2/296/359/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" січня 2018 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Сингаївського О.П.,

за участі секретаря судового засідання Галіцької А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Житомиргаззбут», третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним договору постачання природного газу побутовим споживачам та зобов’язання здійснити перерахунок за послуги з газопостачання,

В С Т А Н О В И В :

23 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира із позовом до ТОВ «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ», в якому просив визнати недійсним договір на постачання природного газу побутовим споживачам за адресою: квартира АДРЕСА_1 (Щорса) у м. Житомирі, укладений між відповідачем та ОСОБА_3, особовий рахунок № НОМЕР_1 та зобов’язати ТОВ «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ» здійснити перерахунок за газ і послуги з газопостачання за період з 01.07.2015 по 19.01.2017 за договором на постачання природного газу побутовим споживачам за адресою: в будинку № 71 по вул. Покровській (Щорса) у м. Житомирі, укладеним між ним та відповідачем, особовий рахунок № НОМЕР_2, із застосуванням 100-процентної знижки за користування газом для опалювання житла на 105 кв.м. житла.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що починаючи з 1951 року постійно проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (стара назва – Щорса), 71. В період з 01.07.2015 по 09.07.2016 з ним проживала дружина ОСОБА_4, яка померла 09.07.2016. З вересня 01.09.2016 разом з ним в будинку також проживає дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка є непрацездатною особою. ОСОБА_1 та його дочка ОСОБА_3 включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру пільговиків.

Позивач також зазначив, що будинок, в якому він проживає обладнаний системою індивідуального опалення, джерело енергії – природний газ. До липня 2015 року газопостачання будинку здійснювало ПАТ «Житомиргаз», з яким був укладений відповідний договір та відкритий особовий рахунок на ім’я ОСОБА_1.

Внаслідок змін, що сталися у законодавстві, яке регулює правовідносини з постачання природного газу, з 01.07.2015 постачальником природного газу стало ТОВ «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ», яке відкрило на ім’я позивача особовий рахунок № НОМЕР_2 за адресою: м. Житомир, вул. Покровська, 71, а постачання природного газу здійснювалося на підставі Типового договору про надання населенню послуг з газопостачання, затвердженого постановою КМ України від 05.07.2006 № 938.

Із змісту рахунків за газ та послуги з газопостачання позивач дізнався, що ТОВ «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ» також відкрило особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім’я його дочки ОСОБА_3 за адресою: м. Житомир, вул. Покровська, 71, за якою вже був укладений договір на постачання природного газу та відкритий особовий рахунок на ім’я ОСОБА_1.

На думку позивача укладення договору на постачання природного газу між ТОВ «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ» та ОСОБА_3 та відкриття на її ім’я нового особового рахунку порушує вимоги Правил постачання природного газу.

Крім того, позивач зазначив, що відповідач, відкриттям окремого рахунку за адресою: квартира АДРЕСА_1 (Щорса) у м. Житомирі, на ім’я ОСОБА_3 № НОМЕР_1, зробив її окремим побутовим споживачем природного газу, в той час як вона є членом сім’ї позивача, тим самим унеможливив застосування позивачем пільги для опалення житла площею 105 кв.м., яка встановлена законом.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з підстав наведених у позовній заяві.

У судовому засіданні третя особа ОСОБА_3 зазначила, що її батько ОСОБА_1 з 1951 року постійно проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (стара назва – Щорса), № 71. Газопостачання будинку завжди здійснювалося за договорами, укладеними на ім’я її батька, особовий рахунок за договором на постачання природного газу був відкритий на ім’я батька.

ОСОБА_3 також зазначила, що не зверталася до ТОВ «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ» з заявою приєднанням до ДОГОВОРУ постачання природного газу побутовим споживачам. Укладення договору на постачання природного газу з відкриттям особового рахунку № НОМЕР_1 за адресою: м. Житомир, вул. Покровська, 71, відбулося без її відома та її згоди.

Третя особа ОСОБА_3 позов підтримала з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала. В наданих до суду запереченнях відповідач зазначив, що окремий рахунок № НОМЕР_1 на будинок № 71 по вул. Покровській (Щорса) у м. Житомирі на ім’я ОСОБА_3 був відкритий на підставі договору приєднання.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Під час судового розгляду судом встановлені наступні факти та обставини.

Позивач ОСОБА_1 починаючи з 1951 року постійно проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (стара назва – Щорса), №71. В період з 01.07.2015 по 09.07.2016 з ним проживала дружина ОСОБА_4, яка померла 09.07.2016. З вересня 01.09.2016 разом з ним в будинку також проживає дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка є непрацездатною особою. ОСОБА_1 та його дочка ОСОБА_3 включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру пільговиків, що підтверджується змістом витягів з протоколу засідань комісій виконкому від 25.08.2016, від 08.09.2016.

ОСОБА_1 є інвалідом війни 1-ї групи, що підтверджується змістом посвідчення.

Частина будинку, в якому проживає ОСОБА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3, розмір частки у праві власності становить 63/100, що підтверджується змістом інформаційної довідки з ЄДР № 61398588 від 14.06.2016.

Розмір опалювальної площі частини будинку, в якому проживає ОСОБА_1 та його дочка ОСОБА_3 становить 105,7 кв.м., що підтверджується змістом технічного паспорту на житловий будинок № 71 по вулиці Покровській в м. Житомирі.

Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в правовстановлюючих документах на частину будинку №71 по вул. Покровській (Щорса) в м. Житомирі, адреси з визначенням окремих квартир відсутні. Відсутність адрес з визначенням окремих квартир у будинку № 71 по вул. Покровській (Щорса), м. Житомир підтверджується також змістом відповіді Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради від 22.11.2016 № 5452/13, змістом відповіді на запит суду № 21/7337 від 04.12.2017 (а. с. 49).

З 01.07.2015 постачання природного газу позивачу здійснює ТОВ «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ», на ім’я позивача ОСОБА_1 відкритий особовий рахунок № НОМЕР_2 за адресою: м. Житомир, вул. Покровська, 71.

В період з 01.07.2015 по 31.12.2015 постачання природного газу здійснювалося на підставі Типового договору про надання населенню послуг з газопостачання, затвердженого постановою КМ України від 05.07.2006 № 938 із змінами та доповненнями (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 2015 року № 74), який є тристороннім договором, відповідно до якого постачальником природного газу було ТОВ «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ», споживачем природного газу - ОСОБА_1, газорозподільним підприємством – ПАТ «ЖИТОМИРГАЗ».

З 01.01.2016 постачання природного газу позивачу здійснює ТОВ «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ». На ім’я позивача ОСОБА_1 відкритий особовий рахунок № НОМЕР_2 за адресою: м. Житомир, вул. Покровська, 71, постачання природного газу здійснюється згідно ТИПОВОГО ДОГОВОРУ на постачання природного газу побутовим споживачам, який затверджений постановою НКРЕ від 30.09.2015 № 2500, який є двостороннім договором, відповідно до якого постачальником природного газу є ТОВ «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ», споживачем природного газу - ОСОБА_1.

З 01.07.2015 відповідач ТОВ «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ» відкрило на ім’я ОСОБА_3 особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: м. Житомир, вул. Покровська, 71, постачання природного газу до 31.12.2015 здійснювалося на підставі Типового договору про надання населенню послуг з газопостачання, затвердженого постановою КМ України від 05.07.2006 № 938 із змінами та доповненнями (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 2015 року № 74), який є тристороннім договором, відповідно до якого постачальником природного газу було ТОВ «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ», споживачем природного газу - ОСОБА_3, газорозподільним підприємством – ПАТ «ЖИТОМИРГАЗ».

З 01.01.2016 по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: м. Житомир, вул. Покровська, 71, постачання природного газу позивачу здійснює ТОВ «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ», постачання природного газу здійснюється на підставі згідно ТИПОВОГО ДОГОВОРУ постачання природного газу побутовим споживачам, який затверджений постановою НКРЕ від 30.09.2015 № 2500, який є двостороннім договором, відповідно до якого постачальником природного газу є ТОВ «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ», споживачем природного газу - ОСОБА_3.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 не зверталася до ТОВ «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ» з заявою приєднанням до ДОГОВОРУ постачання природного газу побутовим споживачам, укладення договору на постачання природного газу з відкриттям особового рахунку № НОМЕР_1 за адресою: м. Житомир, вул. Покровська, 71, відбулося без її відома та згоди (доказів протилежного суду не надано).

Враховуючи характер спірних правовідносин , які склалися між сторонами судом застосовані нижчезазначені норми матеріального права.

В період з 01.07.2015 по 31.12.2015 постачання природного газу населенню здійснювалося на підставі Типового договору про надання населенню послуг з газопостачання, затвердженого постановою КМ України від 05.07.2006 № 938 із змінами та доповненнями (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 2015 року № 74) на виконання вимог закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", яким вводився новий порядок (розділення функцій постачання та транспортування природного газу) постачання та розподілу природного газу.

Відповідно до п.4 ПРАВИЛ надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою КМ України від 09.12.1999 № 2246, в редакції чинній станом на 01.07.2015, за однією поштовою адресою укладається один договір.

09.04.2015 було прийнято закон України «Про ринок природного газу», який набув чинності 01.10.2015. З набранням чинності закону України «Про ринок природного газу» закон України "Про засади функціонування ринку природного газу" втратив чинність.

30.09.2015 НКРЕКП було прийнято низку постанов, спрямованих на реалізацію закону України «Про ринок природного газу», зокрема: Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою НКРЕ № 2494 від 30.09.2015, Кодекс газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕ № 2493 від 30.09.2015, Правила постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕ № 2496 від 30.09.2015, ТИПОВИЙ ДОГОВІР постачання природного газу побутовим споживачам, який затверджений постановою НКРЕ від 30.09.2015 № 2500.

З метою належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу в Україні, в Законі України «Про ринок природного газу» передбачено загальні правила розподілу та постачання природного газу споживачам.

Так, приписами ст.12 Закону визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов’язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов’язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

В розумінні Закону України "Про ринок природного газу" регулятором виступає національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Постачальником природного газу - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу. Споживачем - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини. А оператором газорозподільної системи – суб’єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

Отже, у правовідносинах, що склалися між сторонами спору ТОВ «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ» виступає постачальником природного газу, ОСОБА_1 - споживачем природного газу.

Відповідно до п.10 розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕ № 2496 від 30.09.2015 за однією поштовою адресою укладається один договір постачання природного газу. У разі коли об’єкт побутового споживача перебуває у власності (користуванні) кількох осіб, укладається один договір з одним із співвласників (користувачів) за умови письмової згоди всіх інших співвласників (користувачів), про що робиться відмітка в заяві-приєднанні.

За таких умов, слід дійти висновку, що з 01.07.2015 ТОВ «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ», не мало правових підстав для укладення за адресою: м. Житомир, вул. Покровська, 71 двох окремих договорів постачання природного газу.

Суд не бере до уваги доводи відповідача, що ОСОБА_1 проживає у ІНФОРМАЦІЯ_3, а ОСОБА_3 – у АДРЕСА_2, оскільки вони спростовуються доказами у справі, а саме: змістом інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договору дарування частини будинку від 14.06.2016, договору купівлі-продажу від 22.09.2005, свідоцтва про правона спадщину за заповітом від 17.07.1997, відповіді Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради від 22.11.2016 № 5452/13, змістом відповіді на запит суду. Із змісту зазначених документів вбачається, що адреси з визначенням окремих квартир у будинку № 71 по вул. Покровській (Щорса), м. Житомир відсутні.

Слід зазначити, що із ст.382 ЦК України вбачається, що квартира є окремим об’єктом права власності, відмінним від житлового будинку (ст.380 ЦКУ).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 не зверталася до ТОВ «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ», з заявою приєднанням до ДОГОВОРУ постачання природного газу побутовим споживачам, який є публічним.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що ОСОБА_3 в минулому до 01.07.2015 зверталася до ПАТ «Житомиргаз» з приводу газопостачання будинку, оскільки в силу приписів Типового договору про надання населенню послуг з газопостачання, затвердженого постановою КМ України від 05.07.2006 № 938 із змінами та доповненнями (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 2015 року № 74), закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", яким вводився новий порядок (розділення функцій постачання та транспортування природного газу) постачання та розподілу природного газу, постачання природного газу побутовим споживачам з 01.07.2015 здійснювалося за договорами, в яких ПАТ «Житомиргаз» не є постачальником природного газу.

В силу приписів Закону України "Про ринок природного газу", Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕ № 2496 від 30.09.2015, ТИПОВОГО ДОГОВОРУ постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕ від 30.09.2015 № 2500, з 01.01.2016 постачання природного газу здійснюється за новими договорами на постачання природного газу побутовим споживачам, в яких ПАТ «Житомиргаз» не є постачальником природного газу.

Представником відповідача не надано доказів, що ТОВ «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ» є правонаступником ПАТ «Житомиргаз».

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, про те що, договір на постачання природного газу побутовим споживачам за адресою: квартира АДРЕСА_1 (Щорса) в м. Житомирі, укладений між ТОВ «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ» та ОСОБА_3, особовий рахунок № НОМЕР_1, укладений з порушенням ч.1,ч.3 ст.203 ЦК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом війни 1-ї групи.

Відповідно до п.5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни та прирівняним до них особам надаються такі пільги:

100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.

Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв.м. опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв.м. на сім'ю.

Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 100-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв.м. на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв.м. на сім'ю).

За змістом встановленої законом пільги, ОСОБА_1 має право на 100-процентну знижку за користування газом для опалювання житла на 105 кв.м. житла ( 42*2+21), що відповідає фактичному розміру опалювальної площі частини будинку (105,7 кв.м.), в якій позивач проживає разом з дочкою ОСОБА_3.

Відповідач ТОВ «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ» за відсутності правових підстав самостійно розділив частину будинку № 71 по вул. Покровській (Щорса) в м. Житомирі, в якій проживає ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_3, на квартиру № 1 та квартиру № 2 відкрив по кожній неіснуючий квартирі особовий рахунок, тим самим штучно зменшив розмір опалювальної площі частини будинку, на яку поширюється встановлена законом 100-процентну знижку за користування газом для опалювання житла.

Укладанням договору на постачання природного газу побутовим споживачам за адресою: квартира АДРЕСА_1 (Щорса) в м. Житомирі з ОСОБА_3 особовий рахунок № НОМЕР_1, відповідач зробив її окремим побутовим споживачем природного газу, в той час як вона є членом сім’ї позивача, тим самим унеможливив застосування позивачем пільги для опалення житла площею 105 кв.м., яка встановлена законом.

За таких умов, слід дійти висновку, що оспорюваний позивачем договір на постачання природного газу побутовим споживачам за адресою: квартира АДРЕСА_1 (Щорса) в м. Житомирі, укладений між ТОВ «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ» та ОСОБА_3, особовий рахунок № НОМЕР_1, порушує право ОСОБА_1 на пільгову оплату за користування природним газом для опалювання житла площею 105 кв.м.

З урахуванням наведеного, право ОСОБА_1 на пільгову оплату за користування природним газом для опалювання житла площею 105 кв.м. має бути відновлено шляхом здійснення перерахунку за газ та послуги з газопостачання за період з 01.07.2015 по 19.01.2017 за договором на постачання природного газу побутовим споживачам за адресою: будинок № 71 по вул. Покровській в м. Житомирі, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ», особовий рахунок № НОМЕР_2, із застосуванням 100-процентної знижки за користування газом для опалювання житла на 105 кв.м. житла.

Щодо твердження представника ТОВ «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ» про те, що ОСОБА_1 не є стороною спірного договору, а тому не може бути позивачем у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Указана норма визначає об’єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає у позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні.

Щодо права особи, яка не є стороною правочину, оспорювати правочин, суд враховує правову позицію Верховного суду України, висловлену у справі за № 6-605 цс16, постанова від 25.05.2016, суть якої зводиться до наступного.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв’язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, а також статей 1, 2-4, 14, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов’язковий елемент конкретного суб’єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб’єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Керуючись ст.ст.15,16, 203, 215 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір на постачання природного газу побутовим споживачам за адресою: квартира АДРЕСА_1 (Щорса) у м. Житомирі, укладений між відповідачем ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Житомиргаззбут» та ОСОБА_3, особовий рахунок № НОМЕР_1.

Зобов'язати ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ЖИТОМИРГАЗЗБУТ» здійснити перерахунок за газ та послуги з газопостачання за період з 01.07.2015 по 19.01.2017 за договором на постачання природного газу побутовим споживачам за адресою: в будинку № 71 по вул. Покровській (Щорса) у м. Житомирі, укладеним між ОСОБА_1 та відповідачем, особовий рахунок № НОМЕР_2, із застосуванням 100-процентної знижки за користування газом для опалювання житла.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд протягом місяця з дня його проголошення.

Суддя О. П. Сингаївський