1

№ 335/8322/17 2-к/335/1/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2018 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючої судді Геєць Ю.В., за участю секретаря судового засідання Ровенської В.В.,

учасників справи: представника стягувача ОСОБА_1, представника боржника ОСОБА_2, представника Фонду державного майна України ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотанняТовариства з обмеженою відповідальності „ІТ-Сервіс” про надання дозволу на примусове виконання на території України рішенняАрбітражного суду Красноярського краю Російської Федерації від 13.03.2017 року у справі № А33-21240/2016 за позовом Товариства з обмеженою відповідальності „ІТ-Сервіс” до Публічного акціонерного товариства „Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

17.07.2017 року Товариство з обмеженою відповідальності „ІТ-Сервіс” через свого представника звернулося до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з клопотанням, згідно якого просить суд:

постановити ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення Арбітражного суду Красноярського краю від 13.03.2017 року у справі № А33-21240/2016 за позовом Товариства з обмеженою відповідальності „ІТ-Сервіс” (російською мовою - Общество с ограниченной ответственностью „ИТ-Сервис”; адреса місцезнаходження: 660049, Росія, м. Красноярськ, вул. Пограничників, буд. 42; ОДРН: 1032402667439; ІПН: НОМЕР_1) до Публічного акціонерного товариства „Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (69032, м. Запоріжжя, Вознесенівський район, Південне шосе, буд. 15; ідентифікаційний номер: 00194122) про стягнення з ПАТ „ЗАлК” заборгованості в рублях, еквівалентну 25 597,98 доларам США за курсом Центрального банку Російської Федерації, на дату фактичної виплати заборгованості; процентів в рублях, еквівалентні 465,57 доларам США за курсом Центрального банку Російської Федерації, на дату фактичної виплати заборгованості та судових витрат з державного мита у розмірі - 29 722,82 рублів з визначенням в ухвалі суми стягнення в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали;

видати виконавчий лист на примусове виконання рішення Арбітражного суду Красноярського краю від 13.03.2017 року у справі № А33-21240/2016 за позовом Товариства з обмеженою відповідальності „ІТ-Сервіс” (російською мовою - Общество с ограниченной ответственностью „ИТ-Сервис”; адреса місцезнаходження: 660049, Росія, м. Красноярськ, вул. Пограничників, буд. 42; ОДРН: 1032402667439; ІПН: НОМЕР_1) до Публічного акціонерного товариства „Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (69032, м. Запоріжжя, Вознесенівський район, Південне шосе, буд. 15; ідентифікаційний номер: 00194122) про стягнення з ПАТ „ЗАлК” заборгованості в рублях, еквівалентну 25 597,98 доларам США за курсом Центрального банку Російської Федерації, на дату фактичної виплати заборгованості; процентів в рублях, еквівалентні 465,57 доларам США за курсом Центрального банку Російської Федерації, на дату фактичної виплати заборгованості та судових витрат з державного мита у розмірі - 29 722,82 рублів з визначенням в ухвалі суми стягнення в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали;

надіслати виданий виконавчий лист в порядку, встановленому законодавством, для виконання за місцем знаходження боржника - до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції.

В обґрунтування даного клопотання заявник зазначає, що 13.03.2017 року Арбітражним судом Красноярського краю було прийнято рішення у справі № А33-21240/2016 за позовом Товариства з обмеженою відповідальності „ІТ-Сервіс” до Публічного акціонерного товариства „Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” про стягнення заборгованості.

Вказаним рішенням позов ТОВ „IT-Сервіс” було задоволено у повному обсязі та вирішено стягнути з ПАТ „ЗАлК”:

1. Заборгованість в рублях, еквівалентну 25 597,98 доларам США за курсом Центрального банку Російської Федерації, на дату фактичної виплати заборгованості;

2. Проценти в рублях, еквівалентні 465,57 доларам США за курсом Центрального банку Російської Федерації, на дату фактичної виплати заборгованості;

3. Судові витрати з оплати державного мита у розмірі - 29 722,82 рублів.

Рішення Арбітражного суду Красноярського краю в апеляційному порядку не оскаржувалося та набуло законної сили 14.04.2017 року, про що свідчить відмітка на копії рішення.

17 квітня 2017 року Арбітражним судом Красноярського краю було видано виконавчий лист серії ФС № 013496321.

