Провадження № 2/415/602/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.18 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Калмикової Ю.О.,

за участю секретаря Кравченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лисичанську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, що мешкає за адресою: луганська область, АДРЕСА_1, до Лисичанської міської ради, що знаходиться за адресою: місто Лисичанськ, вулиця М. Грушевського, 7, про визнання права власності на нерухоме майно у зв’язку із втратою правовстановлюючих документів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернувся до Лисичанського міського суду із позовом до Лисичанської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно у зв’язку із втратою правовстановлюючих документів.

В обґрунтуванні позовних вимог зазначив, що позивач є власником однокімнатної квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.03.2004 р., що видано державним нотаріусом Лисичанської державної нотаріальної контори ОСОБА_2, зареєстровано в реєстрі №436 та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.03.2004 р., що видано державним нотаріусом Лисичанської державної нотаріальної контори ОСОБА_2, зареєстровано в реєстрі №434. Внаслідок незалежних від позивача обставин обидва вищевказаних свідоцтва було втрачено. 24.11.2017 р. позивач звернулась до Лисичанської державної нотаріальної контори з заявою про видачу дублікату свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Лисичанською державною конторою 15.03.2004 року за реєстром №436 та дублікату свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.03.2004 р., за реєстром №434.

24.11.2017 державний нотаріус Лисичанської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 видав позивачу дублікат свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.03.2004 р., за реєстром №436замість втраченого оригіналу, але відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.03.2004 р., за реєстром №434. Державний нотаріус встановив, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане Лисичанською державною нотаріальною конторою 15.03.2004 р. за реєстром №434 відповідно до спадкової справи №89 за 1999 рік, після померлої 18.11.1998 р. ОСОБА_4. Спадкова справа знаходиться в архіві Лисичанської державної нотаріальної контори. Архів Лисичанської державної нотаріальної контори за 1969-2000 роки включно передано до Луганського обласного нотаріального архіву, який знаходиться за адресою м. Луганськ. Вул.. Оборонна, буд. 112а, на непідконтрольній Українській владі території, тому держконтора немає можливості видати дублікат свідоцтва про спадщину за заповітом. Право власності на однокімнатну квартиру 125 в будинку 287 у м. Лисичанську підтверджується довідкою БТІ, технічним паспортом на будинок.

На підставі викладеного просив суд, визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилась, просила задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі, просила розглядати справу без її участі.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду надав заяву про розгляд справи за відсутності їхнього представника, позовні вимоги визнали та не заперечували проти їх задоволення.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими фактичні обставини.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.1950 року, підписана від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року звернуто увагу судів на те, що відповідно до ст. 255, 271 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документи, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року суди повинні мати на увазі, що факт володіння громадянином жилим будинком на праві власності встановлюється судом, якщо у заявника був правовстановлюючий документ на цей будинок, але його втрачено і немає можливості підтвердити наявність права власності не в судовому порядку. В таких справах заявник має подати докази про відсутність можливості одержання чи відновлення відповідного документу про право власності та про те, що на підставі цього документа жилий будинок належав йому на праві власності.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як роз'яснено у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування», якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК України, відповідно якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 37 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», з урахуванням положень ч.1 ст. 15та ст. 392 ЦК власник майна має право пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Позивачем в позовній заяві зазначено, що ОСОБА_1 є власником однокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4. Вищевказаний об'єкт нерухомості належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.03.2004 р., що видано державним нотаріусом Лисичанської державної нотаріальної контори ОСОБА_2, зареєстровано в реєстрі № 436 та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.03.2004 р., що видано державним нотаріусом Лисичанської державної нотаріальної контори ОСОБА_2, зареєстровано в реєстрі № 434. Вищезазначений правовстановлюючий документ, а саме: свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 15.03.2004 р., що видано державним нотаріусом Лисичанської державної нотаріальної контори ОСОБА_2, зареєстровано в реєстрі № 434 ОСОБА_1 не має можливості отримати, оскільки архів Лисичанської державної нотаріальної контори за 1969-2000 роки включно передано до Луганського обласного нотаріального архіву, який знаходиться за адресою м. Луганськ, вул. Оборонна, буд. 112а, на непідконтрольній Українській владі території, тому держконтора немає можливості видати дублікат свідоцтва про спадщину за заповітом.

Відповідно до пункту 1.1 Глави 22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом, за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких учинялася нотаріальна дія, нотаріусом видається дублікат утраченого або зіпсованого документа.

Відповідно до ч. 6 та 7 ст. 14 Закону України «Про нотаріат» приватний нотаріус зобов'язаний забезпечити зберігання документів нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса протягом усього строку здійснення ним нотаріальної діяльності.

