Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Мороко А.С.

Суддя-доповідач: Бартош Н.С.

01 лютого 2018 р. м. Харків

Справа № 820/3471/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Русанової В.Б., Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А.

за участю:

представник позивача: Данько Л.В.

представник відповідача: Косовська І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Пром-Інвест» на постанову, суддя Мороко А.С. , Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 (повний текст постанови складено 11.12.17 р.) по справі № 820/3471/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Пром-Інвест»

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач , ТОВ «Текстиль-Пром-Інвест», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Текстиль-Пром-Інвест»; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 14.07.2017 р. № 0001591406.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 по справі № 820/3471/17 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 по справі № 820/3471/17 по справі та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про законність судового рішення, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на адресу податкового органу надійшли листи від ПАТ «УкрСиббанк» про порушення за імпортними операціями, допущені ТОВ «Текстиль-Пром-Інвест»: № 22-4/28093 від 07.09.2016 р. та № 22-429866 від 06.10.2016 р (а.с. 54, 56), у зв'язку з чим, на підставі п. 73.3. ст. 73 ПК України, ГУ ДФС у Харківській області на адресу позивача направлено запити про надання пояснень та їх документального підтвердження: № 12640/10/20-31-14-01-15 від 15.09.2016 р. та № 15740/10 від 18.10.2016 р., які були отримані позивачем. (зворотній бік аркуша справи 54, 56).

У зв'язку з ненаданням пояснень та їх документального підтвердження на запит № 15740/10 від 18.10.2016 р. та наданням їх не в повному обсязі на запит № 12640/10/20-31-14-01-15 від 15.09.2016 р., начальником ГУ ДФС у Харківській області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п. 61.1,61.2 ст. 61, пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України видано наказ № 2066 від 23.05.2017 р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Текстиль-Пром-Інвест», податковий номер - 34754292 та заступником начальника ГУ ДФС у Харківській області 23.05.2017 р. видано направлення на перевірку № 3249 та № 3250. Зазначені наказ та направлення 23.05.2017 р. перевіряючими вручені директору підприємства - Жерьобкіну Є.А., що підтверджується наявними в матеріалах справи особистими підписами на вказаних документах (а.с. 58-60).

За результатами проведення перевірки, контролюючим органом складений акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Текстиль-Пром-Інвест» (податковий номер 34754292) з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 07.03.2016 р. № 250-6 за період 07.03.2016 р. - 30.04.2017 р. № 4264/20-40-14-06-08/34754292 від 01.06.2017 р., в якому зафіксовані порушення підприємством позивача ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», зі змінами та доповненнями по імпортному контракту № 250-6 від 07.03.2016 р.

На виконання п. 86.4 ст. 86 ПК України, податковим органом 01.06.2017 р. супровідним листом № 24/10/20-40-14-06-12 на адресу позивача направлено акт документальної позапланової виїзної перевірки № 4264/20-40-14-06-08/34754292 від 01.06.2017 р., проте на адресу податкового органу повернувся конверт з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

На підставі акту перевірки № 4264/20-40-14-06-08/34754292 від 01.06.2017 р., податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0001591406 від 14.07.2017 р., яким підприємству позивача нараховані штрафні санкції на суму 199007,02 грн.

Не погодившись з діями відповідача щодо проведення перевірки та з прийнятим контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку, що враховуючи той факт, що наказ № 2066 від 23.05.2017 р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Текстиль-Пром-Інвест» та направлення на перевірку № 3249 та № 3250 від 23.05.2017 р. вручались директору підприємства - Жерьобкіну Є.А. 23.05.2017 р., про що свідчить його особистий підпис в зазначених документах, та належних доказів підробки підпису Жерьобкіна Є.А. позивачем до суду не надано, дії відповідача з проведення документальної позапланової виїзної перевірки, є правомірними та такими, які вчинені у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а складене податковим органом податкове повідомлення рішення № 0001591406 від 14.07.2017 р. винесено з дотриманням норм чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

В доводах апеляційної скарги позивач по справі зазначив, що йому не було відомо як про факт проведення документальної позапланової виїзної перевірки, так і про висновки, які були зроблені за її результатами, оскільки позивачу не був вручений наказ про проведення документальної позапланової, не були пред'явлені документи, передбачені п. 81.1 ст. 81 ПК України, надання яких є необхідною умовою допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, а документальна позапланова виїзна перевірка не проводилася за місцезнаходженням чи місцем розташування об'єкта права власності позивача. Також апелянт вказав, що позивачем не надавалися жодні документи, які можуть стати підставою для висновків за результатами документальної перевірки, а також позивачу не надавався для ознайомлення та не був вручений (надісланий) акт документальної позапланової виїзної перевірки.

Зокрема, апелянт зазначив, що директор ТОВ «ТПІ» в період проведення документальної позапланової виїзної перевірки перебував за межами України, а тому наказ та направлення на проведення перевірки не були та не могли бути вручені керівнику позивача.

Колегія суддів зазначає, що документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Текстиль-Пром-Інвест» з питань дотримання вимог валютного законодавства проведено на підставі наказу ГУ ДФС у Харківській області від 23.05.2017 р. № 2066 та направлень від 23.05.2017 р. № 3249 та № 3250. Зазначені наказ та направлення вручені директору особисто, що підтверджується підписом директора ТОВ «Текстиль-Пром-Інвест» Жерьобкіна Є.А. При цьому, на копіях направлень на перевірку міститься відмітка, що вони отримані директором підприємства 23.05.2017 р. о 09 год. 30 хв.

Доказів невідповідності підпису директору підприємства позивачем по справі ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Таким чином, платник податку має право не допускати до проведення перевірки посадових осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної перевірки з підстав, зазначених в п. 81.1 ст. 81 ПК України. Разом з тим, позивач не скористався своїм правом, передбаченим п. 81.1 ст. 81 ПК України.

Крім того, при проведенні перевірки ТОВ «Текстиль-Пром-Інвест» вивчались договір оренди об'єкта нерухомості від 31.01.2017 р., відповідно до якого зазначена адреса офісу позивача та CMR, що засвідчує дату надходження продукції на територію України. Наведене свідчить про те, що перевіряючі не могли дізнатися про зазначені документи, не отримавши їх від позивача під час проведення перевірки.

За результатами проведеної перевірки складений акт від 01.06.2017 р. № 4264/20-40-14-06-08/34754292, який направлено засобами поштового зв'язку на адресу фактичного місцезнаходження підприємства позивача, але поштовий конверт повернувся до податкового органу із відмуткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до абз. 2 п. 86.4 ст. 86 ПК України акт (довідка) документальної невиїзної перевірки не пізніше наступного робочого дня після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його представникам або надсилається у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Позивачем не оскаржувався наказ про проведення перевірки, а тому підстави для визнання дій контролюючого щодо проведення перевірки неправомірними - відсутні.

Що стосується виявлених контролюючим органом порушень підприємством позивача ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», колегія суддів зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ «Текстиль-Пром-Інвест» (покупець) та ppg>flexofilm GmbH (Німеччина) (продавець) укладено контракт № 250-6 від 07.03.2016 р., за умовами якого продавець зобов'язується поставити покупцю наступний товар:б/у 8-ми цветная флексографическая машина - Olympia Starfоex, марка W&H, год производства - 1997. Загальна сума Контракту - 190000,00 євро. Умови поставки - EXW Holdorf, Німеччина.

Протягом перевіреного періоду TOB «Текстиль-Пром-Інвест» на виконання вимог контракту № 250-6 від 07.03.2016 р. з валютного рахунку № 26008520413800 у АТ «УкрСиббанк», МФО 351005 перераховано попередню оплату за імпортний товар на загальну суму 190000,00 євро (екв. 5340649,96 грн.) згідно з наступними платіжними дорученнями: від 05.04.2016 р. № 9 на суму 30000,00 євро (екв. 887456,73 грн.) - граничний строк надходження імпортної продукції - 04.07.2016 р.; від 25.05.2016 р. № 10 на суму 30000,00 євро (екв. 842079,84 грн.) - граничний строк надходження імпортної продукції - 22.09.2016 р.; від 06.06.2016 р. № 11 на суму 30000,00 євро (екв. 836619,33 грн.) - граничний строк надходження імпортної продукції - 04.10.2016 р.; від 23.06.2016 р. № 12 на суму 30000,00 євро (екв. 850175,04 грн.) - граничний строк надходження імпортної продукції - 21.10.2016 р.; від 08.07.2016 р. № 17 на суму 45000,00 євро (екв. 1237265,82 грн.) - граничний строк надходження імпортної продукції - 05.11.2016 р.; від 14.07.2016 р. № 19 на суму 25000,00 євро (екв. 687053,20 грн.) - граничний строк надходження імпортної продукції - 11.11.2016 р.

