печерський районний суд міста києва

Справа № 757/36883/16-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2018 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді - Литвинової І. В.,

при секретарі - Бажан О. А.,

за участі позивача ОСОБА_1,

представника третьої особи ПАТ «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» Сочавського А. З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Фінансова ініціатива», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-Сервіс», Компанія «Квікком Лімітед» про стягнення заборгованості за банківським вкладом, відсотків по банківським вкладам, трьох процентів річних, збитків від інфляції, пені (неустойки), упущеної вигоди та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, у якому, з врахуванням уточненої позовної заяви у новій редакції від 02.11.2017, просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_4 на його користь суму у розмірі 320 000 грн., згідно з договорами банківських вкладів № № 317634, 317635 та суму у розмірі 110 000 грн. за договором № 345365, які були укладені позивачем та ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива», стягнути відсотки по банківським вкладам за договорами № 317634, № 317635 у розмірі 37 479,45 грн., № 345365 у розмірі 13 290,41 грн., три проценти річних від простроченої суми за банківськими вкладами згідно з договорами № 317634, № 317635 у розмірі 34 964,43 грн., № 345365 в розмірі в розмірі 10 032,12 грн., збитки від інфляції по банківським вкладам згідно договорів № 317634, № 317635 в розмірі 362 294,52 грн., №345365 в розмірі 93 267,92 грн., пеню (неустойку) за прострочення по банківським вкладам згідно договорів № 317634, № 317635, № 345365 в розмірі 862 900,87 грн., упущену вигоду по банківським вкладам згідно з договорами №317634, №317635, №345365 в розмірі 374 971,25 грн. та заподіяну моральну шкоду в розмірі 36 000 грн.

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20.10.2015 (справа № 757/38068/14-ц) позов ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» задоволено частково і присуджено стягнути з останнього на користь позивача суму банківського вкладу в розмірі 320 000 грн., нараховані відсотки у розмірі 26301,37 грн., інфляційні витрати у розмірі 142285,18 грн., 3% річних у розмірі 7713,51 грн., суму пені у розмірі 60787,75 грн., що разом становить 557087,81 грн., а також стягнути з ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» в дохід держави судовий збір в розмірі 5570,87 коп. Але, як зазначав позивач, рішення суду залишилося невиконаним: постановою від 08.04.2016 Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві зупинено виконавче провадження № 49630135 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37, 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що банк, у якому здійснюється тимчасова адміністрація, грошові кошти, розміщені за договорами банківських вкладів, не повернув, що суттєвим чином змінило життєвий уклад позивача, примушує нервувати та турбуватися за власне майбутнє, не дає можливості підтримувати достатній рівень свого життя. Позивач вказав, що відповідач у справі ОСОБА_3 є учасником істотної участі від діяльності ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива», а отже є винним в доведенні банку до неплатоспроможності, що підтверджується постановою Правління Національного банку України від 23.06.2015 № 408 «Про віднесення ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» до категорії неплатоспроможних», а тому відповідно до вимог абз. 5, 6 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» несе правову відповідальність перед ним /т. а. с. 2-13, т. ІІ а. с. 34-51/.

Ухвалою судді від 22.08.2016, після усунення позивачем недоліків у позовній заяві у відповідності до ухвали від 03.08.2016, у справі відкрито провадження та призначено до розгляду по суті /т. І. а. с. 37, 44/.

24.10.2016 представник відповідача ОСОБА_3 подала суду письмові заперечення на позов, вважаючи його безпідставним, у тому числі, поданим передчасно, оскільки ліквідація банку не була розпочата, і право позивача на отримання грошових коштів від банку не порушено, будь-яких рішень про застосування штрафних санкцій до відповідача, Компанії «Квікком Лімітед» та ТОВ «ІНВЕСТ-СЕРВІС» Національний банк України не приймав, не існує вироку суду, яким було б встановлено вину ОСОБА_3 у вчиненні дій або бездіяльності, що призвели до неплатоспроможності ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» /т. І а. с. 56-61/.

Ухвалою суду, постановленою на місці без виходу до нарадчої кімнати, занесеною до журналу судового засідання, залучено в якості третіх осіб у справі ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива», Компанію «Квікком Лімітед» та ТОВ «ІНВЕСТ-СЕРВІС» /т. І а. с. 82/.

22.12.2016 та 13.03.2017 третьою особою у справі ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» подано письмові заперечення на позов ОСОБА_1, у яких банк посилаючись на те, що пред'явлені позовні вимоги вже бути предметом розгляду у справі № 757/38068/14-ц та з цього приводу постановлено рішення суду 20.10.2015, яке набрало законної сили та знаходиться на виконанні у ДВС, просив відмовити у задоволенні позову. Окрім того, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29.11.2016 у справі № 757/24933/15-ц відмовлено позивачу у задоволенні вимог про повернення депозиту та відшкодування збитків з підстав отримання позивачем гарантованої суми відшкодування за вкладами /т. І а. с. 103-104, 120-121/.

На підставі норми пункту 9 частини 1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судовому засіданні позивач свій позов підтримав та просив задовольнити у повному обсязі, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

18.01.2018 до суду, шляхом реєстрації вхідної кореспонденції, позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, у прийнятті до розгляду якої судом ухвалою, постановленою на місці, без виходу до нарадчої кімнати, з нанесенням до протоколу судового засідання 08.02.2018, відмовлено на підставі відсутності доказів направлення її копії з додатками іншим учасникам справи - відповідачу та третім особам.

Присутній у судовому засіданні представник третьої особи ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» висловив заперечення проти позову, просив суд відмовити у його задоволенні, вказуючи на доводи письмових заперечень.

Відповідач та/або його представник, будучи належним чином повідомленими про час, дату і місце розгляду справи, не з'явилися, про причини неявки до суду не повідомили.

У відповідності до норм частини 1, 2 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Разом з тим, судова кореспонденція повернулася до суду без вручення адресату - ОСОБА_3 за закінченням встановленого строку зберігання, що відповідно до частини 2 статті 131 ЦПК України, суд вважає доставленою. Представник відповідача ОСОБА_5 судову повістку отримала 07.12.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з частиною 1 статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною 8 статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Треті особи у справі Компанія «Квікком Лімітед» та ТОВ «ІНВЕСТ-СЕРВІС» своїх представників не направили у судове засідання, у суду відсутні відомості про їхнє належне повідомлення, заяв з процесуальних питань не подали.

Суд, заслухавши обґрунтування позивача, пояснення представника третьої особи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Позивач ОСОБА_1 уклав з третьою особою ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» договори банківських вкладів №№ 317634 від 29.05.2014, 317635 від 29.05.2014, 345365 від 16.09.2014, для розміщення на депозитних рахунках яких передав грошові кошти на загальну суму у розмірі 430000 грн. Після закінчення строку депозитних вкладів грошові кошти з нарахованими відсотками, згідно з умовами договорів, позивач не отримав від банку, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20.10.2015 у справі № 757/38068/14-ц позов ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» задоволено частково - у частині про стягнення заборгованості за договорами банківських вкладів №№ 317634 від 29.05.2014, 317635 від 29.05.2014, у задоволенні позовних вимог про відшкодування завданої моральної шкоди судом відмовлено /т. ІІ а. с. 32-35/.

З метою примусового виконання заочного рішення, 11.12.2015 судом видано виконавчий лист, який позивач подав до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві та, як вбачається постановою від 08.04.2016 головний державний виконавець ВДВС Ченківського О. О., виконавче провадження № 49630135, котре було відкрито за заявою стягувача ОСОБА_1, зупинено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37, 39 Закону України «Про виконавче провадження» /т. І а. с. 22/.

29.11.2016 Печерським районним судом м. Києва позов ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» у справі № 757/24933/15-ц про повернення грошових коштів за договором депозитного вкладу № 345365 від 16.09.2014 та відшкодування збитків залишено без задоволення, у зв'язку із безпідставністю вимог, оскільки гарантована сума вкладу разом з відсотками була отримана позивачем у повному обсязі, що підтверджується випискою № 874001-2016/0929 по рахунку № 26259051874001 за період з 15.09.2014 по 29.09.2016 /т. І а. с. 122-126/.

Статтею 82 ЦПК України визначено випадки, у яких сторона звільняється від доказування обставин, на які посилається.

Так, згідно з частиною 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. За частиною 5 статті 82 вказаного Кодексу, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Таким чином, враховуючи, що суб'єктний склад учасників у справах № 757/38068/14-ц та № 757/24933/15-ц не ідентичний сторонам та третім особам, які є учасниками розгляду даної справи, але обставини, встановлені стосовно певної особи та певних правочинів рішеннями суду у цивільних справах, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді цієї, у тому числі, оскільки такі обставини не оспорюються сторонами, а у суду немає сумніву щодо їхньої достовірності.

Як вбачається із змісту листа № 20-0009/68841 від 09.10.2017 Національного банку України на запит від 07.09.2017 представника відповідача про надання інформації, у НБУ відсутня інформація про застосування до відповідача ОСОБА_3 як власника істотної участі у ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» заходів впливу за порушення вимог законодавства у сфері банківської діяльності, нормативно-правових актів НБУ за період від 01.10.2014 по 09.10.2017 /т. ІІ а. с. 56/.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором, що закріплено у положеннях статті 5 ЦПК України.

У відповідності до норм ч. ч. 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Цивільним процесуальним кодексом України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, які мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.

Згідно з приписами частини 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про банки і банківську діяльність», вклади фізичних осіб банків гарантуються в порядку і розмірах, передбачених законодавством України.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Закону, з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 36 вказаного Закону визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. Водночас, обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України.

Частинами 1, 2 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. У відомостях вказується інформація про місце та строк приймання вимог кредиторів (п. 5 ч. 3. ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Частиною 5 ст. 45 цього Закону визначено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 49 вказаного Закону Фонд, припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до ч. 2 ст. 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Статтею 52 цього Закону встановлено черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів.

Задоволення вимог кредиторів здійснюватиметься за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та реалізації майна банку в порядку та черговості, що передбачена частиною першою статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 37 Закону України «Про банки і банківську діяльність», що вищим органом управління банку є загальні збори учасників банку, що вирішують будь-які питання діяльності банку. Виконавчим органом банку, що здійснює поточне управління, є правління банку.

За статтю 40 Закону, правління банку очолює голова правління, який керує роботою правління банку та має право представляти банк без доручення. Голова правління банку несе персональну відповідальність за діяльність банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону, керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер, його заступники, керівники відокремлених підрозділів банку.

Згідно з ст. 43 Закону, при виконанні своїх обов'язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов'язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов'язані ставити інтереси банку вище власних. Зокрема, керівники банку зобов'язані: 1) ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов'язків; 2) приймати рішення в межах наданих повноважень; 3) не використовувати службове становище у власних інтересах; 4) забезпечити збереження та передачу майна та документів банку при звільненні керівників з посади.

Крім цього, ч. 1 ст. 52 Закону визначено, що пов'язаними з банком особами є: 1) контролери банку; 2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку; 3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку; 4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи; 5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку; 6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб; 7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини; 8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі; 9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.

Відповідно до ст. 2 Закону, істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи. Особа визнається власником опосередкованої істотної участі незалежно від того, чи здійснює така особа контроль прямого власника участі в юридичній особі або контроль будь-якої іншої особи в ланцюгу володіння корпоративними правами такої юридичної особи.

За приписами ст. 58 Закону , учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України та статутом банку. Пов'язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність. Пов'язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов'язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов'язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.

Відповідно до ч. 10 ст. 69 Закону, банк зобов'язаний не пізніше 30 квітня наступного за звітним року оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом із аудиторським висновком, а також інформацію в обсязі, визначеному Національним банком України, про власників істотної участі у банку шляхом публікації в періодичних виданнях та/або поширення як окремих друкованих видань чи розміщення в мережі Інтернет.

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачає процедуру задоволення вимог кредиторів за рахунок майна банку.

Тобто лише після складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, затвердження реальної ліквідаційної маси банку, продажу майна банку та задоволення вимог кредиторів в процесі ліквідації банку в порядку черговості, визначеної ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», можна встановити розмір вимог кредиторів, що не покривається наявними активами банку, тобто конкретний розмір завданих кредиторам збитків.

Передбачене ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» покладення відповідальності на власників істотної участі банку у випадку визнання його неплатоспроможним не є автоматичним. Така відповідальність має бути застосована до власників істотної участі лише за наявності їх вини у настанні неплатоспроможності банку.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). За положеннями статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

У відповідності до частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Таким чином, вимагаючи стягнення шкоди з власників істотної участі банку та/або їх керівників, позивачу потрібно насамперед довести факт заподіяння йому шкоди такими заподіювачами, розмір зазначеної шкоди, докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань власниками істотної участі та заподіяною шкодою.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що обставини, на які посилається позивач не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду. Належних та допустимих доказів, які б підтверджували причетність відповідача до неповернення позивачу його вкладів, а також, що з його вини, його діями чи бездіяльністю було завдано банку шкоди, суду не надано, тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, у тому числі, оскільки вимога про стягнення суми упущеної вигоди, відшкодування моральної шкоди є похідною від вимоги позивача про стягнення заборгованості за банківським вкладом, відсотків по банківським вкладам, трьох процентів річних, збитків від інфляції, пені (неустойки).

Керуючись ст.ст. 8, 55, 56, 129 Конституції України, ст.ст. 2, 37, 40, 42, 43, 52, 57, 58, 69 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 36, 45, 49, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст. ст. 1-13, 15, 16, 20, 22, 23, 1058, 1066 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Фінансова ініціатива», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-Сервіс», Компанія «Квікком Лімітед» про стягнення заборгованості за банківським вкладом, відсотків по банківським вкладам, трьох процентів річних, збитків від інфляції, пені (неустойки), упущеної вигоди та моральної шкоди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І. В. Литвинова