Станом на дату подання клопотання, рішення Арбітражного суду Красноярського краю боржником добровільно не виконано. У зв’язку з цим є необхідність у отриманні дозволу на примусове виконання рішення в Україні.?

Визнання та виконання рішень судів Російської Федерації в Україні передбачене Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікованою Постановою Верховної Ради України № 2889-ХІІ від 19.12.1992 року (надалі - Київська угода) та Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, ратифікованої Законом України № 240/94-ВР від 10.11.1994 року (надалі - Мінська конвенція).

Оскільки стягувач та боржник є суб’єктами господарювання, застосуванню підлягають положення Київської угоди, яка регулює питання вирішення справ, що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб'єктами, а також виконання рішень за ними.

Так, згідно з ч. 1 ст. 7 Київської угоди, держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав взаємно визнають і виконують рішення компетентних судів, що набули законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Київської угоди, виконання рішення відбувається за клопотанням заінтересованої сторони, до якої додаються наступні документи:

1. належним чином завірена копія рішення, про примусове виконання якого порушене клопотання;

2. офіційний документ про те, що рішення набуло чинності, якщо це не випливає з тексту самого рішення;

3. докази про повідомлення іншої Сторони про процес;

4. виконавчий документ.

Надання жодних інших документів для отримання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду міжнародними договорами не передбачено.

При цьому, ст. 9 Київської угоди визначено вичерпний перелік підстав, за яких у виконанні рішення може бути відмовлено на прохання Сторони, проти якої воно направлене, а саме якщо:

1. судом держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав, що запитується, раніше винесене рішення, яке набуло законної чинності у справі між тими самими Сторонами, про той самий предмет і на тій самій підставі;

2. є визнане рішення компетентного суду третьої держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав або держави, що не є членом Співдружності, по спору між тими ж Сторонами, про той же предмет і на тій же підставі;

3. спір згідно з цією Угодою вирішений некомпетентним судом;

4. інша Сторона не була повідомлена про процес;

5. закінчився трирічний термін давності подання рішення щодо примусового виконання.

Підстави для відмови у виконанні рішення Арбітражного суду Красноярського краю від 13.03.2017 року відсутні.

Розділом 6 Субліцензійного договору № ИТ-SW-028/14К/ЗАлК-Д-2014-216 від 01.10.2014 року (надалі - Субліцензійний договір від 01.10.2014 року) сторонами було передбачено договірну підсудність вирішення спорів при виконанні даного договору, а саме - за арбітражними судами згідно з Арбітражно-процесуальним кодексом Російської Федерації (надалі - АПК РФ).

Як вказано у ч. 4 ст. 35 АПК РФ, позов, пов'язаний з договором, в якому вказано місце його виконання, може бути поданий до арбітражного суду за місцем виконання договору.

Крім цього, відповідно до п) 8 ч. 1 ст. 4 Київської угоди, компетентний суд держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав має право розглядати спори, якщо на території цієї держави виконано зобов'язання з договору, що є предметом спору.

Субліцензійний договір від 01.10.2014 року та додаткові угоди 1-4 до нього були укладені у м. Красноярськ.

Виконання за договором було також здійснене у м. Красноярськ, що підтверджується актами передачі прав користування № 1 від 21.10.2014 року та № 2 від 01.11.2014 року.

Факт непідсудності спорів, що випливають з вказаного договору між ТОВ „ІТ-Сервіс” та ПАТ „ЗАлК” судам України був також встановлений в ухвалі Господарського суду Запорізької області від 27.10.2016 року у справі № 908/2804/16.

Таким чином, спір за Субліцензійний договором від 01.10.2014 року був підсудний та вирішений компетентним судом - Арбітражним судом Красноярського краю.

Згідно з ст. 5 Київської угоди, при наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць СНД зносяться одна з одною безпосередньо, у тому числі з питань вручення і пересилання документів.

Доручення про вручення документів ПАТ „ЗАлК” було направлене Арбітражним судом Красноярського краю 20.09.2016 року.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.11.2016 року у справі № 908/2580/16 було підтверджено факт належного повідомлення ПАТ „ЗАлК” про розгляд справи А33-21240/2016 шляхом вручення ухвали Арбітражного суду Красноярського краю від 20.09.2016 року.

За результатами розгляду апеляційної скарги ПАТ „ЗАлК”, вказана ухвала була залишена в силі Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2016 року.

Отже, відповідач у справі - ПАТ „ЗАлК” - був повідомлений про розгляд Арбітражним судом Красноярського краю справи А33-21240/2016 у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням боржника у справі є: м. Запоріжжя, Вознесенівський район, Південне шосе, буд. 15.

Таким чином, клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення Арбітражного суду Красноярського краю від 13.03.2017 року підлягає розгляду Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя.

В ухвалі про надання дозволу на примусове виконання рішення Арбітражного суду Красноярського краю має бути зазначена у гривні сума, еквівалентна 26 063,55 доларам США за курсом Центрального банку Російської Федерації, на дату фактичної виплати заборгованості (по сплаті заборгованості та процентів) та 29 722,82 рублям по оплаті судових витрат.

Посилаючись на зазначене заявник просить суд задовольнити клопотання.

01.09.2017 року на адресу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшли заперечення Публічного акціонерного товариства „Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” на клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення.

Ухвалою від 05.09.2017 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальності „ІТ-Сервіс” про надання дозволу на примусове виконання іноземного суду було прийнято судом до розгляду.

30.10.2017 року представником заінтересованої особи в судовому засіданні, та 08.11.2017 року через канцелярію суду подані додаткові заперечення щодо клопотання.

13.11.2017 року до суду надійшла заява Фонду Державного майна України (надалі Фонд) про залучення Фонду до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Публічного акціонерного товариства „Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат”.

28.11.2017 року ухвалою суду заяву Фонду задоволено.

12.02.2018 року від Фонду надійшли письмові пояснення по суті клопотання, відповідно до яких Фонд просить відмовити у задоволенні клопотання.

В судовому засіданні представник заявника клопотання підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник Публічного акціонерного товариства „Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” та представник Фонду у судовому засіданні щодо задоволення клопотання заперечували та просили відмовити у його задоволенні в повному обсязі з підстав, викладених в запереченнях щодо клопотання та додаткових пояснень до них.

Вислухавши учасників судового процесу, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд вважає, що клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 13.03.2017 року Арбітражним судом Красноярського краю було прийнято рішення у справі № А33-21240/2016 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ІТ-Сервіс” до Публічного акціонерного товариства „Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” про стягнення заборгованості.

Вказаним рішенням позов ТОВ „ІТ-Сервіс” було задоволено у повному обсязі та вирішено стягнути з ПАТ „ЗАлК”:

1. Заборгованість в рублях, еквівалентну 25 597,98 доларам США за курсом Центрального банку Російської Федерації, на дату фактичної виплати заборгованості;

2. Проценти в рублях, еквівалентні 465,57 доларам США за курсом Центрального банку Російської Федерації, на дату фактичної виплати заборгованості;

3. Судові витрати з оплати державного мита у розмірі - 29 722,82 рублів.

Рішення Арбітражного суду Красноярського краю в апеляційному порядку не оскаржувалося та набуло законної сили 14.04.2017 року, про що свідчить відмітка на копії рішення.

17 квітня 2017 року Арбітражним судом Красноярського краю було видано виконавчий лист серії ФС № 013496321.

Звертаючись до суду з клопотанням про надання дозволу на примусове виконання рішення суду, заявник, як на підставу для його задоволення, посилається на те, що, не зважаючи на набрання вказаним рішенням законної сили, боржник в добровільному порядку його не виконує.

Статтею 81 Закону України „Про міжнародне приватне право” передбачено, що в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських відносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.

Згідно ч. 1 ст. 82 вищевказаного Закону визнання та виконання рішень, визначених у ст. 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.

Відповідно до вимог ст. 35 Закону України „Про міжнародний комерційний арбітраж” арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.

При цьому, як передбачено положеннями ст.ст. 462, 468 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Судом встановлено, що в правовідносинах, які склались між стягувачем та боржником, таким міжнародним договором є Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікована Постановою Верховної Ради України № 2889-ХІІ від 19.12.1992 року та Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, ратифікована Законом України № 240/94-ВР від 10.11.1994 року.

Законом України „Про приватизацію державного майна” встановлені обмеження щодо об'єктів державної власності, що підлягають приватизації.

