КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2018 р. Справа№ 910/1563/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Лиштва Ю.В. - адвокат

від третьої особи: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державного навчального закладу «Дніпропетровський транспортно-економічний коледж»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.2017

про задоволення заяви Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна», що є правонаступником Приватного акціонерного товариства «МТС Україна», про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 таким, що не підлягає виконанню

у справі № 910/1563/17 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області

до Приватного акціонерного товариства «МТС Україна»

про стягнення 262 529,54 грн. та виселення з приміщення

та за позовом третьої особи з самостійними вимогами Державного навчального закладу «Дніпропетровський транспортно-економічний коледж»

до Приватного акціонерного товариства «МТС Україна»

про стягнення 46 697,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у справі № 910/1563/17 задоволено заяву Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» про визнання наказу Господарського суду міста Києва № 910/1563/17 від 21.09.2017 стосовно виселення Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» з приміщення загальною площею 26,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Трудових Резервів, 6. з унікальним штрихкодом *1*7608040*1*0 таким, що не підлягає виконанню, визнано наказ Господарського суду міста Києва № 910/1563/17 від 21.09.2017 з унікальним штрихкодом *1*7608040*1*0 таким, що не підлягає виконанню.

Задовольняючи подану відповідачем заяву. суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту спірного наказу вбачається, що судом помилково вказано стягувачем «Державний вищий навчальний заклад «Дніпропетровський транспортно-економічний коледж» замість правильного - «Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області.

Не погоджуючись з ухвалою, Державний навчальний заклад «Дніпропетровський транспортно-економічний коледж» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у справі № 910/1563/17.

В апеляційній сказі заявник послався на те, що, на його думку, заява про виселення відповідача зі спірного приміщення, яка була подана позивачем за первісним позовом (Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області - примітка суду), прийнята на користь декількох позивачів, оскільки відповідно до приписів ст. 26 ГПК України в редакції, яка діяла до 15.12.2017, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача, і вказана вимога прямо стосується третьої особи, а виконання судового рішення без її участі неможливо, оскільки вказане майно знаходиться на території третьої особи, акт приймання-передачі підписується також представником третьої особи.

Крім того, апелянт зазначив про те, що у постанові Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2017 у цій справі, на виконання якої і видано спірний наказ, прямо не вказано, що вимога про виселення ухвалена на користь позивача, як про те вказаного у вимозі про зобов'язання сплатити неустойку на користь позивача та третьою особи.

Також апелянт послався на те, що він змінив свій статус з третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на третю особу, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, 27.03.2017, а провадження по справі розпочалося 01.02.2017, тобто на момент заміни процесуального статусу третьої особи, вимога про виселення вже була подана позивачем та повторне подання аналогічної вимоги було недоречним, та на те, що виконавче провадження з виконання спірного наказу вже було відкрито та знаходилось у фінальній стадії до дати винесення спірної ухвали, а визнання наказу недійсним порушує права третьої особи та надалі затягує процес виконання рішення суду щодо виселення.

Ухвалою від 11.01.2018 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г. відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного навчального закладу «Дніпропетровський транспортно-економічний коледж» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у справі № 910/1563/17, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 25.01.2018.

29.01.2017 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, станом на 29.01.2018 до Київського апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та жодних клопотань від учасників справи не надходило, з огляду на що ухвалою від 29.01.2018 справу призначено до розгляду на 12.02.2018.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив про те, що в разі прийняття рішення на користь декількох позивачів, накази видаються виходячи з позовних вимог цих осіб (які суд визнав доведеними), в той же час підстави для видачі наказу щодо виконання вимог, які ними не заявлялись, відсутні.

Позивач та третя особа представників в судове засідання не направили, про причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, те, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, та те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача та третьої особи за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

В січні 2017 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» про стягнення з відповідача на користь позивача до Державного бюджету України збитків в сумі 720 грн., неустойки в сумі 261 808,63 грн. та виселення відповідача з приміщення загальною площею 26,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Трудових резервів, 6 та перебуває на балансі Державного навчального закладу «Дніпропетровський транспортно-економічний коледж».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.02.2017 порушено провадження у справі № 910/1563/17 та прийнято позовну заяву до розгляду, ухвалою від 27.02.2017 матеріали справи №910/1563/17 направлено за територіальною підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області.

