ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2018 м. Київ

справа № П/800/514/17

провадження П/9901/308/18

Верховний суд у складі Колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Берназюка Я.О., Гімона М.М., Гриціва М.І., Мороз Л.Л.,

секретар судового засідання - Слободян О.М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідач - Верховна Рада України

представник ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Верховної ради України про визнання протиправними дій, -

встановив:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій Верховної Ради України щодо внесення до розгляду та прийняття 18.05.2017 Закону України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України" (щодо правила складання покарання та зарахування строку попереднього ув'язнення) № 2016 - VIII.

Ухвалою судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 січня 2018 прийнято справу № 800/514/17 до свого провадження та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 05 лютого 2018 року.

Представником відповідача на адресу суду подано клопотання про закриття провадження в справі, через відсутність підстав для розгляду справи у порядку адміністративного судочинства.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши подане клопотання, колегія суддів приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, виходячи з наступного.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивачів з даним позовом) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).

Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначався в частині третій статті 17 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017), а саме справи: що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції (пункти 1 - 4).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України (в редакції, чинній після 15.12.2017) юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті (п. 1-4).

Верховний Суд зазначає, що положеннями КАС України, як в редакції до 15.12.2017, так і в редакції Закону №2147-VIII, регламентовано порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Викладений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 08 вересня 2015 року у справі № 21-2182а15.

Зміст наведених вище нормативних і правотворчих положень в контексті заявлених вимог дає суду підстави вважати, що існують (можуть існувати) спірні правовідносини, на які юрисдикція адміністративних судів не поширюється, або можуть скластися (виявитися) такі правові ситуації, в яких захист стверджувальних порушень прав чи інтересів може вимагати інших юрисдикційних (не виключено й позасудових) форм захисту.

Натомість, у порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду, як суду першої інстанції, можуть оскаржуватися лише ті правові акти, дії чи бездіяльність, зокрема, Верховної Ради України, які прийнято/вчинено/допущено у правовідносинах, в яких Верховна Рада України реалізовує свої владні (управлінські) повноваження.

За статтею 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Згідно з пунктом 3 статті 85 Основного Закону до повноважень Верховної Ради України належить прийняття законів.

Відповідно до частини другої статті 1 Регламенту саме Регламент <...> визначає законодавчу процедуру, процедуру розгляду інших питань, віднесених до повноважень ВРУ, та порядок здійснення контрольних функцій Верховної Ради України, в тому числі внесення до розгляду та прийняття Законі України.

Враховуючи конституційний статус Верховної Ради України, колегія суддів приходить до висновку, що порядок внесення та прийняття законів України є формою реалізації її повноважень у сфері конституційних правовідносин, а не управлінських, а тому даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України (в редакції, чинній після 15.12.2017) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, клопотання представника Верховної ради України підлягає задоволенню, а провадження у справі закриттю, оскільки заявлені вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а з огляду на їх зміст, віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

Керуючись статтями 22, 238, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

Клопотання представника Верховної Ради України задовольнити.

Провадження у справі № П/800/514/17 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Верховної ради України про визнання протиправними дій закрити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий А.Ю. Бучик

судді Я.О. Берназюк

М.М. Гімон

М.І. Гриців

Л.Л. Мороз