технічну експертизу та зупинено провадження у справі № 911/166/17 на час проведення експертизи.

За наслідками проведеної земельно-технічної експертизи Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз було складено Висновок від 23.11.2017 року № 7113/17-41, згідно з яким встановлено, що відповідно до координат поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 та фактичного місця розташування торговельного кіоску, Тимчасова споруда (торговельний кіоск автопричіп «Купава») знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3, загальною площею 0,3687 га, по вул. Грушевського, 19 в м. Василькові, що перебуває в оренді у ТОВ «Н.С.К. СІТІ» на підставі Договору оренди від 04.08.2004 року № 160. На дату обстеження торговельне (холодильне) обладнання відповідача на земельній ділянці було відсутнє. За словами присутнього на обстеженні представника Любченко Л.А. - Фельтіна Леоніда Михайловича холодильне обладнання знаходиться в середині торговельного кіоску.

Щодо питання про накладення земельних ділянок, експерт зазначив, що при співставленні даних отриманих під час проведення топографо-геодезичної зйомки та даних Паспорту прив'язки стаціонарної тимчасової споруди, а саме Схеми розташування в масштабі М1:500, було встановлено, що відстань від торговельного кіоску до ліхтаря (об'єкта прив'язки) співпадає та складає 8,0 м. Тому, можливо зробити припущення, що частково або повністю земельна ділянка, що перебуває у користуванні відповідача на підставі Договору особистого строкового сервітуту № 66 від 26.10.2012 року знаходиться в межах земельної ділянки що перебуває в оренді у ТОВ «Н.С.К. СІТІ» на підставі Договору оренди від 04.08.2004 року № 160. Більш точну відповідь надати не можливо у зв'язку з ненаданням відповідачем необхідних вихідних даних.

Згідно з ч. 4 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з'ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.

Таким чином, за наслідками проведеної експертизи встановлено, що спірна земельна ділянка, надана відпоавдачу за Договором особистого строкового сервітуту № 66 від 26.10.2012 року, фактично перебуває в межах орендованої позивачем за Договором оренди від 04.08.2004 року № 160 земельної ділянки.

З огляду на норму ст. 98 Земельного кодексу України, право земельного сервітуту - це право на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Відповідно до ч. 1 ст. 100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Частиною 2 ст. 100 Земельного кодексу України визначено, що земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Частиною 2 ст. 101 Земельного кодексу України визначено, що земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам.

В ході розгляду спору судом встановлено, що земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_3), загальною площею 0,3687 га по вул. Грушевеького, 19 в м. Василькові перебуває в користуванні позивача згідно з Договором оренди від 04.08.2004 року за № 160, в той час, як відповідна земельна ділянка перебувала в користуванні право попередника позивача на підставі Договору оренди від 04.08.2004 року № 160, дію якого неодноразово продовжено. Також, на відповідній земельній ділянці розташована належна позивачу нерухомість.

Відповідні обставини щодо користування позивачем (його правопопередником) з 2004 року земельною ділянкою та існування у позивача відповідного права землекористування станом на момент встановлення в 2012 році сервітуту щодо частини такої земельної ділянки (та передачі такої землі в оренду третій осоті 2 в 2016 році), встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 04.10.2016 року у справі № 911/2843/16, яке не оскаржувалось і набрало законно сили.

Як зазначає позивач, що не спростовано відповідачем та третіми особами, він як законний землекористувач земельної ділянки не надавав згоди на передачу частини орендованої ним земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_3), загальною площею 0,3687 га по вул. Грушевеького, 19 в м. Василькові іншій особі в сервітутне користування, також, як вбачається з Договору сервітуту, відповідне питання з позивачем не погоджувалось.

Таким чином, сервітут встановлено з порушенням ч. 2 ст. 100 Земельного кодексу України особою, яка не є володільцем земельної ділянки та без погодження з законним володільцем земельної ділянки, що порушує право землекористування останнього.

Крім того, як встановлено судом, відповідачем всупереч ч. 2 ст. 101 Земельного кодексу України передано третій особі за договором оренди право сервітутного користування. Тобто вчинено протиправні дії щодо допущення на земельну ділянку позивача інших осіб без достатніх правових підстав, оскільки укладений між відповідачем та третьою особою2 Договір оренди в частині передачі прав на частину орендованої позивачем земельної ділянки не породжує жодних правових наслідків, оскільки права за земельним сервітутом не підлягають передачі.

Оскільки позивач не є стороною відповідних Договорів сервітуту та оренди, укладених за участю відповідача та третіх осіб, однак, такі договори укладені з порушенням права землекористування позивача, і мали наслідком незаконне перебування відповідача на орендованій позивачем земельній ділянці, суд дійшов висновку, що достатнім способом захисту порушеного права землекористування позивача буде усунення перешкод в користуванні шляхом звільнення незаконно зайнятої земельної ділянки земельної ділянки від майна та діяльності, допущених відповідачем в межах незаконного Договору особистого строкового сервітуту №66 від 26.10.2012 року.

За приписами статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно зі статтею 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 1.2 ст. 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат, які складаються із судового збору та витрат пов'язаних з проведенням експертизи (які оплачені позивачем), відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74,129, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Любченко Любов Анастасіївну (08600, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) звільнити земельну ділянку, площею 28,00 кв.м., розташовану в м. Васильків по вул. Грушевського в районі буд. № 19 шляхом демонтажу тимчасової споруди - торгівельного кіоску (автопричіп «Купава») свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу АІС 035144 та торгівельного (холодильного) обладнання.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Любченко Любові Анастасіївни (08600, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.С.К СІТІ" (04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, буд. 25, код ЄДРПОУ 38091665) 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору та 15846 (п'ятнадцять тисяч вісімсот сорок шість) грн. 40 коп. витрат пов'язаних з проведенням експертизи.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 22.02.2018 р.

Суддя Т.П. Карпечкін