ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2018 Київ К/9901/1511/18 811/3461/13-а

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 811/3461/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс» до Відділу державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції Кіровоградської області, державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції Кіровоградської області Федотова Сергія Валерійовича про визнання дій незаконними, скасування актів опису і арешту майна та постанови про поновлення виконавчого провадження, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Відділу державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції Кіровоградської області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду, прийняту 9 січня 2014 року у складі головуючого судді Брегея Р. І., та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, постановлену 18 грудня 2014 року у складі колегії суддів: головуючого - Коршуна А. О., суддів: Панченко О. М., Чередниченко В. Є.,

в с т а н о в и в :

У березні 2011 року ТОВ «Агрокомплекс» звернулось до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції Кіровоградської області (далі - Орган ДВС), державного виконавця Органу ДВС Федотова С. В.

Справа розглядалась судами неодноразово.

З урахуванням заяви про зміну позовних вимог ТОВ «Агрокомплекс» просило: визнати незаконними дії Органу ДВС та начальника Органу ДВС, пов'язані з описом, арештом, оцінкою та реалізацію майна, та скасувати постанову начальника Органу ДВС від 14 березня 2011 року про поновлення виконавчого провадження.

Позов мотивований незаконністю дій відповідачів щодо арешту та реалізації майна, а також протиправністю постанови про поновлення виконавчого провадження, адже остання винесена на час судового оскарження дій і рішень Органу ДВС у відповідному виконавчому провадженні.

Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 9 січня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року, позов задовольнив частково:

визнав протиправною постанову Органу ДВС від 14 березня 2011 року про поновлення зведеного виконавчого провадження щодо стягнення коштів з ТОВ «Нива»;

визнав протиправними дії Органу ДВС стосовно реалізації насіння пшениці у кількості 19312 кг. та насіння соняшника - 29142,40 кг., на які накладено арешт 11 листопада 2010 року в межах зведеного виконавчого провадження про стягнення коштів з ТОВ «Нива»;

в іншій частині в позові відмовив.

У своїй касаційній скарзі Орган ДВС, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення в частині задоволених позовних вимог, просить скасувати їх рішення та ухвалити рішення про відмову у задоволені позову.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу та, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій установлено, що в період з 13 травня 2010 року по 30 вересня 2010 року Органом ДВС відкрито низку виконавчих проваджень щодо стягнення коштів з ТОВ «Нива» на користь фізичних, юридичних осіб та держави, які об'єднані у зведене виконавче провадження.

11 листопада 2010 року державним виконавцем Органу ДВС складено акт опису та арешту, відповідно до якого описано та накладено арешт на 19312 кг. насіння пшениці та 29142,40 кг. насіння соняшника.

Ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 29 грудня 2010 року відкрито провадження за позовом ТОВ «Агрокомплекс» про виключення майна з акту опису і арешту, а саме насіння соняшника вагою 29142,40 кг. та насіння пшениці вагою 19312 кг.

30 грудня 2010 року начальник Органу ДВС виніс постанову ВП № 21280205 про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-228 від 10 квітня 2008 року про стягнення боргу з ТОВ «Нива» на користь ОСОБА_2 в сумі 13935,54 гривень до розгляду справи по суті, в частині реалізації майна.

Ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 2 березня 2011 року у справі № 2-24/11 позов ТОВ «Агрокомплекс» до ТОВ «Нива», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків, Устинівського районного центру зайнятості, ТОВ «Нафта-Ком», Асоціації «Насіння Кіровоградщини», Відділу державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції, Федотова Сергія Валерійовича - державного виконавця ВДВС Устинівського РУЮ про звільнення майна з-під арешту залишено без розгляду.

Постановою начальника Органу ДВС від 14 березня 2011 року ВП № 21280205 поновлено згадане виконавче провадження з тих підстав, що ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 2 березня 2011 року у справі № 2-24/11 позову заяву ТОВ «Агрокомплекс» про виключення майна із акту опису залишено без розгляду.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 26 квітня 2011 року (№ 22-ц-976/11) ухвалу Устинівського районного суду Кіровоградської області від 2 березня 2011 року у справі № 2-24/11 залишено без змін.

Поряд із цим, 25 березня 2011 року ТОВ «Агрокомплекс» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Органу ДВС, державного виконавця органу ДВС Федотова С. В. про визнання дій незаконними, скасування актів опису і арешту майна та постанови про поновлення виконавчого провадження. Ухвалою цього суду від 29 березня 2011року відкрито провадження та призначено справу до розгляду.

Також суди встановили, що 13 травня 2010 року між ТОВ «Агрокомплекс» та ТОВ «Нива» укладено договір про спільну діяльність в сфері вирощування сільськогосподарських культур, відповідно до якого дольова частка ТОВ «Нива» становить 14%.

Під час опису Органом ДВС майна директор ТОВ «Агрокомплекс» надав довідку про розподіл продукції відповідно до договору про спільну діяльність, відповідно до якої абсолютна величина ТОВ «Нива» у зібраному урожаї пшениці склала 19312 кг., а соняшника - 29142,40 кг. Вказана довідка містить інформацію про наявність заборгованості ТОВ «Нива» перед ТОВ «Агрокомплекс» та про те, що частка ТОВ «Нива» залишається у ТОВ «Агрокомплекс» у рахунок погашення заборгованості.

Відповідно до довідки ТОВ «Нива» від 1 квітня 2011 року № 30 розподіл пайової власності ТОВ «Нива» та ТОВ «Агрокомплекс» відбувся за згодою сторін 30 жовтня 2010 року, а майно, яке б належало ТОВ «Нива» і знаходилось (зберігалось) у ТОВ «Агрокомплекс», відсутнє.

Відповідно до протоколів проведення аукціону з реалізації майна від 26 квітня 2011 року №№ 1210214, 1210215 відбулись аукціони з продажу належного ТОВ «Нива» насіння пшениці в кількості 19312 кг. та насіння соняшника в кількості 29142,40 кг.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із протиправності дій відповідача як вчинених щодо майна, що не належить боржнику у виконавчому провадженні, та протиправністю спірної постанови як такої, що винесена під час оскарження дій (рішень) державного виконавця в судовому порядку.

Зазначена позиція підтримана Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів і вважає їх такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час виникнення спірних правовідносин умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, були визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (тут і дали вживається в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 9 вересня 2010 року № 2511-VI, далі - Закон України «Про виконавче провадження»), за змістом статті 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Приписами статті 7 Закону України «Про виконавче провадження» обумовлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, повинні бути роз'яснені державним виконавцем їх права відповідно до вимог цього Закону.

Дії державного виконавця, його відмова від вчинення певної виконавчої дії, зволікання з вчиненням виконавчих дій, а також відмова у задоволенні заяви про відвід державного виконавця можуть бути оскаржені особами, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до виконання виконавчих дій у встановленому цим Законом порядку.

За правилом пункту 7 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» подання до суду позову про виключення майна з акта опису й арешту є обов'язковою підставою для зупинення виконавчого провадження.

При цьому згідно з частиною першою статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

За такого правового регулювання та встановлених судами обставин справи Верховний Суд погоджується з висновками цих судів щодо необґрунтованості спірної постанови від 14 березня 2011 року про поновлення виконавчого провадження як такої, що винесена до набрання законної сили ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 2 березня 2011 року після її апеляційного перегляду, а саме 26 квітня 2011 року.

Крім того, встановлені судами обставини справи дають підстави для висновку про те, що Орган ДВС як під час опису майна (насіння пшениці та соняшника), так і під час його примусової реалізації, був обізнаний, що згадане майно належить ТОВ «Агрокомплекс».

При цьому примусова реалізація цього майна відбулась у час перебування на розгляді в Кіровоградському окружному адміністративному суді справи за позовом ТОВ «Агрокомплекс» до Органу ДВС, державного виконавця органу ДВС Федотова С. В. про визнання дій незаконними, скасування актів опису і арешту майна та постави про поновлення виконавчого провадження.

Викладене свідчить наявність підстав для задоволення позову і в цій частині.

Щодо тверджень скаржника про неможливість судового оскарження рішень, дій і бездіяльності державного виконавця особою, яка не є учасником виконавчого провадження, колегія суддів звертає увагу на таке.

За правилами частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час звернення до суду з цим позовом) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

При цьому за висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 13 січня 2016 року (справа № 6-2850цс15) у разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця особами, які не є учасниками виконавчого провадження, така скарга підлягає розгляду відповідно до статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України (у відповідній редакції).

Підстав відступати від зазначеного висновку Верховний Суд не вбачає.

За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки установлених обставин справи. Скаржник не наводить аргументів, які би дозволили дійти висновку про наявність неправильного застосування судами норм матеріального чи порушення ними норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу обумовлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Частиною першою статті 350 цього ж Кодексу закріплено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстави для їх скасування відсутні, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а згадані судові рішення - без змін.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, питання про судові витрати не вирішуються.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції Кіровоградської області залишити без задоволення.

Па постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 9 січня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець