ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2018 справа № 913/1083/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді: секретар судового засідання за участю представників сторін від позивача (апелянта): від відповідача:

ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 Не з’явився

розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги

1. Першого заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради, м.Сєвєродонецьк Луганської області 2.Приватного підприємства “Айленд”, м.Сєвєродонецьк Луганської області

на рішення господарського суду

Луганської області

від

21.11.2017 р. (повне рішення складено 27.11.2017р.)

у справі

№ 913/1083/16 (суддя - Корнієнко В.В.)

за позовом до

Першого заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради, м.Сєвєродонецьк Луганської області Приватного підприємства “Айленд”, м.Сєвєродонецьк Луганської області

про

стягнення 366536,89 грн.

У судовому засіданні Донецького апеляційного господарського суду від 13.02.2018р. оголошувалася перерва до 14.02.2018р. до 14:00 години.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Луганської області від 21.11.2017р. у справі № 913/1083/16 позов задоволено частково.

Стягнуто з приватного підприємства “Айленд”, м. Сєвєродонецьк Луганської області, шосе Будівельників, 23-б, ідентифікаційний код 32418971, на користь Сєвєродонецької міської ради, м. Сєвєродонецьк Луганської області, бульвар Дружби Народів, 32, ідентифікаційний код 26204220, збитки в сумі 135759,31 грн.

Стягнуто з приватного підприємства “Айленд”, м. Сєвєродонецьк Луганської області, шосе Будівельників, 23-б, ідентифікаційний код 32418971, на користь прокуратури Луганської області, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Б.Ліщини, 27, ідентифікаційний код 02909921, судовий збір в сумі 2034,28 грн.

Стягнуто з прокуратури Луганської області, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Б.Ліщини, 27, ідентифікаційний код 02909921, на користь приватного підприємства “Айленд”, м. Сєвєродонецьк Луганської області, шосе Будівельників, 23-б, ідентифікаційний код 32418971, судовий збір в сумі 7966,68 грн.

В решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ні прокурор, ні позивач не подали суду доказів, що після прийняття позивачем рішення про поновлення договору оренди землі, відповідач був повідомлений про цей факт.

Суд першої інстанції посилаючись на те, що рішення Сєвєродонецької міської ради від 20.06.2013 № 2809 про поновлення договору оренди землі від 21.04.2010 та примірник додаткової угоди про поновлення договору надіслані відповідачу для підписання листом від 06.04.2015 № 1405, дійшов до висновку, що з цієї дати Приватне підприємство «Айленд» було обізнане про вищевказане рішення ради. Однак відповідач не підписав додаткову угоду і продовжив користуватися спірною земельною ділянкою.

Суд першої інстанції, враховуючи, що додаткова угода про поновлення договору оренди землі не була укладена, дійшов до висновку, що договір припинив свою дію з 28.02.2013 у зв’язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач земельну ділянку позивачу не повернув та продовжив її використання – на вказаній земельній ділянці розташовано торгівельно-розважальний центр відповідача, на який інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області 14.03.2012 відповідачу видано сертифікат № 16412040454 серії ЛГ про відповідність закінченого будівництвом об’єкту – торговельно-розважального центру за адресою: м. Сєвєродонецьк, ш. Будівельників, район буд. 23-а, мікрорайон 79. Орендну плату або інші платежі за користування землею, після припинення договору оренди землі, у розмірі встановленому законодавством, відповідач до місцевого бюджету не вносив.

Враховуючи, що відповідачу стало відомо про продовження договору оренди позивачем та про необхідність підписати додаткову угоду до нього лише в 2015 році (з листа позивача від 06.04.2015 № 1405), суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги про відшкодування з відповідача збитків за період: серпень 2013 р. – березень 2014 р. в сумі 219328 грн., є необґрунтованими, так як у поведінці (бездіяльності) відповідача не вбачається вини, а вимоги про відшкодування з відповідача збитків за період: червень – серпень 2016 р. в сумі 147208,89 грн. підлягають частковому задоволенню у сумі 135759,31 грн., оскільки при визначенні розміру збитків, розрахованих за весь червень 2016 р. (30 днів), не враховано положення Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, яким відповідача звільнено від плати за користування земельними ділянками комунальної власності по 08.06.2016р.