У березні 2017 третя особа - Дніпропетровський транспортно-економічний коледж звернувся до суду в межах справи №910/1563/17 з позовом до Приватного акціонерного товариства «МТС Україна», в якому просив змінити його процесуальний статус з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача на третю особу, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, а також стягнути з відповідача 2 821,74 грн. недоотриманої орендної плати з урахуванням пені за період з 14.09.2011 по 01.12.2015 та 43 875,88 грн. неустойки за користування майном за час прострочення.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2017 позовну заяву Дніпропетровського транспортно-економічного коледжу прийнято до розгляду, замінено його статус з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача на третю особу, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, а ухвалою від 28.03.2017 матеріали справи №910/1563/17 надіслано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.05.2017, повний текст якого складений та підписаний 10.05.2017, позов Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача до Державного бюджету України присуджено неустойку у розмірі 62 985,67 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено, позов третьої особи задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь третьої особи присуджено неустойку у розмірі 43 070,94 грн., в іншій частині позовних вимог третьої особи відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2017, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2017, у справі № 910/1563/17, рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2017 скасовано та прийнято нове рішення, яким:

- позов Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області задоволено частково, до стягнення з ПАТ «ВФ Україна», який є правонаступником ПАТ «МТС Україна», на користь Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області до Державного бюджету України присуджено неустойку у розмірі 62 985,67 грн., виселено ПАТ «ВФ Україна» з приміщення загальною площею 26,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Трудових Резервів, 6 та перебуває на балансі Дніпропетровського транспортно-економічного коледжу, в іншій частині позовних вимог Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області відмовлено;

- позов третьої особи задоволено частково, до стягнення з ПАТ «ВФ Україна» на користь третьої особи присуджено неустойку у розмірі 43 070,94 грн., в іншій частині позовних вимог третьої особи відмовлено.

21.09.2017 на виконання вищевказаної постанови Господарським судом міста Києва було видано відповідні накази, в тому числі і наказ про виселення ПАТ «ВФ Україна» з приміщення загальною площею 26,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Трудових Резервів, 6 та перебуває на балансі Дніпропетровського транспортно-економічного коледжу (далі Наказ).

Як слідує з вказаного Наказу (а.с.133 т.2), стягувачем в його тексті зазначено Державний навчальний заклад «Дніпропетровський транспортно-економічний коледж», в той час як з вимогами про виселення зверталося Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області.

Суд першої інстанції заяву про визнання Наказу таким, що не підлягає виконанню задовольнив, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності редакцією цього Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Водночас, враховуючи те, що в оспорюваній ухвалі судом першої інстанції надано правову оцінку обставинам з точки зору норм процесуального законодавства, яке діяло на дату її прийняття - 28.11.2017, а також з огляду на положення ст. 58 Конституції України, згідно з якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, при вирішенні питання щодо законності оспорюваної ухвали суд застосує положення ГПК України в редакції, яка діяла станом на дату винесення такої ухвали.

Згідно з ч. 1 ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

За нормою ч. 1 ст. 116 ГПК України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі, серед іншого, зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

За загально прийнятою практикою застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції, стягувачем є сторона виконавчого провадження, на користь або в інтересах якої винесено рішення, видано виконавчий документ і відкрито виконавче провадження. Стягувачами можуть бути фізичні особи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, юридичні особи та держава.

Крім того, визначення терміну «стягувач» наведене в Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 45), у Розділі «Загальні питання» якого зазначено, що стягувачі - це фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів, а також у Законі України від 29.11.2001 № 2860-III «Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів», згідно зі ст. 1 якого стягувач - це будь-яка фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої постановлено рішення іноземного суду і яка звертається з клопотанням про його визнання та виконання на території України.

