ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2018 Київ

К/9901/1760/18

818/552/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

головуючого - Бевзенка В.М.,

суддів: Данилевич Н.А., Шарапи В.М.

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Прокуратури Сумської області до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року, прийняту у складі: головуючого судді Бенедик А.П., суддів Калиновського В.А. та Філатова Ю.М., -

в с т а н о в и в :

У травні 2016 року Прокуратура Сумської області (далі - позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просила скасувати постанову про накладення штрафу від 20 квітня 2016 року, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчуком Т.В. у виконавчому провадженні №50124497, як таку, що є незаконною.

Позов мотивований тим, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчуком Т.В. незаконно винесено постанову про накладення штрафу на прокуратуру Сумської області за невиконання рішення суду в справі № 818/3584/15.

Позивач вважає, що ОСОБА_2 (стягувач по виконавчому провадженню ВП № 50124497) постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року поновлено на посаді старшого слідчого Сумської місцевої прокуратури, на якій він ніколи не працював і якої не існує на цей час у структурі та штатному розписі прокуратури Сумської області. Отже, прокуратура Сумської області позбавлена можливості здійснити в межах діючих законодавчих норм фактичне поновлення ОСОБА_2 в органах прокуратури Сумської області на посаді старшого слідчого прокуратури Сумської місцевої прокуратури.

Позивач наполягає, що рішення суду не виконано боржником з поважних причин.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 09 червня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Відмову в задоволенні позову суд першої інстанції обґрунтовував тим, що приймаючи оскаржувану постанову, державний виконавець діяв на підставі та у відповідності до вимог діючого законодавства. Посилання прокуратури Сумської області на відсутність можливості виконати рішення суду є необґрунтованим, оскільки фактично дана позиція зводиться до невизнання постанови суду, яка підлягала негайному виконанню та набрала законної сили після перегляду в апеляційній інстанції.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 09 червня 2016 року апеляційну скаргу Прокуратури Сумської області задовольнив, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року у вказаній справі скасував.

Апеляційний суд прийняв нову постанову про задоволення позовних вимог Прокуратури Сумської області. Скасував постанову Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 20 квітня 2016 року у виконавчому провадженні №50124497. Стягнув із Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 1515 грн. 80 коп. на користь Прокуратури Сумської області.

Задоволення позовних вимог суд апеляційної інстанції мотивував тим, що накладення на боржника штрафу може бути вчинено державним виконавцем винятково у разі невиконання рішення суду саме без поважних причин, зокрема, у випадку коли боржник мав встановлені діючим законодавством повноваження з приводу його виконання.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

04 січня 2018 року касаційна скарга Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, яка ухвалою судді-доповідача від 26 січня 2018 року прийнята до провадження та 29 січня 2018 року призначена до розгляду в письмовому провадженні у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.

У своїй касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року та залишити в силі постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року.

Крім того, відповідач просить вирішити питання про розподіл судових витрат.

Касаційна скарга відповідача вмотивована тим, що державний виконавець, приймаючи оскаржувану постанову про накладення штрафу на боржника керувався та чітко дотримувався вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідач зазначає в касаційній скарзі, що у позивача існувала об'єктивна та реальна можливість виконати рішення суду, оскільки, саме до повноважень позивача належить прийняття рішення про призначення на посаду, і вказаний факт спростовує твердження Прокуратури Сумської області та висновки суду апеляційної інстанції про поважність причин невиконання рішення суду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року по справі №818/3584/15 в частині поновлення ОСОБА_2 в органах Прокуратури Сумської області на посаді старшого слідчого прокуратури Сумської місцевої прокуратури підлягала негайному виконанню.

10 лютого 2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №50124497 про примусове виконання виконавчого листа №818/3584/15, виданого Сумським окружним адміністративним судом від 27 березня 2016 року про поновлення ОСОБА_2 в органах прокуратури Сумської області на посаді старшого слідчого прокуратури Сумської місцевої прокуратури.

У зв'язку з тим, що рішення підлягало негайному виконанню, державним виконавцем вимагалося від прокуратури Сумської області вимоги виконавчого документу виконати негайно.

19 лютого 2016 року вказана постанова була отримана прокуратурою Сумської області, про що свідчить відмітка штампу вхідної кореспонденції на супровідному листі.

29 березня 2016 року державним виконавцем на адресу боржника було направлено вимогу про негайне виконання рішення суду та повідомлення про це державного виконавця.

20 квітня 2016 року у зв'язку з невиконанням боржником рішення суду без поважних причин, державним виконавцем у відповідності до вимог статей 11, 76, 89 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 850 грн.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 606-XIV).

Нормою ч. 2 ст. 11 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону № 606-XIV, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження", після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

Так, відповідно до частини 1 статті 76 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Частиною другою вказаної статті визначено, що у разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом.

За приписами ч.1 ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Враховуючи вищевикладене та на підставі системного аналізу вказаних норм суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що безумовною підставою для накладення штрафу є невиконання рішення суду без поважних причин.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 мав бути повинен негайно поновлений в органах прокуратури Сумської області на посаді старшого слідчого прокуратури Сумської місцевої прокуратури.

Отже, як в постанові суду, так і в постанові державного виконавця конкретно вказана прокуратура та посада, на яку необхідно поновити ОСОБА_2

Звернення позивача з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України та із заявою про роз'яснення судового рішення до Сумського окружного адміністративного суду не є поважними причинами невиконання постанови суду.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що подальше скасування постанови суду в касаційній інстанції жодним чином не впливає на законність та обґрунтованість постанови державного виконавця про накладення штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин.

Аналіз наведених обставин дає підстави для висновку, що державний виконавець діяв на підставі та у відповідності до вимог діючого законодавства, а посилання прокуратури Сумської області на відсутність можливості виконати рішення суду є необґрунтованим.

Отже, враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції цілком правомірно відмовив у задоволенні позову.

Харківський апеляційний адміністративний суд, неправильно застосувавши норми матеріального права, помилково скасував рішення суду першої інстанції.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на викладене, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року підлягає скасуванню, а постанова Сумського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року - залишенню в силі.

Відповідно до 139 КАС України визначено розподіл судових витрат.

Згідно з частиною п'ятою статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

Прокуратура Сумської області не звільнена від сплати судових витрат.

Відповідно до платіжного доручення від 14 вересня 2016 року №1840 відповідачем було сплачено судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 1653 грн 60 коп, який в зв'язку з задоволенням касаційної скарги відповідача підлягає стягненню з позивача - Прокуратури Сумської області.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд,-

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року - скасувати

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року - залишити без змін.

Стягнути з Прокуратури Сумської області на користь Головного територіального управління юстиції у Сумській області судові витрати у сумі 1653 грн 60 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Головуючий (підпис) В.М. Бевзенко

Судді (підпис) Н.А. Данилевич

(підпис) В.М. Шарапа

З оригіналом згідно

Помічник судді С.Л. Семяніста