06.12.2017р. Перший заступник прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради, м.Сєвєродонецьк Луганської області (далі по тексту – апелянт-1) звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Луганської області від 21.11.2017 року по справі №913/1083/16, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства “Айленд”, м. Сєвєродонецьк Луганської області на користь Сєвєродонецької міської ради 355087,31 грн.

Апелянт-1 вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи.

В якості нормативного обґрунтування апеляційної скарги Перший заступник прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради, м.Сєвєродонецьк Луганської області посилається на положення ст.1212 Цивільного кодексу України, яка залишилася поза увагою суду першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення.

Апелянт-1 посилається на те, що з урахуванням строків позовної давності на момент пред’явлення позову та положень Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, сума завданих Сєвєродонецькій міській раді збитків становить 366536,89грн., виходячи з розміру річної орендної плати, проіндексованого у встановленому законом порядку, однак враховуючи, що збитки за червенеь 2016р. підлягали стягненню з відповідача не за 30 днів, а за 23 дні використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зменшення розміру збитків за період з червня по серпень 2016р. до 135758,31грн, однак необґрунтовано відмовив у стягненні з відповідача 219328,00грн. за період з серпня 2013 по березень 2014 року.

Апелянт-1, посилаючись на те, що обов’язок укласти та зареєструвати договір оренди на відповідну земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно ПП «Айленд», діючим законодавством покладено на відповідача по справі, вважає, що ПП «Айленд» внаслідок безоплатного користування спірною земельною ділянкою без належного оформлення завдало Сєвєродонецькій міській раді збитки у сумі 219328,00грн. за період з серпня 2013 по березень 2014 року.

У відзиві на апеляційну скаргу Приватне підприємство “Айленд” вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, оскільки позивач не вчиняв жодних дій для того, щоб уникнути збитків.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.17р. для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів: Геза Т.Д – головуючий суддя, судді: Дучал Н.М., Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017р. у складі колегії суддів: Геза Т.Д. – головуючий суддя, судді: Дучал Н.М., Мартюхіна Н.О. порушене провадження за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради, м.Сєвєродонецьк Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 21.11.2017 р. у справі № 913/1083/16. Розгляд справи призначено на 30.01.2018р.

07.12.2017 до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Приватне підприємство “Айленд”, м.Сєвєродонецьк Луганської області (далі по тексту – ПП «Айленд», апелянт-2) на рішення господарського суду Луганської області від 21.11.2017 року по справі №913/1083/16, в якій просить його скасувати в частині стягнення з відповідача 135759,31 грн. в якості відшкодування упущеної вигоди, та прийняти у цій частині нове, яким відмовити у позові, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апелянт-2 вважає, що судом необґрунтовано не застосовано до спірних правовідносин Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993р. (далі за текстом – Порядок №284)

ПП «Айленд» вважає, що оскільки розмір збитків не встановлювався відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993р., акт не складався комісією та не затверджувався, тому відсутні підстави для примусового стягнення збитків.

ПП «Айленд» посилається на те, що не отримував листа позивача №1405 від 06.04.2015р., до якого додане рішення Сєвєродонецької міської ради від 20.06.2013 № 2809 про поновлення договору оренди землі від 21.04.2010 та примірник додаткової угоди про поновлення договору, і ознайомився з вказаним рішення міської ради лише у жовтні 2016р. та вважає, що вказана обставина є підставою для висновку про наявність або відсутність дій (бездіяльності) позивача та відсутність вини відповідача у завданні збитків позивачу.

У відзиві на апеляційну скаргу Перший заступник прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі, необґрунтованими.

Перший заступник прокурора Луганської області посилається на те, що використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів призвело до неотримання позивачем доходу від орендної плати за землю та безпідставного збереження коштів відповідачем, які б отримала Сєвєродонецька міська рада у разі оформлення правовстановлюючих документів ПП «Айленд» на спірну земельну ділянку.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2017р. порушене провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства “Айленд”, м. Сєвєродонецьк Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 21.11.2017 р. у справі № 913/1083/16. Об’єднано в одне апеляційне провадження апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради, м.Сєвєродонецьк Луганської області з апеляційною скаргою Приватного підприємства “Айленд”, м.Сєвєродонецьк Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 21.11.2017 року по справі №913/1083/16. Розгляд справи призначено на 30.01.2018р.

З 15.12.2017 набув чинності Господарський процесуальний кодекс України в новій редакції відповідно до Закону України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” № 2147-19 від 03.10.2017.

П .9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Отже , апеляційні скарги Першого заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради, м.Сєвєродонецьк Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 21.11.2017 р. у справі № 913/1083/16 та Приватного підприємства “Айленд”, м.Сєвєродонецьк Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 21.11.2017 року по справі №913/1083/16 розглядається відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України, в редакції, чинній з 15.12.2017р.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 30.01.2018р. оголошено перерву до 13.02.2018р.

09.02.2018р. від відповідача по справі – ПП «Айленд» надійшло клопотання, в якому він просить призначити судову комп’ютерно-технічну експертизу у справі №913/1083/16, на розгляд якої поставити наступні питання:

- чи можливо достовірно встановити дату розміщення тексту рішення Сєвєродонецької міської ради від 20.06.2013р. №2809 «Про поновлення договору оренди землі ПП «Айленд» на веб-сайті http://sed-rada.gov.ua?

- якою є дата розміщення тексту рішення Сєвєродонецької міської ради від 20.06.2013р. №2809 «Про поновлення договору оренди землі ПП «Айленд» на веб-сайті http://sed-rada.gov.ua?

ПП «Айленд» просить доручити проведення судової комп’ютерно-технічної експертизи Товариству з обмеженою відповідальністю «Київська незалежна судово-експертна установа» та зупинити апеляційне провадження до надходження до суду результатів експертизи.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 13.02.2018р. оголошено перерву до 14.02.2018р., учасники справи про час та місце наступного судового засідання повідомлені належним чином: учасники справи, які були присутні у судовому засіданні апеляційної інстанції 13.02.2018р. повідомлені під розписку, Сєвєродонецька міська рада - телефонограмою.

Положеннями Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній з 15.12.2017р., запроваджено інші (відмінні від попередньої редакції) правила подання учасниками справи заяв та клопотань, а також їх прийняття та розгляд у судових засіданнях.

Частиною 1,2 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання.

Відповідно до ст.267 Господарського процесуального кодексу України, суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує питання, зокрема, про призначення експертизи та вчиняє інші дії, пов’язані із забезпеченням апеляційного розгляду справи.

До апеляційної скарги не додавалося та у судовому засіданні апеляційної інстанції 30.01.2018р. жодних клопотань, пов’язаних з розглядом справи, зокрема, і про призначення судової комп’ютерно-технічної експертизи у справі №913/1083/16 відповідачем – ПП «Айленд» не заявлялося.

Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості вирішення питання про призначення експертизи в процесі розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи , що розгляд апеляційних скарги у справі №913/1083/16 розпочато 30.01.2018р. з відкриття першого судового засідання, клопотання ПП «Айленд» від 09.02.2018р. про призначення судової комп’ютерно-технічної експертизи у справі №913/1083/16 не приймається і залишається без розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно вимог ст.ст.222, 223 та п.17.7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017р.).

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційних скарг, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила.

Перший заступник прокурора Луганської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради, в якому, відповідно до ст. 22 ЦК України, ст. ст. 224, 225 ГК України, ст.ст. 152, 156, 157 Земельного кодексу України, просив суд стягнути з Приватного підприємства "Айленд" 366 536,89 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, внаслідок заняття відповідачем земельної ділянки без укладання договору оренди землі, а тому неотриманням доходів, які міг би реально одержати позивач, якби його право не було порушено. Розрахунок неодержаного доходу додано до позовної заяви.

В обґрунтування заявленої до стягнення суми, Перший заступник прокурора Луганської області посилався на те, що розмір місячної орендної плати у 2013-2014 роках за спірну земельну ділянку складав 27 416 грн. 00 коп., у 2016 році – 49 069 грн. 63 коп., відтак позивач просив стягнути 219328 грн. 00 коп. за період з серпня 2013 року по березень 2014 року та 147208 грн. 89 коп. за період з червня по серпень 2016 року, з урахування положень Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, статтею 6 якого, з 14.04.2014 по 08.06.2016 відповідача було звільнено від плати за користування земельними ділянками комунальної власності.

Позов мотивовано тим, що відповідач додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 21.04.2010р. з позивачем не уклав і за заявлений до стягнення період не сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою.

Прокурор у позовній заяві посилався на те, що відповідач 14.12.2012 звернувся до Сєвєродонецької міської ради з листом про продовження дії договору; рішенням Сєвєродонецької міської ради від 20.06.2013 № 2809 поновлено договір оренди землі від 21.04.2010 строком на три роки та зобов’язано відповідача в місячний строк укласти у письмовій формі додаткову угоду про поновлення договору оренди; відповідач ухилився від укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди; договір оренди землі за адресою: м. Сєвєродонецьк, ш. Будівельників, район б.23-а, мікрорайон 79, від 21.04.2010р. припинився з 28.02.2013р., у зв’язку із закінченням строку його дії; відповідач орендовану земельну ділянку позивачу не повернув та продовжує її використовувати (на ділянці розташовано торгівельно-розважальний центр, будівництво якого закінчено відповідачем у 2012 році); орендну плату або інші платежі за користування землею відповідач до місцевого бюджету в період 2013 – 2016 р.р. не вносив.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 30.11.2016р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.03.2017, позов задоволено з підстав обґрунтованості заявлених вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2017 постанову апеляційної інстанції та рішення суду 1-ї інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

У вказаній постанові Вищого господарського суду України зазначено, що для правильного вирішення спору при новому розгляді, слід встановити наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення та дослідити питання про можливість визначення розміру збитків відповідними комісіями, про які вказано у Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 19.04.1993 № 284, за приписами абз. 1, 4 п.2 якого визначено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад, та встановити дотримання позивачем законодавчо урегульованих правил визначення заявленої до стягнення суми збитків

За результатами нового розгляду 21.11.2017р. судом першої інстанції прийнято рішення, яке оскаржується.

З матеріалів справи вбачається, що 21.04.2010 між Сєвєродонецькою міською радою, як орендодавцем, та ПП "Айленд", як орендарем, укладено договір оренди землі №041041900248, на виконання умов якого орендодавець на підставі рішення сесії Сєвєродонецької міської ради за №3967 від 25.03.2010 за актом від 14.07.2010, надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку – землі комерційного використання (під будівництво торговельно-розважального центру), яка знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, ш. Будівельників, район б.23-а, мікрорайон 79.

Відповідно до п.2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,1088 га, в т.ч.: капітальна одноповерхова будівля – 0,5054, тимчасова будівля – 0,0054 га, під спорудами – 0,0205, під проїздами, проходами та площадками – 0,5775 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий №4412900000:06:020:0037 становить: на період будівництва – 657961 грн. 92 коп. після завершення будівництва – 3289920 грн. 48 коп. (п.5 договору).

Згідно з п.8 договору його укладено на 3 роки строком по 27.02.2013 включно.

Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п.20 договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку згідно з актом приймання-передачі протягом 3-х днів у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов’язаних із зміною її стану та несвоєчасного звільнення земельної ділянки має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв’язується у судовому порядку.

Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом (п.35 договору).

Рішенням Сєвєродонецької міської ради № 411 від 27.03.2012 р. "Про присвоєння адреси торгівельно-розважальному центру, розташовану по ш.Будівельників, р-н буд.23-а, мк-н №79", зокрема, присвоєно торгівельно-розважальному центру, розташовану по ш.Будівельників, район б.23-а, замовником будівництва якого є ПП "Айленд", адресу: м.Сєвєродонецьк, ш.Будівельників, №23-б.

24.12.2012 р. ПП "Айленд" звернулося до Сєвєродонецької міської ради з листом №5/12 від 14.12.2012 р., в якому повідомило про намір продовжити строк договору оренди земельної ділянки №041041900248 від 21.04.2010 р. на тих же умовах (а.с. 81, т. 1).

Позивач (Сєвєродонецька міська рада) у відповідь (на лист відповідача від 14.12.2012№ 5/12) листом від 01.04.2013 № 1040 повідомив відповідача про те, що розгляд питання про поновлення договору буде розглянуто після здійснення державної реєстрації за територіальною громадою права комунальної власності на земельну ділянку, яка надана в оренду відповідачу (а.с. 82, т. 1).

20.06.2013 р. Сєвєродонецькою міською радою прийнято рішення № 2809 від 20.06.2013 р. "Про поновлення договору оренди землі ПП "Айленд", відповідно до п.1 якого вирішено поновити відповідачу договір оренди землі №041041900248 від 21.04.2010 р. на земельну ділянку площею 1,1088 га (11088 кв. м) під торгівельно-розважальний центр на 3 роки за умови сплати орендарем орендної плати з коефіцієнтами, затвердженими рішенням сесії Сєвєродонецької міської ради №516 від 28.04.2011 р., які діяли в період строку дії зазначеного договору оренди землі та укладення і державної реєстрації відповідної додаткової угоди.

Також п.3 вказаного рішення зобов’язано ПП "Айленд" в місячний термін укласти у письмовій формі додаткову угоду про поновлення договору оренди землі та здійснити заходи для державної реєстрації права оренди земельної ділянки у встановленому законодавством порядку.

Враховуючи вищенаведене, орендар повинен був надати орендодавцю додаткову угоду в строк до 20.07.2013 р., однак даної додаткової угоди ПП "Айленд" Сєвєродонецькій міській раді у визначений термін не надано.

ПП «Айленд» посилається на те, що не знав про наявність рішення Сєвєродонецької міської ради № 2809 від 20.06.2013 р. "Про поновлення договору оренди землі ПП "Айленд".

Статтею 2 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цих Законів, а також договором оренди землі.

Статтею 33 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами в обов'язковому порядку.

Частиною 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Враховуючи , що додаткова угода про поновлення договору оренди землі не була укладена, договір оренди землі №041041900248 від 21.04.2010 р. припинив свою дію з 28.02.2013 у зв’язку із закінченням строку, на який його було укладено (п. 35 договору).

Відповідно до п. 20 договору оренди землі, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку згідно з актом приймання-передачі протягом 3-х днів у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Проте , відповідач земельну ділянку позивачу не повернув та продовжив її використання – на вказаній земельній ділянці розташовано торгівельно-розважальний центр відповідача, на який інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області 14.03.2012 відповідачу видано сертифікат № 16412040454 серії ЛГ про відповідність закінченого будівництвом об’єкту – торговельно-розважального центру за адресою: м. Сєвєродонецьк, ш. Будівельників, район буд. 23-а, мікрорайон 79.

Пунктом 20 договору також встановлено, що орендодавець у разі несвоєчасного звільнення земельної ділянки має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв’язується у судовому порядку.

Враховуючи неукладення додаткової угоди до договору до 20.07.2013 р. позивач просив стягнути суму 219328 грн. 00 коп. за період з серпня 2013 року по березень 2014 року та суму 147208 грн. 89 коп. за період з червня по серпень 2016 року, які складаються з суми річної орендої плати, яка застосовувалась за умовами договору оренди землі від 21.04.2010 р., проіндексованого у визначеному законом порядку.

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, підстави для настання якої за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельним кодексом України.

Відповідно до ч.2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (п.“д” ч.1 ст.156 Земельного кодексу України).

Частиною 1 ст.157 Земельного кодексу України передбачено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Частиною 3 ст.157 Земельного кодексу України передбачено, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету міністрів України від 19.04.1993 № 284 “Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам” був затверджений Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі – Порядок).

Пунктом 1 вказаного Порядку визначено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні неодержанням доходів у зв’язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв’язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Пунктом 2 Порядку встановлено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Згідно з п.3 Порядку відшкодуванню підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Верховний Суд України у постанові від 14.06.2017 по справі № 923/2075/15 зазначив, що відповідно до положень частини третьої статті 157 Земельного кодексу України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Проте норми матеріального права не встановлюють обов’язку позивача підтвердити свої вимоги виключно розрахунками, зробленими відповідно до Методики (Порядку).

Відповідно до приписів ст. 111²⁸ Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017р., висновок Верховного Суду України щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З матеріалів справи вбачається, що позивач розрахував збитки, виходячи з суми річної орендої плати, яка застосовувалась за умовами договору оренди землі від 21.04.2010р., проіндексованої у визначеному законом порядку. На положення постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» позивач не посилався та на її підставі розрахунку збитків не проводив.

Позивач розрахував збитки з фактичних даних сум договору оренди землі від 21.04.2010р., проіндексованої у встановленому законом порядку, що відповідає приписам ст.22 Цивільного кодексу України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є одним з правових наслідків порушення зобов'язання (договору).

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч. 2. ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються не одержані доходи, які уповноважена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, визначений ст. 225 Господарського кодексу України, зокрема:

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність наступного складу правопорушення: наявність збитків, протиправна поведінка (дія чи бездіяльність особи); причинний зв’язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача; вина правопорушника.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому пред’явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов’язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

З наяної в матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомості, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 4412900000:06:020:0037 вбачається, що на спірній земельній ділянці 14.03.2013р. зареєстровано торгівельно-розважальний центр, власником якого є Приватне підприємство «Айленд»

Редакція статті 125 Земельного кодексу України, яка є чинною на момент звернення прокурора з даним позовом, передбачає, що право власності, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналогічні вимоги щодо здійснення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку визначені статтею 182 ЦК України, згідно якої, право власності та інші речові права на нерухомі речі підлягають державній реєстрації.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку. Отже, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за приписами частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач використовав земельну ділянку за адресою: м. Сєвєродонецьк, ш. Будівельників, район буд. 23-а, мікрорайон 79 за вказаний у позові період з порушенням вимог чинного законодавства.

Користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просив стягнути суму 219 328 грн. 00 коп. за період з серпня 2013 року по березень 2014 року та суму 147208 грн. 89 коп. за період з червня по серпень 2016 року.

Прокурор , звертаючись до суду з відповідним позовом, як на матеріально-правову підставу своїх вимог послався на недоотриманий позивачем дохід від орендної плати за землю, який Сєвєродонецька міська рада отримала б у разі оформлення відповідачем правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку, та на приписи статті 22 Цивільного кодексу України.

У якості неодержаного доходу прокурор визначив неодержану позивачем (міським бюджетом) орендну плату за землю, яку останній міг би реально одержати, якщо відповідач належним чином виконав свій обов’язок щодо укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, правомірно володіючи нежитловою будівлею – торгівельно-розважальним центром, користується спірною земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди землі. Однак дій, спрямованих на належне оформлення у встановленому законом порядку прав користування цією земельною ділянкою, відповідачем, у заявлений прокурором період, не вчинялося.

Посилання апелянта-2 на те, що він не був обізнаний про прийняте Сєвєродонецькою міською радою рішення № 2809 від 20.06.2013 р. "Про поновлення договору оренди землі ПП "Айленд" та не отримував лист Сєвєродонецької міської ради №1405 від 06.04.2015р. з доданою до нього додатковою угодою про поновлення договору оренди землі №041041900248 від 21.04.2010р. не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, тому як обов’язок укласти договір оренди землі з Сєвєродонецькою міською радою на земельну ділянку, відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» покладається саме на орендаря – ПП «Айленд».

Судом апеляційної інстанції встановлено наступне:

- позивачу заподіяно збитки у розмірі доходів від орендної плати, яку він не одержав, а міг би реально одержати за звичайних обставин;

- збитки заподіяно внаслідок протиправної поведінки (бездіяльності) відповідача, яка полягає у використанні ним раніше орендованої земельної ділянки без правовстановлюючих документів, що спричинило неможливість позивача отримувати орендну плату за вказану земельну ділянку (упущену вигоду) внаслідок порушення відповідачем умов договору та вимог Закону України "Про оренду землі".

Бездіяльність відповідача щодо вчинення передбачених законодавством заходів зі своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно, що належить відповідачу на праві приватної власності, та наявності причинного зв'язку між бездіяльністю відповідача та понесеними позивачем збитками у вигляді неотриманої орендної плати не спростована наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач не довів об'єктивних обставин або перешкод для укладення передбаченого нормами земельного законодавства договору оренди землі у встановлений термін, а також не довів обставин, які б підтверджували вчинення ним дій, спрямованих на укладення такого договору, оскільки саме на землекористувача покладається обов'язок вчинення певних дій, спрямованих на оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки. Відповідний обов'язок по оформленню таких документів покладається саме на відповідача, як власника нерухомого майна, що розташоване на займаній цим майном земельній ділянці.

Невиконання вказаного обов'язку є підставою для стягнення з ПП «Айленд» збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаної орендної плати за землю), завданих внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі №904/5857/14).

За апеляційною скаргою прокурор просить переглянути оскаржуване рішення у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача збитків за період з серпня 2013 по березень 2014 року в сумі 219328 грн. 00 коп.

Судовою колегією апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи наявні копії платіжних доручень №353 від 27.09.2013р., №432 від 29.10.2013р., №507 від 27.11.2013р., №508 від 27.11.2013р., №120 від 28.01.2014р., №193 від 27.02.2014р., №253 від 25.03.2014р., №331 від 28.04.2014р. на загальну суму 55970,98 грн., оригінал яких оглянуто та повернено відповідачу господарським судом Луганської області листом від 08.12.2017р. у зв’язку із закінченням розгляду справи.

З вищезазначених копій платіжних доручень вбачається, що призначенням платежу є сплата за оренду землі за період з 08.2013 по 03.2014р. згідно з договором оренди від 21.04.2010р. (т.2, а.с. 39-46).

Тобто вищезазначені платежі на суму 55970,98 грн. були здійснені ПП «Айленд» після закінчення строку дії договору оренди землі (28.02.2018р.) на рахунок, зазначений у договорі оренди землі від 21.04.2010р.

Згідно з положеннями чинного законодавства, обов'язок зі сплати плати за землю, як загальнодержавного податку, може бути покладений виключно на наступних осіб: у формі земельного податку - на власників та постійних користувачів земельних ділянок; у формі орендної плати за землі державної та комунальної власності - на орендарів відповідних земельних ділянок державної та комунальної власності за умови укладення та реєстрації відповідних договорів оренди землі; покладення на особу обов'язку здійснювати плату за землю у формі земельного податку та орендної плату за одну і ту саму земельну ділянку одночасно чинним законодавством не передбачено.

Посилання позивача на подвійну правову природу орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності, яка складається з орендної плати та загальнодержавного податку спростовується вищенаведеним.

Враховуючи , що відповідачем підтверджено відповідними доказами часткову сплату орендної плати за договором оренди землі від 21.04.2010р. за спірний період з серпня 2013р. по березень 2014р. у сумі 55970,98 грн., у задоволенні позовних вимог у сумі 55970,98 грн. відмовляється.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків за період з серпня 2013 по березень 2014 року в сумі 219 328 грн. 00 коп. підлягають частковому задоволенню у сумі 163357,02 грн.

Щодо позовних вимог про відшкодування з відповідача збитків за період: червень – серпень 2016 р. в сумі 147208,89 грн. судовою колегією встановлено наступне.

Відповідно до п. 9 договору, після завершення будівництва орендна плата складає 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік.

Будівництво торгівельно-розважального центру відповідача завершено 14.03.2012р., про що відповідачу видано відповідний сертифікат.

З матеріалів справи вбачається, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні відповідача, за 2016 рік складає 5888355,60 грн.

Розмір річної орендної плати - 588835,56 грн., місячної орендної плати в 2016 р. – 49069,63 грн.

Прокурор просив стягнути з відповідача збитки за період: червень – серпень 2016р. (за три місяці) в сумі 147208,89 грн. ( орендна плата у сумі 49069,63 х 3 місяці), посилаючись на те, що вказаний період визначено з урахуванням положень Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, статтею 6 якого, з 14.04.2014 (початок проведення АТО) по 08.06.2016 (нова редакція ст. 6 Закону) відповідача було звільнено від плати за користування земельними ділянками комунальної власності.

Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України № 405/2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Приписами ст. 6 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (в редакції Закону до 08.06.2016 р.) визначено, що під час проведення антитерористичної операції суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Керівником Антитерористичного центру при СБУ, виданий Наказ від 07.10.2014 р. № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014 р.

У зв’язку з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування" внесено зміни до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Згідно з чинною редакцією (з 08.06.2016 р.) ст. 6 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" суб’єктів господарювання звільняються від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Відповідно до чинної редакції ч. 4 ст. 4 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

За змістом розпорядження Кабінету Міністрів України № 1085-р від 07.11.2014 р. "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення", із змінами внесеними згідно з розпорядженнями КМ № 128-р від 18.02.2015 р., № 428-р від 05.05.2015 р., № 1276-р від 02.12.2015 р., місто Сєвєродонецьк до зазначених населених пунктів не віднесено.

Разом з тим, розмір збитків розрахований за весь червень 2016 р. (30 днів), тоді як вказаним Законом відповідача було звільнено від плати за користування земельними ділянками комунальної власності до 08.06.2016 (зміни до Закону, якими скасовано звільнення відповідача від плати за землю, набрали чинності 08.06.2016).

Таким чином, збитки за червень 2016 р. за 23 дні (з 8 по 30 червня) становлять 37620,05 грн, а в загальній сумі збитки, які відповідач повинен відшкодувати позивачу за період з червня по серпень 2016р., складають 135759,31 грн.

Висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині стягнення збитків у розмірі 11449,58 грн у період з 1 по 8 червня 2016р. є обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що після пред’явлення позову, між Сєвєродонецькою міською радою та відповідачем – ПП «Айленд», на підставі рішення Сєвєродонецької міської ради від 26.01.2017 № 1183 укладено додаткову угоду від 11.04.2017 № 1 про поновлення договору оренди землі від 21.04.2010 № 041041900248, якою договір оренди продовжено до 27.02.2018.

Пунктом 12 вказаної додаткової угоди встановлено, що остання діє з 26.01.2017 і розповсюджується на умови договору з 01.09.2016.

Отже, цією угодою не регулюються відносини сторін, які мали місце в заявлений у позові період з червня по серпень 2016 р.

Посилання Першого заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради в апеляційній скарзі на ст.1212 Цивільного кодексу України не приймається судовою колегією, оскільки під час розгляду справи №913/1083/16 вказана стаття не зазначалася в якості нормативного обґрунтування позову.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків за період з серпня 2013 по березень 2014 року в сумі 163357,02 грн., за період з червня по серпень 2016 року в сумі 135759,31 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі Приватного підприємства “Айленд”, м.Сєвєродонецьк Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 21.11.2017 року по справі №913/1083/16, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Під час розгляду місцевим господарським судом даної справи відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

При цьому, встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові.

З урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України, днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява, а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду.

Як свідчать матеріали справи, позов першого заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради подано, згідно з датою поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява, 29.09.2016р.

Відповідно до п.288.7 ст.288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Згідно з п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Враховуючи наведені приписи законодавства за зобов’язаннями зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за серпень 2013 року строк позовної давності спливає 31 вересня 2016 року, тобто перший заступник прокурора Луганської області звернувся до господарського суду в межах 3 річного строку позовної давності.

Судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування з відповідача збитків в сумі 163357,02 грн. за період з серпня 2013 року по березень 2014 року.

За таких обставин, апеляційна скарга Першого заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради, м.Сєвєродонецьк Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 21.11.2017 року по справі №913/1083/16 підлягає частковому задоволенню.

Рішення господарського суду Луганської області від 21.11.2017 року по справі №913/1083/16 у частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування з відповідача збитків в сумі 219328,00 грн. за період з серпня 2013 року по березень 2014 року підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення у цій частині.

У іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 21.11.2017 року по справі №913/1083/16 підлягає залишенню без змін за мотивами, викладеними у постанові.

Здійснити новий розподіл судових витрат відповідно до ст.129, 282 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 129, 269,270,273, п.2 ч.1 ст.275, ст.277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Айленд”, м.Сєвєродонецьк Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 21.11.2017 року по справі №913/1083/16 – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради, м.Сєвєродонецьк Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 21.11.2017 року по справі №913/1083/16 – задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 21.11.2017 року по справі №913/1083/16 у частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування з відповідача 219328,00 грн. за період з серпня 2013 року по березень 2014 року – скасувати.

Прийняти у цій частині нове рішення.

Стягнути з приватного підприємства “Айленд” (шосе Будівельників, 23-б, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, код ЄДРПОУ 32418971, р/р 26009001321640 в ЗАТ «ОТП БАНК» МФО 300528) на користь Сєвєродонецької міської ради (бульвар Дружби Народів, 32, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, код ЄДРПОУ 26204220) 163357,02 грн.

В частині стягнення з приватного підприємства “Айленд” (шосе Будівельників, 23-б, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, код ЄДРПОУ 32418971, р/р 26009001321640 в ЗАТ «ОТП БАНК» МФО 300528) на користь Сєвєродонецької міської ради (бульвар Дружби Народів, 32, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, код ЄДРПОУ 26204220) 55970,98 грн. – відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства “Айленд” (шосе Будівельників, 23-б, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, код ЄДРПОУ 32418971, р/р 26009001321640 в ЗАТ «ОТП БАНК» МФО 300528) на користь прокуратури Луганської області (вул.Б.Ліщини, б.27, м.Сєвєродонецьк Луганської області, код ЄДРПОУ 02909921, р/р 35211068000839, банк ДКСУ м. Київ, МФО 82017) за подання позовної заяви у сумі 4486,74 грн., та за подання апеляційної скарги у сумі 4935,42 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 21.11.2017 року по справі №913/1083/16 залишити без змін.

Господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

У судовому засіданні 14.02.2018р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 19.02.2018р.

Головуючий суддя: Т.Д. Геза

Судді : Н.М. Дучал

ОСОБА_3