МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_{08000, Київська область, смт. Макарів, вул. Фрунзе, 35}

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" травня 2015 р. Справа № 370/564/15-а

Суддя Макарівського районного суду Київської області Тандир О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування Бородянського та Макарівського районів Управління ГУ МВС України у Київській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА _1, (далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування Бородянського та Макарівського районів Управління ГУ МВС України у Київській області (далі - відповідач), в якому просив визнати незаконною відмову відповідача від 13 листопада 2014 року у реєстрації на ім'я позивача автомобіля марки ВМW Х5, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2. Також просив зобов'язати відповідача зареєструвати вказаний автомобіль на ім'я позивача.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що 01 грудня 2009 року він придбав автомобіль марки ВМW Х5, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2 (далі - автомобіль), у громадянина ОСОБА_3 Договір купівлі-продажу був оформлений видачею довіреності. Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 20 жовтня 2014 року встановлено, що між позивачем та ОСОБА_3, був укладений договір купівлі-продажу вище зазначеного автомобіля, та визнано за мною право власності на вказаний автомобіль. 04 листопада 2014 року це рішення суду набрало чинності.

11 листопада 2014 року позивач звернувся до Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування Бородянського та Макарівського районів при УДАІ ГУМВС України в Київській області (надалі - Центр) з заявою, в якій просив зареєструвати за ним автомобіль вказаний вище, який належить позивачу на праві приватної власності.

Однак листом №633 від 13 листопада 2014 року начальник Цетру відмовив позивачу у реєстрації зазначеного автомобіля, посилаючись на те, що «інформація про реєстрацію вищевказаного автомобіля була несанкціоновано внесена до «Інформаційно-пошукової бази ДАІ», а також автомобіль не оформлений у митному відношенні, що суперечить Постанові КМУ від 07.09.1998 року №1388 «Про затвердження порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин...».

Однак, позивач вважає відмову у реєстрації належного йому автомобіля незаконною з наступних підстав:

Згідно з п. 1 «Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів всіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07 вересня 1998 року (далі - Правила), встановлено єдиний на території України порядок державної реєстрації та обліку автомобілів та видачі реєстраційних документів та номерних знаків.

Згідно з п.2 Правил, ці правила є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів.

Згідно з п.7 Правил, власники транспортних засобів зобов'язані зареєструвати їх протягом 10 діб після придбання або митного оформлення, чи тимчасового ввезення на територію України.

Згідно з п.8 «Правил», реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника, поданої особисто, і документів, що посвідчують його особу та правомірність придбання транспортного засобу, а також оцінку його вартості, яка проводиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку у порядку, встановленому МВС, Мінюстом, Держпромполітики, і має відповідні документи, відповідність конструкцій транспортного засобу встановленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не приймаються до реєстрації транспортні засоби, зібрані зі складових частин серійних транспортних засобів без дотримання вимог Закону України «Про дорожній рух». Правомірність придбання транспортних засобів підтверджується документами, скріпленими підписом відповідної посадової особи і печаткою, виданими суб'єктами підприємницької діяльності, які реалізують транспортні засоби, митними органами, судами, нотаріусами і т.і.

Згідно з абзацом 3 п. 8 Правил, до документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, відносяться, зокрема, копії рішення суду, засвідчені в установленому порядку, із зазначенням фізичної особи, яка визнається власником транспортного засобу, його марки, моделі, року випуску, а також ідентифікаційний номер складових частин.

Разом з заявою про реєстрацію транспортного засобу позивач подав до Центру всі вище перелічені документи, в тому числі документи, що посвідчують особу, рішення суду, яким підтверджується правомірність придбання автомобіля і навіть висновок експерта Науково-дослідного експертно- криміналістичного центру УМВС України в Київській області №11/112/162 від 14 серпня 2014 року, яким встановлено, що номер кузова вище зазначеного автомобіля нанесений в заводських умовах та на час дослідження зміні не піддавався.

Таким чином, у відповідача не було жодних, передбачених «Правилами» підстав для відмови позивачеві у реєстрації автомобіля на його ім'я.

Такої підстави для відмови в реєстрації автомобіля, як "несанкціоноване внесення інформації про автомобіль до «Інформаційно-пошукової бази ДАІ», жодним пунктом Правил не передбачено.

Окрім того, твердження відповідача про те, що автомобіль позивача було несанкціоновано внесено до Інформаційно-пошукової бази ДАІ, належним чином не підтверджено жодними доказами. Інформація УДАІ МВС України про те, що слідчим Печерського РУГУ МВС України у м. Києві проводиться досудове слідство по кримінальній справі №24-50, яка порушена по факту несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин, автоматизованих систем та комп'ютерних мереж, що призвело до підробки інформації за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 361 КК України є недостатньою для того, щоб вважати безперечно встановленим, що автомобіль позивача, було незаконно внесено до «Інформаційно-пошукової бази ДАІ».

Несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин, автоматизованих систем та комп'ютерних мереж, що призвело до підробки інформації - це злочин, передбачений ст. 361 КК України. Отже факт несанкціонованого втручання може вважатись встановленим, якщо він встановлений вироком суду, що набрав чинності. Отже, на підтвердження своєї позиції відповідач повинен надати суду допустимий доказ - належним чином завірену копію вироку суду. Нараз у відповідача такого доказу немає.

Додатковою підставою для відмови в реєстрації автомобіля Центр вважає ту обставину, що автомобіль не оформлено у митному відношенні. Але цю підставу позивач вважає не відносною до суті цього спору.

Згідно з п. 30 Правил дійсно передбачено, що транспортні засоби, ввезені в Україну фізичними особами, підлягають реєстрації на підставі заяв власників і виданих митними органами посвідчень на їх реєстрацію в підрозділах із зазначенням відомостей про сплату мита. Однак, даний пункт не має жодного відношення до позивача, оскільки він не ввозив автомобіль в Україну через державний кордон, а придбав його на території України у громадянина ОСОБА_3

Позивачу не відомо і не могло бути відомо, чи надавав попередній власник автомобіля документи про належне оформлення його «в митному відношенні». Якщо попередній власник не надавав таких документів, то юридична відповідальність у вигляді відмови в реєстрації автомобіля повинна була управлінням ДАІ застосована саме до нього. Якщо ж така відповідальність не застосована, то відповідальність за внесення даних про автомобіль до «Інформаційної бази ДАІ» несуть посадові особи органів ДАІ.

Позивач ж являється добросовісним набувачем автомобіля, який уже був внесений до Інформаційної бази ДАІ. Отже, до належного оформлення у митному відношенні автомобіля позивача він відношення не має. У його діях відсутні жодні ознаки злочину або порушення відносно належного розмитнення автомобіля, точно так же, як і відносно несанкціонованого внесення даних про автомобіль до Інформаційно-пошукової бази ДАІ. Юридична ж відповідальність за вчинення правопорушень, скоєних при попередній реєстрації автомобіля, має бути персоніфікованою, та пов'язаною лише з діями особи, до якої вона застосовується. Таким чином, позивачеві не може бути відмовлено у реєстрації автомобіля на його ім'я, оскільки він придбав його на території України на законних підставах і не має жодного відношення ні до розмитнення автомобіля ні до внесення відомостей до нього в Інформаційно-пошукову базу даних ДАІ.

Враховуючи викладене, позивач, посилаючись на ст.ст. 19, 41 Конституції України, ст.ст. 316, 319, 321 ЦК України, ввжає відмову відповідача у реєстрації автомобіля незаконною, що і стало придовом для звернення до суду.

Згідно письмової заяви позивач вимоги за позовом підтримав, просив його задовольнити із вказаних у ньому підстав.

Відповідач у судове засідання представника не направив, однак подав письмові заперечення проти позову, в яких проти задоволення позову заперечив, вказав, що пред'явлений позов є таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Дійсно, ОСОБА_1, 11.11.2014 року звернувся до Центру з заявою про реєстрацію автомобіля марки ВМW Х5, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2. До заяви про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_1, подав лише копію рішення суду, будь які інші документи, які передбачені діючим законодавством ним в Центр ДАІ подані не були.

Листом Центру № 633 вих. від 13.1 1.2014 року у реєстрації вищевказаного автомобіля йому було відмовлено.

Відповідно до п. 8 Порядку державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України «Про дорожній рух»).

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, договори купівлі-продажу транспортних засобів, оформлені в Державтоінспекції, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача; митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу; акт про проведений аукціон або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби.

У разі митного оформлення транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, які ввозяться на митну територію України, за електронною митною декларацією така декларація, засвідчена електронним цифровим підписом відповідальної посадової особи митного органу, передається за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційних систем органам МВС.

Пунктом 11 вищезазначеного Порядку передбачено, що державна реєстрація конфіскованих транспортних засобів або транспортних засобів, право власності на які встановлено за рішенням суду, проводиться на підставі відповідного рішення суду із зазначенням марки, моделі, ідентифікаційних номерів складових частин таких засобів, а також реєстраційних документів, зокрема свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (далі - свідоцтво про реєстрацію) або технічного паспорта (у разі їх наявності) з відміткою підрозділу Державтоінспекції про зняття транспортного засобу з обліку. До реєстраційних документів додається договір купівлі-продажу, інший документ, що встановлює право власності, або рішення Кабінету Міністрів України чи комісії, утвореної відповідно до Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органами державної виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р., № 985, про передачу цих транспортних засобів у разі конфіскації у власність держави.

Державна реєстрація проводиться: транспортних засобів, що визнані в установленому порядку безхазяйними, - на підставі документів, виданих уповноваженими органами, а також договорів купівлі-продажу або інших документів, які встановлюють право власності на такі засоби після їх реалізації; транспортних засобів, які за правом спадкування перейшли у власність держави або подаровані державі власниками, - на підставі рішень органів, визначених законодавством, та нотаріально засвідчених документів, які встановлюють право власності, із зазначенням в них марки, моделі, ідентифікаційних номерів складових частин таких транспортних засобів, інших документів, що підтверджують правомірність їх придбання новими власниками, а також виданих на території України реєстраційних документів з відміткою підрозділів Державтоінспекції про зняття їх з обліку.

Державна реєстрація зазначених транспортних засобів, ввезених на митну територію України без сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що передбачені законодавством під час імпорту таких засобів, проводиться за умови подання документів про внесення таких податків і зборів.

Крім того, згідно до 15 Порядку, під час проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортні засоби, крім випадків вибракування їх у цілому, підлягають огляду (крім випадків перереєстрації транспортних засобів у зв'язку із зміною місця проживання власника та у разі відновлення втрачених або зіпсованих документів) з метою звірення ідентифікаційних номерів їх складових частин з номерами, зазначеними у поданих власником для реєстрації документах, визначення їх справжності та проведення перевірки за Єдиним державним реєстром Державтоінспекції та автоматизованою базою даних про розшукувані транспортні засоби, встановлення відповідності конструкції і технічного стану транспортних засобів обов'язковим вимогам правил, нормативів і стандартів України.

Під час перевірки ідентифікаційних номерів автомобіля позивача було встановлено, що інформація про реєстрацію даного автомобіля в Інфомаційно-пошукові бази ДАІ була внесена несакціоновано та згідно норм чинного законодавства скасована. Згідно відповіді на запит Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування Бородянського та Макарівського районів при УДАІ ГУМВС України в Київській області до Центру ДАІ Львівської області реєстрація вказаного автомобіля не підтверджена.

З урахуванням наведеного вище, а також через ненадання позивачем ОСОБА_1, до Центру ДАІ всіх необхідних документів, що передбачені діючим законодавством, йому було правомірно відмовлено у реєстрації його автомобіля.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

01 грудня 2009 року позивач придбав автомобіль марки ВМW Х5, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, у громадянина ОСОБА_3 Договір купівлі-продажу був оформлений видачею довіреності.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 20 жовтня 2014 року встановлено, що між позивачем та ОСОБА_3, був укладений договір купівлі-продажу вище зазначеного автомобіля, та визнано за позивачем право власності на вказаний автомобіль. 04 листопада 2014 року це рішення суду набрало чинності.

11 листопада 2014 року позивач звернувся до Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування Бородянського та Макарівського районів при УДАІ ГУМВС України в Київській області із заявою, в якій просив зареєструвати за ним автомобіль вказаний вище, який належить позивачу на праві приватної власності. До заяви було додано рішення Макарівського районного суду Київської області від 20.10.2014 року, належним чином завірене судом, копія паспорта позивача, копія висновку експертного дослідження від 14.08.2014 року.

Згідно висновку експертного дослідження від 14.08.2014 року, автомобіля ВМW Х5, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, вварки або повної заміни номерних деталей не виявлено, спосіб нанесення гарнітура та розмір шрифту відповідають шрифту, що використовується заводом виробником, номер кузова автомобіля не змінювався.

Однак листом №633 від 13 листопада 2014 року Цетр відмовив позивачу у реєстрації зазначеного автомобіля, посилаючись на те, що «інформація про реєстрацію вищевказаного автомобіля була несанкціоновано внесена до «Інформаційно-пошукової бази ДАІ», а також автомобіль не оформлений у митному відношенні, що суперечить Постанові КМУ від 07.09.1998 року №1388 «Про затвердження порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин...».

Вирішуючи вимоги за даним позовом, суд керується наступним.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічного-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що 3. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Однак, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відмовляючи позивачу у реєстрації транспортного засобу, відповідач послався на на те, що «інформація про реєстрацію вищевказаного автомобіля була несанкціоновано внесена до «Інформаційно-пошукової бази ДАІ», а також автомобіль не оформлений у митному відношенні, що суперечить Постанові КМУ від 07.09.1998 року №1388 «Про затвердження порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин».

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху належить, зокрема, визначення порядку здійснення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів, проведення їх обов'язкового технічного контролю та визначення обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, визначення переліку обладнання, необхідного для одержання суб'єктами господарювання права на здійснення обов'язкового технічного контролю транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та зареєстрованих у відповідних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху (далі - суб'єкти проведення обов'язкового технічного контролю), а також переліку документів, що подаються для одержання такого права та інші повноваження, визначені цим Законом.

Як передбачено ст. 34 вказаного вище Закону, Державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників. Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення. Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху. Для автоматизованого обліку транспортних засобів, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, та відомостей про їх власників ведеться Єдиний державний реєстр, держателем якого є Державтоінспекція Міністерства внутрішніх справ України. Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. На транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та закріплюються номерні знаки, які відповідають вимогам стандартів. Закупівля за державні кошти бланків реєстраційних документів та номерних знаків для транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог законодавства тими органами, на які покладений обов'язок щодо їх реєстрації.

Виключний перелік підстав для заборони експлуатації транспортних засобів визначений у статті 37 Закону України «Про дорожній рух». Так, згідно вказаної статті забороняється експлуатація незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, перевернуті чи не освітлені, а також транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"). Експлуатація транспортних засобів також забороняється у разі: порушення вимог щодо їх переобладнання; порушення порядку встановлення і використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв; виявлення технічних несправностей і невідповідності вимогам правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також неукомплектованості відповідно до призначення.

На виконання ст. 4 Закону України «Про дорожній рух», порядок реєстрації транспортних засобів врегульовано Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, що затвердженений постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р., № 1388.

Відповідно до п.п. 1, 2 вказаного Порядку, ним встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

Цей Порядок є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов'язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.

З системного аналізу даного Порядку вбачається, що розрізняється: державна реєстрація транспортного засобу (перша державна реєстрація раніше не зареєстрованого автомобіля, в тому числі нового автомобіля); державна реєстрація ввезених в України транспортних засобів; перереєстрація транспортного засобу (наприклад зміна власника); а також зняття з реєстрації автомобіля, що відповідає відповідним розділам Порядку.

Вичерпний перелік документів, що подаються для реєстрації транспортних засобів передбачена п. 8 Правил, а саме Державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України "Про дорожній рух") .

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, згідно вказаного пункту Порядку, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою, зокрема і копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин.

Одним з документів, що може підтверджувати право власності на автомобіль, Порядок передбачає і митну декларацію на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери. При цьому, у разі митного оформлення транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, які ввозяться на митну територію України, за електронною митною декларацією така декларація, засвідчена електронним цифровим підписом відповідальної посадової особи митного органу, передається за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційних систем органам МВС.

Однак, митна декларація подається лише у у разі митного оформлення транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, які ввозяться на митну територію України, тобто обобою, яка ввозить транспортний засіб. Порядок реєстрації ввезених в Україну транспортних засобів врегульовано відповідним розділом Порядку, і стосується як транспортних засобів, які не були раніше зареєстровані в Україні так відповідно і осіб, які ввозять ці транспортні засоби. Тобто в даному випадку вказаний розділ Порядку до позивача не має застосовуватися.

Враховуючи викладене, як вбачається із матеріалів справи, позивач подав усі передбачені Порядком документи, необхідні для реєстрації автомобіля, а також висновок експерта Науково-дослідного експертно- криміналістичного центру УМВС України в Київській області №11/112/162 від 14 серпня 2014 року, яким встановлено, що номер кузова вище зазначеного автомобіля нанесений в заводських умовах та на час дослідження зміні не піддавався.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, автомобіль позивача вже був зареєстрованим в Україні та мав відповідні реєстраційні номери, а саме державний номерний знак НОМЕР_1, та підтверджується витягами з бази даних «Реєстраційна картка АМТ» та результатами пошуку по базі «ДАІ». Посилання відповідача у справі на те, що даний автомобіль не був зареєстрований в Україні, чи то його реєстрація була анульована, не підтверджується жодними доказами у справі.

Оскільки автомобіль позивача вже був зареєстрованим в Україні, його реєстрація не скасована, відповідно до Порядку відповідач мав провести перереєстрацію вказаного автомобіля на нового власника.

Так, згідно розділу «Перереєстрація транспортних засобів», а саме п . 33 Порядку перереєстрація транспортних засобів проводиться, зокрема, у разі зміни власників транспортного засобу.

При перереєстрації транспортних засобів у разі зміни їх власників зняття з обліку таких транспортних засобів не проводиться.

Згідно п. 35 Порядку підставою для перереєстрації транспортного засобу також може бути і рішення суду про визнання недійсними договору купівлі-продажу, міни, дарування, що засвідчені в установленому порядку тощо, що має місце в даному випадку.

Як передбачено п. 39 Порядку у разі перереєстрації транспортного засобу свідоцтво про реєстрацію підлягає заміні на загальних підставах.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, такої підстави для відмови в реєстрації автомобіля за позивачем, як "несанкціоноване внесення інформації про автомобіль до «Інформаційно-пошукової бази ДАІ», жодним пунктом Порядку не передбачено.

Твердження відповідача про те, що автомобіль позивача було несанкціоновано внесено до Інформаційно-пошукової бази ДАІ, належним чином не підтверджено жодними доказами. Інформація УДАІ МВС України про те, що слідчим Печерського РУГУ МВС України у м. Києві проводиться досудове слідство по кримінальній справі №24-50, яка порушена по факту несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин, автоматизованих систем та комп'ютерних мереж, що призвело до підробки інформації за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 361 КК України є недостатньою для того, щоб вважати безперечно встановленим, що автомобіль позивача, було незаконно внесено до «Інформаційно-пошукової бази ДАІ».

Несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин, автоматизованих систем та комп'ютерних мереж, що призвело до підробки інформації - це злочин, передбачений ст. 361 КК України. Отже факт несанкціонованого втручання може вважатись встановленим, якщо він встановлений вироком суду, що набрав чинності. Отже, за відсутності належним чином завіреної копії вироку суду даний факт суд не вважає доведеним.

Таким чином, відмова відповідача з підстав несанкціонованого внесення інформації про автомобіль до «Інформаційно-пошукової бази ДАІ» не є за конною та обґрунтованою.

Крім того, додатковою підставою для відмови в реєстрації автомобіля Центр вважає ту обставину, що автомобіль не оформлено у митному відношенні.

Цю підставу відмови відповідача суд вважає необґрунтованою з огляду на нижченаведене.

Відповідно до п. 11 Порядку державна реєстрація конфіскованих транспортних засобів або транспортних засобів, право власності на які встановлено за рішенням суду, проводиться на підставі відповідного рішення суду із зазначенням марки, моделі, ідентифікаційних номерів складових частин таких засобів, а також реєстраційних документів, зокрема свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (далі - свідоцтво про реєстрацію) або технічного паспорта (у разі їх наявності) з відміткою підрозділу Державтоінспекції про зняття транспортного засобу з обліку. Державна реєстрація проводиться: транспортних засобів, що визнані в установленому порядку безхазяйними, - на підставі документів, виданих уповноваженими органами, а також договорів купівлі-продажу або інших документів, які встановлюють право власності на такі засоби після їх реалізації; транспортних засобів, які за правом спадкування перейшли у власність держави або подаровані державі власниками, - на підставі рішень органів, визначених законодавством, та нотаріально засвідчених документів, які встановлюють право власності, із зазначенням в них марки, моделі, ідентифікаційних номерів складових частин таких транспортних засобів, інших документів, що підтверджують правомірність їх придбання новими власниками, а також виданих на території України реєстраційних документів з відміткою підрозділів Державтоінспекції про зняття їх з обліку.

Державна реєстрація зазначених транспортних засобів, ввезених на митну територію України без сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що передбачені законодавством під час імпорту таких засобів, проводиться за умови подання документів про внесення таких податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком безоплатно переданих конфіскованих транспортних засобів та транспортних засобів, які згідно з податковим законодавством звільнені від їх сплати, із внесенням відповідного запису у свідоцтво про реєстрацію.

Пунктом 28 Порядку дійсно передбачено, що Ввезені в Україну транспортні засоби підлягають державній реєстрації на підставі заяв власників і митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронних митних декларацій або виданих митними органами посвідчень про їх реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції.

Транспортні засоби та їх складові частини, що мають ідентифікаційні номери, ввезені в Україну з метою їх подальшого відчуження суб'єктами господарювання, діяльність яких пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, і придбані юридичними чи фізичними особами, реєструються на підставі виданих зазначеними суб'єктами довідок-рахунків та митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або їх копій, що скріплюються особистою номерною печаткою працівника митної служби та печаткою митного органу.

У разі митного оформлення транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, за електронною митною декларацією, засвідченою електронним цифровим підписом відповідальної посадової особи митного органу, державна реєстрація таких транспортних засобів і складових частин здійснюється на підставі зазначеної митної декларації, отриманої органами МВС від Держмитслужби за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційних систем та розміщеної в автоматизованій інформаційній системі "Митний документ".

Однак, вказані норми не мають застосовуватися в даному випадку, оскільки передбачають відмову у першій реєстрації автомобіля у разі ввезеня в Україну і не може бути підставою для відмови у перереєстрації вже зареєстрованого автомобіля за новим власником.

Позивач не ввозив автомобіль в Україну через державний кордон, а придбав його на території України у громадянина ОСОБА_3

Позивачу не відомо і не могло бути відомо, чи надавав попередній власник автомобіля документи про належне оформлення його «в митному відношенні». Якщо попередній власник не надавав таких документів, то юридична відповідальність у вигляді відмови в реєстрації автомобіля повинна була управлінням ДАІ застосована саме до нього. Якщо ж така відповідальність не застосована, то відповідальність за внесення даних про автомобіль до «Інформаційної бази ДАІ» несуть посадові особи органів ДАІ.

Позивач ж являється добросовісним набувачем автомобіля, який уже був внесений до Інформаційної бази ДАІ, тобто вже був зареєстрований на законних підставах (поки вироком суду не буде встановлено протилежне). Отже, до належного оформлення у митному відношенні автомобіля позивача він відношення не має. У його діях відсутні жодні ознаки злочину або порушення відносно належного розмитнення автомобіля, точно так же, як і відносно несанкціонованого внесення даних про автомобіль до Інформаційно-пошукової бази ДАІ. Юридична ж відповідальність за вчинення правопорушень, скоєних при попередній реєстрації автомобіля, має бути персоніфікованою, та пов'язаною лише з діями особи, яка вчинила відповідне правопорушення. Таким чином, позивачеві не може бути відмовлено у реєстрації автомобіля на його ім'я, оскільки він придбав його на території України на законних підставах і не має жодного відношення ні до розмитнення автомобіля ні до внесення відомостей до нього в Інформаційно-пошукову базу даних ДАІ.

Враховуючи викладене, оскільки позивач надав суду всі необхідні документи для перереєстрації належного йому на законних підставах автомобіля, відповідачем, на думку суду, неправомірно було відмовлено у перереєстрації вказаного автомобіля на ім'я позивача, позовні вимоги слід задовольнити.

Посилання відповідача у запереченнях на те, що позивачем не наданого повного пакету документів, передбаченого Порядком,а лише копію рішення суду, судом не приймаються до уваги, оскільки це не було підставою відмови у реєстрації позивачу автомобіля, а перелік документів, наданий позивачем для реєстрації автомобіля відповідає вимогам Положення, зокрема п.п. 8, 35, що вбачається із копії його заяви, поданої Центру.

Строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст. 99 КАС України, не є пропущеним, так як позивач порушення прав позивача відбулося у листопаді 2014 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 9, 17, 158-163, 167, 185, 186 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування Бородянського та Макарівського районів Управління ГУ МВС України у Київській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати незаконною відмову Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування Бородянського та Макарівського районів Управління ГУ МВС України у Київській області від 13 листопада 2014 року у реєстрації на ім'я позивача автомобіля марки ВМW Х5, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2 та зобов'язати відповідача зареєструвати вказаний автомобіль на ім'я ОСОБА_1.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд, що її ухвалив, протягом 10 днів з моменту її проголошення, а особами, що не були присутні при її проголошенні - з моменту отримання її копії.

Постанова суду набирає законної сили по закінченню строку на її оскарження, у разі, якщо не подано апеляційну скаргу. В інакшому випадку - після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий О.В. Тандир