Імпортна продукція (б/у 8-ми цветная флексографическая машина - Olympia Starflex, УКТЗЕД 8443160000) надійшла на митну територію України на загальну суму 190 000,00 євро (екв. 5542355,29 грн.) згідно МД від 27.09.2016 р. № 807100000/2016/37620, але фактично продукція надійшла на територію України 22.09.2016 р. (згідно відбитку Волинської митниці «під митним контролем» на товаросупровідних документах, а саме: CMR 280642, CMR 280645, CMR 280480, CMR 006471, CMR 0028297, CMR 005497, CMR 0897609, CMR 0856181, CMR 0856213, які відображено в МД від 27.09.2016 р. № 37620 у графі 44 «Додаткова інформація»), у тому числі у сумі 30000,00 євро з порушення строків розрахунків.

Згідно ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому термін реекспорт (реекспорт товарів) означає продаж іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію України.

Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Товар - будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі).

До видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності, належать, в т.ч. експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили (ст. 4 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно положень ст. 14 вказаного вище Закону, всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право: самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам; безпосередньо брати і надавати комерційні кредити за рахунок власних коштів у діючій на території України валюті та в іноземній валюті як у межах, так і за межами України, самостійно приймати рішення у зазначених питаннях; вільно обирати банківсько-кредитні установи, які будуть вести їх валютні рахунки та розрахунки з іноземними суб'єктами господарської діяльності, користуватись їх послугами, з додержанням при цьому вимог чинних законів України.

Розрахункове та кредитне обслуговування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснюється на території України банком для зовнішньоекономічної діяльності України і уповноваженими комерційними банківськими та кредитними установами, а також іноземними і міжнародними банками, зареєстрованими у встановленому порядку на території України.

Колегія суддів зазначає, що відносини по зовнішній торгівлі та інших видах зовнішньоекономічної діяльності визначаються спеціальним законодавством, зокрема, Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Приписами ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валюші рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, падання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центральною органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Порядок відкриття банками рахунків клієнтів та використання коштів за ними визначаються Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. № 492, зі змінами та доповненнями, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 р. за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492).

Згідно з п. 1.8 Інструкції № 492, із змінами та доповненнями, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно з п. 5.2 Інструкції № 492, поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб'єкту господарювання для зберігання коштів і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, для здійснення інвестицій за кордон, розрахунків за купівлю-продаж облігацій зовнішньої державної позики України, для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті, для надходження іноземних інвестицій в Україну відповідно до законодавства України, а також для проведення операцій, передбачених генеральною ліцензією Нацбанку України на здійснення валютних операцій.

Зокрема, п. 5.3 Інструкції № 492 передбачено, що кошти, перераховані із-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами), повинні бути зараховані на поточний рахунок в іноземній валюті, через розподільні рахунки.

Відповідно до п. 3 р. 11 Інструкції з бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті та банківських металах у банках України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 17.11.2004 р. № 555, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.11.2004 р. за № 1511/10110, банк використовує розподільчі рахунки з метою здійснення валютного контролю та обов'язкового продажу іноземної валюти відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з валютного регулювання.

Відповідно до п. 2.3 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 р. № 136, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 р. за № 338/3631, банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією па поточний рахунок останнього.

Поряд з цим, згідно ст. 2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» з урахуванням змін та доповнень, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» строки, зазначені у ст. 1 і ст. 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення. Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті та умови видачі висновків на перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Законом України від 06.11.2012 р. № 5480-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів виливу на грошово-кредитний ринок»: статтю 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» доповнено новою частиною такого змісту: «Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті».

Згідно Постанови Національного банку України від 07.06.2016 р. № 342 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», встановлено: «п.1: Установити, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.» Строк дії з 09.06.2016 - 14.09.2016.

Згідно Постанови Національного банку України від 28.07.2016 р. № 361 «Про внесення змін до деяких нормативно - правових актів Національного банку України», яка набрала чинності з 29.07.2016, внесено зміни до Постанови НБУ від 07.06.2016 № 342: «п.1: Установити, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів.». Строк дії до 14.09.2016.

Згідно Постанови Національного банку України від 14.09.2016 р. № 386 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», встановлено: «п.1: Установити, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів.» Строк дії з 15.09.2016- 15.12.2016.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» із змінами та доповненнями, порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що ТОВ «Текстиль-Пром-Інвест» порушено ст. 2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94- ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». При цьому, висновки центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, на перевищення строків розрахунків по імпортному контракту від 07.03.2016 р. №250-6 ТОВ «Текетиль-Пром-Інвест» не отримувались.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 по справі № 820/3471/17 прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Пром-Інвест» залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 по справі № 820/3471/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку і строки, визначені ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя

(підпис)

Н.С. Бартош

Судді

(підпис) (підпис)

В.Б. Русанова Л.В. Курило

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06.02.2018 року.