ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 січня 2018 року 10:54 № 826/15473/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Васильченко І.П., суддів: Вєкуа Н.Г., Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Ксендзові А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

Міністерства закордонних справ України, Заступника міністра - керівника апарату Міністерства закордонних справ України Пристайко В.В., Голови комісії з проведення службової перевірки (розслідування) Міністерства закордонних справ України Кириченко М.М.

про

скасування наказу, поновлення на державній службі та стягнення середнього заробітку

за участю представників сторін:

позивач : ОСОБА_1;

від відповідачів: Пономаренко А.О.

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24 січня 2018 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 звернулась до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Міністерства закордонних справ України, Заступника міністра - керівника апарату Міністерства закордонних справ України Пристайко В.В., Голови комісії з проведення службової перевірки (розслідування) Міністерства закордонних справ України Кириченко М.М., в якому просить, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог:

1. Визнати протиправними дії Голови комісії з проведення службової перевірки (розслідування) Міністерства закордонних справ України Кириченка М.М. щодо затвердження Протоколом № 5 від 16.09.2016 р. висновку Дисциплінарної комісії за результатами службового розслідування про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.

2. Визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства закордонних справ України від 10.10.2016 р. № 2060-ос про внесення змін до наказу МЗС від 26.09.2016 р. № 1954-ос в частині зміни дати звільнення ОСОБА_1 з 26.09.2016 р. на 29.09.2016 р.

3. Визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства закордонних справ України від 26.06.2016 р. № 1954-ос про звільнення ОСОБА_1 з посади першого секретаря Посольства України в Словацькій Республіці.

4. Поновити ОСОБА_1 на державній службі на посаді першого секретаря Посольства України в Словацькій Республіці з 26.09.2016 р.

5. Зобов'язати Міністерство закордонних справ України змінити запис у трудовій книжці ОСОБА_1 в частині визнання запису № 22 від 26.09.2016 р. недійсним та поновлення на попередній роботі.

6. Стягнути з Міністерства закордонних справ України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 27.09.2016 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що звільнення позивача відбулося із грубим порушенням Конституції України, Конвенції МОП № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця, Закону України «Про державну службу», Закону України «Про дипломатичну службу» та трудового законодавства.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити, оскільки під час винесення оскаржуваного наказу про звільнення, вона перебувала на лікарняному. Під час розгляду дисциплінарної справи, дисциплінарною комісією не було враховано ні пояснення, ні заперечення позивача, як наслідок, вказані рішення не можуть вважатися законними.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, оскільки звільненню позивача передував інцидент, який мав значний негативний резонанс та був висвітлений у багатьох провідних загальнодержавних та регіональних засобах масової інформації України. Дії позивача та її чоловіка призвели до значного інформаційного скандалу, погіршення іміджу України в Словаччині та дипломатичної служби України в цілому, нанесли шкоду дружнім українсько-словацьким відносинам. При цьому, пояснення позивача кардинально суперечать попереднім поясненням, спотворюють і заперечують раніше підтверджені нею факти. Під час службового розслідування комісія дійшла висновку, що позивачем допущено порушення чинного законодавства з питань державної служби, чим завдано істотної шкоди інтересам дипломатичної служби та іміджу держави, а, відтак, позивач у відповідності та у спосіб, передбачений чинним законодавством була звільнена із займаної посади.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом МЗС України від 10.04.2012 р. № 751-ос «Про переведення ОСОБА_1» позивач була призначена на час довготермінового відрядження з 04.05.2012 р. на посаду консула Генерального консульства України в Пряшеві.

Наказом МЗС України від 27.11.2014 р. № 2885-ос «Про переведення ОСОБА_1» позивач з 05.12.2014 р. була переведена з посади консула Генерального консульства України в Пряшеві на посаду першого секретаря по посаді радника Посольства України в Словацькій Республіці, а наказом МЗС України від 14.05.2015 р. № 753-ос переведена на посаду старшого секретаря цієї дипломатичної установи на час довготермінового відрядження.

Листом прокуратури Закарпатської області від 25.05.2016 р. № 17/7-283 вих. 16 МЗС України було повідомлено про початок досудового розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України у зв'язку із спробою незаконного переміщення 21.05.2016 р. чоловіком ОСОБА_1 - ОСОБА_8, через митний кордон України великої партії тютюнових виробів під виглядом дипломатичного вантажу. При цьому, ОСОБА_8 було пред'явлено лист Посольства України в Словацькій Республіці українською та словацькою мовами № 6139/24-612-920 від 19.05.2016 р., підписаний першим секретарем Посольства України в Словаччині ОСОБА_1, наступного змісту: «Всім кого це стосується, митним та прикордонним органам. Цим підтверджується, що 21.05.2015-24.05.2016 року на дипломатичній машині Volkswagen transporter НОМЕР_2 перевозиться дипломатичний вантаж. Відповідно до Віденської конвенції він не підлягає контролю».

Наказом МЗС України від 26.09.2016 р. № 1954-ос «Про звільнення ОСОБА_1» позивач була звільнена з посади Першого секретаря Посольства України в Словацькій Республіці за порушення Присяги державного службовця. Підставою для прийняття вказаного наказу став висновок Дисциплінарної комісії за результатами проведеного службового розслідування.

Наказом МЗС України від 10.10.2016 р. № 2060-ос дату звільнення « 26.09.2016 р.» було змінено на « 29.09.2016 р.».

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, вважаючи дії відповідачів протиправними, позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях регламентовано Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року N 889-VIII (надалі - Закон N 889-VIII).

Порядок організації діяльності дипломатичної служби України як складової частини державної служби, а також особливості правового статусу працівників дипломатичної служби України визначено Законом України «Про дипломатичну службу» від 20 вересня 2001 року N 2728-III (надалі-Закон N 2728-III).

За визначенням ст. 1 названого Закону дипломатична служба України (далі - дипломатична служба) - це професійна діяльність громадян України, спрямована на практичну реалізацію зовнішньої політики України, захист національних інтересів України у сфері міжнародних відносин, а також прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном.

Статтею 2 Закону N 2728-III визначено, що відносини, що виникають у зв'язку з проходженням дипломатичної служби, регулюються Конституцією України, цим Законом, Законом України "Про державну службу", Кодексом законів про працю України, Консульським статутом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Основними завданнями дипломатичної служби, за визначенням ст. 4 названого Закону, є зокрема, забезпечення національних інтересів і безпеки України шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права; проведення зовнішньополітичного курсу України, спрямованого на розвиток політичних, економічних, гуманітарних, наукових, інших зв'язків з іншими державами, міжнародними організаціями; сприяння забезпеченню стабільності міжнародного становища України, піднесенню її міжнародного авторитету, поширенню у світі образу України як надійного і передбачуваного партнера; забезпечення дипломатичними засобами та методами захисту суверенітету, безпеки, територіальної цілісності та непорушності кордонів України, її політичних, торгово-економічних та інших інтересів.

Частиною 3 ст. 20 цього ж Закону працівники дипломатичної служби підлягають ротації і направляються у довготермінове відрядження з урахуванням їхньої професійної підготовки, спеціалізації та досвіду роботи, а також службової необхідності.

Довготермінове відрядження дипломатичних працівників триває, як правило, до чотирьох років у державах з нормальними кліматичними умовами та стабільною політичною ситуацією і до трьох років у державах з важкими кліматичними умовами або складною політичною ситуацією (ч. 1 ст. 21 Закону N 2728-III).

Відповідно до ст. 30 Закону N 2728-III працівники дипломатичної служби виконують обов'язки, встановлені для державних службовців у Законі України "Про державну службу".

За загальним визначенням ст. 2 Закону N 889-VIII службова дисципліна - неухильне додержання Присяги державного службовця, сумлінне виконання службових обов'язків та правил внутрішнього службового розпорядку.

Працівники дипломатичної служби в період довготермінового відрядження повинні поважати закони, правила і традиції країни перебування, здійснювати покладені на них завдання, гідно представляти Україну.

Працівники дипломатичної служби притягаються до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених Законом України "Про державну службу" (ч. 1 ст. 34 Закону N 2728-III).

Отже, перебуваючи на державній дипломатичній службі працівники дипломатичних установ повинні не лише виконувати завдання, передбачені ст. 4 Закону N 2728-III, що полягають, зокрема, у забезпеченні національних інтересів і безпеки України шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права, піднесенні її міжнародного авторитету, поширенні у світі образу України як надійного і передбачуваного партнера, а й неухильно додержуватися Присяги державного службовця.

Як вбачається з матеріалів справи, на час виникнення спірних правовідносин, позивач перебувала на посаді Першого секретаря Посольства України в Словацькій Республіці. На час відсутності консула виконувала обов'язки консула-дублера.

В цей час, листом прокуратури Закарпатської області від 25.05.2016 р. № 17/7-283 вих. 16 МЗС України було повідомлено про початок досудового розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України у зв'язку із спробою незаконного переміщення 21.05.2016 р. чоловіком ОСОБА_1 - ОСОБА_8, через митний кордон України великої партії тютюнових виробів під виглядом дипломатичного вантажу на підставі листа Посольства України в Словацькій Республіці, складеного українською та словацькою мовами № 6139/24-612-920 від 19.05.2016 р., підписаний першим секретарем Посольства України в Словаччині ОСОБА_1

Представник відповідачів в судовому засіданні зазначив, що наведена обставина мала значний негативний резонанс та була висвітлена у провідних загальнодержавних та регіональних засобах масової інформації України (статті в інтернет-виданні «Українська правда» під назвою «Контрабандні цигарки як «дипвантаж» віз чоловік першого секретаря посольства в Словаччині» та «Посольство України зловили на контрабанді: 60 тисяч пачок цигарок під виглядом «дипвантажу» від 23.05.2016 р. Згадані статті були передруковані в низці інших українських та словацьких ЗМІ. Відповідні сюжети також були показані у новинах на провідних українських та іноземних телеканалах.

Також зазначений інцидент був широко висвітлений у словацьких ЗМІ, у тому числі й в друкованих та інтернет-виданнях, а також і на телебаченні (статті у журналі DENNIKN від 23.05.2016 р. під назвою «Чоловік українського дипломата перевозив цигарки в якості контрабандного вантажу», у інтернет - виданні POZRI.SK від 23.05.2016 р. під назвою «Чоловік українського секретаря перевозив цигарки в якості дипломатичної пошти», у виданні SME SVET під назвою «Чоловік українського дипломата перевозив тисячі цигарок в якості контрабанди» від 23.05.2016 p. Всі зазначені статті у пресі були підкріплені відповідними фотографіями.

Також представник відповідачів посилався на те, що на адресу МЗС України на постійній основі надходили журналістські звернення та запити громадян щодо заходів, вжитих Міністерством відносно ОСОБА_1

Зважаючи на те, що дії ОСОБА_1 призвели до значного інформаційного та дипломатичного скандалу, Директором Департаменту менеджменту персоналу було направлено Заступнику міністра-керівнику апарату службову записку від 24.05.2016 р. № 201/3-901-1007 «щодо проведення службового розслідування»(підстава: лист АДПСУ від 22.05.2016 № 0.23-6131/0/6-16, листи ПУ в Словаччині від 23.05.2016 р. № 6139/3-910-722 та № 6139/3-910-723).

Листом від 23.05.2016 р. № 6139/3-910-723 Посол Посольства України в Словацькій Республіці повідомив про те, що факт чи наміри виїзду за межі Словаччини свого чоловіка ОСОБА_8 на автомобілі чи іншими видами транспорту ОСОБА_1 нікого в Посольстві не інформувала. Жодних доручень від Посольства для доставки в дипустанову любих видів вантажу ані ОСОБА_1, ані ОСОБА_8 не отримували. Жодних супроводжуючих документів від Посольства України в Словаччині ні на ім'я ОСОБА_8, ні на вантаж, який начебто міг перевозитися автомобілем, який належав вказаній особі, не готувалось, не реєструвалось та не видавалось.

В ході з'ясування вказаного інциденту Першим секретарем Посольства О.Ліщишин були надані пояснення, в яких вона зазначає, що просила свого чоловіка привести їй сувеніри в честь пам'ятних дат - день Конституції України, День незалежності України. Про те, що він перевозить заборонені речі вона нічого не знала.

Відповідно до Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 950 від 13.06.2000 (надалі - Порядок № 950) з метою з'ясування обставин та розслідування фактів, викладених в службовій записці Департаменту менеджменту персоналу № 201/3-901-1007 від 24.05.2016 р. МЗС України винесено наказ від 25.05.2016 р. № 154 «Про проведення службового розслідування».

Відповідно до п. 1 Порядку № 950 стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України "Про запобігання корупції" (далі - Закон) прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування:

у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян;

у разі недодержання посадовими особами місцевого самоврядування законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства;

на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особи, яка для цілей Закону прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри;

з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, стосовно якої пропонується проведення службового розслідування, а у разі його відсутності - особи, яка виконує його обов'язки (далі - керівник органу).

Отже, підставою для проведення службового розслідування може бути, зокрема, факт нанесення державі шкоди у вигляді порушення її авторитету серед інших держав.

Рішення щодо проведення службового розслідування приймається керівником органу, в якому працює особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особа, яка для цілей Закону прирівнюється до особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проведення службового розслідування (далі - особа, стосовно якої проводиться службове розслідування) (п. 2 Порядку № 950).

Рішенням щодо проведення службового розслідування визначаються голова комісії з проведення службового розслідування, інші члени комісії, предмет і дата початку та закінчення службового розслідування. Строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців (п. 3 Порядку № 950).

Члени комісії з проведення службового розслідування несуть персональну відповідальність згідно із законодавством за повноту, всебічність і об'єктивність висновків службового розслідування та нерозголошення інформації, що стосується такого розслідування (п. 6 Порядку № 950).

Отже, рішення про проведення службового розслідування приймається керівником органу, в якому працює особа, уповноважена на виконання функцій держави, а також приймається рішення, яким визначається та затверджується склад комісії на проведення службового розслідування.

Так, наказом МЗС України від 06.06.2016 р. № 165 створено Дисциплінарну комісію з розгляду дисциплінарних справ у складі 8 осіб.

Наказом МЗС України від 22.07.2016 р. № 223 затверджено персональний склад Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ МЗС (із змінами на підставі наказів від 02.09.2016 р. № 250, від 08.09.2016 р. № 256).

Відповідно до п. 8 Порядку № 950 за результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються:

факти, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, строк перебування на займаній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування;

заяви, клопотання, пояснення та зауваження особи, стосовно якої проведено службове розслідування;

висновки службового розслідування, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з особи, стосовно якої проведено службове розслідування, безпідставні звинувачення або підозру;

обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі потреби винних осіб до відповідальності згідно із законодавством.

У разі прийняття рішення щодо притягнення особи, стосовно якої проведено службове розслідування, до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законодавством.

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення члени комісії повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу особи, стосовно якої проведено службове розслідування.

Акт службового розслідування підписується членами комісії та подається на розгляд керівника органу в одному примірнику (п. 9 цього ж Порядку).

Як вбачається з матеріалів справи, на засіданні Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ МЗС України розглянуто проект Висновку службового розслідування за результатами розгляду дисциплінарного провадження стосовно першого секретаря Посольства України в Словацькій Республіці - ОСОБА_1 та за результатами голосування прийнято рішення, яким затверджено висновки службового розслідування, яке оформлено протоколом від 16.09.2016 р. № 5.

Так, результатами службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 мала подяки МЗС (липень 2002 року, березень 2005 року, грудень 2007 року, дострокове присвоєння рангу (грудень 2013 року). Стягнення відсутні.

Підставою для проведення службового розслідування стала інформація, отримана МЗС України від компетентних органів України (Адміністрації Державної і прикордонної служби України, Закарпатської митниці ДФС) про спробу незаконного переміщення 21.05.20.16 р. чоловіком ОСОБА_1 - ОСОБА_8 через митний кордон України великої партії тютюнових виробів під виглядом дипломатичного вантажу. При цьому, ОСОБА_8 було пред'явлено лист Посольства України в Словацькій Республіці українською та словацькою мовами №6139/24-612-920 від 19.05.2016 р., підписаний першим секретарем ПУ в Словаччині О.Л.ОСОБА_8, наступного змісту: «Всім кого це стосується, митним та прикордонним органам. Цим підтверджується, що 21.05-24.05.2016 року на дипломатичній машині Volkswagen transporter НОМЕР_3 перевозиться дипломатичний вантаж, відповідно до Віденської конвенції він не підлягає контролю».

Крім того, щодо зазначеного інциденту, МЗС було інформовано прокуратурою Закарпатської області листом від 25.05.2016 № 17/7-283 вих.16 про початок досудового розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 2 статті 366 КК України.

Згаданий інцидент мав значний негативний резонанс та був висвітлений в багатьох провідних загальнодержавних та регіональних засобах масової інформації не тільки в Україні, але і в Словацькій Республіці.

Таким чином, дії ОСОБА_1 та її чоловіка призвели до значного інформаційного та дипломатичного скандалу, погіршення іміджу України в Словаччині та дипломатичної служби України в цілому, нанесли великої шкоди традиційно-дружнім українсько-словацьким відносинам, а також були й негативно оцінені численною українською національною меншиною в Словаччині.

В листах від 23.05.2016 р. №6139/3-910-723, від 27.05.2016 р. №6139/3-910-1 Посольство України в Словацькій республіці (далі ПУ в CP) повідомило, що доручень на придбання сувенірної продукції ОСОБА_1 не надавалось, також не готувався, не реєструвався і не видавався жодний документ на ім'я ОСОБА_8, що надавав би йому право на перевезення приватним транспортним засобом дипломатичного вантажу.

У своїх письмових поясненнях від 23.05.2016 р. ОСОБА_1 повідомляє про «видачу відповідного супровідного листа» з метою ввезення її чоловіком «сувенірної продукції».

У додаткових поясненнях ОСОБА_1, наданих 24.05.2016 р. повідомляє, що: «для перевезення представницької продукції з України у Словаччину нею було підготовлено супровідний лист українською та Словацькою мовами. Представницька продукція для проведення запланованих заходів - День Конституції України та День Незалежності України - повинна була перевозитися через українсько-словацький кордон. Для завірення нею була використана велика гербова печатка, яка знаходиться у консульському підрозділі та доступ до неї був тільки в неї. ОСОБА_1 виконувала обов'язки консула-дублера на час відсутності консула.

Вона була переконана, що цей документ буде використано для перевезення сувенірної продукції. Можливість доступу ОСОБА_1 до гербової печатки консульського підрозділу ПУ в СР та її використання підтверджується положеннями посадової інструкції ОСОБА_1, затвердженої 30.07.2015 . та інформацією, наданою Департаментом консульської служби від 27.05.2016 р. №71/ВАП/110-901-599.

Крім того, в листі ПУ в СР від 24.05.2016 № 6139/3-910-734 повідомляється, що за результатами додаткової перевірки інформації щодо інциденту, який стався на українсько-угорському кордоні за участі чоловіка ОСОБА_1, Посол України в Словацькій республіці О.О. Гаваші наголосив на тому, що, за словами ОСОБА_1, нею була підготовлена довідка, копія якої публікується в засобах масової інформації.

Також в ході перевірки встановлено, що 26 травня ОСОБА_1 надала нові пояснення, які кардинально суперечили попереднім, що свідчить про її намагання ввести посадових осіб в оману, надаючи інформацію не по суті, а спотворюючи і заперечуючи раніше підтверджені нею факти.

Так, ОСОБА_1 стверджує, що: «пояснення нею були надані у важкому психоемоційному стані, під тиском громадськості, постійних дзвінків різних посадових осіб та у напруженому графіку та темпі роботи».

Разом з тим, ОСОБА_1 у поясненнях від 23.05.2016 підтверджує підписання нею «безлічі документів», не конкретизуючи на підставі чого її було уповноважено на підписання документів, крім тих, що безпосередньо стосуються консульських питань.

З огляду на вищевикладене, комісія дійшла висновку, що оформлення першим секретарем ПУ в СР ОСОБА_1 «супровідного листа» є перевищенням нею службових повноважень, оскільки відповідно до абзацу другого пункту 52 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1242, документи, що надсилаються до органів державної влади, підписуються керівником установи або за його дорученням - заступником керівника.

Аналогічна норма міститься у пп. 4.2.2. п. 4 Інструкції з діловодства в Міністерстві закордонних справ України, його представництвах території України та закордонних дипломатичних установах України, затвердженої Наказом МЗС від 11.07.2005 р. № 108.

Також комісія звернула увагу на наступні факти.

Так, у поясненнях від 23.05.2016 р. позивач інформує про підготовку «супровідного листа» для перевезення з України до Словаччини «сувенірної продукції», не конкретизуючи перелік такої продукції, зокрема, планованої кількості підакцизних товарів.

У поясненнях від 24.05.2016 р. позивач згадує факт підготовки «супровідного листа» українською та словацькою мовами для перевезення вже «представницької продукції» із завіренням його великою гербовою печаткою, що знаходиться на зберіганні у консульському підрозділі ПУ в СР.

У поясненнях від 09.06.2016 р., наданих у присутності адвоката, вже згадує про підготовку нею «службової записки» (у ПУ в СР не була зареєстрована), копію якої вона надала.

Таким чином, комісія дійшла висновку, що перший секретар ПУ в СР ОСОБА_1, яка працювала в системі органів дипломатичної служби з листопада 2000 року та йшла шлях від старшого інспектора до першого секретаря, добре обізнана з нормативно-правовими актами України, які регулюють діяльність органів дипломатичної служби України, зокрема, з вищезазначеною Інструкцією з діловодства, і не могла не знати різницю у правилах підготовки внутрішніх документів Посольства (службова записка) та інших документів (листи на бланку ПУ в СР, засвідчені великою гербовою печаткою Посольства) свідомо перекручувала, спотворювала та приховувала інформацію, необхідну для проведення повного та об'єктивного службового розслідування, що дає також підстави стверджувати, що така кардинальна зміна пояснень позивача свідчить про її наміри ввести членів комісії в оману з метою приховування очевидних фактів та уникнення відповідальності.

Наведене стало підставою для неприйняття до уваги пояснень позивача щодо її непричетності щодо підготовки листа.

Дисциплінарною комісією здійснено комплексний аналіз фактологічної складової пояснень позивача, зокрема, від 09.06.2016 р. і 15.06.2016 р. з наданими нею відповідями, отриманими від державних органів із спеціальними функціями.

Так, було проаналізовано лист Генеральної прокуратури України від 10.06.2016 №27/1-156 вих-16, в якому, зокрема, зазначається, що за результатами опрацювання масиву даних Реєстру, кримінальні провадження, в містяться відомості про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності в якості підозрюваної, обвинуваченої, не встановлені.

Лист Державної фіскальної служби №6255/Д/99-99-20-04-14 від 10.06.2016 р., в якому, зокрема, зазначається про те, що протокол про порушення митних правил за фактом незаконного переміщення тютюнових виробів в зоні діяльності Закарпатської митниці ДФС на автомобілі з номерним знаком НОМЕР_3 не складався. Протокол за згаданим фактом складався щодо іншої особи, а «лист Посольства України в Словацькій Республіці від 19.05.2016 139/24-612-920 не вилучався».

Лист Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Адміністрації Державної прикордонної служби України (МЗП) від 22.06.2016 р. № 23/Л-62, в якому, зокрема, зазначається, що згаданий вище лист за підписом ОСОБА_1 у МПЗ відсутній і на адресу загону не надходив, а також те, що 21.05.2016 р. у міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Лужанка» ОСОБА_1 не була присутня.

Беручи до уваги вищевикладене, а також, зважаючи на характер запитів позивача до згаданих органів і формулювання нею питань для отримання відомостей, у т.ч. щодо підтвердження фактів, встановлення яких не є необхідним, оскільки вони зафіксовані у часі та підтверджені документально, зокрема, поясненнями ОСОБА_1, на думку Дисциплінарної комісії, може свідчити, серед іншого, й про можливе прагнення ОСОБА_1 та її адвоката такий спосіб вплинути на засади проведення службового розслідування та уникнути застосування дисциплінарного стягнення.

Отже, Дисциплінарна комісія, за результатами вивчення фактів та матеріалів дисциплінарної справи, дійшла висновку про те, що першим секретарем посольства України в Словацькій Республіці О.Л.ОСОБА_1 завдано істотної шкоди інтересам дипломатичної служби та іміджу держави у зв'язку з порушенням встановленого законодавством порядку ведення діловодства. Також О.Л. ОСОБА_1 допущено порушення правила етичної поведінки державного службовця, допущення присяги державного службовця та перевищення своїх повноважень.

Таким чином, Дисциплінарна комісія дійшла висновку, що стягнення, яке б відповідало тяжкості характеру вчинених ОСОБА_1 проступків - є звільнення з посади державної служби.

Обставинами, що могли б пом'якшити відповідальність ОСОБА_1 у дисциплінарному проваджені є попередня позитивна характеристика ОСОБА_14, відсутність в неї дисциплінарних стягнень, нормальні, в цілому, показники виконання нею службових завдань та наявність заохочень.

Проте, враховуючи те, що ОСОБА_1, не усвідомлює та не визнає своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку, а навпаки, у своїх останніх поясненнях, заперечує будь-яку свою причетність цієї справи, на думку Дисциплінарної комісії, лише обтяжує її провину.

Отже, за фактом встановлених правопорушень, Дисциплінарною комісією внесено пропозицію про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності в порядку, визначеному ст.ст. 147-149 КЗпП України, ст. 64-66 Закону України «Про державну службу» із застосуванням по відношенню до ОСОБА_1 «звільнення з посади державної служби» як виду дисциплінарного стягнення згідно із п. 4 ч. 1, ст. 66 згаданого Закону.

Позивачем було подано зауваження до протоколу Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ МЗС від 16.09.2016 р. № 5, в яких вона не погоджувалася з висновками службового розслідування, оскільки вважає, що Дисциплінарною комісією безпідставно порушено вимоги чинного законодавства, оскільки не було враховано її пояснень та відхилено надані нею та її захисником докази відсутності вчинення дисциплінарного проступку. Сам висновок ґрунтується на припущеннях та перекручуванні наданих нею пояснень.

Відповідно до ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Статтею 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до ст. 4 Закону N 889-VIII державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів: верховенства права; законності; професіоналізму; патріотизму; доброчесності; ефективності; забезпечення рівного доступу до державної служби; політичної неупередженості; прозорості; стабільності.

Зокрема, принцип законності полягає в обов'язку державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принцип професіоналізму полягає в компетентному, об'єктивному і неупередженому виконанні посадових обов'язків, постійному підвищенні державним службовцем рівня своєї професійної компетентності.

Частиною 1 ст. 64 цього ж Закону визначено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 65 Закону N 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарними проступками є, зокрема, порушення Присяги державного службовця; порушення правил етичної поведінки державних службовців; вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; дії, що шкодять авторитету державної служби; перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 22 ст. 92 Конституції України лише законами України визначаються дії, які є дисциплінарним правопорушенням, і відповідальність за них.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону N 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: зауваження; догана; попередження про неповну службову відповідність; звільнення з посади державної служби.

Узагальненням стандартів етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, якими вони зобов'язані керуватися під час виконання своїх посадових обов'язків є Загальні правила етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджені наказом Національного агентства України з питань державної служби 05 серпня 2016 року N 158, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 31 серпня 2016 р. за N 1203/29333 (надалі - Правила етичної поведінки).

Пунктами 3-6 розділу І названих Правил етичної поведінки передбачено, що основною метою діяльності державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування є служіння народу України та територіальній громаді, охорона та сприяння реалізації прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина.

Поведінка державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування має забезпечувати довіру суспільства до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування.

Етична поведінка державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування ґрунтується на принципах державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, визначених Законами України "Про державну службу" і "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також загальних вимогах до поведінки цих осіб, визначених Законом України "Про запобігання корупції".

Дотримання державними службовцями вимог цих Загальних правил враховується під час проведення щорічного оцінювання їх службової діяльності.

Згідно із п. 1 р. ІІ цих же Правил визначено, що державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування при виконанні посадових обов'язків повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування зобов'язані виконувати свої посадові обов'язки чесно і неупереджено, незважаючи на особисті ідеологічні, релігійні або інші погляди, не надавати будь-яких переваг та не виявляти прихильність до окремих фізичних чи юридичних осіб, громадських і релігійних організацій (п. 6 р. ІІ Правил етичної поведінки).

Відповідно до п.п. 1-3 р. ІІІ Правил етичної поведінки державний службовець та посадова особа місцевого самоврядування повинні використовувати своє службове становище виключно для виконання своїх посадових обов'язків і доручень керівників, наданих на підставі та у межах повноважень, передбачених законами України.

Державному службовцю та посадовій особі місцевого самоврядування заборонено у будь-який спосіб використовувати своє службове становище в політичних цілях, у тому числі для залучення державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, працівників бюджетної сфери та інших осіб до участі у передвиборній агітації, акціях та заходах, що організовуються політичними партіями.

Державним службовцям та посадовим особам місцевого самоврядування забороняється використовувати свої повноваження або своє службове становище в особистих (приватних) інтересах чи в неправомірних особистих інтересах інших осіб, у тому числі використовувати свій статус та інформацію про місце роботи з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, лист № 6139/24-612-920 від 19.05.2016 р., підписаний першим секретарем Посольства України в Словаччині ОСОБА_1, походження якого позивачу не відомо, набув значного резонансу. Події, що сталися на кордоні, а саме: спроба незаконного переміщення 21.05.2016 р. чоловіком ОСОБА_1 - ОСОБА_8, через митний кордон України великої партії тютюнових виробів під виглядом дипломатичного вантажу на підставі листа Посольства України в Словацькій Республіці, складеного українською та словацькою мовами № 6139/24-612-920 від 19.05.2016 р., підписаний першим секретарем Посольства України в Словаччині ОСОБА_1 набула значного розголосу як на території України , так і на території Словаччини.

В матеріалах справи наявна фотокопія листа № 6139/24-612-920 від 19.05.2016 р., в якому міститься підпис першого секретаря Посольства України в Словаччині ОСОБА_1

Однак, позивач заперечує його видачу та підписання, проставлення гербової печатки на ньому, тобто спростовує своє відношення до останнього.

Відсутність оригіналу листа № 6139/24-612-920 від 19.05.2016 р. та неможливість проведення експертизи почерку, печатки та підписів на ньому стало підставою для прийняття Апеляційним судом Закарпатської області постанови від 08.11.2016 р. по справі № 308/6713/16-п щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_8 (чоловік позивача), якого постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 липня 2016 року визнано винним в порушенні митних правил за ч. 1 ст. 483 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 620911, 10 грн. з конфіскацією безпосередніх предметів порушення митних правил: цигарок з фільтром вітчизняного виробництва, з акцизними марками України, по 20 штук у кожній пачці, торговельної марки «LD RED» у кількості 25090 пачок; цигарок з фільтром вітчизняного виробництва, з акцизними марками України, по 20 штук у кожній пачці, торговельної марки ««LD BLUE» у кількості 24610 пачок; цигарок з фільтром вітчизняного виробництва, з акцизними марками України, по 20 штук у кожній пачці, торговельної марки «LD BLUE LIMITED» у кількості 490 пачок; цигарок з фільтром вітчизняного виробництва, з акцизними марками України, по 20 штук у кожній пачці, торговельної марки «PALL MALL LOW SMOKE SMELL» у кількості 6 700 пачок, легковий автомобіль марки «VW Transporter» реєстраційний дипломатичний номер Словацької Республіки НОМЕР_2, фактичний ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_4, об'єм двигуна - 2461,0 см3., дизель, рік виготовлення 2008, колір білий, вартістю 260 173,60 грн., якою постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 29.07.2016 року щодо ОСОБА_8 змінено. Визнано ОСОБА_8 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 грн. з конфіскацією безпосередніх предметів правопорушення: 25090 пачок цигарок з фільтром вітчизняного виробництва, з акцизними марками України, торговельної марки «LD RED»; 24610 пачок цигарок з фільтром вітчизняного виробництва, з акцизними марками України, торговельної марки ««LD BLUE»; 490 пачок цигарок з фільтром вітчизняного виробництва, з акцизними марками України, торговельної марки «LD BLUE LIMITED»; 6 700 пачок цигарок з фільтром вітчизняного виробництва, з акцизними марками України, торговельної марки «PALL MALL LOW SMOKE SMELL».

Зобов'язано повернути Легковий вантажопасажирський автомобіль марки «VW Transporter» реєстраційний дипломатичний номер Словацької Республіки НОМЕР_2, фактичний ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_4, об'єм двигуна - 2461,0 см3., дизель, рік виготовлення 2008, колір білий, вартістю 260 173,60 грн. власнику ОСОБА_8 або його довіреній особі. В решті постанову судді залишено без змін.

Підставою для зміни постанови судді Ужгородського міськрайонного суду від 29.07.2016 року стала відсутність в матеріалах справи оригіналу листа № 6139/24-612-920 від 19.05.2016 р., що свідчить про недоведеність вини ОСОБА_8

Про неможливість проведення експертизи листа № 6139/24-612-920 від 19.05.2016 р. також повідомлялося і Закарпатським науково-дослідним Експертно-криміналістичним центром листом-повідомленням від 23.03.2017 р. № 19/107-1750.

Також наведена обставина стала підставою для винесення прокуратурою Закарпатської області постанови про закриття кримінального провадження від 27.03.2017 р. про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК України, відомості про яке внесено до ЄДРСР за № 42016070000000096 від 24.05.2016 р. в частині стосовно службових осіб Посольства України в Словацькій Республіці, у зв'язку із відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення.

В постанові зазначено, що в ході досудового розслідування не встановлено доказів, які б свідчили про наявність в діях службових осіб Посольства України в Словацькій Республіці ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України - зловживання службовим становищем.

Разом з тим, постановою прокуратури Закарпатської області від 27.03.2017 р. дії невстановлених слідством осіб перекваліфіковано досудовим розслідуванням з ч. 2 ст. 366 КК України на ч. 1 ст. 358 КК України.

У вищевказаній постанові зазначено, що в ході досудового розслідування не встановлено доказів, які б свідчили про наявність в діях службових осіб Посольства України в Словацькій Республіці ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України - службового підроблення, проте, в діях невстановлених досудовим слідством осіб, які підробили лист Посольства України в Словацькій Республіці № 6139/24-612-920 від 19.05.2016 р., вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Окрім того, позивачем надано суду протокол допиту свідка Гаваші Олега Олодаровича з пояснень якого вбачається, що ОСОБА_1 вільного доступу до печаті Посольства і консульства не мала, але чи могла отримати доступ якимось чином до такої печаті повідомити не зміг.

З урахуванням наведеного, суд зважає на те, що факт видачі та підписання листа Посольства України в Словацькій Республіці № 6139/24-612-920 від 19.05.2016 р. позивачем дійсно не підтверджений з огляду на відсутність його оригіналу.

В той же час, з пояснень позивача вбачається (а.с. 199 т. 1), що «для перевезення «представницької» чи то «сувенірної продукції» з України у Словаччину нею було підготовлено супровідний лист українською та словацькою мовами. Представницька продукція для проведення запланованих заходів-День Конституції України, День Незалежності України, яка повинна була перевозитися через українсько-словацький кордон. Для завірення нею була використана гербова печатка, яка знаходиться у консульському підрозділі та доступ до якої в неї був, оскільки вона виконувала обов'язки консула-дублера на час відсутності консула».

Таким чином, позивач підтвердила, що мала доступ до гербової печатки Посольства та використовувала її для підготовки листа чи то службової записки з метою перевезення її чоловіком вказаних предметів з нагоди свят.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що замовлення на передачу сувенірної продукції не надходило, а дозвіл на використання службового транспортного засобу Посольству України в Словацькій Республіці для відрядження до України не надавався.

Наведене дає суду підстави дійти висновку, що позивачем було допущено перевищення службових повноважень у користуванні службовими документами, що призвело до пп. 4.2.2. п. 4 Інструкції з діловодства в Міністерстві закордонних справ України, його представництвах території України та закордонних дипломатичних установах України, затвердженої Наказом МЗС від 11.07.2005 р. № 108 та можливо безпосередньо пов'язано із подіями, що сталися на кордоні з Угорщиною, що зашкодило авторитету держави України у міжнародних стосунках із Словаччиною.

Відсутність кримінального провадження відносно неї чи врученого їй повідомлення про підозру не спростовує факт інциденту, який стався безпосередньо за участю ї чоловіка ОСОБА_8 на кордоні з Словаччиною, не спростовує факту надання ним листа № 6139/24-612-920 від 19.05.2016 р., який безпосередньо пов'язаний із позивачем та місцем її роботи, наявністю в нею доступу до печатки Посольства та пов'язаного із даними обставинами факту завдання істотної шкоди інтересам дипломатичної служби та іміджу держави.

Зважаючи на викладене, суд погоджується із висновками службового розслідування відносно ОСОБА_1, що в її діях наявні ознаки складу дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених чинним законодавством, за яке може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Положеннями ч.ч. 1, 2, 3 ст. 36 Закону N 889-VIII визначено, що особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту:

"Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов'язки".

Особа, призначена на посаду державної служби вперше, виголошує Присягу державного службовця у присутності державних службовців структурного підрозділу, на посаду в якому її призначено, представників служби управління персоналом відповідного державного органу, підписує текст цієї Присяги і зазначає дату її складення.

Підписаний текст Присяги державного службовця є складовою особової справи державного службовця. Про складення Присяги державного службовця робиться запис у трудовій книжці державного службовця.

Аналізуючи текст присяги, суд дійшов висновку, що в основу поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення присяги. Тому, складаючи присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Тобто, як порушення присяги, так і дисциплінарне правопорушення можуть бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) норм, а дисциплінарне правопорушення пов'язується лише з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2001 р. позивач прийняла Присягу державного службовця, чим засвідчила, що вона повністю усвідомлює свою високу відповідальність, урочисто присягає, що буде вірно служити народові України, суворо дотримуватися Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи та законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки.

Отже, позивач як дипломатичний представник прийняла на себе обов'язок використовувати свої повноваження на користь держави, сприяти налагодженню стосунків між державами, їх співробітництву тощо, не допускаючи проступків, які можуть якимось чином спотворити чи зашкодити авторитету держави України у міжнародних стосунках.

Таким чином, порушення Присяги, і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень. Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Тобто звільнення за порушення присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, в постанові від 01 жовтня 2013 року в справі № 21-259а13.

Виходячи із системного аналізу фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, наявних в матеріалах справи доказів та пояснень сторін, суд приходить до висновку, що дії Голови комісії з проведення службової перевірки (розслідування) Міністерства закордонних справ України Кириченка М.М. щодо затвердження Протоколом № 5 від 16.09.2016 р. висновку Дисциплінарної комісії за результатами службового розслідування про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення є правомірними як і затверджений ним висновок про проведення службового розслідування, а, отже, звільнення ОСОБА_1 з посади першого секретаря Посольства України в Словацькій Республіці за порушення Присяги державного службовця вчинено у спосіб та на підставі вимог чинного законодавства, а тому підстави для скасування наказу Міністерства закордонних справ України від 26.06.2016 р. № 1954-ос про звільнення ОСОБА_1 з посади першого секретаря Посольства України в Словацькій республіці у суду відсутні.

З урахуванням наведеного не підлягають задоволенню позовні вимоги про поновлення позивача на посаді, виплаті їх заробітку за час вимушеного прогулу та внесенні запису до трудової книжки.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Листом за підписом Т.в.о. Директора Департаменту менеджменту персоналу МЗС України Заїки Н.В. від 26.09.2016 р. № 201/19-091-4120 позивача було повідомлено про її звільнення та необхідність з'явитися до департаменту менеджменту персоналу для ознайомлення з наказом та отримання трудової книжки (відповідно до відмітки працівника поштового зв'язку на зворотному повідомленні, вказаний лист разом з копією наказу був отриманий ОСОБА_1 28.09.2016 р. Про прийняте рішення було повідомлено позивача також у телефонній розмові, про що єно відповідний акт від 26.06.2016 р.

Разом з цим, ОСОБА_1 листом від 29.09.2016 р., який надійшов у МЗС 03.10.2016 р., повідомила, що в період з 15.09.2016 по 28.09.2016 року перебувала на лікарняному та вперше надала листок непрацездатності серії АГЯ № 357125, виданий КПМСД Голосіївського району.

Беручи до уваги те, що наказ про звільнення ОСОБА_1 видано 26.09.2016 року, а МЗС України отримало листок непрацездатності тільки 03.10.2016 р., МЗС України, на момент винесення наказу про звільнення ОСОБА_1 не мало інформації про тимчасову непрацездатність позивача.

Як було зазначено, відповідно до листа непрацездатності ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 15.09.2016 р. по 28.09.2016 р. В той же час, позивач тричі особисто знаходилася в приміщенні МЗС України, перебувала в Департаменті менеджменту персоналу та мала чотири зафіксовані телефонні розмови з кадровими працівниками, але при цьому не повідомила своє перебування на лікарняному.

Наведене підтверджується наступним.

- 16.09.2016 року ОСОБА_1 особисто в приміщенні МЗС України знайомилася з Висновком службового розслідування від 16.09.2016 року - акт від 16.09.2016 року;

- 20.09.2016 року відбулися три телефонні розмови членів Дисциплінарної комісії з ОСОБА_1 з приводу погодження дати та часу для її ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи - акти від 20.09.2016 року;

- 21.09.2016 року ОСОБА_1 особисто в приміщенні МЗС України знайомилася з матеріалами дисциплінарної справи - акт від 21.09.2016 року;

-26.09.2016 року відбулася телефонна розмова працівників Департаменту менеджменту персоналу з ОСОБА_1, в якій повідомлялося про її звільнення та необхідність отримання трудової книжки - акт від 26.09.2016 року;

-30.09.2016 року ОСОБА_1 особисто прибула до МЗС України, ознайомилася з оригіналом наказу про звільнення та отримала трудову книжку.

Зважаючи на те, що позивачем не було повідомлено про її перебування на лікарняному, з метою дотримання порядку звільнення, МЗС України прийнято наказ від 10.10.2016 р. № 2060-ос про внесення змін до наказу МЗС від 26.09.2016 р. № 1954-ос в частині зміни дати звільнення ОСОБА_1 з 26.09.2016 р. на 29.09.2016 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зміна дати звільнення позивача у зв'язку із її перебуванням на лікарняному є законною, а тому підстав для скасування наказу від 10.10.2016 р. № 2060-ос у суду немає.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 цієї статті).

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, виходячи із положень ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог оцінивши докази, які є у справі, та пояснення сторін за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до висновку про ґрунтовність та всебічність висновків відповідача у зв'язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (03191, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) відмовити повністю.

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.П.Васильченко

Судді Н.Г.Вєкуа

А.Б. Федорчук

Повний текст постанови складено та підписано 06.02.2018 р.