Постанова

Іменем України

8 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 644/2185/16-ц

провадження № 61-512 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Елавус ЛТД»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Елавус ЛТД» на рішення апеляційного суду Харківської області у складі головуючого-судді Черкасова В. В., суддів: Кокоші В. В., Пономаренко Ю. А. від 2 листопада 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Елавус ЛТД» (далі - ТОВ Фірма «Елавус ЛТД») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позовна заява мотивована тим, що з 27 серпня 2012 року він працював у ТОВ Фірма «Елавус ЛТД» на посаді інженера-економіста. 8 січня 2014 року його було звільнено з роботи за згодою сторін. При звільненні відповідач, у порушення вимог статей 115, 116 КЗпП України, не виплатив у повному обсязі належну позивачу заробітну плату. Судовим наказом, виданим Орджонікідзевським районним судом м. Харкова 25 березня 2014 року, з ТОВ Фірма «Елавус ЛТД» на користь позивача була стягнута заборгованість по заробітній платі за серпень-листопад 2013 року. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2015 року з ТОВ Фірма «Елавус ЛТД» на користь позивача була стягнута заборгованість за грудень 2013 року та січень 2014 року, а також середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з 28 січня 2014 року по 3 листопада 2014 року. Крім того, рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24 червня 2015 року стягнуто з ТОВ Фірма «Елавус ЛТД» на користь позивача середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з 4 листопада 2014 року по 27 березня 2015 року. Остаточний розрахунок з позивачем проведено 3 грудня 2015 року.

Посилаючись на вказані обставини позивач просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 березня 2015 року по 2 грудня 2015 року в сумі 26 872 грн 50 коп, а також компенсацію за нараховану, але невиплачену заробітну плату станом на 2 грудня 2015 року, з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 4 920 грн 93 коп.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_3 з кредиторськими вимогами про виплату середнього заробітку та компенсації за нараховану, але невиплачену заробітну плату за час затримки за період з 28 березня 2015 року по 2 грудня 2015 року, будучи усвідомленим про порушення його трудових прав, не звертався та ухвалою господарського суду Харківської області від 15 січня 2016 року у справі № 922/3048/15 припинено провадження у справі про банкрутство ТОФ Фірми «Елавус ЛТД» через задоволення всіх кредиторських вимог, а також, з урахуванням частини четвертої статті 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 2 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 Стягнуто з ТОВ Фірма «Елавус ЛТД» на користь ОСОБА_3 суму середнього заробітку за період затримки розрахунку за період з 28 березня 2015 року по 2 грудня 2015 року в сумі 26 872 грн 50 коп. Стягнуто з ТОВ Фірма «Елавус ЛТД» на користь ОСОБА_3 компенсацію за нараховану, але не виплачену заробітну плату станом на 2 грудня 2015 року, з рахуванням індексу інфляції, в сумі 4 920 грн 93 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки ТОВ Фірма «Елавус ЛТД» не виплатило позивачу при звільненні належну та нараховану заробітну, тому, з урахуванням положень статей 115 -117 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», з нього має бути стягнуто середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні, а також компенсація за нараховану, але не виплачену заробітну плату.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ Фірма «Елавус ЛТД» просить скасувати рішення апеляційного суду та справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

1) апеляційний суд при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні, у порушення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, виходив із кількості календарних днів, замість робочих;

2) апеляційним судом неправильно застосовані норми матеріального права, що визначені статтею 8-1 КЗпП України, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», у зв'язку з чим не звернув уваги на те, що у ОСОБА_3 відсутнє право на отримання відшкодування за затримку виплати заробітної плати на підставі статті 117 Кодексу законів про працю, так як відшкодування за ст.117 Кодексу законів про працю України вже було раніше присуджене позивачу за рішенням суду;

3) апеляційним судом не застосовано до спірних правовідносин частину четверту статті 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у зв'язку з чим не врахував, що на момент ухвалення рішення пунктом 3 ухвали господарського суду Харківської області від 15 січня 2016 року у справі № 299/3048/15, у якій брав участь позивач, визначено, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

5 грудня 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ поновлено ТОВ Фірма «Елавус ЛТД» строк на касаційне оскарження рішення апеляційного суду Харківської області від 2 листопада 2016 року та відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 жовтня 2017 року справу за позовом ОСОБА_3 до ТОВ Фірма «Елавус ЛТД» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації за нараховану, але невиплачену заробітну плату призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

18 грудня 2017 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_3 з 27 серпня 2012 року працював у ТОВ Фірма «Елавус ЛТД» на посаді інженера-економіста.

8 січня 2014 року ОСОБА_3 було звільнено з роботи за угодою сторін.

Судовим наказом Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 березня 2014 року, який набрав чинності 17 квітня 2014 року, з ТОВ Фірма «Елавус ЛТД» стягнуто на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі в розмірі 5 645 грн 34 коп.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Фірма «Елавус ЛТД» на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі за грудень 2013 року та січень 2014 року, а також середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з 28 січня 2014 року по 3 листопада 2014 року в сумі 17 869 грн 08 коп.

Крім того, рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24 червня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Фірма «Елавус ЛТД» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з 4 листопада 2014 року по 27 березня 2015 року в сумі 17 868 грн 97 коп.

Остаточний розрахунок з позивачем у повному обсязі проведено 3 грудня 2015 року.

Відповідно до частини четвертої статті 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

У частині четвертій статті 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 7 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про припинення провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені, в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними документами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Відповідно до ухвали господарського суду Харківської області від 23 червня 2015 року, якою порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ Фірми «Елавус ЛТД», визнано кредиторські вимоги ОСОБА_3 до ТОВ Фірма «Елавус ЛТД» у розмірі 50 005 грн 85 коп. та включено їх до першої черги задоволення вимог кредиторів боржника.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 січня 2016 року провадження у справі про банкрутство ТОВ Фірма «Елавус ЛТД» припинено у зв'язку із задоволенням всіх кредиторських вимог, у тому числі й позивача.

Вирішуючи даний спір, апеляційний суд виходив із положень частини п'ятої статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якими передбачено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, у зв'язку з чим порушення процедури про банкрутство роботодавця не може свідчити про відсутність вини роботодавця в невиплаті працівникові належних йому коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обов'язків сплатити зазначені кошти.

В той же час апеляційним судом при вирішенні даного спору не враховано, що на момент відкриття провадження у цій справі ухвалою господарського суду Харківської області від 15 січня 2016 року у справі про банкрутство ТОВ Фірма «Елавус ЛТД», у якій брав участь ОСОБА_3, визначено, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними документами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Апеляційний суд не навів обґрунтованих мотивів на спростування висновків суду першої інстанції, покладених в основу рішення та доказів, наданих відповідачем та помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, яке ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Керуючись статтями 402, 406, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Елавус ЛТД» задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 2 листопада 2016 року скасувати.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2016 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. Стрільчук Судді:С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов О. В. Ступак Г. І. Усик