ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2018 Київ К/9901/1245/18 804/479/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Арбітражного керуючого ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2015 року (суддя: Жукова Є.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2015 року (Мартиненко О.В., Поплавський В.Ю., Чепурнов Д.В.) у справі №804/479/15 за позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Головного управління юстиції Міністерства юстиції України у Дніпропетровській області про скасування розпорядження та припису,

в с т а н о в и в :

13 січня 2015 року арбітражний керуючий ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління юстиції Міністерства юстиції України у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати розпорядження від 07.11.2014 №98-Р та припис від 07.11.2014 №99-П.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2015 року, залишеною без змін Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, не може виконати вимоги оскаржуваного розпорядження, оскыльки під час процедури розпорядження майном арбітражний керуючий не має права вживати стягнення дебіторської заборгованості, а тому наполягає на його скасуванні.

Заперечення на касаційну скаргу від відповідача не надходили.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що у період з 23 жовтня 2014 року по 27 жовтня 2014 року посадовими особами відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції у Дніпропетровській області на підставі доручення Міністерства юстиції України від 25.07.2014 №М-13805/13.0.2, а також скарги представника ТОВ «Унірем-Ойл» Мокрицького В.Г. від 15.07.2014 №140710-1 було здійснено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 з питань дотримання та виконання вимог законодавства при здійсненні повноважень арбітражного керуючого ТОВ «Унірем-Ойл», за результатами якої складено довідку від 27.10.2014 № 110-Д.

На підставі довідки та з урахуванням пояснень, наданих арбітражним керуючим ОСОБА_1, відповідачем складено Акт невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 05.11.2014 за №110-А.

Перевіркою встановлено, що арбітражним керуючим ОСОБА_1 під час виконання повноважень на ТОВ «Унірем-Ойл» порушено вимоги: абз.8 ч.1 ст.25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону України від 30.06.1999 № 784-XIV (далі - Закон № 2343-XII) у частині невжиття заходів щодо повернення дебіторської заборгованості ТОВ «Унірем-Ойл»; ч.2 ст.30 Закону № 2343-XII у частині неоповіщення через засоби масової інформації про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна ТОВ «Унірер-Ойл»; абз.2 ч.9 ст.13 Закону № 2343-XII у частині розгляду вимог кредиторів без посадових осіб ТОВ «Унірем-Ойл».

На підставі вищеозначеного Акта перевірки відповідачем винесено розпорядження від 07.11.2014 р №98-Р про усунення порушення вимог абз.8 ч.1 ст.25 Закону № 2343-XII, яким зобов'язано позивача у термін до 10 березня 2015 року усунути виявлені в ході перевірки порушення шляхом вжиття заходів щодо повернення дебіторської заборгованості ТОВ «Унірем-Ойл», та припис №99-П від 07.11.2014 щодо недопущення позивачем у подальшій діяльності аналогічних порушень.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Частиною першою статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що єдиним доводом скаржника, яким він обґрунтовує незаконність оскаржуваних судових рішень, є неврахування судами положень статті 22 Закону України № 2343-XII, якою визначено коло повноважень арбітражного керуючого на стадії розпорядження майном, однак не передбачено можливості стягнення дебіторської заборгованості, що стало підставою до хибного висновку про можливість виконання ним оскаржуваного розпорядження контролюючого органу та, відповідно, відсутність підстав до його скасування.

При цьому скаржник погоджується з тим, що судами повно та правильно встановлено обставини справи, а також не заперечує факту встановлення в ході перевірки його діяльності порушень.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, огляду на наступне.

Процедура організації та проведення перевірок діяльності арбітражних керуючих визначається Порядком контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2013 №1284/5 (далі - Порядок).

Зокрема, п.2.6 зазначеного Порядку встановлено, що однією із підстав для проведення позапланової перевірки є: звернення (скарга) фізичних та юридичних осіб щодо дій арбітражного керуючого з викладенням обставин невиконання або неналежного виконання ним покладених на нього повноважень, з яких вбачається необхідність проведення контролю.

Відповідно до 2.6.1., 2.6.2, 2.6.3, 2.6.4 п.2.6 Порядку позапланова перевірка здійснюється Мін'юстом або територіальними органами з питань банкрутства за наявності доручення Мін'юсту на її проведення, а у разі надходження на адресу територіального органу з питань банкрутства звернення від фізичної чи юридичної особи про невиконання або неналежне виконання арбітражним керуючим покладених на нього повноважень територіальний орган надсилає відповідне звернення до Мін'юсту для вирішення питання щодо проведення позапланової перевірки. Мін'юст аналізує звернення, які надійшли на його адресу, та, у разі, якщо з таких звернень вбачається необхідність проведення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства, здійснює позапланову перевірку або надає доручення на проведення позапланової перевірки територіальному органу з питань банкрутства.

Пунктами 6.9 - 6.13 зазначеного Порядку передбачено, що у разі виявлення під час перевірки порушень у діяльності арбітражного керуючого орган контролю на підставі акта перевірки за наявності відповідних підстав виносить припис про недопущення повторних порушень та (або) розпорядження про усунення виявлених порушень.

При цьому орган контролю виносить розпорядження щодо порушень, які можуть бути усунені арбітражним керуючим, а щодо інших порушень - припис.

Припис або розпорядження виноситься органом контролю на підставі акта перевірки не пізніше, ніж на третій робочий день з дня підписання акта перевірки та надається арбітражному керуючому особисто або надсилається йому рекомендованим листом та електронною поштою.

У розпорядженні міститься інформація про встановлені комісією порушення, термін та спосіб їх усунення. Строк виконання розпорядження у випадку наявності об'єктивних підстав може бути продовжено органом контролю шляхом внесення відповідних змін до розпорядження.

Арбітражний керуючий зобов'язаний до закінчення строку, зазначеного в розпорядженні, усунути виявлені порушення та надати інформацію про це разом з відповідними документами до органу контролю, який виніс розпорядження. У разі якщо подані документи підтверджують виконання розпорядження, орган контролю складає висновок про виконання розпорядження, який долучається до акта перевірки.

У разі якщо подані документи не підтверджують виконання розпорядження або арбітражний керуючий не подав до органу контролю документи, що підтверджують виконання розпорядження, орган контролю для перевірки виконання розпорядження призначає позапланову перевірку.

У приписі міститься інформація про виявлені під час перевірки порушення, які усунути неможливо, та зобов'язання арбітражного керуючого не допускати аналогічних порушень. У випадку якщо арбітражним керуючим протягом року не вчинено аналогічних вказаним у приписі порушень, припис вважається виконаним.

У контексті наведеного слід зауважити, що відповідачем, в процесі розгляду даної справи, було чітко зазначено спосіб виконання оскаржуваних розпорядження Головного управління юстиції Міністерства юстиції України у Дніпропетровській області від 07.11.2014 №98-Р та припису від 07.11.2014 №99-П, так само і обґрунтування правомірності оскаржуваних рішень.

При цьому, позивачем не було надано до суду жодних належних доказів в розумінні КАС України, які б свідчили про винесення оскаржуваних рішень відповідачем не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище аналізу норм чинного законодавства та обставин справи, встановлених в ході судового розгляду справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність правових підстав до їх задоволення.

Посилання скаржника на неможливість виконання ним вимог оскаржуваного розпорядження, внаслідок обмеження його повноважень на стадії розпорядження майном статтею 22 Закону України № 2343-XII, колегія суддів вважає передчасними та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Дійсно, частиною третьою статті 22 Закону України № 2343-XII, яка регламентує обов'язки арбітражного керуючого на стадії розпорядження майном, не надано арбітражному керуючому повноважень щодо стягнення дебіторської заборгованості.

Разом з тим, за приписами частини 2 вказаної статті процедура розпорядження майном боржника вводиться строком на сто п'ятнадцять календарних днів і може бути продовжена господарським судом за вмотивованим клопотанням розпорядника майна, комітету кредиторів або боржника не більше, ніж на два місяці.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2014 у справі №Б24/457-09 продовжено строк процедури розпорядження майном ТОВ «Унірем-Ойл» та повноваження розпорядника майна ОСОБА_1 на два місяці, тобто до 24.09.2014.

Між тим, строк виконання оскаржуваного розпорядження встановлено до 10 березня 2015 року.

Таким чином, на час звернення з даним адміністративним позовом, позивач не був позбавлений можливості виконання вимог такого розпорядження в строк, наданий контролюючим органом, після припинення процедури розпорядження майном ТОВ «Унірем-Ойл».

Крім того, у випадку наявності об'єктивних підстав позивач не позбавлений права на звернення до відповідача із заявою про продовження строку виконання розпорядження, шляхом внесення відповідних змін до розпорядження.

Отже, суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б привести до ухвалення незаконного рішення, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без - змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2015 року у справі №804/479/15 залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець