Провадження № 2-а/522/502/18

Справа № 522/20403/17

РШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Шевчик В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про зобов`язання здійснити реєстрацію місця проживання, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про зобов`язання здійснити реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з внесенням відомостей до паспортного документу.

У позові ОСОБА_1 посилається на те, що за сімейними обставинами він здійснив відчуження належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_2 . Після продажу вказаної квартири, ОСОБА_1 у встановленому законом порядку знявся з реєстраційного обліку, про що свідчать талони про зняття з реєстраційного обліку від 16 серпня 2017 року та печаткою у паспорті про зняття з реєстрації місця проживання. При цьому, на праві приватної власності йому належить дачний будинок, який складається з одного дачного будинку літ. «П», загальною площею 138,8 кв.м, гаражу літ.»ЗЗ», відображених у технічному паспорті від 05.08.2004 року. Вказана обставина підтверджується договором дарування дачної будівлі від 24 липня 2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округа Одеської області та зареєстрованим у реєстрі за № 1059, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.07.2013, а також договором дарування земельної ділянки від 24 липня 2013 року, площею 0,0435 га, що розташована в АДРЕСА_1 , для дачного будівництва, кадастровий номер земельної ділянки 5110137500:45:002:0188.

Згідно вказаного договору дарування, зазначений будинок є дачним будинком, але відповідно з технічним паспортом це капітальна будівля, розташований на земельній ділянці, що є у власності позивача, має поштову адресу та знаходиться у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці (м.Одеса). Також позивач вказує, що згідно технічного висновку № 64 від 21.01.1997 року, вказаний будинок обладає достатньою несучою здатністю і відповідає технічним вимогам.

Оскільки у Позивача іншого житла, окрім дачного будинку АДРЕСА_1 , немає та він фактично проживає тривалий час у зазначеному будинку, несе всі комунальні витрати по утриманню будинку, позивач, 08 вересня 2017 року звернувся до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської Ради із відповідною заявою про постановлення його на реєстраційний облік за постійним місцем проживання у дачному будинку АДРЕСА_1 .За результатами розгляду вказаної заяви Позивачу було відмовлено у наданні адміністративних послуг щодо реєстрації за місцем мешкання у зв`язку з тим, що особою не надано необхідних документів. У цей же день Позивач звернувся з заявою до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської Ради щодо роз`яснення йому причин відмови його реєстрації за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 . На його звернення, Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської Ради листом № 391/01-02-19 від 26.09.2017 повідомлено про неможливість його реєстрації за місцем проживання за вказаною ним адресою, оскільки відсутні правові підстави для реєстрації місця проживання у дачному будинку, зазначивши, що реєстрація місця допустима лише у житлових будинках та жилих приміщеннях в інших будівлях, призначених для постійного проживання громадян, а дачний будинок не застосований для постійного проживання.

Позивач таку відмову у реєстрації його за постійним місцем проживання (де все життя проживає його мати та зареєстрована за вказаною адресою) вважає неправомірною та такою, що порушує його права та інтереси, тому за захистом своїх Конституційних прав і охороняємих законом інтересів звернувся до суду з дійсним позовом.

Ухвалою суду від 01.11.2017 року провадження у справі було відкрито.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

До суду 30.01.2018 року надійшли письмові заперечення Департаменту надання адміністративних послуг ОМР, згідно яких позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали та просили відмовити у повному обсязі. Посилались на те, що підставою відмови в реєстрації місця проживання позивачу за адресою: АДРЕСА_1 , стало те. що позивачем надано документи, що підтверджують право власності на приміщення, що за своїм цільовим призначенням є дачним будинком та є нежитловим. Своїм лист Департамент також роз`яснив позивачу щодо необхідності зміни статусу даного будинку за вказаною адресою. Вважають прийняте ними рішення про відмову в наданні адміністративної послуги з реєстрації місця проживання у приміщенні, що за цільовим призначенням є дачним будинком, законним. Посилались на те, що після внесення відомостей про зміну цільового призначення зазначеного будинку до реєстру речових прав на нерухому майно, позивач зможе звернутись до Департаменту або його територіальних підрозділів за отримання адміністративної послуги з реєстрації місця проживання особи.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник Іванова П.В. (по довіреності від 26.10.2017 року) підтримали позов в повному обсязі та просити його задовольнити. Надали також до суду копію паспорту матері позивача ОСОБА_2 з відміткою щодо реєстрації її місця проживання у вказаному будинку АДРЕСА_1 , а також довідку дачно-будівельного кооперативу «Науковий робітник» від 30.01.2018 року, згідно якої вказували, що позивач раніше був прописаний у даний будинку з 25.12.1987 року по 01.09.1989 року. Тому з урахуванням викладених у позову обставин, вважають, що він підлягає задоволенню. Позивач також пояснив, що народився в цьому будинку і тривалий час там був зареєстрований, але на деякий час виписався з цієї адреси.

Представник відповідача - Борисевич Я.В. (діє на підставі довіреності від 18.01.2018 року) заперечувала проти позову та просила відмовити в задоволенні заявленого позову, з урахуванням пояснень, наданих ними у письмових запереченнях.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з довідки ДБК «Науковий робітник», позивач раніше з 25.12.1987 по 01.09.1989 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . У теперішній час ОСОБА_1 є членом ДБК «Науковий робітник» та мешкає за вказаною адресою, де також зареєстрована його мати - ОСОБА_3 ..

Відповідно дослідженому у судовому засіданні паспорту серії НОМЕР_1 від 13.11.1996 року мати позивача - ОСОБА_3 , вбачається, що вона зареєстрована за вказаною адресою з 29.01.1969 року по даний час.

Суд вбачає, що позивач був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 , проте у подальшому, 16.08.2017 року, у встановленому законом порядку знявся з реєстраційного обліку, про що свідчать талони про зняття з реєстраційного обліку від 16 серпня 2017 року та штамп у паспорті позивача про зняття з реєстрації місця проживання.

При цьому, на праві приватної власності позивачу належить цей дачний будинок, який складається з одного дачного будинку літ. «П», загальною площею 138,8 кв.м, гаражу літ.»ЗЗ», відображених у технічному паспорті від 05.08.2004 року. Вказана обставина підтверджується договором дарування дачної будівлі від 24 липня 2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округа Одеської області та зареєстрованим у реєстрі за № 1059, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.07.2013, а також договором дарування земельної ділянки від 24 липня 2013 року, площею 0,0435 га, що розташована в АДРЕСА_1 , для дачного будівництва, кадастровий номер земельної ділянки 5110137500:45:002:0188.

Згідно пояснень позивача, вказаний будинок АДРЕСА_1 є єдиним місцем його проживання.

Відповідачем 08.09.2017 року було відмовлено позивачу у наданні адміністративних послуг щодо реєстрації за місцем мешкання в будинку АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що особою не надано необхідних документів.

Судом встановлено, що у цей же день Позивач звернувся з заявою до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської Ради щодо роз`яснення йому причин відмови його реєстрації за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

На його звернення, Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської Ради листом № 391/01-02-19 від 26.09.2017 повідомлено про неможливість його реєстрації за місцем проживання за вказаною ним адресою, оскільки відсутні правові підстави для реєстрації місця проживання у дачному будинку, зазначивши, що реєстрація місця допустима лише у житлових будинках та жилих приміщеннях в інших будівлях, призначених для постійного проживання громадян, а дачний будинок не застосований для постійного проживання.

Вирішуючи спір суд виходить з наступного.

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Згідно із Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація це внесення відомостей до паспортного документу про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Статтею 3 цього ж Закону визначено, що «вільний вибір місця проживання чи перебування» - це право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; «місце проживання» - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово; «реєстрація» - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла.

Статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають на Україні на законних підставах, зобов`язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

Для реєстрації особа подає письмову заяву, паспортний документ, квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати, два примірника талона зняття з реєстрації.

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.

Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.

Зразки заяви та інших документів необхідних для реєстрації місця проживання особи, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до п.3, 4 постанови КМУ від 02.03.2016 року №207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру», реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1. ( п.9 Постанови).

Згідно до п. 18 Постанови, для реєстрації місця проживання особа або її представник подає:

1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8;

2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;

3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу);

4) документи, що підтверджують:

право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників);

право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи за формою згідно з додатком 9, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у цих установах або закладах);

проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини за формою згідно з додатком 10 (для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби);

5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);

6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання особи інші документи.

Згідно ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно переважно або тимчасово.

Із вказаної норми вбачається, що визначення зазначеного поняття (місце проживання фізичної особи) не є виключним.

Згідно зі статтею 379 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин), житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Відповідно до статті 6 Житлового кодексу Української РСР (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.

Статтею 380 ЦК України, житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Відповідно до статті 50 ЖК України жиле приміщення що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним нормам.

Таким чином, вирішуючи даний спір, слід виходити з таких характеризуючи ознак об`єкту нерухомості, як пристосування та придатність будинку для постійного проживання.

Як вбачається із матеріалів справи, будинок, який належить на праві приватної власності позивачу, знаходиться в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, зареєстрований як об`єкт нерухомого майна, призначений та придатний для постійного проживання у ньому, відповідає встановленим технічним вимогам та є постійним місцем проживанням позивача.

При цьому як вбачається з наявних матеріалів справи вказаний садовий будинок має всі зручності для проживання, підключений до газопостачання, електропостачання.

Таким чином, надані позивачем документи свідчать про те, що садовий будинок не підпадає під ознаки садового будинку, оскільки може використовуватися не тільки в літній період, а має ознаки жилого будинку.

З урахуванням наведеного та з огляду на те, що позивач постійно проживає в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , суд приходить до висновку про наявність права у позивача на реєстрацію її місця проживання за вказаною адресою.

Положення статей 3, 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» щодо визначення термінів «реєстрація місця проживання» та «місця проживання» (встановлення обов`язку фізичних осіб зареєструвати місце проживання протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання, заборони вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів, ніж встановлено цим законом, а також надання органами реєстрації відомостей про місце проживання або місце перебування особи та інших персональних даних виключно у випадках, передбачених законом України, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини або згодою самої особи) вказують, що реєстрація фізичної особи за місцем проживання має носити не дозвільний, а повідомний характер.

В ухвалі Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим щодо офіційного тлумачення положень статті 33 Конституції України, статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 07.10.2010 справа № 2-58/20107 (62-у/2010) зазначено, що Конституційний Суд України вважає, що питання щодо того, чи передбачається у статті 33 Конституції України і статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» право фізичних осіб на реєстрацію в садових будинках, придатних для цілорічного проживання, які є єдиним місцем їх проживання стосується правозастосування норм, які регулюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб в Україні. В ухвалі від 31.03.2010 № 15-у/2010 Конституційний Суд України зазначив, що «офіційне тлумачення і застосування правових норм є різними видами юридичної діяльності. Офіційним тлумаченням вважається діяльність компетентного органу державної влади щодо з`ясування і роз`яснення волі законодавця, матеріалізованої в нормі права (усвідомлення та роз`яснення смислу норм права з метою найбільш правильності їх реалізації). Правозаставна діяльність полягає в індивідуалізації правових норм щодо конкретних суб`єктів і конкретних норм, які відповідають цим обставинам. Пошук та аналіз таких норм з метою їх застосування до конкретного випадку є складовою правозастосування. Надання консультацій чи роз`яснень з цього приводу не належить до повноважень Конституційного Суду України (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини).

Статтею 3 Конституції України встановлено, що головним зобов`язанням держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Суд, ґрунтуючись на вимогах ст.8 Конституції України, ст.8 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, при вирішенні справи керується принципом верховенства права,відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаютьсянайвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст.2 Протоколу №4 Європейської конвенції з прав людини, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для забезпечення громадського порядку, запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Право на вільний вибір місця проживання не є абсолютним. Однак втручання держави у вказане право має бути виправдано за сукупністю трьох умов: втручання має бути передбачене законом, переслідувати легітимну мету, а також те, що таке обмеження має бути необхідне у демократичному суспільстві. При цьому, визначення останньої умови має оцінюватись з точки зору пропорційності обмежень по відношенню до легітимної мети, якої має бути досягнуто.

У даному випадку, відповідачем як органом державної влади при відмові в проведенні реєстрації місця проживання позивача обмежено право вказаної особи щодо вільного вибору місця проживання, що гарантовано Конституцією України, яка має найвищу юридичну силу, порівняно з іншими законами. Легітимної мети, на досягнення якої вжито такого обмеження, органом державної влади не зазначено. Відмова обґрунтована посиланням на відсутність статусу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який віднесено до категорії садових будинків.

На думку суду, втручання держави в право позивача на вільний вибір місця проживання не може зводитись до необхідності зміни статусу садового будинку на житловий, оскільки статус будинку за відсутності інших підстав для обмеження у здійсненні права не може вказувати на необхідність такого обмеження у демократичному суспільстві для забезпечення функцій держави щодо забезпечення інтересів національної або громадської безпеки, громадського порядку, запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.

При цьому, судом встановлено, що згідно технічного паспорту на садовий будинок, виготовленого Одеським міським КП «Бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» станом на 05092004 року, вказаний садовий будинок загальною площею 138,8 кв.м. складається із двох поверхів та має всі зручності для постійного проживання, оснащений опаленням, підключений до електропостачання та водовідведення, має гаряче водопостачання.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про можливість проведення реєстрації за адресою житла фізичної особи, зокрема, садового будинку. Те що вказаний будинок зазначений як садовий будинок, ніяким чином не позбавляє його вищенаведених ознак, притаманних житлу, та, відповідно, не позбавляє позивача, як такого, зареєструвати своє місце проживання в ньому.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд вважає, що рішення відповідача щодо відмови у проведенні реєстрації місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 , є втручанням в його право на вільний вибір місця проживання. Будь-яких доказів щодо наявності легітимної мети у такому втручанні не зазначено, посилання на неналежність даного будинку до категорії житлових не свідчить про те, що метою такого обмеження є забезпечення інтересів національної або громадської безпеки, громадського порядку, запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.

З цих підстав, суд вважає правильним задовольнити заявлені у справі позовні вимоги, зобов`язавши відповідача вчинити дії, зареєструвавши ОСОБА_1 за адресою його місця проживання: АДРЕСА_1 , з внесенням відомостей до паспортного документу.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2,-14, 19-20,22, 26, 29, 31, 42,44, 46, 72-77, 118, 139, 143, 159,160, 162, 192, 199, 204, 205, 227-228, 241-246, 295, п.10 Перехідних Положень КАС України, ст.3, 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", статті 2 "Свобода пересування" Протоколу N 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст..ст.29, 379 ЦК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про зобов`язання здійснити реєстрацію місця проживання, --задовольнити .

Збов`язати Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 38226516 , місцезнаходження : 65082 м. Одеса вул.. Преображенська, 21) здійнити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_2 ) за адресою: АДРЕСА_1 з внесенням відомостей до паспортного документу.

Стягнути з Департамента надання адміністративних послуг Одеської міської ради(код ЄДРПОУ 38226516 , місцезнаходження : 65082 м. Одеса вул. Преображенська, 21) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок ) грн.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк після отримання повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 12.02.2018 року.

Суддя: Домусчі Л.В.