Справа № 377/642/17

Головуючий у І інстанції Теремецька Н. Ф.

Провадження № 22-ц/780/548/18

Доповідач у 2 інстанції Олійник В. І.

Категорія 56

06.02.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: Олійника В.І.,

суддів: Коцюрби О.П., Сержанюка А.С.,

при секретарі Шуляку Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ЕТАЛОН" на рішення Славутицького міського суду Київської області від 25 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» про захист прав споживачів та визнання договору недійсним та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним, -

в с т а н о в и л а :

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого(території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 8, 9, 11 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується; справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а також заяви і скарги подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила визнати недійсним договір фінансового лізингу №005225 від 20 травня 2017 року, укладений нею з ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» та стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» на її користь кошти у розмірі 3 1780 грн. і витрати по оплаті судового збору.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 20.05.2017 року між нею та ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» в особі представника Красоти Л.І., яка діяла на підставі довіреності №72 від 30.12.2016 року, укладено договір №005225 фінансового лізингу.

За умовами вказаного договору товариство зобов'язалося придбати у свою власність та передати позивачеві на умовах фінансового лізингу в користування предмет лізингу - автомобіль «Renault Logan MCV», а позивач зобов'язався прийняти предмет лізингу і сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору.

Того ж дня, як передбачено умовами договору, позивачка здійснила платіж у розмірі 31780 грн. на рахунок ТОВ «ЛК «Еталон», але предмет лізингу їй не було передано, що спричинило порушення її прав та законних інтересів як споживача.

Умови оспорюваного договору позивачка вважала несправедливими та такими, що порушують права споживача, є наявний істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на її шкоду, за невиконання своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу лізингодавець не несе відповідальності, а навпаки, отримує вигоду у вигляді всієї суми сплаченої комісії за організацію, а також штраф у розмірі від 10% до 20% від суми сплачених авансових платежів.

Крім того, у відповідача відсутня ліцензія на надання послуг в сфері ринків фінансових послуг і договір нотаріально не посвідчений.

Посилаючись на зазначені обставини та положення ст.ст.203, 215, 230, 236, 509, 570, 628, 634, 638, 655, 691, 692, 806, 808 ЦК України, ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст.ст.2, 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» позивачка просила визнати зазначений договір фінансового лізингу недійсним і стягнути з відповідача на її користь 31780 грн.

У вересні 2017 року ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» звернулося до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним, в якій просило визнати дійсним укладений 20.05.2017 року між ними договір фінансового лізингу №005225.

Зустрічна позовна заява обґрунтовувалася тим, що всі визначені законодавством істотні умови для договору фінансового лізингу, зазначені в договорі і цей договір, підписаний ОСОБА_2, що є свідченням узгодження істотних умов.

Саме такий порядок погодження істотних умов визначений законодавством. Про погодження всіх умов договору ОСОБА_2 засвідчила своєю заявою від 20.05.2017 року. ОСОБА_2 частково виконала договір, а саме сплатила комісію за організацію в сумі 31780 грн. Зазначалося, що від нотаріального посвідчення договору вона ухилилася і доказом цього є її заява від 20.05.2017 року, яка надана на пропозицію ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» нотаріального посвідчити договір.

Посилаючись на ч.2 ст.220 та ч.1 ст.638 ЦК України, ч.2 ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг» ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» просило визнати дійсним укладений 20.05.2017 року між ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» та ОСОБА_2 договір фінансового лізингу №005225.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 25 жовтня 2017 року первісний позов задоволено.

Визнано недійсним договір №005225 фінансового лізингу з додатками №1, №2, №3 від 20 травня 2017 року, укладений між ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» та ОСОБА_2, із застосуванням наслідків недійсності правочину.

Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» на користь ОСОБА_2 сплачену нею за договором суму 31780 грн.

Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» на користь ОСОБА_2 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1 280 грн.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції, визнання дійсним укладеного договору фінансового лізингу №005225 від 20.05.2017 року та залишення позову ОСОБА_2 без задоволення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що після сплати ОСОБА_2 комісійної винагороди відповідачу за організацію, представник ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» запропонувала написати їй заяву про відмову від нотаріального посвідчення спірного договору фінансового лізингу та надала готовий бланк заяви, на якому вона поставила підпис, фактично вона не відмовилася б від нотаріального посвідчення вказаного договору, якби на цьому не наполягала представник відповідача.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судом встановлено, що ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» в особі представника за довіреністю Красоти Л.І., та ОСОБА_2 20 травня 2017 року уклали договір фінансового лізингу №005225 з наступними основними умовами.

За п.1.1 Договору фінансового лізингу лізингодавець зобов'язався придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно (надалі предмет лізингу визначений у п.3.1 цього договору), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору.

Пунктом 1.2 цього договору передбачено, що строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) згідно з графіком сплати лізингових платежів (додаток №2 до договору) та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу (надалі - акт приймання-передачі) за формою, встановленою лізингодавцем.

Замовлення предмету лізингу відбувається з моменту підписання лізингоодержувачем специфікації (додаток №3 до цього договору) та сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця комісії за організацію і авансового платежу у повному обсязі (п. 1.3 договору).

Згідно з п.1.4 договору лізингоодержувач має право самостійно обирати ТЗ та продавця (постачальника) ТЗ і несе зв'язані з цим ризики. Продавцем (постачальником) ТЗ є особа, що, як правило, зазначається у специфікації (надалі - продавець). В такому випадку лізингоодержувач подає лізингодавцю письмову заяву із зазначенням назви продавця (постачальника).

В п.3.1 договору зазначено, що предметом лізингу по даному договору є автомобіль «Renault Logan MCV».

Відповідно до п.3.2 договору вартість предмету лізингу на момент укладення даного договору та розмір авансового платежу вказуються в додатку №1 до даного договору, який є його невід'ємною частиною.

Предмет лізингу є власністю лізингодавця до моменту переоформлення права власності лізингоодержувача згідно з умовами даного договору. Всі ризики по предмету лізингу переходять від лізингодавця лізингоодержувачу в момент передачі предмету лізингу по акту приймання-передачі (п.3.3 договору).

За п.4.1.1 договору лізингодавець зобов'язаний придбати та передати у користування та володіння лізингоодержувачу предмет лізингу на умовах цього договору та інших погоджень між сторонами.

Згідно з п.4.1.7 договору лізингодавець зобов'язаний виконувати інші зобов'язання, які передбачені даним договором та законодавством України.

Відповідно до п.2.1,2.3 договору лізингоодержувач зобов'язаний прийняти і належним чином використовувати предмет лізингу за його призначенням, та у встановлений термін і в повному обсязі сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов даного договору.

Пунктом 4.2.2 договору передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний компенсувати витрати лізингодавця, пов'язані з реєстрацією предмету лізингу в відповідних органах державної реєстрації транспортних засобів відповідно з виставленим рахунком протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання такого рахунку від лізингодавця.

За змістом п.4.3.2 договору лізингодавець має право залишити предмет лізингу в своєму салоні в разі не сплати лізингоодержувачем щомісячного внеску в строки, передбачені в п.8.5 даного договору, та не надання відповідного платіжного доручення. В такому випадку, предмет лізингу залишається в салоні лізингодавця до моменту погашення заборгованості по умовам даного договору, але не більше 1 календарного місяця. У разі непогашення заборгованості лізингоодержувачем протягом 1 календарного місяця з моменту виникнення такої заборгованості, після закінчення місячного терміну, вказаного в даному пункті договору, даний договір вважається таким, що втратив силу та є розірваним лізингодавцем за порушення лізингоодержувачем умов даного договору (п.4.3.2).

Згідно з п.4.3.4 договору лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків, завданих внаслідок його дій або бездіяльності відповідно до умов даного договору.

Пунктом 4.3.5 договору передбачено, що лізингодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку за умови невиконання лізингоодержувачем умов цього договору, при цьому лізингодавець не зобов'язаний завчасно повідомляти лізингоодержувача про розірвання даного договору.

Відповідно до п.4.3.6 договору лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати даний договір у випадку неможливості продавця здійснити продаж та/або поставку предмету лізингу, який визначений лізингоодержувачем, по причинах, які не залежать від лізингодавця. У такому випадку лізингодавець повертає лізингоодержувачу кошти на умовах п.12.12 цього договору.

Як зазначено в п.4.4.2 договору, лізингоодержувач має право вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та цим договором випадках.

Пунктом 5.1 договору визначено, що предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 50 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: комісії за організацію, авансового платежу, комісії за передачу предмету лізингу; у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу та комісії за організацію на умовах, викладених у п.5.4 цього договору, а також відшкодування платежів за реєстрацію та страхування предмету лізингу.

Відповідно до п.5.4 договору розмір комісії за організацію та комісії за передачу предмету лізингу встановлюється в додатку №1. У разі збільшення вартості предмеу лізингу до моменту його замовлення лізингодавцем відповідно до п.1.3 цього договору, лізингоодержувач повинен одноразово сплатити різницю такої вартості до моменту купівлі предмета лізингу лізингодавцем з метою відповідності відсоткового розміру авансового платежу, визначеного в додатку №1 до цього договору, фактичній вартості предмету лізингу на момент його купівлі у продавця, а також одноразово сплатити різницю комісії за організацію до моменту купівлі предмету лізингу лізингодавцем. У разі зменшення вартості предмету лізингу на момент його передачі лізингоодержувачу різниця комісії за організацію поверненню не підлягає. В такому випадку остаточна вартість предмету лізингу та поточні лізингові платежі будуть розраховані, визначені та встановлені в додатковій угоді до даного договору.

За п.5.5 договору у разі невиконання лізингоодержувачем дій, визначених у п.5.4 цього договору, протягом десятиденного строку з моменту отримання письмового повідомлення від лізингодавця - договір вважається розірваним із застосуванням до лізингоодержувача наслідків, передбачених п.12.13 цього договору.

Відповідно до п.6.4 договору будь-які поліпшення, модифікації або зміни предмету лізингу або його з'єднання з будь-яким нерухомими або рухомими об'єктами дозволяється лише на підставі попереднього письмового погодження з лізингодавцем. При наявності відповідної письмової вимоги лізингодавця перед поверненням предмету лізингу лізингоодержувач зобов'язаний за власний рахунок відновити й початковий стан з урахуванням нормального зносу. У будь-якому випадку усі невід'ємні поліпшення модифікації або зміни предмету лізингу повинні ставати власністю лізингодавця, підпорядковуватися даному договору, при цьому лізингодавець не зобов'язаний виплачувати лізингоодержувачу жодних компенсацій, а останній не має права відшкодовувати ці витрати за рахунок лізингових платежів.

Згідно з п.8.1 договору складові лізингових платежів та їх суми визначені в графіку лізингових платежів у додатках №1 та №2 до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

У п.8.2.1 договору зазначено, що перший лізинговий платіж складається та сплачується в наступній обов'язковій черговості, незалежно від призначення платежу:

а. Комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням цього договору (надалі - комісія за організацією), яка розраховується згідно додатку №1 до даного договору;

б. Авансу ціни предмету лізингу, який розраховується як: авансовий платіж, який визначений у додатку №1 до даного договору;

в. Комісійної винагороди лізингодавця за передачу предмету лізингу, як платіж, що покриває витрати лізингодавця, пов'язані з організацією передачі предмету лізингу на користь лізингоодержувача. Розмір комісійної винагороди лізингодавця за передачу предмету лізингу визначений у додатку № 1 до даного договору.

За п.12.12 договору у випадку розірвання даного договору лізингоодержувачем до підписання акту приймання-передачі предмету лізингу лізингодавець повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 20% від сплаченої суми авансових платежів. В такому випадку комісія за організацію даного договору лізингоодержувачу не повертається.

Як зазначено у п.12.13 договору, у випадку розірвання даного договору лізингоодержувачем до підписання акту приймання-передачу предмету лізингу у зв'язку зі збільшенням вартості предмету лізингу відповідно до п.5.4 цього договору, лізингодавець повертає 100% коштів від сплаченої суми авансового платежу. При цьому комісія за організацію даного договору лізингоодержувачу не повертається.

Додатки до договору фінансового лізингу є невід'ємною частиною даного договору (п. 16.11 договору).

Згідно додатку №1 до договору фінансового лізингу №005225 від 20.05.2017 року вбачається наступне: предмет лізингу - автомобіль «Renault Logan MCV»; вартість предмету лізингу - 317 800 грн.; курс НБУ $ США - 26 грн. 39 коп.; відсоток платежів - 50,00%; авансовий платіж - 158 900 грн.; щомісячний платіж - 13241 грн. 67 коп.; комісія за організацію (10%) - 31 780 грн.; комісія за передачу (3%) - 9 534 грн. (а.с.19).

За додатком №2 до договору фінансового лізингу №005225 від 20.05.2017 року: предмет лізингу - автомобіль «Renault Logan MCV»; вартість предмету лізингу - 317 800 грн.; авансовий платіж - 50,00%; сума лізингу - 158 900 грн.; відсоткова ставка - 12,50%; комісія - 5,00%; період лізингу (кількість днів) - 60; страхування КАСКО - 0,00%; щомісячний платіж - 3 991 грн. 92 коп. (а.с.20).

У додатку №3 до договору фінансового лізингу №005225 від 20.05.2017 року зазначено специфікацію - автомобіль «Renault Logan MCV»; кількість - 1; еквівалент 12 042 грн. 44 коп.; ціна в грн. (в т. ч. ПДВ) - 317 800 грн. (а.с.21).

За змістом заяви ОСОБА_2 від 20.05.2017 року вона уважно прочитала та зрозуміла умови договору фінансового лізингу №005225 від 20.05.2017 року.

Також вона в повному обсязі та коректно отримала інформацію від менеджера-консультанта Красота Л.І. і свій примірник договору та додатки до нього (а.с.34).

Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_2 від 20.05.2017 року, вона відмовилася від нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу та наполягла на укладенні договору фінансового лізингу №005225 від 20.05.2017 року у письмовій формі відповідно до ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг» (а.с.34).

Згідно квитанції відділення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» №0.0.770162414.1 від 20.05.2017 року ОСОБА_2 сплатила 7000 грн. згідно договору №005225 від 20.05.2017 року (а.с. 22).

Квитанцією відділення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» №0.0.770159613.1 від 20.05.2017 року підтверджено, що ОСОБА_2 сплатила 10 000 грн. згідно договору №005225 від 20.05.2017 року (а.с.22).

Квитанцією відділення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» №0.0.770156672.1 від 20.05.2017 року підтверджено факт сплати ОСОБА_2 14 780 грн. згідно договору №005225 від 20.05.2017 року (а.с.22).

За ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі) (частина перша).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом (ч.2 ст.806 ЦК України).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з ч.1 ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.9 цього Закону лізингоодержувачу (сублізингоодержувачу) забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника.

Статтею 16 вказаного Закону, якою передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу; б) платіж, як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до п.5 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими послугами вважається фінансовий лізинг.

Згідно з п.4 ч.1 та ч.2 ст.34 вказаного Закону діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії, яка видається Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, в межах своєї компетенції.

За п.5 ст.1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензія - документ, що надається органом ліцензування, на право провадження суб'єктом господарювання визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, в електронному вигляді (запис про наявність ліцензії у такого суб'єкта господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) або на паперовому носії.

Відповідно до положень ч.ч.9, 11, 13, 14 ст.13 цього Закону набуття здобувачем ліцензії права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відбувається з моменту внесення даних про рішення органу ліцензування про видачу йому ліцензії до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Ліцензія на провадження здобувачем ліцензії визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, оформлюється органом ліцензування в електронному вигляді (запис про рішення органу ліцензування щодо видачі ліцензії суб'єкту господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). Форму та зміст ліцензії визначає спеціально уповноважений орган з питань ліцензування. За бажанням здобувача ліцензії чи ліцензіата ліцензія (копія ліцензії) може бути видана органом ліцензування і на паперовому носії.

Згідно розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №1315 від 25.04.2017 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи, було видано ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання послуг фінансового лізингу (а.с.33).

З Реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, що розміщений на офіційному сайті Нацкомфінпослуг, вбачається, що ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» одержало ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме, на надання послуг фінансового лізингу.

Отже, на час укладення договору фінансового лізингу 20 травня 2017 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» відповідач мав ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме, на надання послуг фінансового лізингу, а тому суд вірно зазначив, що доводи позивача про відсутність ліцензії на час укладення оспорюваного договору фінансового лізингу не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.2 ст.799 ЦК України, яка застосовується до спірних відносин в силу частини другої ст.806 цього Кодексу та ч.2 ст.628 цього Кодексу, договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір фінансового лізингу нотаріально не посвідчений, правовим наслідком чого, передбаченим ч.1 ст.220 ЦК України, є його нікчемність.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (частина перша цієї статті).

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача (ч.2 цієї статті).

Згідно положень частини третьої цієї статті несправедливими є, зокрема, умови договору про:

виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника) (п.2 цієї частини);

встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (п.3 цієї частини);

надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (п.4 цієї частини);

надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається (п.6 цієї частини);

надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника) (пункт 7 цієї частини);

установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору (п.10 цієї частини);

обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов'язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов'язань додержанням зайвих формальностей (п.15 цієї частини);

встановлення обов'язку споживача виконати всі зобов'язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх (п.16 цієї частини);

надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов'язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди (п.17 цієї частини).

Згідно ч.4 цієї статті перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, визначеною у постанову Верховного суду України від 11.05.2016 року у справі № 6-3020цс15.

Відповідно до ч.5 цієї статті якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

За правилом ч.6 цієї статті у разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаний недійсним у цілому.

Як вірно вважав суд першої інстанції, з аналізу змісту оспорюваного договору вбачається, що переважна більшість його умов відповідають критеріям несправедливих умов, визначених у частині третій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки суперечать принципу добросовісності і створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Як встановлено у судовому засіданні з пояснень позивачки і передбачено умовами договору, на вимогу відповідача до укладення договору позивачкою було сплачено платіж в розмірі 10% від вартості предмету лізингу, що становить 31 780 грн., який у договорі визначений як перший лізинговий платіж - комісійна винагорода, що підлягає сплаті Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою, оформленням цього договору, який при розірванні договору поверненню не підлягає (п.4.3.6, 12.12, 12.13 договору).

Отже, умовою укладення договору була сплата комісійної винагороди лізингодавцю за організаційні заходи. Сплата цього платежу передбачена за підготовку до оформлення договору, тобто дії, які не є послугою, оскільки входять до процедури укладення договору і цей обов'язок покладений на відповідача. Комісійна винагорода за організаційні заходи не передбачена статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг». Цей платіж не зараховується у вартість предмету лізингу і його повернення не передбачено договором за будь-яких умов.

Зазначені умови договору є явно несправедливими, на шкоду споживачки і як вірно вважав суд, можуть бути підставою недійсності.

Також умовою передачі предмету лізингу за договором є сплата споживачем комісії за передачу предмету лізингу у розмірі 3% від вартості транспортного засобу (визначення термінів та п.5.1.), тобто оплата за дії, які не є послугою, оскільки є діями з виконання договору і не передбачені ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Крім того, є несправедливими і можуть бути підставою недійсності умови договору, передбачені п.п.5.4, відповідно до якого розмір комісії за організацію та комісії за передачу предмету лізингу встановлюється в додатку №1. У разі збільшення вартості предмету лізингу до моменту його замовлення лізингодавцем відповідно до п.1.3 цього договору, лізингоодержувач повинен одноразово сплатити різницю такої вартості до моменту купівлі предмету лізингу лізингодавцем з метою відповідності відсоткового розміру авансового платежу, визначеного в додатку №1 до цього договору фактичній вартості предмету лізингу на момент його купівлі у продавця, а також одноразово сплатити різницю комісії за організацію до моменту купівлі предмету лізингу лізингодавцем. У разі зменшення вартості предмету лізингу на момент його передачі лізингоодержувачу різниця комісії за організацію поверненню не підлягає. В такому випадку остаточна вартість предмету лізингу та поточні лізингові платежі будуть розраховані, визначені та встановлені в додатковій угоді до даного договору.

З п.5.5 договору вбачається, що у разі невиконання лізингоодержувачем дій, визначених у п.5.4 цього договору, протягом десятиденного строку з моменту отримання письмового повідомлення від лізингодавця - договір вважається розірваним із застосуванням до лізингоодержувача наслідків, передбачених п.12.13 цього договору.

Вказані умови договору суперечать принципу добросовісності і мають наслідком дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачки.

Також несправедливими є викладені у п.6.2 договору умови користування предметом лізингу, згідно яких на Лізингоодержувача покладено всі без винятку обов'язки щодо технічного обслуговування та ремонту предмету лізингу в той час, коли за загальним правилом частини другої статті 776 ЦК України капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок. При цьому договором передбачено, що всі роботи, пов'язані з технічним обслуговуванням та ремонтом предмету лізингу, повинні виконуватись виключно на сертифікованих станціях технічного обслуговування, які будуть вказані Лізингодавцем, а всі запасні частини та витратні матеріали, що використовуються, повинні бути виключно виробника/моделі, які визначені/ухвалені технічною документацією на відповідний транспортний засіб.

Згідно з п.6.4 договору будь-які поліпшення, модифікації або зміни предмету лізингу або його з'єднання з будь-яким нерухомими або рухомими об'єктами дозволяється лише на підставі попереднього письмового погодження з лізингодавцем. При наявності відповідної письмової вимоги лізингодавця перед поверненням предмету лізингу лізингоодержувач зобов'язаний за власний рахунок відновити й початковий стан з урахуванням нормального зносу. У будь-якому випадку усі невід'ємні поліпшення модифікації або зміни предмету лізингу повинні ставати власністю лізингодавця, підпорядковуватися даному договору, при цьому лізингодавець не зобов'язаний виплачувати лізингоодержувачу жодних компенсацій, а останній не має права відшкодовувати ці витрати за рахунок лізингових платежів.

Несправедливими є і умови п.6.6 договору, згідно яких на чинність договору не впливають будь-які обмеження або неможливість користування предметом лізингу внаслідок його часткового пошкодження, або внаслідок юридичних чи технічних або економічних причин, випадків надзвичайних подій чи форс-мажору. В таких випадках зобов'язання лізингоодержувача, в тому числі платіжні зобов'язання, залишаються чинними в повному обсязі.

Несправедливі умови передбачені також п.10.3 договору, внаслідок яких лізингодавець здійснює фактичне страхування предмету лізингу та ризиків, при цьому в договорі страхування відшкодування можливого завданого збитку у межах страхової суми має бути встановлене на користь лізингодавця. Витрати, понесені лізингодавцем в результаті укладення та/або пролонгації договору страхування, компенсуються останньому лізингоодержувачем згідно окремого виставленого рахунку протягом п'яти календарних днів з моменту отримання такого рахунку від лізингодавця. Відповідно до п.12.17 договору у разі несвоєчасного відшкодування лізингоодержувачем витрат, понесених лізингодавцем в результаті укладення договору страхування відповідно до п.10.3 цього договору, лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодавцю штраф у розмірі 10% від суми зазначених витрат за кожний випадок такого порушення. Згідно з п.6.8 договору лізингоодержувач бере на себе всю відповідальність за будь-яку шкоду фізичним та юридичним особам, будь-яким іншим установам внаслідок використання, зберігання, володіння або інших операцій з предметом лізингу.

За змістом п.8.2.3 договору періодичний лізинговий платіж складається з: відшкодування частини вартості предмету лізингу, сплати відсоткової ставки за користування предметом лізингу, сплати комісії за супроводження договору. В той же час комісія за організацію сплачується також за супроводження договору протягом всього строку його дії (розділ 2 договору).

Комісія за супроводження договору не є послугою фінансового лізингу і не передбачена ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг».

А тому ця умова договору також є несправедливою і може бути підставою недійсності.

Згідно з п.12.12 договору у випадку розірвання даного договору лізингоодержувачем до підписання акту приймання-передачі предмету лізингу, лізингодавець повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 20 % від сплаченої суми авансових платежів. У такому випадку комісія за організацію даного договору лізингоодержувачу не повертається.

Як зазначено у п.12.13 договору, у випадку розірвання даного договору лізингоодержувачем до підписання акту приймання-передачу предмету лізингу у зв'язку зі збільшенням вартості предмету лізингу відповідно до п.5.4 цього договору, лізингодавець повертає 100% коштів від сплаченої суми авансового платежу. При цьому комісія за організацію даного договору лізингоодержувачу не повертається.

Ці умови договору теж є явно несправедливими і можуть бути підставою недійсності.

Беручи до уваги, що переважна більшість умов договору відповідають критеріям несправедливих умов, визначених у частині третій ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки суперечать принципу добросовісності і створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачки, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що договір фінансового лізингу слід з цієї підстави визнати недійсним у повному обсязі.

Щодо заперечень відповідача, то як вірно зазначив суд, вони не ґрунтуються на досліджених доказах та положеннях чинного законодавства і тому не були прийняті до уваги судом.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

За встановлених обставин справи суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що первісний позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи зустрічний позов, суд зазначав, що ОСОБА_2 частково виконала договір, сплативши 20.05.2017 року згідно з Додатком №1 до договору 31 780 грн. комісії за організацію, між нею та представником ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» були погоджені всі умови договору, що підтверджено заявою, написаною власноручно ОСОБА_2 20.05.2017 року, від нотаріального посвідчення договору вона ухилилася, про що зазначила в заяві від 20.05.2017 року.

Згідно ч.2 ст.220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Як встановлено судом, після сплати ОСОБА_2 комісійної винагороди відповідачу за організацію, представник ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» запропонувала написати їй заяву про відмову від нотаріального посвідчення спірного договору фінансового лізингу та надала готовий бланк заяви, на якому вона поставила підпис, фактично вона не відмовилася б від нотаріального посвідчення вказаного договору, якби на цьому не наполягала представник відповідача. Також представником ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» було надано їй бланк заяви про погодження нею умов договору фінансового лізингу, який вона також підписала.

Отже, як вірно зазначив суд, доводи ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» про те, що ОСОБА_2 ухилилася від нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу №005225 від 20.05.2017 року, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що встановлені підстави для визнання недійсним договору фінансового лізингу №005225 від 20.05.2017 року, а тому не було підстав для задоволення зустрічного позову.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ЕТАЛОН" залишити без задоволення.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 25 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: