Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 925/360/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Чайки М.А.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Черкаської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком",

представник позивача - Кириченко М.Д., адвокат (Договір №1-29 про надання правової допомоги від 22.08.2017),

відповідач - Управління соціального захисту населення Жашківської районної державної адміністрації ,

представник відповідача - не з'явився,

розглянув касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Черкаської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017

у складі колегії суддів: Яковлєва М.Л. (головуючий), Чорної Л.В., Михальської Ю.Б.

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Черкаської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

до Управління соціального захисту населення Жашківської районної державної адміністрації

про стягнення 167 907, 33грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Черкаської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - ПАТ "Укртелеком", позивач) звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до Управління соціального захисту населення Жашківської районної державної адміністрації (м. Жашків, Черкаська область) (далі - Управління, відповідач) про стягнення 167 907,33грн. (заборгованість з відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям громадян).

Позовна заява мотивована тим, що позивач, протягом 2015-2016 років надавав телекомунікаційні послуги споживачам, які мають пільги з їх оплати, проте, відповідачем, як головним розпорядником коштів бюджетного фінансування пільг на території Жашківського району Черкаської області, всупереч вимог чинного законодавства, не відшкодовано, за рахунок державних субвенцій, понесені позивачем витрати на вищевказані послуги, в зв'язку з чим (за період з 01.12.2015 по 31.12.2016) утворилася заборгованість в розмірі 167 907, 33 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 11.04.2017 у справі №925/360/17 (суддя - Чевгуз О.В.) позов ПАТ "Укртелеком" до Управління задоволено повністю; стягнуто з Управління соціального захисту населення Жашківської районної державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Черкаської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" 167 907, 33 грн. - боргу та 2 518, 61 грн. - витрати зі сплати судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджено існування боргу з компенсації витрат за надання послуг зв'язку на пільговій основі в сумі 167 907,33 коп., проте, відсутність бюджетних коштів у відповідача на вищезазначені цілі не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. При цьому, місцевий господарський суд послався на правову позицію Верховного суду України, наведену у постанові від 26.12.2011 у справі №9/400, та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 (колегія суддів у складі: Яковлєв М.Л. (головуючий), Чорна Л.В., Михальська Ю.Б.), апеляційну скаргу Управління задоволено частково; рішення господарського суду Черкаської області від 11.04.2017 у справі №925/360/17 скасовано частково; прийнято нове судове рішення, яким позов ПАТ "Укртелеком" задоволено частково, стягнуто з Управління соціального захисту населення Жашківської районної державної адміністрації на користь ПАТ "Укртелеком" 1 100,00 грн. боргу та 16,50 грн. витрат зі сплати судового збору; в іншій частині позову відмовлено. Крім цього, стягнуто з ПАТ "Укртелеком" в дохід Державного бюджету України 2 752,32 грн. судового збору за апеляційний перегляд судового рішення.

Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що правовою підставою для стягнення боргу за грудень 2015 року, у цьому випадку, є договір №71і200-06-15 від 22.01.2015, пунктом 3.2.1 якого передбачено обов'язок управління проводити розрахунки на підставі актів звіряння і реєстрів актів звірок підписаних усіма учасниками таких розрахунків. Проте, у матеріалах справи відсутній акт звіряння розрахунків за грудень 2015 року, у зв'язку з чим, за висновком апеляційного господарського суду, не вбачається за можливе здійснити зокрема і перевірку розміру заборгованості за цей період. Крім того, господарський суд апеляційної інстанції вказав на відсутність доказів того, що частина боргу у сумі 28 899,81 грн. рахується за відповідачем станом на 01.01.2015. Поряд з цим, прийняв до уваги визнану відповідачем заборгованість за грудень 2015 року у сумі 1100,00 грн., яку визнав такою, що підлягає задоволенню, навіть за відсутності бюджетних коштів, посилаючись при цьому на приписи ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, постанову Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446, рішення Європейського суду з прав людини справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.2005) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.2004). Стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з Управління понесених витрат за період 2016 року, апеляційний господарський суд, посилаючись на приписи ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", вказав на обов'язковість укладення відповідного договору. При цьому, посилання позивача на те, що надання послуг пільговикам, підтверджено актами звіряння заборгованості, господарським судом апеляційної інстанції не було прийнято до уваги, оскільки матеріали справи містять лише п'ять актів звіряння за період з серпня по грудень 2016, в той час, коли борговим періодом визначено весь 2016 рік. Крім того, наявні у матеріалах акти звіряння за 2016 рік підписані в односторонньому порядку, лише позивачем, від так, за висновком апеляційного суду, не можуть бути визнані належним доказом для стягнення заборгованості за цей період. Інших доказів надання послуг за 2016 рік позивачем не надано, що робить не можливим здійснення перевірки розміру заявленої заборгованості, тощо.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ПАТ "Укртелеком" звернувся з касаційною скаргою про скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 у справі №925/360/17, з вимогою залишити в силі рішення господарського суду Черкаської області від 11.04.2017 у цій справі.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, позивач вказує на те, що апеляційним господарським судом не правильно було визначено суму основного боргу в розмірі 1100,00 грн. (без надання належної оцінки доказам, без перевірки суми заборгованості, на підставі лише тверджень відповідача). Поряд з цим, ПАТ "Укртелеком" у касаційній скарзі вказує на безпідставне застосування апеляційним господарським судом, до правовідносин що склались між сторонами у справі, приписів Закону України "Про телекомунікації", які регулюють відносини оператора і споживача телекомунікаційних послуг. Крім того, скаржник посилається на те, що апеляційний господарський суд не врахував порядок щодо проведення звіряння та оформлення форм "2, 3, 5, 7 пільга", передбачений Порядком "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги". Водночас, позивач зауважує на тому, що відповідач, в порушення норм чинного законодавства та вказаного Порядку, повертав розрахунки не провівши звірки, що містяться в Реєстрі, без складення та підписання Актів звіряння розрахунків "форма 3-пільга", аргументуючи це відсутністю бюджетних коштів на такі видатки.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.11.2017 у справі №925/360/17 (колегія суддів у складі: Кондратова І.Д. (головуючий), Карабань В.Я., Нєсвєтова Н.М.) поновлено строк для подання касаційної скарги (за клопотанням ПАТ "Укртелеком"); прийнято касаційну скаргу ПАТ "Укртелеком" до провадження; призначено розгляд справи на 13.12.2017.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.12.2017 розгляд справи №925/360/17 було відкладено на 28.12.2017.

Відповідно до підпункту 4) пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ, чинній з 15.12.2017, касаційні скарги (подання) на судові рішення у господарських справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

09.01.2018 на розгляд Верховного Суду, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняк В.Я. (головуючий), Пєсков В.Г., Катеринчук Л.Й. (визначеній за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, Протокол від 09.01.2018), передано касаційну скаргу ПАТ "Укртелеком" в особі Черкаської філії на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 у справі №925/360/17.

Ухвалою від 17.01.2018 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду прийняв справу №925/360/17 господарського суду Черкаської області до провадження, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Укртелеком", призначив розгляд справи №925/360/17 на 06.02.2018, встановив строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 30.01.2018.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу (вих. №78 від 26.01.2018) проти вимог та доводів скаржника заперечив, оскільки вважає їх безпідставними та необґрунтованими; просив Касаційний господарський суд залишити без задоволення касаційну скаргу ПАТ "Укртелеком". При цьому, Управління вказало на те, що, оскільки договір з позивачем про відшкодування витрат за встановлення телефонів і користування ним пільгової категорії громадян на 2016 рік не укладався (не підписувався), відтак відповідач не брав на себе зобов'язань, визначених у ст. 2 Бюджетного кодексу України. Крім того, відповідач не погодився з посиланням скаржника на приписи ч.2 ст.218 ГК України та ст. 617 ЦК України, з огляду на положення ст. 7 Бюджетного кодексу України. Разом з відзивом на касаційну скаргу, Управлінням було подано клопотання (вих. №77 від 26.01.2018) про розгляд справи без участі повноваженого представника відповідача, у зв'язку з відсутністю фінансового забезпечення на відрядження.

В судове засідання 06.02.2018 представник відповідача не з'явився. Враховуючи, що явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважного представника Управління.

Представник ПАТ "Укртелеком" в засіданні суду касаційної інстанції повністю підтримала доводи та вимоги касаційної скарги, просила суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 у справі №925/360/17 та залишити в силі рішення господарського суду Черкаської області від 11.04.2017 у цій справі. При цьому, представник скаржника вказала на невірне застосування апеляційним господарським судом до спірних правовідносин приписів Закону України "Про телекомунікації"; неврахування, під час прийняття оскарженого судового акту, змісту постанов Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 та від 04.03.2002 № 256, якими, зокрема, встановлені обов'язок та порядок відшкодування Управлінням, як головним розпорядником бюджетних коштів у визначеній сфері. Крім того, представник скаржника звернула увагу суду на те, що сума боргу у розмірі 1100, 00 грн. (яка визнана апеляційним господарським судом обґрунтованою), базується лише на поясненнях відповідача наведених у відзиві на позовну заяву, не підтверджена жодним належним доказом. Водночас, представник позивача підтвердила наявність в матеріалах справи лише п'яти актів звіряння розрахунків за 2016 рік, підписаних лише з боку ПАТ "Укртелеком", мотивуючи це тим, що всі акти форми "2-пільга" та "3-пільга" направлялись на адресу відповідача цінним листом з описом і мають відмітку поштового відділення про вручення, проте Управлінням не підписувались та не повертались, копії вказаних актів також направлялись на електронну адресу відповідача.

Переглянувши матеріали справи, та перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи викладені позивачем в касаційній скарзі, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника скаржника, Касаційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги виходячи з наступного.

За приписами ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017 (далі ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у цій справі, зокрема, встановлено, що:

- 22.01.2015 між ПАТ "Укртелеком" в особі Черкаської філії ПАТ "Укртелеком" та Управлінням соціального захисту населення Жашківської районної державної адміністрації було укладено договір №71і200-06-15 про відшкодування витрат за встановлення телефонів і користування телефоном пільговій категорії громадян (далі - Договір);

- за умовами п.п. 1.1, 1.2 Договору, позивач зобов'язався на пільгових умовах надавати послуги електрозв'язку громадянам Жашківського району, які мають пільги згідно чинного законодавства, а відповідач зобов'язався, згідно з вимогами чинного законодавства з питань фінансування витрат по встановленню телефонів та оплати за користування ним, проводити відшкодування поточних витрат Укртелекому по наданню послуг громадянам;

- п. 3.1.1 Договору передбачено, що на підставі наданих документів на право користування пільгами, протягом поточного року надавати громадянам пільги за користуванням телефоном, у відповідності до діючого законодавства;

- згідно п. 3.1.2 Договору, ПАТ "Укртелеком" повинен надавати управлінню до 5 числа кожного місяці, наступного за звітним, акти звірки розрахунків за наданні послуги та фінансові документи на підтвердження суми наданих послуг;

- за п. 3.2.1 Договору, Управління зобов'язалось проводити розрахунки на поточний рахунок із спеціальним режимом використання на підставі актів звіряння і реєстрів актів звірок підписаних усіма учасниками таких розрахунків;

- відповідно до п. 3.2.3 Договору, управління зобов'язалось до 5 числа наступного місяця за звітним періодом узгоджувати та підписувати акти звірки розрахунків заборгованості між сторонами;

- п. 8.1 Договору строк дії встановлений з 01.01.2015 по 31.12.2015, в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання;

- Договір про відшкодування витрат за встановлення телефонів і користування телефоном пільговій категорії громадян на 2016 рік сторонами не укладався (не підписувався).

Предметом спору у цій справі є вимоги ПАТ "Укртелеком" про стягнення боргу з компенсації витрат на надання телекомунікаційних послуг зв'язку на пільговій основі в розмірі 167 907,33 грн., за борговий період, визначений позивачем, з 01.12.2015 по 31.12.2016.

Як встановлено місцевим господарським судом, у період з 01.12.2015 по 31.12.2016 позивачем понесені витрати з надання пільг на послуги зв'язку надані пільговій категорії громадян на загальну суму 312 793,52 грн., з яких частина боргу у сумі 28 899,81 грн. рахується за відповідачем станом на 01.01.2015, що підтверджується розрахунком видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг у період з грудня 2015 по грудень 2016, зведеним розрахунком заборгованості за вказаний період, актами звірок розрахунків (а.с. 11-20) та матеріалами претензійної переписки сторін (а.с. 51-82).

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (зі змінами), між учасниками взаєморозрахунків за електроенергію, здійснювались часткові розрахунки по витратах Позивача за надання послуг зв'язку на пільговій основі, в тому числі погашались борги попередніх періодів, що оформлено спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів державного бюджету (а.с. 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43), всього на суму 173 786,00 грн.

На переконання суду, правовідносини щодо надання послуг зв'язку окремим категоріям споживачів на пільговій основі, між сторонами виникли та існують на підставі договору (№71і200-06-15 від 22.01.2015 ) та в силу вимог закону (за 2016 рік).

Господарський суд першої інстанції, на підставі матеріалів справи, визнав підтвердженим існування боргу по компенсації витрат за надання послуг зв'язку на пільговій основі в сумі 167 907, 33 грн. При цьому, за висновком місцевого господарського суду, відсутність бюджетних коштів у відповідача на вказані цілі не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Водночас, апеляційним господарським судом встановлено, що правовою підставою, у даному випадку, для стягнення боргу за період грудень 2015 року є договір №71і200-06-15 від 22.01.2015, проте, в матеріалах справи відсутній акт звіряння розрахунків за грудень 2015 року, що виключає можливість здійснити перевірку розміру заборгованості за цей період. Інших доказів надання послуг у грудні 2015 року позивачем не надано. Докази існування станом на 01.01.2015 частини боргу у сумі 28 899,81 грн. (за попередній період) в матеріалах справи відсутні.

Колегією суддів господарського суду апеляційної інстанції враховано визнану відповідачем заборгованість за грудень 2015 року на суму 1100,00 грн., однак посилання Управління на відсутність бюджетних коштів визнані необґрунтованими, з огляду на постанову Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446, ч.2 ст. 617 ЦК, ч.2 ст. 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.

Стосовно позовних вимог ПАТ "Укртелеком" про стягнення боргу за період 2016 року, апеляційний господарський суд встановив відсутність договірних відносин у цей період, як це передбачено ч. 2 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації"; наявність у матеріалах справи п'яти актів звіряння за період з серпня по грудень 2016 року, які підписані в односторонньому порядку лише збоку позивача, а від так, не прийняті судом як належний доказ заявлених в цій частині вимог. При цьому, апеляційний господарський суд наголосив на необхідності двостороннього помісячного звіряння інформації надання послуг конкретним пільговикам, відповідно до порядку здійснення розрахунків, визначеного законодавством, що регулює такі правовідносини.

Вимоги касаційної скарги ПАТ "Укртелеком" ґрунтуються: на невірному застосуванні апеляційним господарським судом, до спірних правовідносин, що склались між сторонами цієї справи, приписів Закону України "Про телекомунікації" (які регулюють відносини оператора і споживача телекомунікаційних послуг); на невідповідності висновків, викладених у постанові апеляційної інстанції, обставинам справи; недослідженні та відсутності належної оцінки доказів, наданих позивачем у підтвердження заявлених вимог, що призвело до неправильного визначення суми основного боргу. За твердженням ПАТ "Укртелеком", апеляційним господарським судом не прийнято до уваги Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117) та Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256), якими встановлено обов'язок Управління, як головного розпорядника коштів, відшкодування (оплати) понесених затрат Укртелекому незалежно від визнання чи не визнання Управлінням заборгованості.

Задовольняючи касаційну скаргу ПАТ "Укртелеком" частково, Касаційний господарський суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини носять змішаний характер і підпадають під правове регулювання не лише Бюджетного кодексу України, який визначає безпосередню процедури сплати грошових коштів, але також регулюються нормами цивільного законодавства: Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та відповідними законами України, які визначають правову підставу, в даному випадку для оператора телекомунікаційних послуг, надавати послугу на пільговій умові певним категоріям осіб.

Відповідно до положень ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", статтею 19 якого встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Позивач надає телекомунікаційні послуги споживачам з урахуванням їхніх пільг, передбачених: п. 19 ч.1 ст. 12, п. 10 ч.1 ст. 13, п. 18 ч.1 ст. 14, п. 20 ч.1 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; п.11 ст. 20, п. 8 ст. 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; п.6 ч.1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"; ч.5 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п.10 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства".

Зі змісту п.п. б п. 4 ч.1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України вбачається, що до видатків місцевих бюджетів належать, в тому числі видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку наданих пільговим категоріям громадян, що проводяться за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено відповідним Порядком (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256), яким, зокрема встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п. 8 порядку № 256 від 04.03.2002).

Частиною 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Таким чином, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян при цьому, зобов'язання сторін по даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання. Така ж позиція була висловлена Вищим господарським судом України у постановах від 31.10.2017 у справі №925/449/17, від 01.11.2017 у справі №921/223/17-г/13, від 26.09.2017 у справі 927/1095/16.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду не погоджується з висновком апеляційного господарського суду щодо обов'язкової наявності договірних відносин в частині регулювання відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих пільговим категоріям громадян, з посиланням на приписи Закону України "Про телекомунікації". Від так, доводи касаційної скарги в цій частині є цілком обґрунтованими.

Статтею 99 ГПК України (в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991) встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

За приписами ст.101 ГПК України (у вказаній редакції), у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі і додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Однак, як свідчить зміст прийнятої апеляційним господарським судом постанови, апеляційним господарським судом, в порушення вимог ст. ст. 99, 101 ГПК України, не було здійснено повторного розгляду справи, з встановленням усіх обставин справи та наданням цим обставинам відповідної оцінки, як це передбачено ст. ст. 47, 43 ГПК України.

Так, висновки про недоведеність наданих позивачем послуг та їх обсяг, зроблений апеляційним господарським судом без належного дослідження всіх матеріалів та обставин справи. Зокрема, щодо наявності залишку боргу за минули періоди станом на 01.01.2015 у сумі 28 899, 81 грн. (а.с. 11).

Поряд з цим, висновок про доведеність наявності заборгованості за грудень 2015 лише у сумі 1100,00 грн. зроблений господарським судом апеляційної інстанції на підставі тверджень відповідача, наведених у Відзиві на позовну заяву, без дослідження відповідних доказів в цій частині та встановлення правової природи виникнення такої заборгованості.

Крім того, апеляційний господарський суд не дослідив та не надав належної правової оцінки (з метою встановлення правильності приведених позивачем розрахунків суми боргу) факту здійснених взаєморозрахунків за Спільними протокольними рішеннями учасників розрахунків.

Водночас, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ПАТ "Укртелеком" у повному обсязі, без дослідження розрахунків позивача та доказів на їх підтвердження, зокрема щодо періоду 2016 року, не надав належної правової оцінки досудовому листуванню позивача з відповідачем, за відсутності договірних правовідносин за цей період; не встановив (на підставі матеріалів справи та нормативно-правових актів, що регулюють такі правовідносини) обсяг, порядок та строк виникнення відповідних зобов'язань. Вказане виключає можливість перевірки розрахунків позивача та встановлення дійсної суми заборгованості.

Також, колегія суддів касаційної інстанції, вважає, що, при наявності у цьому спорі частини бездоговірних правовідносин між сторонами, судам необхідно було (на підставі Положення та відповідних документів, які визначають Управління як головного розпорядника бюджетних коштів) встановити правовий статус відповідача та правомірність визначення його стороною спірних правовідносин (учасника справи). Встановлення цих обставин впливає на визначення реального обсягу зобов'язань відповідача перед ПАТ "Укртелеком".

Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає доводи касаційної скарги ПАТ "Укртелеком" обґрунтованими, такими що знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження.

Проте, з огляду на вимоги касаційної скарги (прохальна частина) та встановлені господарським касаційним судом недоліки рішення місцевого господарського суду, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги ПАТ "Укртелеком" та скасування судових рішень попередніх господарських судів.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.308 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008р. (заява №3236/03), "Рябих проти Росії" від 03.12.2003р. (заява №52854/99), "Нєлюбін проти Росії" від 02.11.2006р. (заява №14502/04)), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

В силу приписів ч. 2 ст. 300 ГПК України (у вказаній редакції), суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження або огляд доказів, або інше клопотання(заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги ПАТ "Укртелеком", та скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції повністю, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду Черкаської області в іншому складі суддів.

Під час нового розгляду, господарським судам належить врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне і обґрунтоване рішення. Зокрема, належить встановити правовий статус Управління соціального захисту населення Жашківської районної державної адміністрації, як головного розпорядника бюджетних коштів у визначеній сфері, чи є Управління належним відповідачем за всім обсягом заявлених вимог (враховуючи частину вимог за бездоговірними відносинами - за законом), з урахуванням встановленого визначити обсяг відповідальності, строк виникнення зобов'язань та порядок їх виконання. Крім того, на підставі доказів у справі та додатково зібраних документів, належить встановити обсяг наданих позивачем послуг пільгові категорії громадян та дійсний (підтверджений належними та допустимими доказами) розмір заборгованості.

У зв'язку з скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 308, 310, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Черкаської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" задовольнити частково.

2. Скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 11.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 у справі №925/360/17 повністю і передати справу на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Г. Пєсков