Так, частиною четвертою статті 12 зазначеного Закону визначено, що з моменту прийняття рішення про приватизацію об’єкта державної власності забороняється здійснення операцій з борговими вимогами і зобов’язаннями, якщо за період з моменту прийняття такого рішення сума зобов’язань перевищує 5 відсотків підсумку балансу підприємства за останній звітний період, але не більш як 250 мінімальних заробітних плат протягом одного календарного року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 року № 1057 „Про внесення змін до деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України з питань приватизації”, зокрема, прийнято рішення про приватизацію належного державі пакета акцій ПАТ „ЗаЛК” та затверджено план розміщення: акцій товариства, з передбаченням, відповідно до вимог статті 18-4 Закону, продажу зазначеного пакета акцій за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону.

У свою чергу ТОВ „IT-Сервіс” просить надати дозвіл на примусове виконання на території України рішення Арбітражного суду Красноярського краю від 13.03.2017 року у справі № В33-21240/2016 про стягнення з ПАТ „ЗАлК” на користь заявника 25 597,98 доларів США зі сплати винагороди та 465,57 доларів США, що в свою чергу перевищує 5 % підсумку балансу товариства за 2016 рік.

З огляду на зазначене, задоволення вказаного клопотання призведе до порушення законодавства України, зокрема статті 12 Закону України „Про приватизацію державного майна”.

Відповідно до статті 468 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено, зокрема, у разі якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України.

Згідно постанови Верховної Ради України від 27.01.2015 року № 129-УІІ Російську Федерацію, з рахуванням дій, які вона вчиняє, серед іншого, і через підтримку та забезпечення масштабних терористичних атак на території України, визнано державою-агресором і рішеннями РНБО було припинено будь-яке військово-технічне співробітництво та воєнне співробітництво в воєнній сфері та сфері безпеки з Російською Федерацією, а постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2015 року № 632 припинено дію Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про виробничу і науково-технічну кооперацію підприємств оборонної галузі промисловості.

При цьому, Законом України „Про санкції” також передбачено можливість застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів по відношенню до іноземної держави та іноземної юридичної особи, дії яких створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності.

Враховуючи положення національного законодавства, а також беручи до уваги те, що кінцевими отримувачами коштів є компанії, які підпадають під дії санкцій, здійснення економічних та фінансових зносин, чого власне вимагає примусове виконання рішення, протирічить санкційній політиці України та встановленим обмеженням - запобіганню виведенню капіталів за межі України, як то передбачено п.4 ст. 4 Закону України „Про санкції”, а тому в задоволені клопотання слід відмовити.

Окрім цього суд виходить також з того, що в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України „Про санкції” фінансування вищенаведених компаній шляхом примусового виконання рішення МКАС про звернення коштів, буде протирічить санкційній політиці України щодо запобігання виведенню капіталів за межі України, та порушуватиме інтереси суспільства та держави.

При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 12.1999 року №12 „Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і скасування рішень, постановлених у порядку Міжнародного комерційного арбітражу на території України”, під публічним порядком належить розуміти правопорядок держави, визначальні принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканності, основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо).

Рішення може бути визнано таким, що суперечить публічному порядку, в тому випадку, якщо в результаті його виконання будуть вчинені дії, які або прямо заборонені законом, або які спричинять шкоду суверенітету чи безпеці держави, дії, що стосуються інтересів великих соціальних груп і які є несумісними з принципами побудови економічної, політичної та правової системи держави, та дії, що суперечать основним конституційним правам людини та громадянина.

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 467 ЦПК України розглянувши подані документи та вислухавши пояснення сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання.

Таким чином, враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальності „ІТ-Сервіс” про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення Арбітражного суду Красноярського краю Російської Федерації від 13.03.2017 року у справі № А33-21240/2016 за позовом Товариства з обмеженою відповідальності „ІТ-Сервіс” до Публічного акціонерного товариства „Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” про стягнення заборгованості.

Керуючись ст.ст. 462-470 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання Публічного акціонерного товариства „Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” – про відкладення судового засідання – залишити без задоволення.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальності „ІТ-Сервіс” про надання дозволу на примусове виконання на території України рішенняАрбітражного суду Красноярського краю Російської Федерації від 13.03.2017 року у справі № А33-21240/2016– залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Дата складання повного судового рішення: 16 лютого 2018 року.

Суддя: Ю.В.Геєць