За правилом ст. 1 ГПК України, підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 21 ГПК України, Позивачами в судовому процесі є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Як слідує з позовної заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України, до суду з вимогами про виселення ПАТ «ВФ Україна» з орендованого приміщення вказана особа звернулася на захист своїх прав, а не в інтересах Державного навчального закладу «Дніпропетровський транспортно-економічний коледж».

Відповідно, в судовому порядку спір щодо вимог про виселення ПАТ «ВФ Україна» з орендованих приміщень був вирішений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України як позивачем та ПАТ «ВФ Україна» як відповідачем, а враховуючи, що вирішено спір в цій частині було на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України, саме останнє має статус стягувача в розумінні закону при виконанні постанови КАГС від 29.08.2017 у справі № 910/1563/17, якою ці вимоги були задоволені.

Отже, зазначення у спірному Наказі, що стягувачем за ним є Державний навчальний заклад «Дніпропетровський транспортно-економічний коледж», суперечить дійсним обставинам справи і не відповідає вимогам закону, адже наказ має точно відповідати змісту рішення, на виконання якого він видається, в тому числі щодо суб'єктного складу учасників спору по конкретній позовній вимозі, щодо якої видається судовий наказ.

Водночас колегія суддів зауважує Державному навчальному закладу «Дніпропетровський транспортно-економічний коледж», що одержання процесуального статусу особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, не зазначає автоматичного одержання прав позивача щодо всіх вимог, які є предметом поданого останнім позову, оскільки за правилами ГПК України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма процесуальними правами та несуть усі процесуальні обов'язки позивача, в тому числі щодо додержання вимог до форми і змісту позовної заяви, де серед іншого мають бути викладені зміст позовних вимог та виклад обставин, на яких вказані вимоги ґрунтуються.

Тобто визначення вимог, з якими третя особа у вже порушеній провадженням справі бажає звернутися до однієї або двох осіб, є процесуальним правом такої третьої особи.

Вимоги про виселення відповідача з спірного приміщення третьою особою заявлено не було, а відтак, у третьої особи відсутні підстави вважати себе стягувачем при виконанні судового рішення, яким вказані вимоги задоволено на користь іншої особи.

Вказаних обставин не спростовує той факт, що спірне майно знаходиться на балансі третьої особи і що при виконанні судового Наказу третя особа за умовами Договору оренди має обов'язок прийняти від орендаря вказане майно і підписати відповідний акт приймання-передачі.

Також колегія суддів зауважує третій особі, що позивач і третя особа у цій справі за своїм процесуальним статусом не є співпозивачами за одним позовом, а є окремими позивачами за двома різними позовами. Задоволення позовних вимог, заявлених за одним позовом на користь особи, яка не є позивачем за вказаним позовом, не передбачено положеннями ГПК України.

Той факт, що виконавче провадження з виконання Наказу вже відкрито та знаходилось у фінальній стадії до дати винесення спірної ухвали, а визнання Наказу недійсним порушує права третьої особи та затягує процес виконання рішення суду щодо виселення, також не є підставою для скасування оспорюваної ухвали.

За нормою ст. 117 ГПК України, наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження»; Господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» та обґрунтовано визнав наказ Господарського суду міста Києва № 910/1563/17 від 21.09.2017 стосовно виселення Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» з приміщення загальною площею 26,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Трудових Резервів, 6 з унікальним штрихкодом *1*7608040*1*0 таким, що не підлягає виконанню.

Підстави для скасування ухвали Господарського суду мста Києва від 28.11.2017 у справі № 910/1563/17 та для задоволення апеляційної скарги Державного навчального закладу «Дніпропетровський транспортно-економічний коледж» відсутні.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по справі за звернення з апеляційною скаргою покладаються на Державний навчальний заклад «Дніпропетровський транспортно-економічний коледж».

Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного навчального закладу «Дніпропетровський транспортно-економічний коледж» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у справі № 910/1563/17 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у справі № 910/1563/17 залишити без змін.

3. Поновити дію ухвали Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у справі № 910/1563/17.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1563/17.

Повний текст постанови складено: 19.02.2018

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло