ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.02.2018 Київ К/9901/3131/18 2а-1671/11/0970 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 серпня 2012 року (суддя Скільський І.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року (судді: Рибачук А.І. (головуючий), Багрій В.М., Старунський Д.М.) у справі № 2а-1671/11/0970 за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області до Приватного підприємства "Ігронет" про застосування фінансових санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області (далі - позивач, контролюючий орган) звернулася до суду з позовом про застосування до Приватного підприємства "Ігронет" (далі - відповідач, ПП "Ігронет") фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі вісім тисяч мінімальних заробітних плат та конфіскацію грального обладнання.

Позовні вимоги мотивовано тим, що фахівцями податкової міліції ДПА в Івано-Франківській області виявлено, факт надання послуг гри у сфері грального бізнесу ПП «Ігронет», що є порушенням вимог Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні».

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів обґрунтовано висновком про те, що контролюючим органом не доведено порушення відповідачем вимог Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні», а відтак, санкції у вигляді штрафу у розмірі восьми тисяч мінімальних заробітних плат з конфіскацією грального обладнання застосуванню не підлягають.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 серпня 2012 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області.

У доводах касаційної скарги контролюючий орган вказує на те, що відповідач надавав послуги у сфері грального бізнесу в орендованому ним приміщенні за адресою: вул. Шевченка, 3, м. Надвірна, Івано-Франківської області, що підтверджується протоколом огляду місця події від 19 березня 2011 року та поясненнями свідків, а отже суди безпідставно зробили висновок про недоведеність факту здійснення Підприємством господарської діяльності, що заборонена законом.

ПП "Ігронет" відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не надало.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ПП «Ігронет» зареєстроване виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 2 липня 2009 року та 30 листопада 2009 року виконавчим комітетом Надвірнянської міської ради вказаному суб'єкту господарювання надано дозвіл № 35 на встановлення об'єкту по наданню інтернет-послуг, послуг з поповнення рахунків для мобільних телефонів в приміщенні за адресою: вул. Шевченка, 3, м. Надвірна, з режимом роботи щоденно з 08.00 до 23.00 год.

Згідно договору оренди нежитлового приміщення, укладеного 1 жовтня 2010 року між ПП «Ігронет» та ОСОБА_3, остання як орендодавець надала ПП «Ігронет» в користування нежитлове приміщення площею 40 кв.м. для здійснення підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до рапорту старшого інспектора з особливих доручень відділу обліку та зонального контролю штабу УПМ ДПА в Івано-Франківській області капітана податкової міліції ОСОБА_4 19 березня 2011 року працівниками відділу податкової міліції державної податкової інспекції в Івано-Франківській області встановлено факт надання послуг у сфері грального бізнесу у приміщенні за адресою АДРЕСА_1, що орендується відповідачем.

Заняття забороненим видом господарської діяльності, на думку контролюючого органу підтверджуються протоколом огляду приміщення за адресою: АДРЕСА_1 від 19 березня 2011 року та поясненнями осіб, які були опитані працівниками податкової міліції під час проведення перевірки, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що під час огляду місця події, наявність чи відсутність грошових коштів у касі інтернетклубу ПП «Ігронет» працівникам податкового органу не перевірено та відповідно документально не оформлено. Крім цього, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б давали підстави для висновку, що ПП «Ігронет» отримував прибуток від зайняття забороненою діяльністю.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Так, згідно ст. 2 Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" в Україні заборонено гральний бізнес та участь в азартних іграх.

При цьому згідно з визначеннями, наведеними у ст. 1 цього Закону, під гральним бізнесом розуміється діяльність з організації та проведення азартних ігор у казино, на гральних автоматах, у букмекерських конторах та в електронному (віртуальному) казино, що здійснюють організатори азартних ігор з метою отримання прибутку; азартною грою є будь-яка гра, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки, що дає змогу отримати виграш (приз), і результат якої повністю або частково залежить від випадковості.

Організатори азартних ігор відповідно до п. 3 ст. 1 вказаного Закону визначені як фізичні та юридичні особи суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють діяльність з організації і проведення азартних ігор з метою отримання прибутку.

Відповідно до ст. 3 названого Закону до суб'єктів господарювання, які організовують і проводять на території України азартні ігри, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі вісім тисяч мінімальних заробітних плат з конфіскацією грального обладнання, а прибуток (дохід) від проведення такої азартної гри підлягає перерахуванню до Державного бюджету України.

Таким чином, санкції за порушення вимог Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" можуть бути застосовані до суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність з метою створення умов для здійснення будь - якої гри, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки, що дає змогу отримати виграш (приз), і результат якої повністю або частково залежить від випадковості та видачі цих виграшів (призів) учасникам азартних ігор. Крім того, суб'єкти підприємницької діяльності мають здійснювати діяльність з організації і проведення азартних ігор з метою отримання прибутку.

Отже враховуючи вищезазначене та встановлені обставини справи колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про недоведеність факту здійснення відповідачем діяльності з проведення азартних ігор, оскільки всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючим органом не було надано жодних доказів щодо наявності грошових коштів у касі інтернетклубу ПП «Ігронет», щодо виплати виграшів учасникам гри, а також щодо отримання останнім прибутку від зайняття забороненою діяльністю.

Суди попередніх інстанцій правильно врахували, що висновок контролюючого органу про здійснення відповідачем забороненого виду діяльності спростовується також і наявними в матеріалах справи копією постанови оперуповноваженого Надвірнянського РВ УМВС від 6 квітня 2011 року, якою відмовлено в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого статтею 203 Кримінального кодексу України (зайняття забороненими видами господарської діяльності), щодо адміністратора згаданого вище інтернет-клубу ОСОБА_7 та висновком спеціаліста НДЕКЦ при УМВС України в Івано-Франківській області від 12 квітня 2011 року № 09/26-31/35-32.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, враховуючи статті 1, 2 Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні", ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 серпня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 серпня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року у справі № 2а-1671/11/0970 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова