264/6176/17

2/264/414/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"15" лютого 2018 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Пустовойт Т. В., за участю секретаря Дарменко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Маріупольської міської ради до ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2, треті особи - Орган опіки та піклування Маріупольської міської ради, Житлово-комунальне підприємство «Керуюча компанія «Кальміуська» про розірвання договору найму соціального житла та визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2017 року позивач звернувся до суду із позовною заявою, яку згодом уточнив, про розірвання договору найму соціального житла та визнання ОСОБА_1, 1989 року народження та ОСОБА_2, 2010 року народження, такими, що втратили право користування житловим приміщенням, за адресою: АДРЕСА_1. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 30.07.2013 року укладено договір найму соціального житла між ЖКП Іллічівського району м. Маріуполя та ОСОБА_1, на підставі рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 17.07.2013 року № 271 «Про включення квартири АДРЕСА_1 до фонду соціального житла та укладення договору соціального житла з ОСОБА_1». Згідно особистого рахунку НОМЕР_1, наданого ЖКП, в двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані основний наймач - ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_2, 2010 року народження. Під час обстеження вказаного житла, було встановлено, що зазначені особи за вказаною адресою фактично не мешкають. Вказана двокімнатна квартира, житловою площею 37,4 кв.м, - є соціальним житлом. Зареєстровані в квартирі особи тривалий час до неї не навідуються, комунальні послуги не сплачуються. Згідно актів обстеження ОСОБА_2 та ОСОБА_2 фактично не мешкають в квартирі з 2015 року, їх точне місце перебування не відомо. Розірвання договору найму соціального житла та визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, необхідно позивачу з метою надання житла для заселення категорії пільговиків та потребуючих житла.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву з проханням справу розглянути за його відсутністю, наполягає на задоволенні позовних вимог, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3, в судове засідання не прибула з невідомої суду причини, про день та час слухання справи була повідомлена належним чином.

Представник третьої особи - Органу опіки та піклування Маріупольської міської ради, надав до суду письмові пояснення, згідно яких заперечував проти зняття з реєстраційного обліку малолітньої ОСОБА_2, 2010 року народження.

Представник третьої особи - Житлово-комунальне підприємство «Керуюча компанія «Кальміуська» в судове засідання не прибув, надав до суду заяву з проханням справу розглянути за його відсутністю та ухвалити рішення по справі на розсуд суду.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч.4 ст.223 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 271 від 17.07.2013 року «Про включення квартири АДРЕСА_1 до фонду соціального житла та укладання договору найму соціального житла з ОСОБА_1», двокімнатну квартиру за зазначеною адресою, житловою площею 37,4 кв.м., включено до фонду соціального житла та розподілено ОСОБА_1, яка перебуває на обліку у порядку позачергового отримання соціального житла, згідно з п.7 ст. 11 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення», на склад родини - 2 особи.

Квартира АДРЕСА_1 перебуває на балансі Житлово-комунального підприємства Іллічівського району м. Маріуполя (нова назва - Житлово-комунальне підприємство «Керуюча компанія «Кальміуська»).

30.07.2013 року укладено типовий договір найму соціального житла між ЖКП Іллічівського району м. Маріуполя та ОСОБА_1, згідно якого наймодавець надав наймачеві та членам його сім'ї, тобто ОСОБА_1 та її донці ОСОБА_2 у користування житлове приміщення, а саме двокімнатну квартиру житловою площею 37,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно довідки № 2091 від 18.10.2016 року, наданої ЖКП Іллічівського району м. Маріуполя, відповідно до особистого рахунку НОМЕР_1 в двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані основний наймач - ОСОБА_1, 1989 року народження, та її донька ОСОБА_2, 2010 року народження.

Відповідно до актів виходу комісії відділу обліку та забезпечення житловою площею департаменту міського майна Маріупольської міської ради, про обстеження покинутого житла комунальної власності, від 08.09.2016 року, 19.10.2016 року та 11.0-1.2018 року, встановлено, що зареєстровані ОСОБА_1, 1989 року народження, та її донька ОСОБА_2, 2010 року народження, у квартирі АДРЕСА_1, не мешкають з 2015-2016 року, зі слів сусідів, останні виїхали імовірно в м. Слов'янськ. В квартирі ніхто не проживає, комунальні послуги ні ким не сплачуються.

Згідно листа КП «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» № 403 від 05.02.2018 року, за адресою - АДРЕСА_1, заборгованість за спожиті послуги з водопостачання складає 11479,85 грн., що підтверджується розгорнутою оборотно-сальдовою інформацією по особовому рахунку.

Згідно листа ТОВ «Азовгаз» № 98 від 05.02.2018 року, в базі даних споживачів природного газу багатоквартирний будинок за адресою: м.Маріуполь, вул. Зелена, буд.25 не є газифікованим, наймач ОСОБА_1 в базі даних ТОВ «Азовгаз» відсутня.

Відділ у справах дітей Кальміуської районної адміністрації Маріупольської міської ради реорганізовано та їх повноваження покладено на Орган опіки та піклування Маріупольської міської ради.

Відповідно до ст.15 ЖК України та ст.9 ч.1 п.3 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» органи місцевого самоврядування відповідно до закону, зокрема, здійснюють контроль за використанням соціального житла за призначенням, визначають виконавця житлових та комунальних послуг у порядку, встановленому законом, а також вживають заходів щодо забезпечення збереження житлового фонду соціального призначення незалежно від форми власності.

Згідно п.9 ст. 20 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення», на вимогу наймодавця договір найму соціального житла може бути розірваний лише за рішенням суду.

Відповідно до ст.108 ЖК України, договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду може бути розірвано на вимогу наймодавця лише з підстав, установлених законом, і тільки в судовому порядку, крім випадків виселення з будинків, що загрожують обвалом.

Згідно положень ст.ст.71, 72 ЖК України, особа може бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням, у разі її відсутності більше шести місяців за місцем проживання без поважних причин. Судом не встановлено поважності причин відсутності відповідача понад установлені законом строки.

За вимогами ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, остаточного рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користуванням житловим приміщенням.

При вирішенні питання вказаного питання, суд враховує норми ч. 2 ст. 2 Конвенції «Про права дитини від 20 листопада 1989 року», підписаною Україною 21.02.1990 року, ратифікована Україною 27.02.1991 року, набрала чинності для України 27.09.1991 року (далі по тексту - Конвенція), відповідно до якої Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім'ї.

За ч.1 ст.3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно статті 27 Конвенції Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.

Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками або іншими особами, які відповідають за дитину як всередині Держави-учасниці, так і за кордоном.

У відповідності до Преамбули Закону України «Про охорону дитинства» (далі по тексту - Закон) цей Закон визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері.

За статтею 1 Закону охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.

Згідно статті 8 Закону кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно статті 11 Закону сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

У відповідності до статті 18 Закону діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Таким чином саме батьки дитини несуть відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини та дотримання прав дитини, в тому числі на належне житло, а права дитини на житло залежить від правомірності користування цим житлом її батьками, з якими дитина має право проживати.

Відповідно до листа № 39.2/1759 від 23.01.2018 року, ОСОБА_2, 2010 року народження, не виховується (не навчається) в закладах освіти м. Маріуполя.

Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1, 1989 року народження, та її донька ОСОБА_2, 2010 року народження не проживають у квартирі АДРЕСА_1 з 2016 року, тобто понад року, оплата за користування житлом не здійснюється, що перешкоджає позивачеві у здійсненні прав щодо майна, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для розірвання договору найму соціального житла від 30.07.2013 року, укладеного між ЖКП Іллічівського району м.Маріуполя та ОСОБА_1, та визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

Пунктом 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України передбачено, що у разі задоволення позову, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з позовом було сплачено судовий збір в розмірі 3200,00 грн., тому суд вважає необхідним стягнути на користь позивача вказану суму судового збору з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 280-283, ст. 15, 71, 108 ЖК України, Законами України «Про житловий фонд соціального призначення», «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», «Про охорону дитинства», Конвенцією «Про права дитини від 20 листопада 1989 року», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Виконавчого комітету Маріупольської міської ради до ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2, треті особи- Орган опіки та піклування Маріупольської міської ради, Житлово-комунальне підприємство «Керуюча компанія «Кальміуська» про розірвання договору найму соціального житла та визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,- задовольнити.

Розірвати договір найму соціального житла, а саме двокімнатної квартири АДРЕСА_1, житловою площею 37,4 кв.м., укладений 30.07.2013 року між Житлово-комунальне підприємством Іллічівського району м.Маріуполя та ОСОБА_1, 1989 року народження.

Визнати ОСОБА_1, 1989 року народження, та ОСОБА_2, 2010 року народження, такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим в АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_1, 1989 року народження, на користь Виконавчого комітету Маріупольської міської ради судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3200 (три тисячі двісті) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Іллічівським районним судом м.Маріуполя Донецької області за письмовою заявою відповідача , яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене повністю або частково позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Т. В. Пустовойт