У разі припинення приватної нотаріальної діяльності документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса передаються ним до відповідного державного нотаріального архіву в порядку, встановленому законодавством.

В обласних центрах, містах Києві, Сімферополі та Севастополі, відповідно до статті 23 Закону України «Про нотаріат» та пункту 1 Положення про державний нотаріальний архів затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 18.05.2009 № 870/5, засновуються державні нотаріальні архіви (далі - Архів), які є складовою частиною Національного архівного фонду і здійснюють тимчасове (до 75 років) зберігання нотаріальних документів.

Відповідно до п. 3 Положення про державний нотаріальний архів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 870/5 від 18.05.2009 архів створюється і ліквідується Міністерством юстиції України.

Відповідно до абзацу двадцять два пункту 10 Положення про державний нотаріальний архів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 870/5 від 18.05.2009, Архів відповідно до покладених на нього завдань видає дублікати документів, що зберігаються в архіві, за письмовою заявою фізичних та юридичних осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія.

Відповідно до п. 5 Положення про державний нотаріальний архів затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 870/5 від 18.05.2009 , керівництво архівом, матеріально - технічне, кадрове забезпечення, а також забезпечення архіву необхідним приміщенням, охороною та обладнанням здійснює управління юстиції.

Своїм листом № 105/01-20 від 26.01.2018 року Головне територіальне управління юстиції у Луганській області повідомило, що згідно архівний фонд, всі справи в тому числі і спадкова справа №89/1999 після померлої 18 листопада 1998 року ОСОБА_4, знаходиться в місті Луганську, на тимчасово окупованій території, яка на даний час не підконтрольна Україні, тому на сьогоднішній день надати інформацію, на жаль, неможливо.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України № 246/7 «Про переміщення органів та установ юстиції Луганської області» від 25.11.2014 року, наказом Головного управління юстиції у Луганській області № 46-В «Про переміщення органів та установ юстиції Луганської області» (із змінами) від 25.11.2014 року, Луганський обласний державний нотаріальний архів був переміщений в іншу місцевість, у зв'язку з проведенням антитерористичної операції в окремих населених пунктах Луганської області, а саме: Луганська область, м. Старобільськ, вул. Миру, буд. 3.

Однак, отримати дублікат свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.03.2004 р., що видано державним нотаріусом Лисичанської державної нотаріальної контори ОСОБА_2, зареєстровано в реєстрі № 434, позивач немає можливості.

Матеріалами справи встановлено, що згідно з дублікатом свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.03.2004 р., посвідченого державним нотаріусом Лисичанської державної нотаріальної контори ОСОБА_2, за реєстром № 436, спадкоємцем майна є ОСОБА_6, померлої 25.02.2003року є ОСОБА_1, яка мешкає у АДРЕСА_5.

Згідно з довідкою про належність нерухомого майна № 1257 від 17.11.2017 р., наданою ЛКП «БТІ», що станом на 01.01.2013 право власності на кв. № 125, у житловому будинку № 287 по вул. Жовтнева м. Лисичанськ зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане 5.03.2004 р., посвідчене нотаріусом Лисичанської нотаріальної контори за реєстром № 434 – ? частина, інша ? частина квартири зареєстрована згідно з свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 15.03.2004 р., посвідченого нотаріусом Лисичанської нотаріальної контори за реєстром № 436.

Згідно з звітом про оцінку однокімнатної квартири від 24.11.2017 р., наданою ПП «НЕО» квартира за адресою: АДРЕСА_6, складає вартість 50660,00 грн..

Згідно з постановою про відмову вчинення нотаріальної дії № 875/02-31 від 24.11.2017 р., наданої Державним нотаріусом Лисичанської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 відмовлено ОСОБА_1 у видачі дублікату свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого Лисичанською державною нотаріальною конторою 15.03.2004 р. за реєстром №434, спадкова справа №89 за 1999 рік, після померлої 18.11.1998 р. ОСОБА_7

Повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, беручи до уваги, що позивач втратив правовстановлюючі документи та позбавлений можливості отримати дублікати в позасудовому порядку, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд знаходить достатньо підстав для визнання за ОСОБА_1 право власності на квартиру, який розташований за адресою: АДРЕСА_6.

Керуючись ст.ст. 76, 263-265 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст. 392 ЦК України, п. 37 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1, що мешкає за адресою: луганська область, АДРЕСА_1, до Лисичанської міської ради, що знаходиться за адресою: місто Лисичанськ, вулиця М. Грушевського, 7, про визнання права власності на нерухоме майно у зв’язку із втратою правовстановлюючих документів, задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Лисичанською державною нотаріальною конторою 15.03.2004 р. за реєстром №434.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року) апеляційні скарги подаються до або через суд першої інстанції, тобто апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СУДДЯ Ю.О. КАЛМИКОВА